Голова підкомітету Михайло Папієв під час обговорення зазначив, що законопроектом (реєстр. №1440), передбачається встановити правові засади організації і порядку ведення соціального діалогу в Україні. Для цього пропонується законодавчо визначити поняття соціального діалогу, принципи і форми його здійснення, умови створення і порядок дії тристоронніх органів на національному, територіальному та локальному рівні.
М.Папієв доповів, що під час доопрацювання проекту надійшло понад 50 зауважень і пропозицій, з яких 39 враховано повністю або частково, 12 відхилено.
Доповідач наголосив, що найсуттєвіші із запропонованих змін стосувалися доповнення поняття "соціальний діалог". Зокрема, внесено доповнення до статті 4, згідно з якою "кожен з суб'єктів сторін соціального діалогу може брати участь у соціальному діалозі лише на одному відповідному його статусу та репрезентативності рівню". Передбачено також, що представники кожного з суб'єктів сторін соціального діалогу можуть брати участь у соціальному діалозі на іншому рівні лише шляхом делегування їх за квотою інших суб'єктів сторін, які уповноважені брати участь в ньому.
Законопроектом пропонується викласти у новій редакції одну із частин статті 5, відповідно до якої "за результатами колективних переговорів можуть укладатись колективні договори та угоди: на національному рівні - національні угоди; на галузевому рівні - галузеві угоди; на територіальному рівні - територіальні угоди; на локальному рівні - колективні договори".
За словами М.Папієва, законопроект, підготовлений до другого читання, пропонується доповнити двома новими статтями стосовно порядку створення та складу галузевої тристоронньої соціально-економічні ради, функцій та прав галузевої ради.
Члени Комітету погодились з текстом порівняльної таблиці до законопроекту.
Народні депутати вважають, що прийняття закону про соціальний діалог в Україні дозволить ефективно вирішувати питання взаємодії сторін соціального діалогу, сприятиме забезпеченню соціально-економічних інтересів сторін, досягненню взаєморозуміння між ними, створенню необхідних умов для подальшого удосконалення переговорних процесів та діалогу між представниками держави, роботодавців та профспілок, формування та реалізації соціально-економічної політики держави.