Жителям Рівненської області
Дорогі друзі!
75 років тому на південній Волині, на межі сучасних Рівненської та Тернопільської областей відбулася одна з найбільших битв між Українською повстанською армією та направленими з Росії підрозділами Внутрішніх військ НКВС. Українські повстанці, що вже більше року боронили свою Батьківщину від німецьких загарбників, зустрілися з одвічним ворогом – «Червоною Москвою». У народі той період ще називали «червоною мітлою», коли сотні енкаведистів оточували і прочісували села, хутори. Бої та сутички відбувалися щоденно.
Сьогодні ми згадуємо героїв Гурбенського бою – звичайних українських хлопців і дівчат, які, не злякавшись набагато більш чисельного та незрівнянно краще озброєного ворога, дали йому гідну відсіч.
Символічно, що одне зі з’єднань УПА напередодні Гурбенського бою отримало назву «Холодний Яр», а інше – «Донбас». Адже кожен повстанець ніс у серці ідею єдиної Самостійної Соборної Української Держави.
23-24 квітня 1944 року в Гурбенському лісі 15 тисяч енкаведистів оточило близько 5 тисяч повстанців, частина з яких навіть не мала зброї, а просто проходила вишкіл.
Попри понесені втрати, відділи УПА витримали наступ чисельного та добре підготовленого ворога. Гурбенська битва була переможною для українських повстанців, які вистояли в боях з регулярними частинами Внутрішніх військ НКВС та довели силу українського духу.
На початку 90-х років, коли Україна стала незалежною державою, про Гурбенський бій заговорили відкрито. Місцеві селяни віднайшли повстанські поховання у лісі, упорядкували їх та поставили хрести. Згодом з’явився Гурбенський монастир, а 18 травня 2007 року, в урочищі Гурби, на місці боїв відбулось урочисте відкриття меморіалу пам’яті загиблим воїнам Української повстанської армії.
Сьогодні подвиг українських повстанців на Гурбах слугує прикладом для новітніх борців із чужинськими загарбниками, сучасних захисників нашої Батьківщини. Кілька учасників теренової гри «Гурби-Антонівці», яка теж стала вже традиційною, загинули в боротьбі з російськими окупантами на сході України.
Вічна пам’ять загиблим!
Ваш подвиг – безсмертний!
Слава Україні!
Андрій ПАРУБІЙ