29 жовтня 2003 року Президент України звернувся до Конституційного Суду України з поданням про розгляд питання про невідповідність Конституції України (неконституційність) положення частини третьої статті 37-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" у зв'язку з тим, що воно "є нібито втручанням парламенту у сферу повноважень, які за пунктом 5 статті 116 Конституції України належать Кабінету Міністрів України".
Парламент, реалізуючи свої конституційні повноваження, змінами до частини третьої статті 37-1 Закону про держбюджет, дозволив уряду здійснити викуп майна Акціонерного комерційного банку "Україна" у порядку, встановленому законодавством, в сумі не більше 555.000 тис. гривень з подальшою передачею одного з приміщень банку у розпорядження Верховної Ради України. На підставі цього уряд видав відповідні розпорядження.
В.Литвин вважає, що системний аналіз конституційних положень (статті 6, 19, 85, 95, 116 та 120) дозволяє зробити висновок про те, що функція з "управління об'єктами права державної власності відповідно до закону", про яку йдеться у пункті 5 статті 116 Конституції України, як і виконання інших функцій, визначених законами та указами Президента України, означає реалізацію урядом його компетенції. Зокрема, щодо розпорядження державним майном на підставі визначених Верховною Радою України повноважень, меж цих повноважень, порядку та способу їх реалізації.
А отже, визначення законом про Державний бюджет України на відповідний рік граничного розміру коштів на певні загальносуспільні потреби, порядку та способу розпорядження ними є питанням політичної доцільності, яке, на переконання Голови Верховної Ради України, перебуває поза межами компетенції Конституційного Суду України. Тому його розгляд по суті свідчитиме про використання Конституційного Суду України у політичних цілях. Крім того, до повноважень Конституційного Суду України належить прийняття рішень щодо конституційності чинних актів. Відтак, унеможливлюється розгляд Конституційним Судом України положень Закону "Про Державний бюджет на 2003 рік", який втратив чинність у зв'язку із завершенням терміну його дії.
В.Литвин переконаний, що "за такої ситуації лише виключно правова позиція Конституційного Суду України при розгляді цього питання не призведе до загострення політичного протистояння між гілками влади і додасть позитивного іміджу Конституційному Суду України".