02 вересня 2003, 17:42
У вівторок, 2 вересня, відповідно до статті 83 Конституції України відбулось урочисте відкриття четвертої сесії Верховної Ради України четвертого СКЛИКАННЯ.
Сесійна зала в урочистому вбранні. Перед столом президії - барвисті квіти, на спеціальній підставці - Конституція України. Діловий, а нерідко й збуджений у звичайні робочі дні, настрій присутніх поступився урочистому, навіть святковому.
О 10-й ранку Голова Верховної Ради Володимир ЛИТВИН запрошує народних депутатів зареєструватися картками в електронній системі "Рада", інформує, що у церемонії відкриття сесії беруть участь численні гості. Серед них Прем'єр-міністр, члени Уряду, голови Верховного, Конституційного, Вищого Господарського судів, Генеральний прокурор, голова Національного банку, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, голови Рахункової палати та Центральної виборчої комісії, обласних рад та обласних державний адміністрацій, представники дипломатичного корпусу, акредитованого в Україні, громадських організацій, засобів масової інформації.
В.М.ЛИТВИН оголошує чергову - четверту сесію Верховної Ради України четвертого скликання відкритою.
У виконанні Національного академічного хору імені Григорія ВЕРЬОВКИ звучить Державний Гімн України.
Зі вступним словом до парламентаріїв і гостей звернувся Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В.М.
Приймаючи за аксіому твердження, - сказав він зокрема, - що найближчі десять років визначать майбутнє України, у нас так само є всі підстави стверджувати, що саме під час цієї сесії по суті визначиться, яким буде це десятиріччя для України. І через відомі обставини, якими вона супроводжуватиметься і через ту визначальну роль, яку покликана відігравати у них Верховна Рада. І тільки вона, спираючись на співпрацю з Президентом та Кабінетом Міністрів. Наш історичний досвід, дванадцятирічний період незалежності та світові реалії дають підстави для однозначного висновку: Україна є і вже буде державою, є і буде незалежно від волі і побажання політиків.
Питання лежить, - сказав далі В.М.ЛИТВИН, - в іншій площині: якою буде наша держава? Тобто ми сьогодні поставлені перед вибором: або і далі розвиватися таким же шляхом за такими же орієнтирами і з такими ж темпами, і з такими ж суперечками і протистояннями і з таким же міжнародним іміджем, і, відповідно, з такими ж загальними наслідками, або здійснити прорив, свого роду стрибок до більш цивілізованого життя, до більш цивілізованої держави і суспільства, принаймні, до рівня країн Східної Європи.
Відповідь на це потрібно дати саме сьогодні і у вигляді детально опрацьованої та узгодженої на всіх рівнях загальнодержавної програми розвитку України, такої програми, яка стала б всеукраїнською суспільною угодою, реанімувала і підсилила б суспільний імпульс 1991 року, відродила надії та сподівання людей і дала вагому відповідь на їхні очікування через докорінне поліпшення стану справ в економіці і соціальній сфері, подолання такого ганебного явища, як бідність, піднесення рівня демократії, духовності і моралі, зміцнення безпеки життя, а також через безкомпромісну боротьбу з клановістю і корупцією, утвердження права вирівнювання ставлення до нас у світі. Інакше кажучи, потрібне цілісне, об'ємне бачення стану та перспектив країни, потрібна стратегія розвитку на основі концентрації державних амбіцій, потрібне тотальне олюднення політики, відмова від створення штучної системи, якій властива тенденція до існування в режимі самозбереження. Час уже відмовитися від потворної практики будівництва держави заради держави, а якщо точніше, - державотворців, коли діємо рефлекторно, на рівні спонтанних і здебільшого запізнілих реакцій на ситуацію, що постійно змінюється. А численні плани і програми лише зазвичай віддзеркалюють цей стан. Тоді і буде чітке розуміння того, куди і як рухаємося, тоді не будемо розпитувати, куди йти, хоч стоїмо на власному полі.
Окремо В.М.ЛИТВИН спинився на завданнях розпочатої сесії. Її специфіка, сказав він, вимагає від нас акцентованого врахування ряду чинників, які до недавнього або не бралися в розрахунок, не входили до обойми традиційно проблемних та гальмівних для країни, або були на периферії уваги чи трактувалися надто спрощено і неадекватно своїй сутності.
Серед зовнішньополітичних аспектів, які перебуватимуть у зоні посиленої уваги парламенту, - вважає він, - очевидно, будуть і питання інтеграційної політики держави, кроки, які здійснюються останнім часом на цьому напрямі, тим більше, що можна прогнозувати їх зростаючий вплив на внутрішню політику. Тому важливо діяти так, щоб партійні підходи, особисті бачення чи інші моменти не переважували інтереси країни і щоб їй водночас не було завдано шкоди. Головне - спокійно вибудовувати лінію на основі реальних економічних розрахунків, доповнюючи вже потім їх політичними і геостратегічними розкладами.
…Нині, - зазначив В.М.ЛИТВИН, - склався дуже небезпечний різновид суспільного договору - взаємна імітація взаємної лояльності при її відсутності між людьми і державою, а фактично підійшли до порогу неподоланого нерозуміння і не в сенсі заперечення незалежності, а несприйняття представників усіх гілок влади, котрі діють загалом неадекватно викликам часу.
Якщо не усвідомимо своєї відповідальності за такий стан речей, то це означатиме, що у нас немає відповідальності взагалі, як і розуміння того, що ототожнення держави із владою поглиблює негативний імідж України. Тому до центральних завдань Верховної Ради слід віднести рішення та практичні заходи у напрямку розвитку громадянського суспільства, наповнення реальним змістом наріжних положень Конституції, що народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади і здійснює владу безпосередньо…
Що потрібно було б робити у зв'язку з цим? По-перше, значно посилити мобілізацію та відповідальність влади, започаткувати діалог, який поки що імітується обома сторонами, так само як і діяльність багатьох інституцій громадянського суспільства, збудити інтерес людей до суспільних процесів, втягти їх у них; відновити вплив і впливовість громадської думки, піднести рівень дискусій, повернути до активного суспільно-політичного життя інтелігенцію, яка фактично з нього витіснена і стоїть осторонь, підтверджуючи тим самим відому тезу: боротися за свободу взагалі значно простіше й престижніше, аніж за свободу практичного творення. Кардинально посилити увагу до освіти, науки і культури, нинішній стан яких вимальовує нам перспективу швидкої деінтелектуалізації суспільства. Зрештою, стан інтелекту в Україні вже помітно віддзеркалюють процеси у засобах масової інформації, у сфері культури, у повсякденному житті та у ставленні до мови…
Аж ніяк не сприяють піднесенню політичної культури, а відтак - і полемічної культури суспільства, соціальні, політичні та мас-медійні протистояння. Не можна вважати прийнятним, не кажу вже цивілізованим, становище, коли позиція телерадіоканалу чи газети - це чергова вказівка того чи іншого угрупування. Від такого роду кампаній та проробок віє багнюкою, приправленою цинізмом, нахабством і вседозволеністю зразка сумнозвісних 30-х років. Хоча вони явно випадають із загального ряду усіх інших ЗМІ, які, відкидаючи пропозиції щодо покровительства, відчайдушно обстоюють свободу слова і журналістську незалежність.
Ми ж не можемо прийняти більш-менш адекватного рішення, щоб поставити хоча б якийсь заслін цьому. А як же збираємось захищати суспільні інтереси, забезпечувати прозорість та об'єктивність, реально гарантувати незалежність засобів масової інформації і свободу слова?! Давайте відійдемо від споживацького ставлення до демократії, давайте перестанемо надавати перевагу гаслам над принципами, вигоді над етикою, видавати поступливість за політичний розрахунок.
А ще дуже важливе завдання, - сказав далі ЛИТВИН В.М., - це невідкладна потреба подолання розриву між людьми і суспільством, з одного боку, партійними структурами і політичною елітою з іншого. Загалом їхня незрілість, розколотість, відірваність від реальних суспільних потреб очевидні. Та інакше бути не може, коли певний прошарок живе за своїми законами, увів у вжиток своє розуміння честі і совісті, навіть навчальні заклади для своїх дітей. Коли сучасна політична еліта - це переважно закритий клуб, ротації у якому відбуваються здебільшого за принципом києвоцентризму, коли домінують модерні олігархи при влади та в опозиції, коли більшість новітніх партій, звісно, парламентські я не маю на увазі, це такі собі культуристи політичні, віртуальні структури з приписаними до них людьми здебільшого за цеховою ознакою та тонким прошарком мігруючих активістів, для яких участь у партіях - професія, заробіток.
Значною мірою все це можна зняти, прийнявши цивілізований закон про вибори до Верховної Ради та місцевого самоврядування, підкреслюю, цивілізований, такий, який не законсервував би нинішній статус-кво, не надав індульгенцію на безстрокову присутність у владі одним і тим самим особам, а підштовхнув, цивілізовано підштовхнув, політичне структурування і знову ж таки цивілізоване політичне структурування, розбудову політичної системи країни, збудив громадську активність людей, щоб політика творилася широким загалом і для українського загалу.
Вирізнятиме нинішню сесію і кількість запропонованих до розгляду на ній законопроектів, майже 900, тобто більше 20 на пленарний день. Близько третини з них припадає на два комітети: з питань фінансів та банківської діяльності і з питань економічної політики і управління народним господарством, власності та інвестицій.
Зважаючи на такий масив завдань, сказав на закінчення ЛИТВИН В.М., нам потрібно разом з Кабінетом Міністрів виокремити системні та базові законопроекти, забезпечити їх підготовку, узгодження, проходження через парламент на всіх етапах аж до підписання Президентом у режимі зеленої вулиці. Цього вимагає і та обставина, що 28 законів, прийнятих на третій сесії, або кожен десятий, заветовано главою держави. Президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів мають співпрацювати, для чого у нас є всі підстави, а не конкурувати, не диктувати один одному умови, а послідовно діяти у коридорі своїх повноважень.
Для цього парламентська більшість має сповна усвідомити своє призначення і не намагатися задовольнити всіх, бути зручною для всіх, інакше не уникнути ризику не задовольнити нікого і не бути сильною ні в чому. Переконаний, керівники фракцій і груп більшості не можуть, не повинні і не будуть працювати за викликом. Натомість опозиція не повинна жити лише підозрами і перманентною, виснажливою для країни та самих політиків боротьбою. Треба ризикнути і більше працювати на атмосферу державної довіри та злагоди. Кажуть, що політика - це прекрасна гра і що її актори за лаштунками сцени зустрічаються як найкращі друзі. Давайте будемо робити це і безпосередньо у Верховній Раді.
Давайте нарощувати взаємодію з урядом.
У свою чергу дуже розраховую на вашу, шановні колеги-депутати, консолідовану підтримку своїх дій, які спрямовані виключно і тільки на те, щоб парламент був парламентом. Щоб ми не стільки боролися за право бути ним, а стали ним. Щоб Верховна Рада України сповна відповідала своєму високому покликанню і призначенню. Сьогодні у нас є всі підстави для реалізації вищою мірою благородної національної ідеї, нашого національного обов'язку, сформульованого Михайлом Грушевським: "Обставини так сложились, що великі завдання і досягнення стали для нас можливі, що ми можемо творити не тільки свобідну, незалежну Україну, а й Україну велику…" (Повний текст виступу В.М.ЛИТВИНА - в окремому повідомленні).
Голова Верховної Ради привітав народних депутатів з початком роботи четвертої сесії Верховної Ради України четвертого скликання.
Володимир ЛИТВИН нагадав, що в міжсесійний період групу народних депутатів України було відзначено Почесними грамотами і Грамотами Верховної Ради України за активну участь у законотворчій діяльності. Голова парламенту вручив відзнаки нагородженим. Під мелодію духовного гімну Миколи ЛИСЕНКА "Боже, великий, єдиний…" у виконанні хору імені Г.ВЕРЬОВКИ та оплески присутніх головуючий привітав колег з нагородами, побажав їм здоров'я, плідної законотворчої діяльності та активної роботи у виборчих округах.
Голова Верховної Ради нагадав парламентаріям про потребу невідкладного опрацювання проектів порядку денного четвертої сесії та розкладу засідань Верховної Ради України з метою їх ухвалення на наступному пленарному засіданні.
На цьому ранкове засідання завершилось. Згідно з Календарним планом проведення нинішньої сесії до кінця тижня народні депутати працюють у комітетах, фракціях і групах.
НАСТУПНЕ ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ РОЗПОЧНЕТЬСЯ О 10 ГОДИНІ 9 ВЕРЕСНЯ, У ВІВТОРОК. В сесійні залі відбудеться День Уряду України з порядком денним:
"1. Про хід виконання Постанови Верховної Ради України від 15 травня 2003 року № 787-ІV "Про інформацію Кабінету Міністрів України про дотримання органами виконавчої влади вимог законодавства при проведенні комплексу весняно-польових робіт та заходи по забезпеченню виконання законодавства при підготовці до збирання врожаю 2003 року та його проведенні;
2. Про баланс продовольчих і фуражних ресурсів на період 2003-2004 років та заходи Кабінету Міністрів України щодо забезпечення продовольчої безпеки".