Законопроектом (реєстр. №4104) пропонується встановити земельний податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), що перебувають у постійному користуванні землекористувачів (крім тих, які відповідно до Земельного кодексу мають право на постійне користування) у розмірі орендної плати, визначеної статтею 21 Закону "Про оренду землі".
Відповідно до Закону "Про
плату за землю" земельний податок
обчислюється за ставками у розмірі одного відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або якщо не проведено грошову оцінку землі - у розмірі від 0,075 до 1,05 грн. за один квадратний метр з урахуванням індексації
та коефіцієнтів до цих
ставок, установлених законодавством.
Голова Комітету С.Терьохін наголосив, що положення законопроекту передбачають збільшення розміру земельного податку від 3 до 12 разів і більше, якщо земельна ділянка придбавається на конкурентних засадах. За його словами, запропонований підхід щодо збільшення розміру земельного податку не узгоджується з нормами Закону "Про плату за землю" в частині визначення платником ставок земельного податку та механізму обчислення цього податку. Згідно із документом, ставка земельного податку має визначатися платником відповідно до Закону "Про оренду землі", а не до "Про плату за землю".
Законом "Про оренду землі" встановлено, що підставою для обчислення орендної плати є договір оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, розмір якої не може бути меншим за розмір земельного податку для сільськогосподарських земель та трьохкратний розмір - для інших категорій земель. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах, може бути встановлений більший розмір орендної плати. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом, або за результатами аукціону.
Застосування
запропонованої законопроектом норми,
вважають народні депутати, можливе за умови укладення договорів оренди за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні землекористувачів (крім тих, які відповідно до Земельного кодексу мають право
на постійне користування).
Таке положення, на думку членів Комітету, потребує узгодження з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.05. Зазначеним Рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу від 25.10.2001 року, яким передбачалося переоформлення раніше набутого права постійного користування тими землекористувачами, яким такого права не надано новим Земельним кодексом. До набрання чинності новим Земельним кодексом право постійного користування земельними ділянками мали, зокрема, громадяни України для ведення селянського (фермерського) господарства, громадські об´єднання, промислові та транспортні підприємства, житлово-будівельні, гаражно-будівельні та дачно-будівельні кооперативи.
За підсумками обговорення Комітет дійшов висновку, що збільшення ставок земельного податку зазначеним землекористувачам в умовах фінансової кризи може призвести до посилення податкового навантаження і тому є несвоєчасним.