Відкриваючи засідання, голова Комітету Н.Королевська наголосила на необхідності законодавчого врегулювання засад державно-приватного партнерства. Народний
депутат вважає, що в умовах
фінансово-економічної кризи,
необхідно поглиблювати
партнерство влади і бізнесу.
Зазначалось також, що державно-приватне партнерство є ефективною формою відносин держави і бізнесу. Воно дозволяє усунути негативні ризики, можливі під час приватизації, а також проблеми, котрі існують в державному управлінні підприємствами.
Н.Королевська підкреслила, що головна перевага державно-приватного партнерства, у порівнянні з іншими видами договірних відносин між органами лади і приватним сектором, є оптимальний розподіл повноважень щодо контролю над спільною діяльністю. Вона також наголосила, що цінність для держави цього виду взаємовідносин з бізнесом в тому, що держава повністю зберігає за собою право власності. Як зазначила Королевська, державно-приватне партнерство фактично є альтернативою приватизації. Переваги державно-приватного партнерства для держави полягають також в можливості зменшення бюджетних видатків та швидкого знаходження ресурсів для реалізації різноманітних проектів чи державних цільових програм, як наприклад, модернізація підприємств, розвиток інфраструктури, впровадження передових технологій.
На думку учасників засідання, для приватного сектору ця форма співпраці цікава тим, що дає більші гарантії збереження інвестицій і відкриває нові сфери для капіталовкладень. Зазначалось також, що важливою рисою державно-приватного партнерства є оптимальний розподіл ризиків між публічною організацією та приватною кампанією.
Промовці наголошували, що впровадження світової практики державно-приватного партнерства в Україні в повній мірі необхідне у зв´язку з сьогоднішнім становищем виробничої інфраструктури, яка майже не модернізовувалась і є практично зношеною. Тут було відзначено і промислові підприємства, і енергетику, і комунікації - автошляхи, аеропорти тощо.
На засіданні також відзначалось, що практика державно-приватного партнерства знайшла своє відображення у всіх розвинутих країнах світу. Основною формою співпраці, наприклад, в країнах Європи чи в США є концесія, зокрема на будівництво чи реконструкцію доріг. Зазначалось, що в країнах, де ця практика застосовується, вона довела свою ефективність.
Учасники заходу акцентували увагу на тому, що для України ця практика теж не нова. Зокрема діють такі моделі державно-приватного партнерства як державні замовлення приватному сектору, концесії чи оренда. Однак, в правовому плані ця діяльність регулюється тільки окремими положеннями, виписаними, зокрема, в Господарському чи Адміністративному кодексі, в Законі "Про концесії" тощо. А спеціального закону, котрий регулював би всі засади державно-приватного партнерства в Україні поки що немає.
Учасники круглого столу висловилися за необхідність ухвалення законопроекту про загальні засади державно-приватного, що дозволило б врегулювати всі питання в цій сфері і значно прискорити процес взаємодії держави і бізнесу.