Метою прийняття цього законопроекту є врегулювання питання належного забезпечення векселів, що видаються у сплату ввізного мита при внесенні майна до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями, шляхом їх авалювання.
Зокрема, пропонується уточнити, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, пропускатиметься митними органами лише за умов авалювання банком простого векселя, виданого підприємством, чого немає у чинній редакції закону.
Відповідно до статті 18 Закону України „Про режим іноземного інвестування” майно, що вноситься до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, звільняється від обкладення митом. Митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається й ввізне мито не справляється, якщо в період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховано на баланс підприємства та податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблено відмітку про це на примірнику векселя.
Відповідно до Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, векселедержателем є митний орган, який здійснює митне оформлення майна, що ввозиться в Україну як іноземна інвестиція. Якщо протягом п’яти календарних днів після настання терміну внесення плати за векселем векселедавець не звернувся до векселедержателя із заявою про його погашення, то останній подає до відповідного банку вексель та розпорядження про безспірне стягнення з векселедавця непогашених вексельних сум.
Такі ж норми закладено в статті 25 Закону „Про Єдиний митний тариф”, згідно з якими мито, не сплачене в строки, на які були надані відстрочка та розстрочка сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України в безспірному порядку.
Але у зв’язку з прийняттям Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, митні органи не в змозі виконати положення згаданих актів законодавства в частині стягнення сум мита, несплаченого в строки, на які була надана відстрочка за поданим до митного оформлення векселем, оскільки вони не віднесені до органів примусового стягнення, а тому не мають права стягнути в безспірному порядку податкові борги за митом та іншими податками і зборами (обов’язковими платежами). Ще однією причиною виникнення таких податкових боргів є відсутність забезпечення платежів за згаданими векселями.
Тому й пропонується питання погашення податкових боргів за митом, які виникають при застосуванні норм статті 18 Закону „Про режим іноземного інвестування”, вирішувати шляхом внесення відповідних змін до цього закону в частині забезпечення платежів за векселями через аваль.