Закон (реєстр. №3353) був прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 2008 року. Він законодавчо врегульовував комплекс питань, спрямованих на запобігання негативним наслідкам фінансової кризи у аграрно-промисловому секторі.
Президент України, зокрема. пропонує виключити із закону положення, відповідно до якого "Національний банк України зобов'язано здійснювати підтримку ліквідності банків, якими надано кредити сільськогосподарським товаровиробникам, через відповідні інструменти рефінансування (у тому числі при наданні стабілізаційного кредиту)". При цьому, пропонується дозволити заборгованість позичальників - сільськогосподарських товаровиробників вважати добровільно пролонгованою на строк, не менше строку, на який надається таке рефінансування (але не менший за 365 днів).
Такі зміни, зазначається у пропозиціях, не відповідають нормам Конституції та Закону "Про Національний банк України". Закріплення за Національним банком України обов'язку щодо здійснення рефінансування позбавляє його незалежності під час прийняття рішень щодо здійснення грошово-кредитної політики, зокрема можливості регулювати обсяг грошової маси в економіці держави. Наслідком цього може стати поглиблення інфляційних процесів та знецінення грошової одиниці.
В пропозиціях наголошується: "неприйнятною є й норма стосовно заборони здійснювати переоцінку вартості застави, що прийнята за пролонгованими кредитами для сільськогосподарських товаровиробників протягом дії терміну пролонгації, оскільки існує ймовірний ризик неповернення кредиту та неможливості його відшкодування за рахунок прийнятого забезпечення в разі зміни вартості кредиту". Крім того, передбачена законом заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2010 року не узгоджується з вимогами Земельного кодексу, за якими купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається.
На думку Президента, негативно вплине на економіку України і встановлення заборони на ввезення давальницької сировини (за винятком сировини для легкої промисловості: пряжі, ниток, тканин, шкіри, гумових ниток і текстилю), оскільки операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності здійснюють і суб'єкти господарювання інших галузей економіки.
Президент України пропонує ці та інші положення виключити із закону.