Закон (реєстр. № 3109) встановлює, що депресивними визнаються: регіони, у яких протягом останніх п’яти років середні показники валового регіонального продукту на одну особу є найнижчі;
промислові райони, у яких протягом останніх трьох років середні показники рівня зареєстрованого безробіття та частка зайнятих у промисловості значно перевищують відповідні середні показники для територій такого типу, а обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної заробітної плати значно поступаються ним;
сільські райони, у яких протягом останніх трьох років щільність сільського населення, природний приріст населення, рівень середньомісячної заробітної плати та обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) на одну особу значно поступаються відповідним середнім показникам для територій такого типу, а частка зайнятих у сільському господарстві значно перевищує їх;
міста республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення, у яких протягом останніх трьох років середні показники рівня зареєстрованого безробіття, зокрема довготривалого, значно перевищують відповідні середні показники для територій такого типу, а рівень середньомісячної заробітної плати значно поступається ним.
Депресивними визнаються промислові та сільські райони, а також міста республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення, показники розвитку яких відповідають одночасно всім критеріям, визначеним частиною першою цієї статті для відповідної групи територій.
Граничні рівні показників розвитку відповідних груп територій визначаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та затверджуються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.