В ньому взяли участь народні депутати України, представники Державної податкової адміністрації, Державного комітету України по земельних ресурсах, Державної митної служби, Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, проекту USAID "Консалтингова підтримка уряду України щодо угод про розподіл продукції" та інші.

Голова Комітету Олександр Ткаченко нагадав, що Закон "Про угоди про розподіл продукції" був прийнятий Верховною Радою України ще в 1999 році. За його словами, закон спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції.

О.Ткаченко звернув увагу на те, що в законі регламентовано основні засади укладання, виконання та припинення угод про розподіл продукції, і, "таким чином, в Україні була започаткована можливість здійснення надрокористування на основі угод про розподіл продукції". При цьому Голова Комітету наголосив, що "значного успіху у застосуванні цього закону Україна за 8 років не досягла". Зазначалося також, що в Україні розвідано близько 300 родовищ, які є базою нафтогазової промисловості. У Дніпровсько-Донецькому районі зосереджено до 85% ресурсів вуглеводнів України. Відкриті газові родовища в Карпатському регіоні. Розширюються пошуки покладів нафти на шельфи Чорного моря.

Голова Комітету акцентував увагу на тому, що "одним з напрямків обговорення на семінарі має стати вільний доступ України до високих технологій відомих іноземних компаній (в тому числі у сфері видобутку корисних копалин) в обмін на участь таких інвесторів в угодах про розподіл продукції".

Учасники семінару, зокрема, вислухали й обговорили доповіді про міжнародний досвід правового регулювання укладання та виконання угод про розподіл продукції, сучасний стан та актуальні завдання вдосконалення законодавства України щодо угод про розподіл продукції, практичні аспекти застосування Закону "Про угоди про розподіл продукції". У ході семінару відбулася також презентація законопроекту "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" (до Митного Кодексу України та Закону "Про угоди про розподіл продукції").

На думку учасників семінару, угоди про розподіл продукції доцільно застосовувати передусім в таких галузях як нафто- та газовидобувна промисловість, розвідка та видобуток інших мінеральних ресурсів, включаючи різні руди і вугілля.

Зокрема, підкреслювалося, що "для держави існують значні переваги застосування режиму угод про розподіл продукції, на відміну від ліцензійної форми надрокористування". Це пов'язано із залученням значних обсягів інвестицій, в тому числі (і як правило) іноземних, для розвідки і видобутку корисних копалин. Це є "питанням не тільки стабільного функціонування економіки, але і забезпечення національної безпеки держави шляхом зменшення залежності від імпорту енергоресурсів", - зазначали присутні. Йшлося й про те, що держава має можливість укладати довгострокові угоди з інвесторами на основі яких можна реально прогнозувати конкретні обсяги збільшення видобутку нафти, газу та інших корисних копалин, а також надходжень в бюджет. Наголошувалося також, що розвідка і видобуток корисних копалин вимагають великих матеріально-фінансових затрат, яких держава не має, а необхідні кошти вкладає інвестор.

При цьому, наголошували присутні, інвестору укладати угоди теж вигідно, оскільки стосунки інвестора з державою на основі угод про розподіл продукції значною мірою будуються на цивільно-правових засадах, які переважно не можуть бути змінені державою в односторонньому порядку. У зв´язку з тим, що такі угоди носять, як правило, довгостроковий характер та потребують дуже великих витрат з боку інвестора, цей фактор стабільності правовідносин між ним та державою є дуже важливим для інвестора на період дії угоди.

Учасники засідання вказували й на те, що застосування угод про розподіл продукції не означає зменшення ставок податків або ухилення від сплати податків інвесторами. Угоди про розподіл продукції, на їх думку, гарантують лише податкову стабільність та впевненість, і, "таким чином, потенційний інвестор може реально оцінити проект й буде точно знати, які податки він повинен сплачувати під час реалізації проекту".

Запропоновані зміни та доповнення, до чинного законодавства про розподіл продукції, на думку народних депутатів, "безперечно, спрямовані на підвищення прозорості та чіткості правил гри щодо укладання та використання угод про розподіл продукції". Зокрема, запропоновано чітко визначити сторони угоди держава в особі Кабінету Міністрів України та інвестор. Встановлюється обов'язок держави надати інвестору на підставі угоди про розподіл продукції всі необхідні дозвільні документи інвестору для початку робіт за відповідною угодою. Також визначаються роль та компетенція органів місцевого самоврядування щодо попереднього погодження певних рішень; Законопроектом пропонується упорядкувати норми закону в частині визначення умов конкурсу та їх співвідношення з обов´язковими істотними умовами угод про розподіл продукції.

Проект передбачає встановлення зобов´язання для іноземного інвестору в разі укладання з ним угоди про розподіл продукції зареєструвати своє представництво на території України, через яке мають відбуватися всі взаємовідносини між державою та інвестором тощо.

За підсумками обговорення, учасники семінару дійшли висновку, що цей законопроект потребує подальшого вдосконалення. Висловлені зауваження будуть опрацьовані під час підготовки остаточного варіанту проекту, який буде подано на розгляд Верховної Ради України.