Законопроектом (реєстр. №2096) пропонується визначити засади створення та функціонування Гарантійного фонду виконання зобов´язань за складськими документами на зерно як державної цільової спеціалізованої непідприємницької установи, що виконує функції державного управління у сфері гарантування виконання відповідних зобов‘язань. Проект також містить положення про порядок відшкодування цим Фондом володільцю складського документу на зерно вартості зерна, переданого на зберігання, у випадку неспроможності зернового складу.
Під час обговорення законопроекту члени Комітету висловили низку зауважень до нього.
Зокрема, наголошувалося, що створення Гарантійного фонду "має бути узгоджено із головними законами, що регулюють відносини у цій сфері, насамперед, із законами "Про зерно та ринок зерна в Україні" та "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва".
Зазначалося також, що Закон "Про зерно та ринок зерна в Україні" не передбачає існування зернових складів із різними умовами діяльності, що випливає із проекту ("звичайні" та тимчасові учасники Гарантійного фонду). Сертифікація ж таких складів, наголошували народні депутати, пов‘язується з правилами та технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки, а не з виконанням нормативно-правових актів та стандартів Фонду.
Крім того, підкреслювали народні депутати, оскільки Фонд створюється як державна установа, то у складі його вищого органу кількість представників держави має бути більшою, ніж кількість представників недержавних структур, щоб забезпечувати прийняття рішень з першочерговим урахуванням інтересів держави.
Члени Комітету також вважають, що покладення на володільця складського документу обов‘язку підписувати всі договори та інші документи на зерно із зазначенням його права на переуступку Фонду своїх прав та обов‘язків є недоречним, оскільки ці питання вирішуються статтями 512 519 Цивільного кодексу.