ВСТУПНЕ СЛОВО
Заступника Голови Верховної Ради України О.О.Зінченка на першому (інавгураційному) засіданні Парламентської Асамблеї України і Республіки Польща
(м.Київ, 13 жовтня 2003 року)
Шановні учасники засідання,
Шановні гості,
Дозвольте привітати вас з початком роботи Парламентської асамблеї України і Республіки Польща.
Справа, яку ми започатковуємо, є винятково важливою та відповідальною. Ми присутні при народженні унікальної інституції, яка створює для усіх нас якісно нові можливості. Можливості зміцнювати, розширювати і поглиблювати зв’язки не лише між парламентами України і Польщі, але й між нашими народами.
На наших очах розбудовується зовсім новий етап Українсько-польських відносин. Він відкриває перспективу європейського майбутнього для обох наших держав.
Ідея Українсько-польської Парламентської Асамблеї народилася і отримала подальший розвиток завдяки ініціативі наших спікерів – Володимира Литвина і Марека Боровського. І це як раз той випадок, коли ідея була присутня у повітрі наших відносин, спиралась на бажання обох народів будувати сучасний етап своїх відносин, вона мала конкретних носіїв, тому й не залишилась добрим наміром, а швидко матеріалізувалась.
Мені – як співголові Асамблеї - приємно, що і Українська, і Польська сторони від самого початку дуже відповідально підійшли до формування цілей і завдань асамблеї, її стратегічних орієнтирів.
Впевнений: парламентарі, які зібралися сьогодні в цій залі, гостро відчувають свою особливу відповідальність за сьогодення і майбутнє наших взаємовідносин. Ми просто зобов’язані зробити все, щоб про них не згадували як про партнерство нереалізованих можливостей.
Ми довели, що хочемо і вміємо багато і наполегливо працювати. Від початку поточного року зустрічі парламентарів України і Польщі відбуваються ледь не щомісяця. І, головне, кожна з них має конкретний результат.
Впевнений, що з початком роботи Асамблеї наші зусилля стануть ще більш цілеспрямованими, а результати – ще більш вагомими.
Переконаний, що є найважливіший вимір ефективності нашої роботи: вплив на реалії життя наших громадян. Тому , розуміючи, що дискусії є невід”ємною частиною парламентської роботи, хотілося б висловити переконання, що ми будемо намагатися їх швидкого втілення в життя.
Декілька слів щодо змістовної частини нашої роботи.
Формується нова історична реальність українсько-польських взаємин, домінантою якої дедалі більше стає євроінтеграційна складова.
З 1 травня 2004 року Польща набуває членства в Європейському Союзі. Від імені багатьох українців ми щиро вітаємо братній польський народ з цією видатною подією.
Водночас необхідно відзначити, що Україна, проголосивши європейську інтеграцію наріжним каменем своєї зовнішньополітичної стратегії, поки-що не знаходить адекватної відповіді на свої прагнення з боку ЄС. Лише в останні місяці цьому напряму стало приділятися більше уваги. У зв’язку з цим хотів би наголосити на одному з головних, центральних завдань Парламентської Асамблеї – знайти спільні підходи та спільне бачення євроінтеграційних процесів, допомогти обом нашим країнам використати переваги розширення ЄС і водночас мінімізувати його можливі негативні наслідки для нашого двостороннього співробітництва.
Чимало на цьому напрямі вже робиться урядовими структурами. Згадаю лише вдале розв’язання “візової проблеми”, яка стала дороговказом й для інших сусідів України. Про здобутки і проблеми у цій галузі ми обов’язково будемо говорити в ході нинішньої сесії.
Підсумком нашої дискусії, на моє глибоке переконання, повинне стати чітке визначення орієнтирів подальшої співпраці. І Україна, і Польща мають серйозну стратегічну перспективу – стати ланкою, що об’єднуватиме Схід і Захід Європейського континенту, розширений Євросоюз і його нових сусідів. Тому, поглиблення наших відносин є, крім іншого, ще й запорукою інтеграції України в європейський політичний та економічний простір.
Сьогодні вже не достатньо із задоволенням констатувати показники зростання товарообігу. Хоча це, звичайно, дуже позитивне явище. Нам конче необхідно втілювати в життя масштабні спільні економічні, енергетичні, транспортні, науково-технологічні проекти.
Конкретним вагомим кроком у цьому напрямі став би успішний запуск проекту Євроазійського нафтотранспортного коридору “Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ”, реалізація якого отримала цього року суттєвий імпульс завдяки підтримці Єврокомісії. Тому, не випадково, що саме цей проект буде презентований в ході сьогоднішнього засідання нашої Асамблеї.
Наприкінці свого короткого виступу хотів би висловити ще одну думку, яку виніс з дискусій під час підготовчої роботи над Спільною заявою з нагоди 60-річчя Волинської трагедії:
Не треба боятися важких, конфліктних проблем. Як свідчить досвід, у нас вистачає розуму і мужності підвести риску під темними плямами історичного минулого заради майбутнього. І у цьому контексті Волинь слугуватиме яскравим прикладом того, як надалі ми маємо підходити до розв’язання інших складних питань – керуючись доброю волею, взаємною повагою, високими моральними засадами і толерантним ставленням один до одного.
Впевнений, що український і польський народи здатні виявити історичну мудрість та добру волю. Необхідно крок за кроком позбуватися негативної пам’яті, щоб не повторювати гіркий досвід минулого.
Тож будьмо мудрими. Нехай ХХІ століття стане століттям українсько-польського добросусідства і дружби. І заради цього ми готові докласти багато зусиль і продемонструвати величезне терпіння.
Дякую за увагу.