Парламентська асамблея Ради Європи на засіданні 18 квітня 2007 року ухвалила Рекомендації щодо стану дотримання прав людини в Європі.
Парламентська Асамблея Ради Європи має не тільки пропагувати головні досягнення Організації у царині прав людині, але й визначити нові завдання та виклики 21 століття, які потребують реакції, - наголошували головні доповідачі Комітету з юридичних питань та прав людини Асамблеї.
За словами європейських парламентаріїв, дебати з цього питання в рамках роботи форуму надають унікальної можливості затвердити європейські цінності, активізувати і зміцнити боротьбу за права людини. Асамблея, наголошували вони, «це мораль і совість Європи, яка дозволяє розглядати Раду Європи в якості еталону та захисника прав людини в Європі».
Зокрема, звертаючись до учасників Асамблеї, Комісар з прав людини Томас Хаммарберг зазначив, що країнами-членами Ради Європи «досягнуто немалий прогрес» у царині захисту прав людини та дотримання верховенства права».
«Регіон Ради Європи це регіон, де немає смертної кари де-юре, чи де-факто», - наголосив він. Проте, за його словами, країни-члени РЄ стикаються із проблемою «дефіциту реалізації механізму захисту прав людини». Заслуговує на першочергову увагу, насамперед, боротьба проти насилля у сім`ї, стан пенітенціарних систем, реалізація програм щодо забезпечення незалежності судової гілки влади задля захисту системи юстиції від корупційних тенденцій. «Ми також готові відігравати активну роль у захисті захисників прав людини», - підкреслив Комісар з прав людини і додав: «Національні парламенти мають стати важливим фактором у процесі моніторингу прав людини у кожній країні, і члени Асамблеї мають стати каталізатором у цій ситуації».
Водночас, доповідачі звертали увагу на те, що спостерігається наявність розбіжностей між визначеними стандартами прав людини та реальною ситуацією у державах-членах РЄ.
За словами Голови Європейського Суду з прав людини п.Коста, «більш ніж половини скарг» надходять останнім часом з «Росії, Румунії, Турції і України, тобто це третя частина населення країн-членів Ради Європи». Одна з головних причин звернень проблема затримки судової процедури. Разом із тим, найчастіше за все, скарги стосуються тортур у в´язницях, расизму, системних порушень.
Доповідачі зазначали, що порушення прав людини, включаючи насильницькі зникнення, вбивства, таємне позбавлення волі, тортури та неналежні умови утримання у місцях позбавлення волі продовжують траплятися на Європейському континенті.
На переконання учасників форуму, це є свідченням порушення принципу верховенства права у наслідок безкарності тих, хто порушує права людини.
Під час дебатів зазначалося, що боротьба проти тероризму певною мірою тягне за собою обмеження прав людини, внаслідок чого зростають масштаби расизму та ксенофобії.
Найефективнішим методом запобігання порушень прав людини, на думку парламентаріїв, буде проведення активних дій з боку Комітету міністрів Ради Європи щодо підготовки низки директив щодо викорінення безкарності, моніторингу законодавства держав-членів Ради Європи щодо боротьби з тероризмом, посилення боротьби з дискримінацією і створення Європейської Міграційної Обсерваторії, що виконуватиме спостережні функції.
Крім того, Асамблея запропонувала Комітетові міністрів створити спеціальний механізм щодо свободи висловлювання і ЗМІ, який би мав спеціальне завдання відстежувати ситуацію із свободою висловлювання та ЗМІ в державах-членах Ради Європи.
Водночас, у доповідях європейських законодавців зазначалося, що тероризм залишається найбільш потужною загрозою для Європи. Тому учасники самміту закликали Комітет міністрів Ради Європи зробити все необхідне для того, аби боротьба з цим явищем не слугувала підґрунтям для обмеження прав людини.
За результатами дебатів Асамблея ухвалила відповідну Резолюцію, де йдеться про необхідність розробити в найкоротші строки Хартію виборчої рівності, щоб розвивати збалансовану участь жінок і чоловіків при прийнятті рішень, запросивши держави-члени Ради Європи передбачити в своїй Конституції, відповідно до принципу рівності, можливість вжити спеціальні заходи для розвитку рівного доступу жінок і чоловіків у прийнятті рішень.