Увага акцентувалась на тому, наскільки новий закон здатний забезпечити прозорі та демократичні вибори і чи не стануть його окремі недоліки стимулом для застосування так званих правових технологій боротьби з опонентами.
Наголошувалось на значній кількості позитивних змін у цьому законі, які, безперечно, сприятимуть забезпеченню підготовки та проведення справді прозорих та демократичних виборів глави держави. У новій редакції закону зокрема, суттєво удосконалені процедури утворення виборчих комісій, складання та уточнення списків виборів, підрахунку голосів виборців та оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності під час виборчої кампанії.
Йшлося й про те, що практично кожний нормативно-правовий акт можна піддати конструктивній критиці. Закон України „Про вибори Президента України” у новій редакції не є виключенням із цього загального правила. На разі можна прогнозувати обговорення фахівцями у подальшому, наприклад, питань щодо доцільності збільшення мінімального складу дільничних виборчих комісій до 12 осіб, стану законодавчого регулювання проведення агітації під час підготовки виборів Президента України чи започаткування процедури перегляду відповідних судових рішень в апеляційному порядку.
Положеннями статті 64 закону встановлені правові обмеження щодо ведення передвиборної агітації під час підготовки виборів Президента України. Так, забороняється проводити агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадування його імені, вважається підкупом виборців.
Висловлювалась позиція щодо розмежування кримінально-карного підкупу виборців від підкупу, відповідальність за який може настати на підставі інших галузей законодавства(адміністративного, виборчого тощо).
Що стосується передвиборної агітації, то новою є норма про зобов'язання юридичних осіб надавати агітаційні послуги всім кандидатам на рівних умовах. А саме: якщо підприємство чи організація надали послуги (приміщення, рекламний час чи рекламну площу) одному кандидату. Вони не мають права відмовити іншому. Звернуто увагу на те, що відсутність відповідальності за невиконання цієї норми, може зробити її недіючою.
Досвід виборів 2002 року показав, що більшість норм, які мають гарантувати рівність кандидатів у виборчому процесі, не діють через відсутність ефективних процедур судового вирішення спорів, які при цьому виникають. Тепер в законі передбачені процедури оскарження рішень, дій чи бездіяльності як суб'єктів виборчого права, так і місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ЗМІ, підприємств, установ, організацій. Важливим є встановлення строків розгляду таких скарг.
Збільшено приблизно на 10 млн. гривень розмір виборчого фонду (було 1,7 млн.). Однак, за свідченням експертів, така сума однаково є недостатньою і не забезпечить більшої прозорості у фінансуванні виборчої кампанії.
Позитивним є запровадження двох видів рахунків виборчого фонду: одного накопичувального та поточних (не більше одного на територіальний округ).
Комітет виборців України вважає за необхідне виступити з рекомендацією повернутись парламенту до розгляду питання формалізації інституту спостерігачів, насамперед на виборах Президента України. Він вважає, що статус спостерігачів від громадських організацій має бути прирівняний до статусу інших національних (офіційних) спостерігачів на президентських виборах.