Закон спрямований на забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час проживають у гуртожитках, шляхом, зокрема, надання їм дозволу на приватизацію займаної ними жилої площі, переведення гуртожитків, у яких проживають робітники та службовці, до соціальних гуртожитків тощо.
Законодавчим актом передбачено, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього закону (і які їх власники готові передати) передаються протягом певного строку у власність територіальним громадам, у порядку, що має визначатися Кабінетом Міністрів України. У разі прийняття місцевою Радою рішення про залишення статусу "гуртожиток" переданого їй у власність гуртожитку (його цілісного майнового комплексу) - він підлягає приватизації відповідно до цього закону. Якщо приймається рішення про надання йому статусу "соціальне житло" - він не підлягає приватизації, а використовується для надання соціального житла, відповідно до чинного законодавства.
Також забороняється виселення, відселення чи переселення мешканців малосімейних чи робітничих гуртожитків за рішенням власників гуртожитків (крім випадків визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей - за рішенням органу місцевого самоврядування, на території якого такий гуртожиток розташований).
Відповідний законопроект зареєстровано у Верховній Раді України за № 2009.