За ініціативи заступника Голови Комітету з питань економічного розвитку Дмитра Кисилевського відбулася нарада щодо вирішення проблеми закупівель металобрухту українськими металургійними підприємствам. У заході взяли участь члени Комітету, представники АТ «Укрзалізниця», Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, АТ «Прозорро.Продажі», ОП «Укрметалургпром» та інших українських металургійних компаній.
Приводом для проведення зазначеної наради, за інформацією Дмитра Кисилевського, стало звернення асоціації «Укрметалургпром», яка повідомила, що починаючи з вересня 2023 року реалізацію металобрухту, що утворювався на підприємствах АТ «Укрзалізниця» (УЗ) - однієї з найбільших компаній-утворювачів металобрухту в Україні, майже повністю припинено.
«Це негативно вплинуло на виробничий процес та реалізацію планів виробництва металургійними підприємствами, - розповідає заступник Голови Комітету Дмитро Кисилевський.
Тільки у грудні 2023 року,металургійна галузь недоотримала, в тому числі, через значний вплив «фактору УЗ», понад 20% обсягу від планових поставок металобрухту, що у випадку мартенівського та конвертерного виробництва призвело до надлишкового використання чавуну з одночасним підвищеним зносом обладнання, а у випадку електродугового переплаву взагалі вилилося у скорочення виробництва.
В той же час обсяги експорту металобрухту продовжують зростати. Якщо у 2022 році було експортовано 53,6 тис. тон металобрухту, то у 2023 році цей показник досяг рівня 182,5 тис. тон і спостерігається тенденція до збільшення обсягів експорту цієї стратегічної сировини.
За підсумками наради очікуємо розблокування продажів металобрухту Укрзалізницею у березні. Забезпечити це має прийняття Урядом змін до постанови, що регулює питання відчуження майна УЗ. Від цього виграють всі: АТ «Укрзалізниця» отримає кошти, металурги отримають сировину, яку вони куплять у УЗ.
На мою думку, штучної проблеми, яка створила ризик дефіциту брухту для металургії у розпал війни, можна було б уникнути, якби всі учасники процесу розуміли, що стабільна робота промисловості і робочі місця для українців - головна цінність для держави і її представників на чолі компаній та органів влади. Особливо коли йде війна. Сподіваюсь, реалізацію досягнених домовленостей довго чекати не доведеться.»