На засіданні Комітету зазначалося, що законопроектом (реєстр. №2134) пропонується закріпити на законодавчому рівні низку положень, які стосуються дотримання прав та свобод людини в ході оперативно-розшукової діяльності, а також підвищення ефективності цієї діяльності за рахунок використання сучасних технологій отримання інформації.
Під час обговорення проекту члени Комітету висловили низку зауважень до нього. Зокрема, документом пропонується змінити існуючий порядок дачі згоди на проведення підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, негласного проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв‘язку, контролю за листуванням, телеграфною та іншою кореспонденцією, телефонними розмовами, слухового та візуального контролю у житлі або іншому володінні особи (ст. 10), передбачивши обов´язкове попереднє погодження з прокурором подання керівника оперативного підрозділу чи його заступника до суду.
На думку народних депутатів, залучення прокурора до прийняття рішення про проведення зазначених оперативно-розшукових заходів (у тому вигляді, як це передбачено проектом) може призвести до того, що воно фактично буде залежати не від суду, а від прокурора. Відмова прокурора у погодженні подання оперативного підрозділу до суду автоматично унеможливлюватиме розгляд такого подання судом і прийняття по ньому рішення. За такої ситуації, вважають парламентарії, оперативний підрозділ в особі його керівника буде позбавлений можливості реалізувати своє законне право на безпосереднє звернення до суду за згодою на проведення відповідних оперативно-розшукових заходів.
На засіданні Комітету наголошувалося, що логічно було б наділити відповідного керівника оперативного підрозділу (його заступника) правом на звернення до суду навіть у разі відмови прокурора у погодженні подання, зобов´язавши його у такому випадку надати суду текст відповідного рішення прокурора. У законопроекті також не вказано, яку юридичну форму повинен мати сам правовий акт прокурора про погодження чи відмову у погодженні подання оперативного підрозділу до суду.
Члени Комітету акцентували увагу також на тому, що відповідно до проекту, оперативно-розшукові заходи, які тимчасово обмежують права людини, проводяться за рішенням голови апеляційного суду Автономної республіки Крим, області, міста Києва або Севастополя, або уповноваженого ним заступника. Однак, зауважили народні депутати, порядок розгляду судами відповідних подань спецпідрозділів та прийняття по ним рішень в проекті не передбачено і залишається неврегульованим. Тому доцільним було б, вважають парламентарії, Кримінально-процесуальний кодекс України доповнити новою статтею, яка регулювала б вказану процедуру, а у цій нормі зробити припис з посиланням на неї.
На засіданні Комітету йшлося й про інші недоліки законопроекту. За результатами обговорення, народні депутати висловилися за відхилення документа. Відповідне рішення направлено до профільного комітету.