Відкриваючи слухання, заступник Голови Верховної Ради України Руслан Кошулинський зазначив, що ініціатором слухань став Комітет з питань інформатизації та інформаційних технологій і відповідно до Постанови Верховної Ради до підготовки та проведення цих парламентських слухань також були залучені ще комітети з питань науки і освіти та з питань свободи слова та інформації. Для участі у слуханнях були запрошені представники виконавчої гілки влади, органів державної влади, провідні вчені, фахівці, громадськість.
Головуючий наголосив, що інформація ділиться на три сегменти. Перший сегмент - це так зване точне відображення реалій, тобто істина. Другий аспект - це передана інформація через чесну людину, так звана правда. І третій вид інформації, який з давніх-давен називається неправда, тобто брехня, - спотворена інформація. Враховуючи те, що ми, живучи в інформаційному суспільстві, маємо дати собі відповідь які ми є, на якій стадії сьогодні українська держава, чи ми є конкурентоспроможні в новаційних етапах суспільного життя, наскільки ми сьогодні зможемо конкурувати з іншими державами, власне у творенні, убезпеченні нашого інформаційного поля, інформаційного суспільства, творячи не просто інформаційне суспільство - мудре суспільство. І щодо неправди, і правди, згадуються слова геніального Юрія Герасимовича Іллєнка, який казав, що неправда, вона завжди як правило більш переконлива, вона завжди дбає за свій вигляд, а правді байдуже як вона виглядає. Тому неправда як правило завжди бездоганна, а правда, як правило, "нечесана і немита".
Голова Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій Валерій Омельченко підкреслив, що основною метою розвитку інформаційного суспільства в Україні є підвищення якості життя громадян, забезпечення конкурентоздатності України, розвиток економічної, соціально-політичної, культурної та духовної сфер життя суспільства. Вдосконалення системи державного управління на основі використання інформаційних та телекомунікаційних технологій.
Безумовно, зазначив він, розбудова інформаційного суспільства дає нам величезні економічні та політичні можливості. У 2007 році Верховною Радою України були затверджені основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рік. Пройшло майже сім років, але ступінь розбудови інформаційного суспільства в наші й країні порівняно за світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України.
За цей час прийнято ряд нормативно-правових актів, які, зокрема, регулюють суспільні відносини щодо створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на ці ресурси, впровадження електронного документообігу, захисту інформації. Необхідною умовою побудови інформаційного суспільства є процес інформатизації, що означає широкомасштабне застосування відповідних технологій для задоволення інформаційних і комунікаційних потреб громадян, ринку та держави.
Світовий IT-сектор продовжує стрімко розвиватися і ми повинні встигати за його швидкими темпами.
Введення чітких критеріїв, прозорих правил зменшення рівня державного регулювання, скорочення формально-бюрократичних процедур - це те найменше, що держава може зробити для бізнесу, який сприяє зміцненню позитивного іміджу України в світі.
Він також звернув увагу на питання впровадження електронного документообігу, застосування електронного цифрового підпису тощо.
Суттєвим аспектом зменшення витрат державного бюджету в середньостроковій перспективі, на його думку, може стати поступовий перехід та впровадження так званого відкритого програмного забезпечення, можливо, частково у деяких сферах життєдіяльності суспільства і не виключає застосування у сферах із конфіденційною інформацією. Ця модель розробки програмного забезпечення має суттєві переваги як по ціні, так і з точки зору безпеки. У світі вже існує достатньо позитивних та результативних прикладів переходу на використання відкритого ПО.
Також необхідним є оновлення чинної законодавчої бази за впровадження потужних та сфокусованих пільг для hi-tech бізнесу. Це єдино реальний шлях для формування інноваційно орієнтованої економіки замість сировинної.
Голова Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко зауважив, що Україна в справі просування інформаційного суспільства, як відкритого, доступного і таке яке забезпечує свободу слова, відсутність цензури виходимо на перші в світі місця.
Зокрема, зазначив він, зараз ухвалено законопроект, "який я називаю: "законопроект про доступ до інформації-2", яким передбачаємо практично тотальну відкритість діяльності чиновників від Адміністрації Президента, Верховної Ради і сільської ради. І ми гордимось цим законопроектом, оскільки він вже набуває чинність, маса перехідних положень. Ми фактично розкриємо, починаючи від багатьох архівних документів Служби безпеки цим законопроектом інформацію, закінчуючи такими надзвичайно важливими речами, як, наприклад, генплани, які до сих пір секретилися частково, чи якоюсь мірою генплани розвитку міст, сіл там селищ".
Він звернув увагу на проблему, пов'язану з наслідками останніх років, коли почалась боротьба за монополізацію, за монополізацію телерадіопростору. "Сьогодні ми в медіапросторі маємо кілька фінансово-політичних угрупувань, які фактично тотально монополізували телерадіопростір. Більше того, через видачу ліцензій цифрового мовлення, якщо ми нічого не зробимо, (під "ми" я розумію нового Президента, уряд, Верховну Раду), то в 2015 році, коли у відповідності до Женевської угоди ми перейдемо на цифрове мовлення, у нас буде група людей, яка через кіпрську компанію "Зеонбуд" та через офшорних засновників багатьох наших телекомпаній фактично буде контролювати повністю телепростір України".
Друга проблема, на його думку, пов'язана з тим, що ми сьогодні на інституційному рівні фактично не маємо моделі не те що управління, а і координації діяльності інформаційного простору.
Він підкреслив, що сьогодні надзвичайно важливо, думаючи про те, які ми місця будемо отримувати в рейтингу нашої відкритості і інформаційного суспільства, не забути про те, що ми мусимо захищати свої інформаційні інтереси, свою державу і свою країну. "Як не навчимося захищати, ніяке інформаційне суспільство нам не допоможе", - зазначив М.Томенко.
Народний депутат Олександр Мочков акцентував увагу на питаннях стану інформаційної безпеки нашої держави, а також окреслив можливі шляхи реформування цієї галузі в контексті створення спеціального органу виконавчої влади, відповідального за формування та реалізацію державної політики в сфері інформаційної безпеки.
Він висловив пропозиції щодо захисту інформаційного простору України, а саме: створення механізмів об'єктивного інформування громадян про перебіг подій у державі; розробка ефективної стратегії інформаційної безпеки країни та її громадян; створення єдиного державного органу з питань контролю та регуляції в галузі інформаційної безпеки. О.Мочков також зазначив, що підбір кадрів на відповідні посади зазначеного органу має відбуватися виключно за критеріями професійних навичок та досвіду роботи у цій сфері без участі політиків у цьому процесі.
Голова Комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич у своєму виступі зупинилася на чотирьох вимірах політики щодо розбудови інформаційного суспільства в системі освіти і науки.
Так, перший вимір - вимір соціальної нерівності. За словами народного депутата освіта має подолати цифрову нерівність в суспільстві між тими, хто має доступ до інформаційних ресурсів і тих, хто його не має.
В українських школах бракує комп’ютерів. З наявних комп’ютерів дві третини технічно несправні або застарілі. До мережі Інтернет формально підключено 45% комп’ютерів. А реально - ще менше. Без підключення до Інтернет, без оновлення, техніка перетворюється на золоті меблі та накопичувачі для пилу.
Щодо Інтернету, то формально 80% усіх шкіл країни підключені до мережі. Але реально, - наголосила Лілія Гриневич, - лише 56 %, вже не говорячи про швидкість підключення.
"Ми повинні законодавчо гарантувати кожному, хто навчається і кожному, хто навчає, доступ до широкосмугового Інтернету. Відповідна норма повинна міститися у новому базовому законі про освіту, який нині розробляється", - підкреслила голова Комітету.
Особлива увага у виступі приділена питанню підключення до Інтернету в сільських школах. Адже для багатьох учнів це єдина можливість отримати справді сучасні знання. Було, зокрема, відзначено, що потрібна спеціальна програма охоплення широкосмуговим Інтернетом усіх шкіл в Україні й, відповідно, кваліфіковані вчителі.
"Вважаю за доцільне закріпити на законодавчому рівні обов’язок педагогічних та науково-педагогічних працівників володіти сучасними інформаційно-комунікаційними засобами навчання. А з цією метою - внести зміни до Типового положення про атестацію педагогічних працівників та Положення про атестацію наукових працівників", - акцентувала Лілія Гриневич.
Другий вимір розбудови інформаційного суспільства - моральний. Сучасні технології дозволяють викорінити корупцію та зловживання. На думку народного депутата, починати варто з освіти і науки.
"У новому законі про вищу освіту, який виноситься на розгляд Верховної Ради України, вперше буде впроваджено антиплагіатні норми. Кожна дисертація перед захистом буде оприлюднюватися в Інтернет і проходити публічну процедуру перевірки. Документом також передбачено й створення єдиної державної електронної бази з питань освіти - а це вже реальні кроки для ствердження інформаційного суспільства", - наголосила Лілія Гриневич.
Третій вимір - інноваційний. Голова парламентського Комітету переконана, що побудувати інформаційне суспільство не можливо, якщо доступу до сучасних інформаційних технологій науковців. І вважає за необхідне створити єдиний науковий інформаційний простір для інтеграції різних видів наукових інформаційних ресурсів, забезпечити координацію вже наявних в країні академічних мереж обміну даних, (УРАН і УАРнет) й укласти централізовані угоди на закупівлю наукової інформації на державному рівні.
Такі заходи відкриють вищим навчальним закладам і науковим установам доступ до електронних ресурсів комерційних наукометричних баз Scopus, Web of Science і наукової періодики провідних світових видавництв Elsevier, Springer.
Щодо четвертого виміру розвитку інформаційного суспільства, то він - глобальний.
Аналізуючи цей вимір, Лілія Гриневич зупинилася на питанні володіння іноземними мовами задля повноцінної участі у створенні, обробці та розповсюдженні знань. Це, в свою чергу, зобов’язує дати можливість кожній дитині при здобутті загальної середньої освіти рівень оволодіти принаймні однією з іноземних європейських мов на рівні В1 (незалежний користувач середнього рівня). Такі знання іноземної мови також потрібні і для того щоб мати доступ до Масових освітніх он-лайн курсів.
Наприкінці виступу Лілія Гриневич наголосила: "Зараз перед нами стоїть складне завдання - подолати цифровий розрив між Україною та розвиненими країнами світу. Маємо здобути ключову конкурентну перевагу в світі, використовуючи сучасні інформаційні технології у найбільш інноваційний та креативний спосіб - у міру наших талантів і здібностей. А я переконана, вони в нас є".
Серед рекомендацій, які висловлювалися під час виступів - усунути дублювання повноважень органів влади у сфері інформатизації; сприяти прийняттю інформаційного кодексу України; унормувати норми законодавства України у сфері інформатизації та імпліментації до законодавства ЄС; внести зміни до нормативно-правової бази щодо удосконалення механізму формування та розгляду бюджетних запитів, органів державної влади, тощо.
Зосереджувалася увага і на деяких основних, проблемних питаннях щодо захисту від злочинних посягань безпосередніх учасників інформаційного суспільства у кіберпросторі.
Зокрема, зазначалося, що використання різних методів інформаційних атак, які все частіше використовуються злочинцями для досягнення протиправних цілей нині є суворою реальністю. Одночасно зростає кількість протиправних втручань в інформаційні ресурси держави. Вже були прициденти, коли групи хакерів зупиняли діяльність сайтів державних органів і намагалися зламати бази даних.
Зауважувалося, що інформаційні технології використовують і для вчинення правопорушень у сфері економіки. Збитки від онлайн-злочинів та інших цифрових махінацій на сьогодні вже перевищили збитки від традиційних форм злочинності в Україні. Тому вже сьогодні виникає необхідність посилення законодавчого забезпечення у сфері забезпечення інформаційної та кібернетичної безпеки держави.
На завершення слухань Р.Кошулинський зазначив, що "метою наших сьогодні слухань має бути максимальне законодавче сприяння для того, щоб освіта, наука, бізнес, органи державної влади, бізнес-співтовариство, профільні громадські організації, система середньої і вищої освіти стали єдиним фронтом трансформації національної ІТ-сфери стали в одну з найважливіших, найзначущих галузей сьогодні в Україні".