У ВІВТОРОК, 11 ЛИСТОПАДА, ЧЕТВЕРТА СЕСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЧЕТВЕРТОГО СКЛИКАННЯ ПРОДОВЖИЛА РОБОТУ В ПЛЕНАРНОМУ РЕЖИМІ.
Відкрив ранкове засідання Голова Верховної Ради України Володимир ЛИТВИН. Він повідомив, що цього дня виповнюється 30 років, як нині народний депутат України Іван СПОДАРЕНКО є головним редактором газети "Сільські вісті". Присутні в залі привітали ювіляра оплесками.
Було оприлюднено та проголосовано направлення депутатського запиту Президенту України, оголошено інші письмові депутатські запити.
Далі в рамках ранкового засідання у сесійній залі проходив черговий День Уряду України у Верховній Раді України. Головуючий оголосив його порядок денний, узгоджену процедуру роботи.
Першим розглядалося питання "Про сучасний стан та перспективи охорони об'єктів культурної спадщини України, а також пам'яток історії та культури Українського народу, що знаходяться за її межами". Доповідали: перший заступник міністра культури і мистецтв України Леонід НОВОХАТЬКО та голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Олександр ФЕДОРУК. Співдоповідав голова підкомітету парламентського Комітету з питань культури і духовності Микола ЖУЛИНСЬКИЙ.
У доповідях і співдоповіді, а далі в діалогах "Запитання-відповідь", у виступах підкреслювалась думка, що в умовах наростаючої глобалізації суспільного життя культурна спадщина України стає дедалі невід'ємнішою частиною світових культурних надбань. Тому її збереження й примноження набувають з часом все більш пріоритетного значення в політиці держави.
Адже на її обліку нині перебуває лише об'єктів національного значення: історичних - понад 140, монументального мистецтва - близько 45, архітектури та містобудування - понад 3,5 тисячі, музеїв - майже 380 з експонатами основного фонду - в 11 мільйонів одиниць. До списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено Софійський собор з архітектурним ансамблем, Києво-Печерську лавру у м. Києві, а також історичний центр м. Львова.
З метою вдосконалення нормативно-правової бази пам'яткоохоронної сфери, починаючи з вересня 2002 р. (після прийняття Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 2002 р. № 140-IV) прийнято понад 20 нормативно-правових актів, які регулюють питання охорони культурної спадщини. Зокрема, Кабінетом Міністрів схвалено та подано на розгляд Верховної Ради України проекти Законів України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини", "Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини" (розрахованої на період до 2010 року). На розгляд Верховної Ради України також внесено законопроект "Про ратифікацію Європейської Конвенції про охорону археологічної спадщини" (переглянутої). Продовжується робота щодо внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Утворення Державної служби охорони культурної спадщини дало змогу більш цілеспрямовано і послідовно вирішувати злободенні питання в цій сфері. Триває утворення органів охорони культурної спадщини на місцях.
Досвід пам'яткоохоронної роботи в регіонах України свідчить про необхідність відпрацювання оптимальної структури місцевих органів охорони культурної спадщини залежно від кількості пам'яток, вжиття невідкладних заходів із забезпечення цих органів відповідною кадровою, науково-дослідною та ремонтно-реставраційною базою.
Зазначалось, що проблема повернення в Україну культурних цінностей є однієї з найделікатніших та найскладніших сфер міжнародного співробітництва. Адже вона не може бути розв'язана волею однієї держави.
Сама її суть передбачає широке співробітництво з іншими державами на засадах доброї волі та міжнародно-правових норм.
В обговоренні доповіді і співдоповіді взяли участь: Володимир ЛЕЩЕНКО, Володимир ПУЗАКОВ, Іван ЗАЄЦЬ, Олександр МАСЕНКО, Микола ШЕРШУН, Володимир ЧЕРНЯК, Сергій ШЕВЧУК, інші народні депутати України.
Підкреслювалось, що Кабінет Міністрів має вживати дієвіших заходів стосовно реалізації Комплексних програм збереження культурної спадщини міст Львова, Одеси, Кам'янця-Подільського. Глухова, Батурина, Збаража та інших, заходи з розвитку національних заповідників "Хортиця", "Херсонес Таврійський", "Ольвія", Шевченківського національного заповідника у м. Каневі, "Софія Київська", Комплексної програми паспортизації об'єктів культурної спадщини на 2003-2010 роки.
а жаль, прийняті програми не завжди виконуються в повному обсязі.
На сьогодні фінансування пам'яткоохоронної справи в обсягах, визначених державним бюджетом, не забезпечує вчасне та на належному рівні виконання робіт з реставрації та реабілітації пам'яток. В останні роки обсяг робіт з реставрації та ремонту пам'яток архітектури та містобудування становить лише 30 відсотків потреби, у зв'язку з чим потужності реставраційних організацій використовуються менше ніж на 20 відсотків.
Участь недержавних фінансових фондів у справі збереження об'єктів культурної спадщини є незначною. Порядок формування місцевих бюджетів, визначений Бюджетним кодексом, не враховує специфіки окремих регіонів і реальних потреб та завдань щодо збереження пам'яток.
Йшлося про те, що на сьогодні на законодавчому рівні не вирішено питання про статус української культурної спадщини за кордоном та порядок здійснення заходів з її збереження. Чинні міжурядові угоди передбачають лише порядок повернення культурних цінностей. Не визначено установи, яка акумулювала і опікувалася б на державному рівні зазначеними питаннями.
Назріла необхідність, зазначалось, розробити спеціальну програму, яка передбачала б утворення і функціонування чіткої державної системи охорони пам'яток української культури за межами держави, дієвої співпраці державних і громадських організацій, розроблення засад державної політики у цій сфері.
Приверталась увага до думки про те, що для збереження української культурної спадщини за кордоном та залучення її до наукового й громадського обігу необхідно визначити центральний орган виконавчої влади, який здійснюватиме координацію цієї роботи, розробити відповідний план заходів та його фінансове обгрунтування. Зокрема, необхідно створити науково-інформаційні центри на базі наукових установ, культурологічних осередків, музеїв та бібліотек української діаспори як в Україні, так і за кордоном, електронний банк даних "Зарубіжна україніка", в якому накопичуватиметься інформація про визначні рухомі та нерухомі об'єкти культурної спадщини України, що знаходяться за її межами, розробити програму науково-дослідної роботи (археологічних польових досліджень, архівних пошуків) в Україні та за її межами, з метою вивчення стану, перспектив збереження й ефективного використання цих об'єктів.
"Про заходи Кабінету Міністрів України щодо попередження смертності та інвалідності населення внаслідок серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань" - друге питання порядку денного, яке розглядалося під час Дня Уряду України, що проходив у сесійній залі. Для доповіді мав слово міністр охорони здоров'я України Андрій ПІДАЄВ, для співдоповіді - голова парламентського Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Микола ПОЛІЩУК.
Йшлося про те, що в Україні , як і в інших розвинених країнах світу, ситуація із захворюваністю та поширеністю серед населення хвороб системи кровообігу є складною. Поточний прогностичний аналіз і математичне моделювання на довгостроковий період, які грунтуються на показниках довкілля, якості харчування, питної води, демографічних даних і тенденціях сучасного розвитку, а також на соціально-економічному становищі країни, не дають змоги сподіватися на поліпшення ситуації, якщо не вживати науково обгрунтованих заходів, не забезпечувати їх відповідним фінансуванням і не надавати їм належної підтримки.
Ситуація ускладнюється наявністю у населення факторів ризику хронічних неінфекційних хвороб. Тому боротьба з хронічною неінфекційною патологією в Україні піднесена до рівня загальнодержавної, про що свідчить прийняття і реалізації ряду національних та державних програм, цільових комплексних заходів з охорони здоров'я, серед яких "Здоров'я нації", Програма профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, комплексні заходи розвитку кардіохірургічної служби, а також участь України в міжнародних програмах, зокрема СНІДом. Всього Міністерство охорони здоров'я України бере участь у виконанні 22 національних, державних програм та комплексних заходів з охорони здоров'я.
Щороку в закладах охорони здоров'я реєструється приблизно 264 млн., первинних хворих, а загальна кількість звернень з приводу серцево-судинної патології досягала 19,4 млн., кількість померлих від хвороб серця і судин становить близько 450 тис. осіб, або 928 випадків на 100 тис., а на частку хвороб системи кровообігу припадає 61,3 відсотка усіх смертельних випадків та 24,3 відсотка випадків встановлення інвалідності.
Стверджувалось, що надання медичної допомоги хворим на серцево-судинну та цереброваскулярну патологію в Україні є достатня мережа лікувально-профілактичних закладів та кадровий потенціал. На 1 січня 2003 р. в лікувально-профілактичних закладах, включаючи лікарів науково-дослідних інститутів та закладів післядипломної освіти системи МОЗ, працює 2794 лікарів-кардиологів, 6632 неврологи, 646 нейрохірургів.
Протягом останніх 5 років спостерігається поліпшення забезпечення закладів охорони здоров'я лікарями-кардіологами (від 0,54 о 0,58), неврологами (від 1616 до 1,39), нейрохірургами (від 0,12 до 0,14) на 10 тис. населення. У результаті реструктуризації ліжкового фонду загальна кількість ліжок на кінець 2002 року становила 89,3 на 10 тис. населення, що відповідає середньоєвропейському показнику.
Для поліпшення епідемічної ситуації створено певну нормативно-правову базу, зокрема наказом МОЗ від 30 липня 2002 р. № 297 щодо вдосконалення медичної допомоги хворим з цією патологією, затверджено етапи надання медичної допомоги хворим на інсульт, положення про інсультні відділення, показання для госпіталізації, положення про надання догоспітальної допомоги хворим з мозковими інсультами та інші положення щодо діагностики, лікування та профілактики серцево-судинних захворювань.
Сьогодні інсультні відділення створені в усіх областях України. Інша справа, що якість надання допомоги, на жаль, не відповідає міжнародним стандартам через небезпечність більшості таких відділень сучасною діагностичною апаратурою, відсутність у деяких областях відділень відновного лікування таких хворих. Однією з не розв'язаних проблем є надання нейрохірургічної допомоги у разі судинного ураження головного мозку. При загальній кількості приблизно 120-130 тис. випадків мозкового інсульту щороку в нейрохірургічних закладах проходять лікування всього до 4 відсотків хворих, з яких лише близько третини - за допомогою оперативного втручання.
Як одна з провідних причин поширення цих хвороб називалась недоступність відповідних лікувальних засобів.
Обговорюючи доповідь і співдоповідь, народні депутати привертали увагу урядовців-медиків до необхідності всебічного здійснення заходів Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002-2010 роки.
Програми профілактики та лікування артеріальної гіпертензії в Україні, заходів розвитку кардіохірургічної служби. Йшлося про те, щоб постійно забезпечувати фінансування усіх наявних державних, національних програм, реалізовувати їх у повному обсязі відповідно до планових призначень.
Багато важить, говорилось, удосконалення системи надання екстреної медичної допомоги населенню у найближчі п'ять років, пропаганда здорового способу життя з активним залученням засобів масової інформації, забезпечення громадян санітарно-освітніми матеріалами щодо основних факторів ризику (шкідливість тютюнопаління, малорухомого способу життя, ожиріння, надмірного вживання солі, алкогольних напоїв, психоемоційного перевантаження), йшлося про необхідність поєднання зусиль кардіологів, невропатологів, нейрохірургів, анігіохірургів, терапевтів та сімейних лікарів у розв'язані проблем серцево-судинних захворювань і профілактики інфарктів та інсультів, відновлення профілактичних оглядів різних груп населення з метою раннього виявлення хвороб.
Промовці говорили, зокрема, й про те, що однією з найболючіших проблем залишається надання спеціалізованої медичної допомоги за межами області, особливо закладами, що належать до сфери управління Академії медичних наук, через відсутність механізму розрахунків між обласними бюджетами і установами, які надають спеціалізовану медичну допомогу та фінансуються з державного бюджету. Цю проблему можна розв'язати шляхом внесення змін і доповнень до Бюджетного кодексу України або стовідсоткового фінансування з державного бюджету науково-дослідних інститутів системи Академії наук та МОЗ з урахуванням потреб регіонів у спеціалізованій медичній допомозі.
В обговоренні доповіді та співдоповіді взяли участь: Олександр МАСЕНКО, Володимир ПУЗАКОВ, Микола ШЕРШУН, Валентина СЕМЕНЮК, Василь БАРТКІВ, Іван ГЕРАСИМОВ, Зокрема КАТУШЕВА, інші народні депутати України.
З питання "Про Конвенцію міжнародного Консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України" доповідав міністр палива та енергетики України Сергій ЄРМИЛОВ, співдоповідав голова парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Андрій КЛЮЄВ.
Доповідач, зокрема, нагадав історію питання.
9 червня 2002 року м. Санкт-Петербурзі Президентом України Л.Д.КУЧМОЮ та Президентом Російської Федерації В.В.ПУТІНИМ була підписана Заява про стратегічне співробітництво у газовій сфері, яка передбачала створення Міжнародного Консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України. 10 червня 2002 року прийнято спільну Заяву Президента України, Президента Російської Федерації, Канцлера Німеччини, згідно з якою глави держав підтримали ініціативу федерального Канцлера ФРН щодо участі німецьких газових компаній в Консорціумі та створені Робочої групи за участю високих посадових осіб України, Росії і Німеччини для координації цієї діяльності. В рамках реалізації положень підписаної двосторонньої Заяви 7 жовтня 2002 року в м. Кишиневі було також підписано рамкову Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом РФ про стратегічне співробітництво у газовій сфері.
Мета Угоди - активізувати двосторонню взаємодію України та Росії з питань забезпечення надійного постачання російського природного газу до європейських споживачів, а також трансформувати двосторонні українсько-російські відносини у газовій сфері в загальноєвропейський контекст, надаючи Україні право стати повноправним учасником реалізації енергетичної стратегії Європейського Союзу, спрямованої на розбудову цілісної загальноєвропейської газотранспортної мережі, а також лібералізацію європейського ринку газу; затвердження єдиних правових засад для всіх учасників відповідно до вимог Європейської Енергетичної Хартії. Як наголошувалось, створення МК надасть можливість Україні добиватись:
· ефективного використання магістральних газопроводів України (підвищиться надійність використання транзитних потужностей);
· безперебійного транзиту природного газу до європейських країн через територію України;
· надійного постачання природного газу до споживачів;
· прискорення інтеграції України до європейського і світового економічного простору;
· збереження ролі газотранспортної системи як одного із основних джерел наповнення бюджету.
У вищезазначеній міжурядовій Угоді було визначено уповноваженими господарюючими суб'єктами: з української сторони - НАК "Нафтогаз України" та з російської - ВАТ "Газпром", сторони підготували, опрацювали та підписали Договір про створення Міжнародного Консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України.
Викладені в Договорі загальні принципи створення Консорціуму передбачають дві послідовні фази: передінвестиційну та інвестиційну.
Основні завдання передінвестиційної включають розробку концепції діяльності Консорціуму, підготовку техніко-економічного обгрунтування проекту, розробку бізнес-плану і схеми його фінансування, юридичне визначення форми взаємовідносин між Консорціумом та власником газотранспортної системи України.
Було охарактеризовано, крім того, дві послідовні фрази, викладені у угоді - передінвестиційну та інвестиційну. Основні їх завдання - розробка концепції діяльності Консорціуму, а потім - його подальша діяльність уже практичного спрямування. З цією метою за рішенням Уряду України було створено Міжвідомчу робочу групу, котру очолює С.ЄРМИЛОВ. Вона вже розглянула концептуальні моделі Міжнародного Консорціуму, які розроблено призначеними експертами.
У перебігу дискусії з цього питання наголошувалось на складнощах проблеми. Приверталась увага, зокрема, до такої думки. Враховуючи державні інтереси України в частині довгострокового забезпечення народного господарства природним газом та ефективного використання газотранспортної системи, Мінпаливенерго вважає за доцільне при реалізації конкретних проектів щодо створення Міжнародного Консорціуму залучити країни Каспійського регіону та налагодити взаємовигідне співробітництво щодо розбудови газопроводів, що забезпечать транзит природного газу до кордону України як на території Російської Федерації, так і на території середньоазіатських держав.
Як висновок висловлювалась пропозиція Міністерства палива та енергетики України стосовно створення Міжнародного Консорціуму з розбудови додаткових потужностей транспортування російського природного газу через територію України (напрямок Олександрів Гай - Новопсков - Капушани). Це, мовляв, дасть змогу залучити іноземні інвестиції та розширити обсяги транзиту газу до країн-членів ЄС.
Визначалось, що механізм залучення та конкретні форми участі провідних європейських енергетичних компаній у майбутньому Консорціумі може бути розроблено після відповідних економічних і фінансових розрахунків.
Учасники Консорціуму, як того вимагає стаття 5 міжурядової Угоди про стратегічне співробітництво в газовій галузі, з урахуванням досягнутих домовленостей, задекларованих спільною Заявою Президентів України, Російської Федерації і федерального канцлера ФРН від 10 червня 2002 року, спільно на основі консенсусу визначать умови участі в Консорціумі європейських газових компаній.
Прикінцеве слово мав Сергій ЄРМИЛОВ.
Підсумки розмови підбив перший заступник голови Верховної Ради України Геннадій ВАСИЛЬЄВ, який вів засідання наприкінці. Він наголосив на важливості заслуханих питань, закликав народних депутатів спільно з урядом ретельно попрацювати над проектами відповідних документів з обговорених питань, зокрема щодо Міжнародного Консорціуму. Ця робота має вестись у перебігу підготовки до ратифікації міжнародного документа.
Визначальною концепцією в ній мають бути національні інтереси України.
В обговоренні питання взяли участь: Юрій КАРМАЗІН, Петро СИМОНЕНО, Володимир ПУЗАКОВ, Микола РУДЬКОВСЬКИЙ, Володимир Черняк, Михайло ПАВЛОВСЬКИЙ, інші народні депутати.
На цьому ранкове пленарне засідання завершилось.
До кінця тижня народні депутати працюють у комітетах, фракціях і групах.
ВІДПОВІДНО ДО КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУ ПРОВЕДЕННЯ ЧЕТВЕРТОЇ СЕСІЇ НИНІШНЬОГО СКЛИКАННЯ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ МАЄ ПРОДОВЖИТИ РОБОТУ В ПЛЕНАРНОМУ РЕЖИМІ 18 ЛИСТОПАДА, У ВІВТОРОК.