Законопроектом (реєстр. №1170) уточнюються положення чинного закону стосовно визначення складу витрат платника податку у разі внесення до статутного фонду господарського товариства майна, цінних паперів або корпоративних прав.
Під час обговорення члени Комітету зазначали, що положення проекту у частині визначення звичайної ціни не узгоджується із Законом "Про господарські товариства". Зокрема, відповідно до статті 13 цього закону, "грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці". Крім цього, наголосили народні депутати, правила визначення звичайної ціни є загальними для всіх господарських операцій.
Комітет вважає недоцільним виключення підпункту 5.3.7 пункту 5.3 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким витрати на виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав до складу валових витрат не включаються, оскільки вказана норма балансується з нормою підпункту 4.2.9 цього закону, якою визначено, що суми емісійного доходу не включаються також і до валового доходу платника податку. Норма підпункту 5.3.7 спрямована на упередження випадків включення таких витрат до складу валових витрат платника податку та запобігання створенню конфлікту інтересів.
На засіданні Комітету йшлося про те, що "практика застосування норм пункту 7.6 свідчить про неоднозначний підхід у відображенні в податковому обліку операцій з придбання цінних паперів, що засвідчують корпоративні права (акції), або інших корпоративних прав у продавця-емітента таких цінних паперів/корпоративних прав у зв´язку з формуванням статутного фонду".
Так,: вказували народні депутати, деякі платники податку витрати з придбання у емітента акцій або інших корпоративних прав, пов´язаних із формуванням статутного фонду, відображають в окремому обліку у тому податковому періоді, в якому відбулося придбання таких цінних паперів/корпоративних прав, незалежно від того чи будуть ці цінні папери/корпоративні права продаватися, що у свою чергу зменшує доходи, отримані платником податку від продажу інших акцій/корпоративних прав.
Інші платники податку, враховуючи, що придбання цінних паперів/корпоративних прав у емітента у зв´язку з формуванням статутного фонду є прямою фінансовою інвестицією, відображають витрати з придбання цінних паперів/корпоративних прав в окремому обліку у тому податковому періоді, в якому відбувається продаж таких цінних паперів/корпоративних прав, для того, щоб визначити реальний фінансовий результат від продажу таких цінних паперів/корпоративних прав.
Голова Комітету С.Терьохін наголосив, що "закон не містить чіткого розмежування стосовно відображення цінних паперів із метою здійснення платником податку фінансових інвестицій у вигляді придбання цінних паперів/корпоративних прав (у тому числі прямих інвестицій) і безпосередньо операцій з торгівлі цінними паперами, що дозволяє платникам податку оптимізувати податкові зобов´язання з податку на прибуток". При цьому, зауважувалось, що "норми пункту 7.6 чинного закону щодо ведення окремого обліку передбачають визначення фінансового результату саме при здійсненні операцій з продажу цінних паперів і поширюються на платників податку торгівців цінними паперами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами".
На думку членів Комітету, законопроект у запропонованій редакції не вирішує проблемних питань щодо оподаткування цінних паперів.
Зважаючи, що існують різні концептуальні підходи до оподаткування цінних паперів/корпоративних прав, за результатами обговорення законопроекту Комітет рекомендує парламенту проект закону про внесення змін до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (щодо операцій з цінними паперами та корпоративними правами) направити на доопрацювання.