Огляд головних тем «Голосу України» від 21 вересня

Як діє ринок землі на сході країни

Пленарний тиждень розпочнеться із представлення проекту Держбюджету на 2022 рік

Поглянути на минуле і звірити напрямок висхідного руху

Чи можна забути? Чи варто не знати?

Ніщо не замінить студенту живого спілкування з пацієнтом

Як діє ринок землі на сході країни?

З моменту запуску ринку сільськогосподарської землі минуло два з половиною місяця.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» з 1 липня 2021 року знято мораторій на продаж та придбання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, з 1 липня 2021 року по 1 січня 2024-го громадяни України як фізичні особи мають право на придбання земельних ділянок загальною площею до 100 гектарів в одні руки.

А вже з січня 2024 року землю зможуть купувати і юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України; з обмеженням до 10 тисяч гектарів. Іноземцям, особам без громадянства заборонено купувати українські землі.

Якими є особливості запуску земельного ринку? Про це ми дізнались від представників Донецької та Луганської областей, які є відповідальними за цей процес.  Директор департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької обласної державної адміністрації Артем ЧАГАН зазначає:

— Чинним земельним законодавством передбачено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення зможуть: громадяни України; юридичні особи України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава. Також набувати право власності на землю може банк — лише в порядку звернення стягнення на земельні ділянки як на предмет застави, й у таких випадках земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах упродовж двох років з дня набуття права власності.

Водночас встановлено відповідні обмеження. Законом забороняється купувати землю юридичним особам, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України. Заборона діє й на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю).

Заборона на купівлю української землі поширюється також на юридичних осіб країни, яка згідно з Законом України визнана державою-агресором або державою-окупантом; на осіб і компанії, які належать до терористичних організацій; на юридичні особи, кінцевими бенефіціарами яких є іноземні держави та у яких неможливо встановити бенефеціарного власника; на компанії, зареєстровані в офшорах (за списком Кабміну) і з країн, які включені FATF (Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей) до списку країн, які не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів; на фізичних осіб та юридичних осіб, проти яких застосовані санкції згідно з Законом України «Про санкції». (читайте у «Голосі України» на 10 стор. >>>  article/351229 ).

Пленарний тиждень розпочнеться із представлення проекту Держбюджету на 2022 рік

Цього тижня представники депутатських фракцій та груп висловили незгоду з порядком денним Верховної Ради на нинішній пленарний тиждень. Відповідні заяви та пропозиції надійшли у понеділок вранці, повідомив Голова Верховної Ради Дмитро Разумков, відкриваючи засідання Погоджувальної ради.

«Це досить рідко в нас буває, — зауважив Дмитро Разумков. — Якщо йдеться, наприклад, про фракцію «Слуга народу», то протягом минулої сесії таких звернень взагалі не було. Ми перебуваємо в постійній комунікації з головами комітетів, вони постійно подають свої пропозиції до порядку денного, тож подібних випадків ми раніше не спостерігали. Але все-таки ми продовжуємо працювати. Якщо той формат, який сьогодні є, нас не влаштовує, то, думаю, що з наступного тижня ми збиратимемо, як це і передбачено, всі пропозиції від усіх фракцій, сідатимемо, обговорюватимемо, за кожну з них голосуватимемо й ухвалюватимемо відповідні рішення. Як це і передбачає Регламент. Якщо ми працюватимемо у такий спосіб, то дотримуватимемося пропорційного принципу». Дмитро Разумков вважає, що такий підхід цілком відповідає стандартам європейських демократичних цінностей. (читайте у «Голосі України» на 2 стор. >>>  article/351263 ).

Поглянути на минуле і звірити напрямок висхідного руху

Коли нація прямує до великої мети, на певному проміжку шляху неминуче настає час, коли пора озирнутися на пройдене і звірити шлях із висхідним напрямком.

Тридцятирічна відстань від дня 24 серпня 1991 р. є достатньою, щоб пильніше поглянути на минуле і звірити напрямок висхідного шляху та мету із нині досягнутим результатом. другій половині дня 18 серпня 1991 р. в Секретаріаті зібралися члени Центрального проводу. Всі були дуже занепокоєні. Обговорення ситуації, що виникла внаслідок створення у Москві ГКЧП, відбувалося дуже складно. Одні, в тому числі і я, пропонували вдатися до радикальних дій — звернутися до народу із закликом до акцій непокори, організувати Всеукраїнський страйк, блокувати військові частини. Інші наполягали на тому, що не потрібно цим провокувати військових. Сходилися тільки на тому, що ГКЧП — незаконне позаконституційне утворення і потрібно всіма силами підтримати Демократичну Росію і Б. Єльцина. Щодо того, чи проводити мітинги та маніфестації протесту, думки розділились. Я запропонував також здійснити в Києві та областях заходи підготовки до переходу на нелегальне становище — заховати на конспіративних квартирах частину тиражувальної техніки та найбільш цінні документи. Мою позицію не підтримали, але й не заперечили, мовляв, усяке може бути. Я тут же підписав і передав для розсилки в обласні організації телефонограму з інструкцією, що робити для протидії заколотникам. Центральний Провід утворив надзвичайний виконавчий комітет для організації опору діям ГКЧП в умовах надзвичайного стану і прийняв Заяву.

ЗАЯВА НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ З ПРИВОДУ ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕВОРОТУ В СРСР

Народний Рух України, обстоюючи право народу України на незалежну правову демократичну національну державу, визнаючи законність і повноту влади на території України конституційно обраних та сформованих органів влади, керуючись Декларацією про державний суверенітет України та Конституцією УРСР, заявляє:

1. Утворений позаконституційний орган влади — державний комітет з надзвичайного становища в Москві є незаконним і його рішення не можуть мати юридичної сили в Україні.

2. Рух не визнає ДКНС і не вважає його рішення обов’язковими для себе.

3. Рух закликає всіх громадян України не підкорятись волі путчистів, створювати організаційні структури активного опору, які будуть координувати Всеукраїнський страйк, до якого ми закликаємо як до єдиної мирної дієвої зброї в боротьбі за волю і добробут своєї родини, нашої Української Держави. (читайте у «Голосі України» на 4-5 стор. >>>  article/351271 ).

Чи можна забути? Чи варто не знати?

Щоб зрозуміти, наскільки проблеми війни є актуальними для моїх земляків, провожу зовсім коротке соціологічне опитування і прошу відповісти на запитання, скільки років по території України прокладена лінія фронту. Якщо люди середнього віку відповідають точно, то підлітки і молодь плутаються у датах і часі. А були й такі випадки, коли просто знизували плечима.

Когось це може дивувати. Але чимало українців настільки дистанціювалися від проблем передової, що вже й не хочуть знати, що насправді там відбувається.

Уявляю, як важко чути це тим, хто зі зброєю в руках протистоїть ворогові. Але це важка правда: війна для багатьох перестала бути темою номер один. Особливо для тих, хто не відправляв на неї синів і дочок, братів і сестер, батьків і матерів...

Чому так сталося? Хто і що змусило притупити наші почуття?

Дмитро Ольховик і досі прокидається в холодному поту, коли йому насниться війна та полон. Кримчанин, він після захоплення росіянами його рідної землі перебрався на материкову Україну. І майже одразу пішов до війська боронити країну.

Хлопчина, якому заледве виповнилося 25, пройшов усіма сучасними колами пекла: після двотижневої підготовки у навчальному центрі — Іловайськ, Дебальцеве, поранення, а найстрашніше — полон і підвал, куди його кинули колаборанти.

Перебування на передовій було недовгим, але важким. Коли вперше взяв до рук зброю, навіть не знав, як стріляти. Пам’ятає короткий інструктаж командира: або стріляєш ти, або стріляють у тебе.

Перше поранення дістав на блокпості, куди прилетів ворожий снаряд. Вижив. Підлікувався. І знову на фронт. Цього разу вже розуміючи і суть бою, і ціну життя. Воєнна наука далася двома контузіями, травмою голови й осколковим пораненням. Усе знову закінчилося шпиталем. Але найстрашніше, що пережив Дмитро, це полон. До нього там було особливе ставлення: як посмів кримчанин піти за Україну і проти росіян? Катували так, що і тіло, і душа перетворилися на суцільну рану. Припускає, що його віддали нашим, бо вже не сподівалися, що житиме. А він вижив. І йому допомогла Ірина, дівчина, з якою познайомився, лікуючись у госпіталі в Старокостянтинові. Вона стала його дружиною і новим життям.

Навіть тепер у цієї сімейної пари воно непросте. Ірина залишила роботу, бо Дмитрові потрібен постійний догляд. Після того як минула загроза життю, молода пара все ще бореться з війною. Вона приходить до Дмитра ледь не щоночі — без снодійного не заснути. Вона залишиться з ним назавжди. Навіть після перемоги. Навіть після того, як його побратими повернуться додому...

Досі у Криму залишається його родина. Кілька перших років навіть найближчі люди вважали його зрадником. Але дізнавшись, що пережив заради свободи, забули свої образи, зрозуміли все.

Він хотів би забути війну. Може, через це й не хоче згадувати, розповідати про минуле. (читайте у «Голосі України» на 13 стор. >>> article/351242 ).

Ніщо не замінить студенту живого спілкування з пацієнтом

Дистанційне навчання позбавляє практики майбутніх лікарів — це найбільша проблема онлайн-освіти медиків.

Таку думку висловили викладачі і студенти Вінницького національного медичного університету (ВНМУ) імені Пирогова під час розмови з «Голосом України». На заваді практикантам є ще й штучні перепони. Які саме?

Василь Мороз, ректор Вінницького національного медичного університету, Герой України, під час розмови з кореспондентом «Голосу України» одразу зауважив: «Навчання майбутніх лікарів має бути аудиторне!». Карантинні обмеження змусили адміністрацію вишу застосувати дистанційну форму. Щоправда, є й позитив від «дистанційки».

Спеціалістів не навчають заочно

Співрозмовник нагадав, що у медичних вишах неспроста відсутня заочна форма (крім фармацевтів. — Авт.) «Ніщо не замінить живого спілкування медика-студента з викладачем і пацієнтом, — зауважує Василь Мороз. —  Змушені були пристосуватися до нових умов. Зробили це швидко. Університет придбав найбільш сучасну програму. З її допомогою викладачі доносили знання студентам, які знаходилися поза аудиторією. Позитив у тому, що лекції можна було ще раз переглянути у зручний час, аби уточнити необхідні подробиці, чи краще засвоїти їх. Адже всі лекції наші викладачі записали у відеоформаті».

За словами ректора, ситуація, що склалася у світі через поширення COVID-19, найбільше ускладнила підготовку лікарів, через обмеження практики.

— Зменшилася кількість практичних занять безпосередньо у лікарняних закладах, — продовжує Василь Мороз. — Практика це одна із обов’язкових складових у підготовці майбутніх лікарів. Згадаймо, скільки часу проводив в анатомічках Пирогов! У нас на кожній кафедрі є симулятори, на яких практикуються студенти. Крім того, маємо велику залу із симуляторами. Їх теж використовуємо сповна. Однак, повторюю, ніщо не може замінити у підготовці лікаря його безпосереднє спілкування з викладачем і пацієнтом.

Вінницький пироговський університет єдиний медичний виш держави, де розробили комп’ютерну модель життєдіяльності організму людини — віртуальний пацієнт «СКІФ». Над її створенням працювали упродовж 15 років. Ініціатором, керівником і одним із авторів проекту є ректор вишу Василь Мороз. Програма максимально відображає процеси, що відбуваються в організмі людини, коли вона здорова і коли хворіє. Розробили її задовго до поширення нинішньої інфекції.

Тепер особливо знадобилася. Під час роботи з програмою «СКІФ» студенти мають можливість «лікувати» віртуального пацієнта і бачити результат такого лікування. До речі, у свій час «СКІФ» демонстрували на спільному засіданні колегії МОЗ і Національної академії медичних наук. Розробка вінничан отримала високу оцінку і схвалення. (читайте у «Голосі України» на 14 стор. >>> article/351226 ).

Читайте «Голос України», № 179 (7679), від 21.09.2021, на сайті http://www.golos.com.ua