У П’ЯТНИЦЮ, 21 ТРАВНЯ, ЗАВЕРШИВСЯ ЧЕРГОВИЙ ПЛЕНАРНИЙ ТИЖДЕНЬ П’ЯТОЇ СЕСIЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЧЕТВЕРТОГО СКЛИКАННЯ.
На початку ранкового засідання заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, який головував на засіданні, оголосив про перейменування депутатської групи „Народний вибір” у депутатську групу „Союз”, а також про зміни у складі депутатських груп, зокрема про вихід народних депутатів М.Зубця і М.Потебенька з депутатської групи „Демократичні ініціативи – Народовладдя” і їхнє входження до складу депутатської групи „Союз”.
А.Мартинюк оголосив депутатські запити.
Уповноважені представники депутатських фракцій і груп виступили з інформаціями, оголошеннями, заявами.
Далі головуючий оголосив до розгляду перше питання порядку денного – інформація Тимчасової слідчої комісії з питань встановлення фактів закордонного втручання у фінансування виборчих кампаній в Україні через недержавні організації, що існують на гранти іноземних держав. Доповідати мав Голова цієї Тимчасової слідчої комісії народний депутат Валерій Мішура. Але, депутати, які взяли слово з мотивів, зазначили, що він не має такого права, оскільки комісія не збиралася на засідання і рішення про інформацію не було прийнято.
В.Мішура доповів про роботу в комісії деяких її членів, які жодного разу не з’явилися на її засідання, і про тих, хто брав активну участь у підготовці матеріалів. Голова Тимчасової комісії також повідомив, що у нього напрацьовано достатньо інформації для доповіді Верховній Раді, навіть без прийняття рішення Комісією.
Однак, розпочати доповідь В.Мішурі не дали. Дві фракції „Наша Україна” і БЮТ наполягали на перерві, яку головуючий оголосив на їхню вимогу. Народний депутат Олександр Турчинов поінформував про причини, які спонукали дві фракції взяти перерву. Від імені не тільки двох фракцій, а й від себе як члена Комісії, він погодившись з В.Мішурою щодо того, що Тимчасова комісія дійсно жодного разу кваліфіковано не збиралося на засідання, не розглядався звіт, і ніхто з членів комісії не делегував її Голові права доповідати від імені комісії, застеріг від створення прецеденту, „коли за домовленістю з представником тої чи іншої політичної фракції, який веде засідання, можна буде робити доповідь від імені комісії, коли комісія не працювала”.
Після цього слово було надано народному депутатові Валерію Мішурі. Він повідомив про дані Міністерства юстиції згідно з якими станом на 1 січня 2004 року в Україні зареєстровано 399 міжнародних організацій, 421 благодійна з міжнародним статусом, 179 структурних осередків неурядових громадських організацій зарубіжних держав. Мережа недержавних організацій (далі - НДО) в Україні розвивається в першу чергу завдяки іноземному фінансуванню. За роки незалежності України склався активно діючий Інститут зарубіжних донорів НДО. Бюджети 90 відсотків НДО складають від 50 до 300 тисяч доларів. Проте кожен десятий із них має 500 тисяч доларів і більше. Найбільшу кількість грандів українським НДО надали Міжнародний фонд „Відродження”, Національний фонд підтримки демократії, Світовий банк. Вони ж і у числі п’яти, що надали і найбільші за обсягами гранди. За обсягами і за кількістю грандів лідирують Сполучені Штати Америки.
В.Мішура зазначив, що діяльність НДО відкрито зорієнтована на посилення впливу на політичний процес, суспільну свідомість і громадську думку. Такі цілі заявлено майже у всіх статутних документах. Він звинуватив владу у дозволі такого впливу.
За словами Голови Тимчасової комісії, іноземні спонсорські структури мають в Україні достатньо розгалужений і достатньо ефективний аналітичний інформаційний і пропагандистський механізм, який може слугувати і слугує легальному просуванню на ідеологічне поле України тих чи інших ідей, формувати певну суспільну громадську позицію і громадську думку до тих чи інших політичних сил, до проблем внутрішньої і зовнішньої політики. Українське законодавче поле, наголосив В.Мішура, сьогодні практично дозволяє під виглядом всіляких політологічних послуг, соціологічних досліджень для замовника, платних консультацій, семінарів і тренінгів надавати завуальовану закордонну фінансову допомогу певних політичних структурах і їхнім працівникам.
Найбільшу грантову підтримку отримують структури, які називають себе правою опозицією, зазначив В.Мішура. Він назвав три прізвища директорів інститутів, які входять до складу фракції „Нашої України” - Бориса Тарасюка (Інститут євроатлантичного співробітництва), Юрія Ключковського (Інститут виборчого права), Миколи Томенка (Інститут політики).
Далі доповідач зазначив, що Комісія не має фактів щодо збору НДО інформації закритого конфіденційного характеру та відомостей, що становлять державну таємницю. Натомість НДО всмоктують до себе інтелектуалів і перетворюють їх на непогано оплачуваних агентів впливу - пропагандистів і апологетів західної демократії. Зарубіжні ж менеджери НДО є повністю політичними діячами, які займаються політикою нового типу, підозріло нагадуючи вербування недавнього минулого.
Поверховий аналіз, наголосив доповідач, свідчить, що діяльність НДО, яка фінансується з-за кордону, дає можливість проводити так звану легальну розвідку із відкритих джерел. Наприклад, НДО займаються вивченням факторів, що впливають на розвиток політичної ситуації, чинників впливу на ефективність виборчого процесу, стосунки влади і опозиції, коло проблем, з якими стикається опозиція, чисельність і вплив партій в регіонах, взаємовідносини між партіями.
В.Мішура навів також окремі положення із документу під назвою „Стратегія діяльності громадської коаліції „Новий вибір-2004”. Згідно з ним на час президентських виборів 2004р. Коаліція має стати, фактично, самопроголошеним, але повноправним представником суспільства на виборах. Учасниками коаліції можуть стати українські НДО, включаючи українські неурядові організації, зареєстровані не в Україні. Коаліція передбачає приймати політичні рішення, робити політичні заяви, роботу проти приховування кандидатами та їх штабами небажаних для розголошення відомостей, тобто буде займатися пошуком компромату, чорним піаром і таке інше.
В.Мішура зазначив, що він не робить категоричних висновків, а лише наводить факти, які вдалося роздобути, які є розпорядженні комісії. Проте вважає за необхідне заявити наступне:
„Потрібно звернути увагу вищого керівництва нашої країни на необхідність вжиття усіх заходів, які мають забезпечувати національну безпеку держави, не допустити втручання у внутрішні справи України, гарантувати конституційні права українських громадян, бути господарями на своїй землі, перекрити канали будь-яких закордонних вливань в українську політику, давати рішучу відсіч спробам іноземних посольств і організацій втручатися у наші внутрішні справи, диктувати принизливі умови та впливати через закордонні фінансові організації на прийняття рішень на користь визначених політичних сил”.
Голова Тимчасової комісії запропонував Кабінету Міністрів терміново розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект закону про діяльність неурядових організацій громадських, які фінансуються з-за кордону.
Він також наголосив на тому, що потрібно приймати закон про слідчі комісії, де мають бути викладені принципи їхньої роботи, матеріальне забезпечення, сфера компетенції, обов'язки членів комісії тощо.
Народні депутати, які взяли участь у обговоренні інформації, зазначали, що вони не почули конкретних звинувачень на адресу недержавних організацій у незаконній антидержавній діяльності в Україні, цікавилися методами їх роботи, наголошували на необ’єктивності інформації, наданою Комісією, звинувачували в її однобокості (в інформації Голови Тимчасової комісії згадувалися тільки організації, які фінансуються із Заходу), висловлювали сумнів у тому, що молодій державі вдасться самотужки побудувати демократичне суспільство без допомоги з боку інших держав, де демократія існує десятиліттями, наполягали на оприлюдненні конкретних фактів антизаконних дій цих організацій: заклики до насильницьких дій, порушення територіальної цілісності держави, міжнаціональних конфліктів тощо.
Врешті народні депутати погодилися з тим, що проблема існує. Більшість з тих, хто взяв участь в дискусії, висловлювали думку, що держава повинна широко інформувати про діяльність недержавних організацій і взяти їх під жорсткий контроль, а також законодавчо врегулювати це питання. Тоді навколо цього питання не буде невизначеності, неправдивої та перекрученої інформації.
Підсумовуючи обговорення, Перший заступник голови Верховної Ради України Адам Мартинюк щоб відкинути звинувачення у порушенні Регламенту щодо заслуховування інформації Тимчасової слідчої комісії процитував відповідні положення Регламенту згідно з якими „Тимчасова спеціальна комісія у визначений Верховною Радою термін, але не пізніше як через 6 місяців після її створення подає Верховній Раді письмовий звіт про виконану роботу, а також підготовлені нею відповідні проекти актів Верховної Ради та інші матеріали, які поширюються серед депутатів”.
На цьому розгляд питання було завершено. Далі народні депутати традиційно по п’ятницях розглядали питання з пункту „Різне”.
Пленарне засідання завершилося о 14-ій годині.
З 24-го по 28 травня народні депутати працюють у виборчих округах. Наступне чергове пленарне засідання Верховної Ради України відбудеться 1 червня 2004 року.