13 КВІТНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: "ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ".
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, відкриваючи слухання, зазначив, що проблема не нова, має давні коріння і навіть має законодавче вирішення. Він нагадав, що ще у 1997 році парламент прийняв відповідний закон щодо створення суспільного телерадіомовлення. Закон був підписаний, обнародуваний, вступив у дію із 1997 року. Зараз 2005 рік і зовсім небагато часу залишилось до того, щоб відзначити ювілейну дату прийняття цього законопроекту.
А.Мартинюк звернувся до тих, хто говорить, що "законів у нас недостатньо, або їх мало, або вони не такі, як треба, не завжди справедливі. В нас законів, можливо, інколи більше, ніж треба. Проблема полягає зовсім в іншому, проблема полягає у реалізації, виконанні цих законів".
А.Мартинюк зазначив, що проблема створення суспільного телерадіомовлення на часі. Питання полягає у тому: чи буде від цього користь, "чи ми не створимо організації під хорошими, благими намірами, задумами, чи знову воно не перетвориться у вотчину тої чи іншої групи, яка буде представляти більшість у керівному органі цього телебачення?"
Перший заступник поінформував про те, що у профільному парламентському комітеті з питань свободи слова та інформації практично готовий відповідний законопроект, який буде розвивати далі закон 1997 року, а саме: принципи формування і створення суспільного громадського мовлення.
Доповідав віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Микола Томенко. Він висловив переконання у тому, що треба завершити дискусію про суспільне мовлення в Україні і почати його робити.
Уряд, за словами М.Томенка, за суспільне мовлення і найголовніше, суспільство за суспільне мовлення. Про це говорять результати соціологічних опитувань.
М.Томенко висловив думку щодо використання невеликою кількістю людей на певній ланці державного управління і частини політиків, які використовували державне і комунальне мовлення для того, щоб сіяти неправдиві речі про Україну і, саме головне, про опозицію. І сьогодні вони, опозиція, яка прийшла до влади, розповідають, що це унікальний інструмент, державне мовлення, і як знищити своїх колишніх політичних патронів, а тепер нову опозицію.
Щодо розбудови суспільного мовлення, то віце-прем'єр-міністр вважає, що треба залишити державне мовлення за формою власності, тому що "це буде державне підприємство і ніхто не збирається приватизувати телебачення і робити з нього закрите акціонерне товариство трьох сімей чи двох людей". Це державне мовлення за формою власності і в цьому році за процедурою фінансування. Доповідач вважає, що і у наступному році держава зобов'язана фінансувати всі освітні, культурологічні чи інші програми, які захищають суспільство на відміну від комерційних каналів, які не хочуть це фінансувати. Це телебачення національне по духу за ідеями, за цінностями, яке повинно представляти у своїх програмах. Це телебачення народне, оскільки воно повинно представляти інтереси абсолютної більшості громадян України і говорити з цим народом. І це телебачення суспільне за системою управління механізмом впливу суспільства і за суспільними цінностями, які повинно бути на цьому телебаченні.
М.Томенко зупинився на тих кроках, які робитиме уряд на шляху створення громадського мовлення: створення Наглядової ради, в якій повинно бути представлено не менше 50% представників громадськості і за своїм впливом повинна починати з затвердження загальних принципів програмної політики, закінчуючи контролем фінансування. А в перспективі, коли буде прийнято Закон про суспільне мовлення, не Президент, а Наглядова рада повинна призначати керівників цієї телекомпанії.
Другий крок чітко пов'язаний з процедурою редакційної політики. Експерти і громадськість підготували принципи редакційної політики і ближчим часом керівництво Національної телекомпанії спільно із журналістським колективом підпише принципи редакційної політики, де би всі зрозуміли: як будуються новини, як готуються інформаційні програми і про те, що дзвінки чи поради когось, як показувати, залишаться у минулому.
Доповідач також деталізував бачення урядом статусу і фінансування суспільного мовлення. Він висловив переконання, що якщо говорити про це без політики, то вже у цьому році ми матимемо на Першому національному суспільне мовлення в інтересах українського суспільства.
Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення України Віталій Шевченко у своєму виступі зупинився на кількох міфах, які існують у суспільстві відносно створення суспільного мовлення. Перший з них полягає у тому, чи зможе держава маючи власні, а по суті, підпорядковані владі ЗМІ, захистити національні цінності та національну культуру, що опинилися під загрозою під час формування суто ринкових відносин.
Другий міф української історії у питанні про створення суспільних ЗМІ, полягає в тому, що державні ЗМІ, як твердить влада, виконують функцію суспільних. І порівняно недавно цей міф запроваджений самими ж державними органами.
В.Шевченко вважає, що це наскрізь хибна теза, оскільки якщо йти шляхом створення суспільного мовлення поряд з державним, то буде створено гібрид, коли суспільство змушене буде двічі платити за різні правди, оскільки суспільне мовлення чи державне мовлення - це, власне кажучи, суспільне мовлення, де від імені суспільства чиновники намагаються встановлювати правила гри на інформаційному ринку.
А третій міф полягає в тому, що люди не готові платити за суспільне мовлення, тобто за таке суспільне мовлення, яке не залежне за способом фінансування ні від держави, ні від приватних осіб чи корпоративних груп.
Голова Нацради вважає, що людям потрібно сказати правду: якщо йти на глобальне роздержавлення засобів масової інформації, і влада вже заявила про готовність це зробити, то вивільниться стільки грошей, яких вистачить кількаразово проплатити витрати на створення суспільного мовлення із кишені простого споживача інформації.
В.Шевченко вважає, що запровадження суспільного мовлення, яке буде фінансуватися переважною мірою громадянами і не залежати від інших способів фінансування, сьогодні як ніколи реальне. Лишається тільки визначитися, що треба зробити сьогодні.
На переконання голови Нацради, потрібно вийти на узгоджену думку щодо того, що в перспективі робити з державними ЗМІ і визначитися у тому, що найоптимальніший шлях, найкраща умова для створення суспільного мовлення є державні теле- і радіокомпанії з використанням людського потенціалу, техніки, радіочастотного ресурсу і подібних напрацювань минулого.
В.Шевченко також вважає, що керівництво країни має чітко визначитися з цього приводу і визначити мету, задекларувати якомога конкретніше, як воно дивиться на проблему реорганізації наших ЗМІ і конкретно створення суспільного мовлення.
Потрібно також домовитися про те, яке поняття вкладатиметься в суспільне мовлення, що це має бути: чи це може стосуватися лише телебачення, чи так само і сфери радіомовлення.
Треба також з'ясувати, що робити у майбутньому із обласними державними телерадіокомпаніями: чи ввійдуть вони в систему майбутнього суспільного мовлення, чи в якийсь спосіб існуватимуть самі по собі, і який вони матимуть статус?
А головне необхідно визначитися, яким за тривалістю має бути підготовчий чи перехідний період, з тим щоб рішення, які будуть прийняті на підставі цих слухань, забезпечили невідворотність цього процесу.
В.Шевченко висловив думку, що в умовах створення суспільного мовлення велика роль надаватиметься Національній раді з питань телебачення і радіомовлення. Європейський досвід показує, що цей орган у багатьох країнах відіграє провідну роль, починаючи в деяких країнах від призначення керівників наглядових рад і закінчуючи виконанням контрольних функцій.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення нещодавно ухвалила рішення, яким засвідчила, що вона підтримує ініціативи щодо створення суспільного телебачення і радіомовлення в Україні як важливий етап утвердження демократії та побудови громадянського суспільства з забезпечення необхідних реформ в інформаційній сфері і реальної свободи слова.
Національна рада заявила про свою готовність приєднатися до цих процесів і зробити все належне, що він неї вимагатиметься для підготовки нового законодавства, пропозицій і рекомендацій слухань.
Перший заступник голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Сергій Правденко наголосив на тому, що суспільне мовлення треба було створити ще вчора. Він висловився за внесення доповнень до прийнятого 1997 року закону. Зокрема, його потрібно доповнити статтями про принципи і способи формування наглядової ради суспільного телерадіомовлення, кількість членів, хто їх призначає і відкликає, на який термін вони призначаються, їх права, можливості і обов'язки стосовно призначень і звільнень президентів телекомпаній чи телеканалів, радіокомпаній, каналів і так далі. А також передбачити наявність юридичної служби при наглядовій раді та служби зв'язків з громадськістю для ведення моніторингу програм.
На думку С.Правденка, базою для створення суспільного телерадіомовлення звичайно є національні теле- та радіокомпанія. Іншої бази просто не існує. Творити з нуля, за його словами, довга і дуже складна у часі справа. Враховуючи перспективу цифрового телебачення, з'явиться можливість на одному нинішньому каналі утворити п'ять-сім цифрових. Наприклад, культура, освіта, наука і техніка, природа, канал для дітей тощо. Обласні державні телерадіокомпанії можна об'єднати у Другий канал суспільного радіо і телебачення і, наприклад, утворити під крилом "Суспільного" канал "Республіка", такий самий суспільний під крилом цієї ж Наглядової ради, яка буде там призначати керівництво, відстежувати.
С.Правденко вважає, що суспільне телерадіомовлення має стати професійним еталоном для всіх засобів масової інформації. Воно обов'язково має подавати різні точки зору на події, воно має стати еталоном у дотриманні свободи слова, у культурі мовлення, у художньому, духовному наповненні. З часом воно повинно мати і свої друковані видання і серйозний конкурс програм, вартих трансляції на його каналах, і здатність забезпечувати журналістські розслідування, матеріально і технічно їх забезпечувати, і мати власні престижні премії на зразок Пулітцерівської премії у США.
Воно також повинно допомогти політикам, державним діячам дбати не про те, як висвітлюють їх діяльність, а дбати про те, щоб їх діяльність була варта бодай хоч одного доброго слова на суспільному теле- чи радіоканалі, і щоб запрошення на кілька хвилин до ефіру політик чи діяч будь-якого калібру вважав для себе за високу честь.
Президент Національної телерадіокомпанії України Тарас Стецьків вважає, щоб створювати суспільне мовлення на базі "УТ-1", який сьогодні має досить низький рейтинг і низьку довіру, треба поставити, в першу чергу, собі за мету його перетворення на високоякісний соціально орієнтований канал, розрахований на максимально широку аудиторію. Першим кроком до створення системи суспільного телебачення в Україні, за його словами, є надання телеканалу "УТ-1" статусу державного підприємства. Статус підприємства відразу вирішує цілий ряд проблем, і, зокрема взаємовідносини з Держбюджетом. Так, якщо бюджет фінансує певні програми, роблячи держзамовлення, то в цій частині і фінансування відбувається. В усіх інших випадках телекомпанія має діяти на свій власний розсуд.
На погляд Т.Стецьківа, суспільне мовлення повинно відповідати двом основним критеріям: з технічної точки зору це є загальна доступність покриття, тобто фізичний доступ цього продукту до всіх громадян. З цієї точки зору УТ-1 є найкращою базою для створення такого суспільного телеканалу. По-друге, таке телебачення має бути призначено для всіх секторів суспільства. Ключове питання - як забезпечити перехід? Доповідач виокремив чотири основні питання, на які мали б дати відповідь і слухання, і майбутній закон, який, як він сподівається, Верховна Рада розгляне ще на цій сесії. До них він відніс: систему управління; фінансування (повинна бути допущена обмежена реклама, введена абонентська плата, яка, можливо, ще 3-5 років не буде основним джерелом, але це треба вводити); засади редакційної політики або основні стандарти подачі журналістської інформації, правила робочих відносин журналістів з менеджментом компанії; програмна політика (громадське мовлення не просто має шукати своє місце на ринку, його роль - не тільки задоволення попиту, а формування і підтримка громадянського суспільства).
В обговоренні перспектив створення громадського телерадіомовлення в Україні взяли участь народний депутат Володимир Яворівський, головний редактор парламентської газети "Голос України" Анатолій Горлов, народний депутат Андрій Шкіль, шеф-редактор 5-го каналу Андрій Шевченко, народний депутат Сергій Гиря, президент Національної радіокомпанії Віктор Набруско, керівник медійної інвестиційної компанії "Нова студія" Олександр Ткаченко, народний депутат Леонід Черновецький, голова Державного комітету з телебачення і радіомовлення Іван Чиж, директор Інституту журналістики Національного університету ім. Т.Шевченка Володимир Різун, народний депутат Микола Жулинський, голова правління Асоціації "Журналістська ініціатива" Ангеліна Солдатенко, народний депутат Ігор Шурма, голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко, голова правління громадської організації "Телекритика" Наталія Лігачова та ін.
У виступах звучали різні точки зору на суспільне мовлення, декларувалися різні принципи його створення. Але більшість промовців були одностайні у тому, що суспільне мовлення потрібне суспільству, треба переходити від розмов до конкретної роботи.
Учасники слухань наголошували на тому, що не треба забувати про те, що ми живемо в інформаційному суспільстві, і це інформаційне суспільство треба забезпечити і інформацією і двостороннім зв'язком. Звучали і досить різкі критичні погляди на нинішній стан інформаційного простору в державі, побоювання щодо його узурпації нинішньою владою.
Шеф-редактор 5-го каналу Андрій Шевченко у своєму виступі наголосив на тому, що влада має зараз канал (УТ-1), який змагається за почесне восьме місце у рейтингах, і канал, якому не довіряють навіть ті люди, які тільки прийшли у владні кабінети, але уже дзвонять на Національну телекомпанію із проханням висвітлити їхню діяльність. Він звернувся до Президента України, інших вищих посадових осіб держави "відпустіть державне телебачення і ви отримаєте сильного, надійного, ефективного партнера".
Президент Національної радіокомпанії Віктор Набруско вважає, що дискусію щодо громадського мовлення варто вести лише в контексті усього національного інформаційного ландшафту, де частка державного ресурсу сьогодні менше десяти відсотків. Для становлення цивілізаційних норм, функціонування національного інформаційного поля, як перехідного етапу до повнокровного громадського мовлення, варто звернути увагу на відпрацювання в законодавчій сфері незаперечних механізмів щодо пріоритетності державних, а далі і суспільних мовників, їхньої присутності в усіх регіонах держави. При цьому на перехідному етапі варто максимально зафіксувати засадні принципи національної інформаційної політики.
Керівник медійної інвестиційної компанії "Нова студія" Олександр Ткаченко вважає, що найголовніше, що має вирізняти суспільне телемовлення від мовлення приватних каналів - це програмна політика. Телебачення для суспільства, на його думку, - це телебачення, яке враховує інтереси суспільства, яке йому цікаве і є популярним. Основу мовлення такого телебачення мають складати не тільки інформаційні програми, але й серіали українською мовою, документальні проекти про історію культури, дитячі програми кращої якості, орієнтовані, в першу чергу, на маленьких глядачів, різноманітні ток-шоу, унікальні спортивні трансляції, які популяризують, у першу чергу виступи вітчизняних збірних, а головною відмінною рисою має стати не закупний програмний продукт, бо сьогодні це переважно російські програми на телебаченні українському, а високоякісна продукція вітчизняного виробництва.
Директор Інституту журналістики національного університету ім. Т.Шевченка Володимир Різун вважає, що треба переконати громадян, що їм потрібне громадське чи суспільне мовлення. Адже ніхто не знає, чи будуть громадяни платити абонплату, коли можна безкоштовно дивитися комерційні канали. Треба використати технічний і професійний, і творчий потенціал державних засобів масової інформації, дати їм належне фінансування. Воно, звичайно, має бути спочатку змішаним, бюджетним плюс абонплата.
Народний депутат Микола Жулинський зазначив, що спішити із розформуванням державного телебачення і державного радіо чи національної радіокомпанії треба дуже повільно, з огляду на те, що в Україні унікальна ситуація - абсолютно неконтрольований інформаційний простір. М.Жулинський також вважає, що треба врахувати при цьому негативний досвід такого реформування у деяких європейських країнах.
М.Жулинський вважає, що "ми ще до сьогоднішнього дня не проаналізували ситуацію, яка склалася в нас в теле- і радіопросторі, ми сьогодні не навели порядку тут, ...але громадське радіо і телебачення треба створювати".
Народний депутат Ігор Шурма вважає, що "суспільство практично підійшло до стану вимоги негайного формування громадського телебачення, телебачення у наглядових органах якого, принаймні в перші роки існування, порівну, п'ятдесят на п'ятдесят, повинні представлені бути інтереси влади і опозиції. Тільки такий підхід унеможливить інформаційну диктатуру влади".
Голова правління громадської організації "Телекритика" Наталія Лігачова вважає, що "існування могутнього, немаргінального із загальнонаціональною базою, з поширенням по всій країні, з достатньою технічною базою суспільного мовлення вигідне журналістам... Менеджери та власники комерційних телеканалів будуть вимушені рахуватися з існуванням такого впливового та незаангажованого мовника".
Вона також вважає, що "і новій владі вигідно могутнє суспільне телебачення на базі державного мовника. Бо суспільне ТБ на відміну від наших нинішніх каналів матиме підходити до будь-якої події з точки зору її справжнього суспільного значення".
На думку Н.Лігачової, "суспільне ТВ вигідно опозиції, якщо вона зможе стати справжньою опозицією. Бо тільки суспільне мовлення не буде обмежуватись висвітленням штучно створених інформаційних приводів".
Народний депутат, перший заступник голови Комітету з питань культури та духовності Павло Мовчан вважає: "якщо говорити про побудову громадянського суспільства, то маємо пов'язувати його з поняттям рівності в правах, можливостях всіх його членів, без винятків. Всі члени суспільства повинні мати рівні можливості отримання основних інформаційних послуг".
Підбиваючи підсумки обговорення віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Микола Томенко запевнив учасників слухань, що в уряду є політична воля іти на швидкі кроки в тому, щоби віддавати від влади до суспільства важелі контролю, важелі прийняття рішення і оцінку того, що на сьогоднішній день є важливе і пріоритетне в телерадіомовленні. "Треба робити суспільне мовлення, державне за формою власності, суспільне за ідеєю, національне за духом і народне, виходячи з інтересів всіх людей", – наголосив він.
На цьому парламентські слухання: "Перспективи створення громадського телерадіомовлення в Україні" завершилися.