На нещодавньому позачерговому засіданні Комітету з питань правоохоронної діяльності було розглянуто законопроєкти, що стосуються кримінальної відповідальності та кримінального процесу, зокрема щодо незаконного обігу підакцизних товарів і арешту майна у кримінальному провадженні.
Зокрема, було прийнято рішення щодо проєкту Закону, який посилює відповідальність за незаконний обіг підакцизних товарів (реєстр. № 9364).
Підготовленим до другого читання законопроєктом запроваджується адміністративна відповідальність:
- за торгівлю або безоплатне розповсюдження тютюнової сировини, сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або нікотином окремо, або в наборах;
- за порушення заборони щодо зберігання та транспортування фізичними особами алкогольної та тютюнової продукції без акцизних марок;
- за торгівлю підакцизними товарами без державної реєстрації як суб’єкта господарювання.
Крім того, розмежовується адміністративна та кримінальна відповідальність за придбання, зберігання, транспортування, пересилання з метою збуту або збут підакцизної продукції.
Також підготовленим до другого читання законопроєктом удосконалено порядок обліку, зберігання або знищення конфіскованих підакцизних товарів, обладнання для їх виготовлення, марок акцизного податку та порядок вилучення підакцизної продукції, її подальшої конфіскації та знищення.
Комітет рекомендував Верховній Раді України прийняти зазначений законопроєкт у другому читанні та в цілому як Закон з необхідним техніко-юридичним доопрацюванням.
Також Комітет розглянув проєкт Закону, який посилює права власників нерухомого майна при розгляді питань щодо накладення арешту на таке майно у кримінальному провадженні (реєстр. № 14325).
Законопроєктом пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України та встановити, що:
1) розгляд клопотання про арешт нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки) третьої особи під час досудового розслідування здійснюється за участі третьої особи або її представника (нова частина 8 статті 642 КПК України);
2) у разі відмови у задоволенні клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження та/або скасування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор не має права повторно звертатися до слідчого судді, суду з клопотанням про застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, якщо у клопотанні не зазначені нові обставини та докази, які не розглядалися слідчим суддею, судом (нова частина 8 статті 132 КПК України);
3) у кримінальному провадженні, в якому жодній особі не повідомлено про підозру, накладення арешту на нерухоме майно (у тому числі земельну ділянку) третьої особи у випадках, передбачених частиною другою статті 170 КПК України, здійснюється на підставі ухвали слідчого судді на строк не більше 2 чотирьох місяців, який може бути продовжений у межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цією главою. У такому випадку в ухвалі про накладення арешту слідчий суддя зобов’язаний визначити строк дії такого арешту (нова частина тринадцята статті 170 КПК України);
4) неприбуття власника або володільця нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки) або їх представника не перешкоджає розгляду клопотання про арешт нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки), якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду клопотання та не повідомили про поважні причини свого неприбуття (новий абзац 2 частини першої статті 172 КПК України) тощо.
Положення законопроєкту дозволять:
· удосконалити процедури арешту майна;
· створити належний процесуальний механізм для захисту прав третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт;
· встановити чіткий процесуальний статус третьої особи, визначити її права, обов’язки та гарантії участі в кримінальному провадження;
· забезпечити спеціальний процесуальний режим захисту прав власників і володільців майна, що не є підозрюваними чи обвинуваченими, але щодо їхнього майна вирішується питання про арешт; усунути ризики для зловживань, коли арешт майна використовується не як інструмент забезпечення кримінального провадження, а як засіб тиску на власника або спосіб блокування господарської діяльності.
Разом з тим, Комітетом висловлено і деякі пропозиції, що потребуватимуть вирішення під час підготовки законопроєкту до другого читання, зокрема:
- замінити формулювання «нерухоме майно (в тому числі земельна ділянка)» на «нерухоме майно» й уніфікувати термінологію «третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт» та «інший власник або володілець майна»; обмежити право слідчого, прокурора повторно подавати клопотання про арешт без зазначення нових обставин та доказів; передбачити, що ухвала про арешт нерухомого майна має містити строк дії ухвали та визначити її оптимальний строк;
- зобов’язати слідчого суддю інформувати третіх осіб про розгляд клопотання про арешт нерухомого майна та надати потерпілому та/або його захиснику, представнику право ініціювати перед слідчим суддею клопотання про накладення арешту на майно у разі відмови чи бездіяльності дізнавача, слідчого чи прокурора щодо розгляду такого клопотання тощо.
Комітет рекомендував Верховній Раді України прийняти законопроєкт № 14325 у першому читанні за основу.