«Брюссельський план» - це концепція, яку обговорюють наші союзники і в Брюселі, і в Римі, і в Лондоні щонайменше - з кінця квітня. Про те, в чому вона полягає, чим відрізняється від так званого "Плану Маршалла" пояснює Голова Комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха.
"Окрім ЗСУ, найкращою гарантією безпеки для України є присутність міжнародного капіталу в українських публічних компаніях, які працюють у стратегічних галузях: природний газ, водень, атомна енергетика, аграрна промисловість, космос тощо. Наголошую: присутність, а не монополія, нам потрібна реальна інтеграція ринків.
Така інтеграція забезпечить пряму зацікавленість наших союзників у подальшому мирі та стабільності в Україні й у регіоні. Це концепція skin in the game, коли «на кону твоя шкіра». Тобто пряма «шкурна» зацікавленість інших держав у тому, щоб в Україні був мир, адже будь-які подальші конфлікти загрожуватимуть інвестиціям їхніх компаній. Тоді чим стійкішою стане Україна, тим буде краще для всіх.
Щоб зробити її максимально стійкою, нам потрібно якнайкраще використати будь-які іноземні інвестиції, що надходитимуть до країни. Необхідно буде максимізувати прибутковість таких інвестицій у стратегічних галузях і зробити ці галузі максимально технологічними та сучасними. Це гарантуватиме, що «шкіра» як України, так і Заходу поставлена «на кін» - повністю захищена.
Для досягнення цих цілей найлогічнішим було би дозволити урядам Європи відкрито заявити про найцікавіші для них галузі й індустрії в Україні. Ті, в яких вони були б готові підтримати своїх національних інвесторів стимулами - кредитами, гарантіями тощо. Наприклад, Польща цікавиться ОПК, Велика Британія - агропромисловістю, Франція - атомною енергетикою, Італія - воднем, Нідерланди - водним господарством, Литва - логістикою. ЄС розробляє пакет підтримки для конкретних галузевих кластерів в Україні, на території яких діятимуть ці інвестиції.
Результатом має стати чітка дорожня карта відбудови України із зазначенням конкретних секторальних проєктів, стратегічних інвесторів, умов і термінів. Кожна причетна країна ясно бачитиме свій прямий інтерес у відбудові України, тоді як Україна отримає гарантовані інвестиції - приватні чи інституційні.
Україні це дозволить також вирішити декілька стратегічних завдань. Перше - запустити майже з нуля певні галузі, ринкоутворюючі підприємства в яких були зруйновані. Друге - спланувати політику зайнятості, торговельну політику, оформити політику переселення відповідно до зонування виробничих кластерів, навколо яких варто будувати нове житло. Третє – через державно-приватні партнерства в цих галузях (цей інструмент має бути максимально переосмислений і спрощений) забезпечити подальшу інтеграцію у глобальні ланцюги постачання та виробничих активів.
Це те, що я називаю Брюссельським планом. Це не фінальний нарис, він не дає відповідей на всі питання, але є більш прагматичним і конкретним за «план Маршалла» для наших союзників. Його контекст дає більше простору для маневру. Він заощадить час, гроші та зусилля у відбудові країни, закріпить місце України в європейській родині та світовій економіці, забезпечить захист від будь-яких подальших зазіхань з боку Росії та надасть нарешті вичерпне пояснення того, чому прапор ЄС - жовто-блакитний."
«Українці ніколи не будуть нацією-жебраком і свою благу впертість наші найкращі співгромадяни вже довели на полі бою. Тепер ця ж блага впертість мусить з’явитися і у відновленні держави, і насамперед - у бажанні змінити ставлення до нас від «реципієнта» на «партнера», - додає очільник Комітету.