В заході взяли участь також представники Міністерства закордонних справ, Міністерства економіки, Міністерства юстиції, фахівці Головного юридичного та Головного науково-експертного управлінь Апарату Верховної Ради, науковці Інституту законодавства Верховної Ради, Національного інституту проблем міжнародної безпеки та Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України.
Основними для обговорення були визначені питання необхідності прийняття єдиного законодавчого акта в сфері зовнішньої політики та перспективи прийняття проекту закону "Про засади зовнішньої політики України" (реєстр. № 2549).
Під час обговорення зазначалось, що після вивчення досвіду більшості країн-членів ЄС, Норвегії, Хорватії, США, Канади, Японії, Росії і Туреччини можна зробити висновок щодо відсутності практики визначення та ухвалення на законодавчому рівні засад чи основних напрямів зовнішньої політики у переважній більшості цих країн, незалежно від форми державного правління та розподілу повноважень між гілками влади.
Як правило, визначення основних напрямків та пріоритетів зовнішньої політики відноситься до компетенції виконавчої влади. Найбільш поширеною є практика, коли пріоритети зовнішньополітичного курсу визначаються партією або коаліцією партій (в коаліційних угодах), які формують уряд за результатами парламентських виборів, і стають складовою програм діяльності урядів на період їх легіслатури.
В окремих країнах існує традиція формулювання на щорічній основі зовнішньополітичних пріоритетів, які в більшості випадків представляються на розгляд парламенту.
Однак, в країнах з президентською формою правління (США, Франція, Росія) визначення основних напрямів зовнішньої політики та керівництво зовнішньополітичною діяльністю відноситься виключно до компетенції президентів.
Учасники круглого столу наголошували, що сьогоднішні в Україні існує низка законодавчих актів, які визначають зовнішню політику держави. Основними серед них є Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Основні напрями зовнішньої політики України, затверджені Постановою Верховної Ради від 2 липня 1993 року, Закон "Про міжнародні договори України", а також інші нормативні акти, розроблені на виконання положень вищезазначених документів. При цьому, саме Конституція встановлює, що питання визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики належать до повноважень Верховної Ради, і виключно законом України визначаються засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи.
Представники Міністерства юстиції за результатами опрацювання проекту закону "Про засади зовнішньої політики України" висловили деякі зауваження. Зокрема, вказувалося на декларативність більшості статей законопроекту, дублювання або відсилання до норм, закріплених Конституцією України, Декларацією про державний суверенітет України, міжнародними договорами України та іншими нормативно-правовими актами.
Окремо зазначалось, що в законопроекті потрібно чітко визначити зміст базового поняття "зовнішні відносини", оскільки існують різні його тлумачення. У деяких випадках під зовнішньою політикою розуміють виключно політичні відносини, в які вступає держава на міжнародній арені, в інших йдеться про усю сукупність заходів держави , які вона використовує при реалізації широкого спектру своїх правовідносин з іншими країнами. При цьому маються на увазі не тільки політичні правовідносини, а й економічні, науково-технічні тощо. На думку присутніх, це питання є важливим, як і чітке визначення поняття об’єкту зовнішніх правовідносин.