У СЕРЕДУ, 16 ТРАВНЯ, ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ПРОДОВЖИЛА РОБОТУ В ПЛЕНАРНОМУ РЕЖИМІ.
На початку ранкового засідання народні депутати привітали членів Комісії Сейму Республіки Польща з питань фізичної культури, спорту та туризму, які перебувають в Україні з візитом.
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин поінформував про результати роботи Верховної Ради на пленарних засіданнях 15 травня.
З оголошеннями, заявами, повідомленнями, пропозиціями виступили народні депутати.
Парламентарії розглянули питання ратифікації.
Проект закону про ратифікацію Угоди між Україною та Організацією Об'єднаних Націй про виконання вироків, винесених Міжнародним кримінальним трибуналом для колишньої Югославії, доповів заступник Міністра юстиції Дмитро Ворона. Урядовець нагадав, що Угода підписана 7 серпня 2007 року.
Д.Ворона також нагадав, що Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії засновано Резолюцією Ради безпеки ООН від 25 травня 1993 року, якою також затверджено його Статут. Сфера діяльності трибуналу як допоміжного органу Ради Безпеки ООН - судове переслідування осіб, відповідальних за грубе порушення міжнародного гуманітарного права на території колишньої Югославії. Відповідно до статті 27 Статуту трибуналу "позбавлення волі осіб, засуджених трибуналом у державі, визначено самим трибуналом, з переліком держав, що висловили Раді Безпеки ООН свою готовність приймати засуджених. Покарання відбувається відповідно до чинного законодавства приймаючої держави".
За словами доповідача, практика застосування відповідних угод у відносинах між зазначеними державами та Міжнародним трибуналом свідчить про те, що приймаюча держава на власний розсуд приймає рішення про згоду або відмову прийняття конкретної засудженої особи. При цьому від приймаючої держави не вимагається наведення жодної мотивації причини відмови.
Д.Ворона зазначив: з набранням чинності Угоди будуть створені правові підстави для співробітництва між Україною та ООН, необхідні для приведення до виконання судових рішень і вироків трибуналом на території України.
Голова Комітету у закордонних справах Олег Білорус доповів рішення Комітету рекомендувати Верховній Раді ратифікувати Угоду.
О.Білорус зазначив, що ратифікація Угоди свідчитиме про готовність України до приведення умов утримання засуджених у відповідність з міжнародними стандартами з метою забезпечення фундаментальних прав людини та сприятиме формуванню позитивного іміджу України не лише як засновника та члена ООН, а як держави, яка разом з провідними європейськими державами долучиться до виконання покарань, призначених міжнародним трибуналом для колишньої Югославії. "Рішення щодо згоди або відмови прийняти засуджену особу для відбування покарання на території держави, яка уклала відповідну угоду, така держава, в тому числі Україна, прийматиме лише на власний розсуд. Фінансування заходів, пов'язаних з виконанням положень угоди, здійснюватиметься з державного бюджету в межах, затверджених для відповідної пенітенціарної служби", - наголосив голова Комітету.
Під час дискусії народні депутати загалом підтримали необхідність ратифікації Угоди. На думку парламентаріїв, ратифікація для України вигідна, оскільки дозволить пом'якшити і покращити умови утримання ув'язнених.
Проти ратифікації Угоди висловився представник фракції Комуністичної партії А.Александровська. Вона наголосила на тому, що "цією угодою пропонується судити за порушення законів або звичаїв війни. Країни НАТО під час війни у колишній Югославії порушили закони і звичаї війни. Та Угодою не пропонується їх засудити. Тому комуністи засуджують таку двозначну позицію".
Верховна Рада дала 307-ма голосами ратифікувала Угоду.
За результатами голосування також були ратифіковані Протокол №3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями стосовно об'єднань єврорегіонального співробітництва (ОЄС) і Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка про повітряне сполучення.
Проект закону про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, доповів народний депутат Мустафа Джемілєв. Він зазначив, що питання про необхідність ухвалення законів, спрямованих на відновлення прав та правове регулювання процесу повернення на свою батьківщину народів та осіб, депортованих в радянські часи за національною ознакою, стоїть вже протягом багатьох років, майже з перших років проголошення незалежності України. Про необхідність ухвалення таких законів багаторазово нагадували міжнародні організації, в тому числі Парламентська асамблея Ради Європи і Верховний комісаріат ОБСЄ в справах національностей. Про це же йшлося в постанові Верховної Ради за результатами парламентських слухань: "Проблеми законодавчого врегулювання та реалізації державної політики щодо забезпечення прав кримськотатарського народу та національних меншин, які були депортовані і добровільно повертаються в Україну" від 20 квітня 2000 року.
За словами М.Джемілєва,"якби ці закони були своєчасно ухвалені, значно вдалось би знизити рівень міжнаціональної напруги в такому чутливому регіоні України як Крим, зокрема уникнути багатьох земельних конфліктів та самозахоплень".
Народний депутат нагадав, що один такий Закон - "Про відновлення прав осіб, депортованих з території України за національною ознакою", спрямований на відновлення деяких соціальних прав репатріантів, після довгого обговорення було в червні 2004 року ухвалено 370-а депутатськими голосами і підписано Головою Верховної Ради. Проте закон не набрав сили, оскільки проти нього колишнім Президентом України Л.Кучмою було застосовано право вето.
"Потім з'явився розроблений Держкомнацміграції і поданий Кабміном новий закон про депортованих з тією ж назвою, проте зовсім іншого змісту, а точніше без будь-якого істотного змісту. Однак, учасники "круглого столу", який відбувся 8 квітня 2009 року у Комітеті з прав людини одноголосно вирішили, що ухвалення цього закону у наданому вигляді неможливо. За наслідками "круглого столу" голова Комітету направив Прем'єр-міністрові лист з проханням відкликати законопроект. Нарешті законопроект Кабміну наприкінці 2009 року було відкликано самим Кабміном, і 24 лютого 2010 року знову зареєстровано проект, текст якого раніше був ухвалений 370-ма голосами народних депутатів, але заветований Президентом, і в якому було внесено багато правок, запропонованих до нього самим Президентом" - пояснив М.Джемілєв.
Народний депутат повідомив, що до цього законопроекту є висновки Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради, Кабінету Міністрів і Верховного комісара ОБСЄ у справах національностей Кнута Воллєбека. У перших двох міститься декілька зауважень і пропонуються нові поправки, ухвалення яких, на думку М.Джамілєва, нівелює основний зміст законопроекту і зробить його декларативним. Верховний комісар ОБСЄ вважає законопроект таким, що відповідає європейським стандартам про права національностей, і пропонує ухвалити його. Комітет з прав людини і міжнаціональних відносин, розглянувши законопроект на своєму засідання, рекомендує Верховній Раді ухвалити його в цілому. Президент України Віктор Янукович також вважає необхідним ухвалення цього закону і 12 серпня 2010 року він направив Прем'єр-міністрові М.Азарову доручення доопрацювати зареєстрований Верховною Радою законопроект за номером 5515, тобто той, який сьогодні розглядається.
Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Олег Зарубінський доповів рішення Комітету рекомендувати Верховній Раді прийняти проект за основу.
О.Зарубінський також зазначив, що цей проект спрямований на врегулювання надзвичайно суспільно важливої проблеми, яка не один рік чекає на своє розв'язання. Він нагадав, що на розгляд Верховної Ради кількох скликань поспіль вносилися законопроекти з такої тематики. Один з них був навіть прийнятий Верховною Радою у 2004 році як закон, однак до нього тоді Президент України застосував право вето. І в силу різних причин до цього часу питання залишається відкритим.
"Проблема відновлення прав депортованих була темою парламентських слухань, круглих столів, організованих Комітетом. З цього приводу до української сторони постійно виникають запитання з боку міжнародних інституцій ПАРЄ і ОБСЄ і щоразу наголошується на необхідності якнайшвидшого прийняття відповідного законодавчого акту", - зазначив він.
О.Зарубінський повідомив, що за роки незалежності до України повернулися близько 250 тисяч осіб, які були депортовані за національною ознакою. "Держава в межах чинного законодавства вживає заходів щодо їх облаштування. Щороку на це виділяється певні бюджетні кошти. Втім, результати проведеного Рахунковою палатою аудиту свідчать про неефективність їх використання. Зокрема, як зазначає та ж сама Рахункова палата, це обумовлено недосконалістю законодавства у цій сфері і в першу чергу відсутністю законодавчого акту, який би визначав правові основи державної політики щодо репатріантів", - наголосив голова Комітету.
О.Зарубінський також звернув увагу на те, що у законодавстві немає визначеного терміну "депортована особа", "члени сім'ї депортованої особи", встановлення державних гарантій та механізму їх соціальної підтримки.
"Розглядаючи проект закону на засіданні Комітету, ми бачили, що з ним потрібно буде ще працювати, зокрема, треба буде визначитися щодо основних його моментів, з приводу яких на Комітеті точилася дискусія. Це визначення часових рамок депортацій та кола осіб, на яких буде поширюватися закон. Так, у проекті виокремленні питання відновлення прав осіб, депортованих в період 1941-44 років. Це збігається з часом масових депортацій за національною ознакою, які здійснювалися з території сучасної Автономної Республіки Крим. Водночас, поза увагою залишаються особи, які зазнали депортації з інших регіонів України та в інші часові рамки, відновлення яких теж потребує врегулювання. Потребуватимуть доопрацювання й інші положення законопроекту. Комітет готовий взятися до роботи. З огляду на складну історію законодавчого врегулювання проблем депортованих, посилену увагу до цього питання з боку громадськості та міжнародних організацій, Комітет направив законопроект для надання експертних висновків до Кабінету Міністрів, Інституту законодавства Верховної Ради України, Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин. Варто зазначити, що Кабмін підтримав законопроект за умови врахування висловлених ним пропозицій", - повідомив О.Зарубінський.
Під час обговорення законопроект підтримали представники опозиції. Народні депутати з фракцій парламентської більшості висловилися за направлення законопроекту на доопрацювання, оскільки він не містить фінансово-економічного обґрунтування. Зокрема, представник фракції Партії регіонів Я.Сухий зазначив: "давайте ми направимо цей законопроект на доопрацювання до отримання експертного висновку Міністерства фінансів. Тоді це буде чесно перед усіма. Тим більше цю проблему потрібно розв'язувати комплексно і системно".
Проти прийняття законопроекту висловився керівник фракції КПУ П.Симоненко. Він обґрунтував позицію тим, що "рішення радянського уряду про депортацію представників кримськотатарського народу з Криму було вимушеним заходом".
П.Симоненко також наголосив на тому, що прийняття цього закону "різко загострить ситуацію в Криму, оскільки узаконить самозахоплення земель".
Законопроект 366-ма голосами був направлений на доопрацювання у профільний комітет.
Проект Постанови про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи" доповів голова підкомітету Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Юрій Гнаткевич. Він зазначив: "українським міжнаціональним відносинам властива толерантність, що можна вважати головним здобутком етнонаціональної політики нашої держави. Цьому сприяли взаємодія органів державної влади з громадськістю, з національно-культурними об'єднаннями, цьому сприяла й сформована законодавча база, зокрема, Закон "Про національні меншини", прийнятий ще в 1991 році. Проте закріплені в законодавчих актах права і свободи національних меншин, їх гарантії часто не забезпечені дієвими механізмами їх реалізації. Коротше кажучи, є проблема з грішми".
За словами народного депутата, також сьогодні не визначено цілісне концептуальне бачення основних засад державної етнонаціональної політики. "Чимало тих, хто виступали на слуханнях, говорили, що національне питання у нас ще залишається й досі не до кінця розв'язаним. Та й ми з вами є свідками часом того, як точиться політична боротьба навколо питання про питому вагу всього українського, власне, українського, національного в українській національній державі. Ми сперечаємося, будуємо ми українську національну державу з дотриманням прав національних меншин, чи будуємо щось інше", - зазначив доповідач.
Ю.Гнаткевич повідомив, що Комітет ґрунтовно опрацював всі пропозиції, висловлені і урядом, і провідними науковими установами, і підготував відповідний проект постанови.
Під час обговорення народні депутати висловили деякі зауваження до проекту постанови.
За результатами голосування проект постанови 322-ма голосами був прийнятий за основу.
Народні депутати обговорили низку проектів законопроектів, які пропонувалося включити до порядку денного сесії. За результатами обговорення законопроекти: про амністію у 2012 році; про внесення змін до статті 297 Кримінального кодексу України (щодо посилення кримінальної відповідальності за осквернення або руйнування пам'ятників, споруджених в пам'ять, тих хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців); про внесення змін до статті 297 Кримінального кодексу України (щодо посилення кримінальної відповідальності за наругу над місцями поховання учасників національно-визвольної боротьби за свободу і незалежність України, жертв репресій тоталітарного комуністичного режиму та геноциду 1932-33 років) не були включені до порядку денного сесії.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк оголосив ранкове засідання закритим.
Наступне пленарне засідання десятої сесії відбудеться у четвер, 17 травня.