У П'ЯТНИЦЮ, 7 ЖОВТНЯ, ЗАВЕРШИВСЯ ЧЕРГОВИЙ ПЛЕНАРНИЙ ТИЖДЕНЬ ВОСЬМОЇ СЕСIЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЧЕТВЕРТОГО СКЛИКАННЯ.
На початку ранкового засідання Голова Верховної Ради України Володимир Литвин поінформував про те, що в Україні з офіційним візитом перебуває делегація парламенту Ірландії на чолі зі спікером Ролі О'Хенлоном.
Народні депутати оплесками привітали високих гостей, які в цейс час знаходилися в сесійній залі
Головуючий поінформував про результати роботи Верховної Ради на пленарному засіданні 6 жовтня. Розглянуто 33 питання порядку денного. За результатами розгляду: прийнято чотири закони та 18 постанов, вісім законопроектів прийнято за основу, два законопроекти направлено на доопрацювання, вісім законопроектів та один проект постанови відхилено. За результатами розгляду пропозицій Президента України прийнято три закони у новій редакції.
Голова Верховної Ради України далі виголосив депутатські запити. Всього було виголошено 142 депутатських запити.
Із заявами, повідомленнями, внесенням пропозицій виступили уповноважені представники депутатських фракцій і груп.
Після цього народні депутати приступили до розгляду питань порядку денного. Перший з двох проектів закону про порядок примусового відчуження об'єктів права приватної власності у власність держави (націоналізації) доповів його автор народний депутат Микола Рудьковський. Він обумовив необхідність врегулювання порядку проведення примусового відчуження об'єктів права приватної власності на користь держави суспільною необхідністю.
Положення законопроекту наповнюють регулятивним змістом норму статті 41 Конституції України, в якій зазначається, що "примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості".
Законопроект визначає мету націоналізації, яка проводитиметься виключно за умови попереднього та повного відшкодування вартості націоналізованого майна власникам та у випадках, коли задовольнити стратегічні потреби держави і суспільства в інший спосіб неможливо або для цього вимагаються непропорційно великі витрати часу, людських і фінансових ресурсів. Проведення націоналізації в інших випадках, ніж зазначені в законі, не допускається.
Законопроектом передбачаються гарантії захисту трудових прав працівників націоналізованого підприємства, процедура оскарження і судового захисту прав заінтересованих осіб.
М.Рудьковський звернувся до народних депутатів підтримати запропонований ним законопроект, прийняття якого дозволить ліквідувати прогалини у регулюванні цих відносин у законодавстві України, гарантуватиме захист права приватної власності та іноземних інвестицій відповідно до міжнародних зобов'язань України.
Другий законопроект представив один з його авторів народний депутат Петро Симоненко. Він наголосив на тому, що терміновість розгляду цього питання викликана появою нових загроз, які становлять серйозну небезпеку для держави.
Законопроект визначає основні принципи, порядок та умови націоналізації, органи, що здійснюють націоналізацію, передбачає заходи щодо захисту інтересів власника майна, що націоналізується, встановлює порядок вирішення спірних питань, що виникають у процесі націоналізації.
У проекті передбачена процедура передачі націоналізованого майна у власність народу України, визначені державні органи, відповідальні за збереження та ефективне використання націоналізованого майна.
За словами доповідача, пропонований проект закону є рамковим і покликаний стати основою для прийняття в майбутньому законів України про націоналізацію конкретних об'єктів.
Профільний Комітет з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій рекомендував парламенту відхилити обидва законопроекти.
Народні депутати, особливо з фракцій КПУ та СПУ підтримували прийняття законопроектів, авторами яких є їхні представники. Інші депутати, які взяли участь в обговоренні, також не виключали їх прийняття, зазначивши, що вони потребують серйозного доопрацювання. У виступах прозвучали також пропозиції не приймати ці законопроекти.
Обидва законопроекти, не набравши необхідної кількості голосів, були відхилені.
Наступним питанням народні депутати мали заслухати звіт Голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Володимира Стретовича. Однак, перед заслуханням звіту народні депутати запропонували перенести розгляд питання через те, що на це відведено недостатньо часу.
Голосування цієї пропозиції було нерезультативним. І питання було вирішено розглянути, відвівши на його розгляд більше часу, ніж планувалося попередньо.
Голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Володимир Стретович відразу зауважив, що такий звіт, який він представляє, повинен заслуховуватися Верховною Радою не рідше одного разу на рік, однак за період нинішнього скликання Комітету це вдалося зробити тільки одного разу - в листопаді 2002 року.
В.Стретович наголосив, що "корупція доруйновує державу". До такого песимістичного висновку спонукають процеси, що відбувалися останніми роками у діяльності державного механізму, в тому числі, після "Помаранчевої революції", яскравим підтвердженням чого є нещодавній корупційний скандал.
Протягом своєї діяльності, Комітет здійснював моніторинг за розвитком законодавства у сфері протидії злочинності, готував до прийняття відповідні законопроекти, а також в межах повноважень, контролював діяльність спеціальних підрозділів МВС і СБУ. Дії Комітету знаходять підтримку в населення України, про що свідчить чисельна пошта, що надходить на його адресу.
Системний аналіз ситуації в державі, що грунтувався на правоохоронній статистиці, наукових дослідженнях, публікаціях та зверненнях громадян спонукав Голову Комітету зробити висновки щодо того, що організована злочинність у поєднанні з корупцією стали реальною загрозою національній безпеці, конституційному ладу, політико - державним формам забезпечення безпеки, як суспільства в цілому, так і окремого громадянина. Взаємопроникнення влади і бізнесу досягло такого рівня, що це призводить до зловживання владою для забезпечення інтересів певних бізнес-груп, в тому числі явного злочинного характеру.
Незважаючи на постійні декларації про необхідність розмежування влади і бізнесу, зазначив В.Стретович, ефективних інституційних та організаційних заходів для цього в державі не вживається. Більше того, корупційні схеми продовжують діюти, досягнення потрібного результату досягається через хабар при внесенні у вищі ешелони влади.
Голова Комітету зробив узагальнюючий висновок, що у вищого політичного керівництва держави, її представницьких органів, керівників виконавчої і судової влади відсутня політична воля щодо організації належної боротьби з цими негативними явищами. На підтвердження цієї тези він зазначив, що протягом 2003-2005 років Верховна Рада не підтримала жодного антикорупційного законопроекту, що вносився в сесійний зал.
Кабінет Міністрів надіслав в минулому році проект закону щодо засобів запобігання та протидії корупції, який попереднім урядом був відкликаний, але в новій редакції він знову не внесений.
Постановою Верховної Ради щодо попереднього звіту Комітету пропонувалося Кабміну, Генеральній прокуратурі, Службі безпеці спільно з Комітетом і іншими заінтересованими органами виконавчої влади, залученням провідних фахівців, утворити на постійній основі центр законодавчих пропозицій з питань протидії злочинності. Це рішення залишилося не виконаним.
В.Стретович зазначив, що у поточному році в державі ніким не ухвалено жодного антикорупційного акту попри численні заяви про необхідність посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Далі доповідач навів численні факти, які характеризують стан корупції в державі, торкнувся розслідування найбільш гучних кримінальних справ, розкритикував органи внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, інших структур за те, що вони недостатньо займаються викоріненням корупції у своїх лавах. Ці невтішні факти щодо стану боротьби з організованою злочинністю, за словами В.Стретовича, обумовлені такими соціальними причинами, як слабкість громадянського суспільства, відчуженість влади від суспільства, демократичних політичних традицій.
На думку Голови Комітету, швидко досягти правдивих змін в діяльності міліції, податкової, митної служби, Служби безпеки і органів прокуратури і суду можна лише за відповідної політичної волі вищого керівництва держави, побудови на системних засадах злагодженого механізму захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина і протидії будь-яким негативним проявам.
В.Стреторвич наголосив на таких першочергових питаннях: необхідно припинити політичну риторику стосовно стану загальної побудови антизлочинної діяльності і забезпечити авангардну роль Кабінету Міністрів у загальній роботі з подолання злочинності і протидії корупції. Відповідно до чинного законодавства започаткувати глибоку науково обґрунтовану реформу правоохоронних органів і судової системи у напрямі прозорості та запобігання виникнення конфлікту інтересів.
Наступним обов'язковим кроком є реформування системи нагляду за додержанням законів, невідкладне прийняття законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів та реформування системи досудового слідства. "Без подальшого посилення парламентського контролю законів у сфері боротьби з оргзлочинністю і корупцією та витрачанням коштів, які виділяються на ці цілі, неможливо досягти будь-яких змін у цьому напрямку", - наголосив доповідач.
Діяльність Верховної Ради має бути зосереджена на налагодженні системної суцільно легітимної повсякденної скоординованої діяльності компетентних державних органів, виходячи з того, що боротьба із злочинністю – справа всіх органів і кожної службової особи цих органів, а також на зменшення позанормативної свободи дій службових осіб, справжньої реформи служби замість декларованих реформаторських потуг, кардинальної зміни впливу органів місцевого самоврядування на побудову демократичної системи попередження антигромадських проявів, забезпечення на практиці гарантування кожному громадянину повного інформаційного забезпечення, пріоритетній бюджетній підтримці діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та відповідним контролем за витратами.
В.Стретович на завершення наголосив, що подолання організованої злочинності і корупції потребує прийняття на урядовому рівні довгострокових заходів, спрямованих на знешкодження причин цих негативних явищ. Імперативним обов'язком держави є захист своїх громадян від кримінальних угрупувань. Досягнення дієвих результатів боротьби з організованою злочинністю і корупцією можливе лише за повної конфронтації органів державної влади з тіньовим бізнесом, оголошення тіньовому бізнесу війни. На його думку, конкретні, спрямовані на зміну ставлення громадськості до діяльності правоохоронних органів судової системи та переконання пересічних людей на ділі в тому, що компетентні органи держави серйозно борються зі злочинність є пріоритетним завданням сьогодні.
Народні депутати цікавилися у Голови Комітету: чи є у нього докази корупції у стінах парламенту, зокрема, "купівлі" голосів депутатів під час голосувань. В.Стретович відповів, що у нього є такі приклади, зокрема, за неголосування кандидатури прем'єра роздавали гроші, що є взагалі українським ноу-хау. Також ходили чутки раніше, що купувалися голоси, переходи з фракції в фракцію, купувалася картка за 200 доларів для того, щоб додати голоси на підтримку кандидата в прем'єри.
Про стан боротьби з корупцією співдоповіли Голова Служби безпеки України Ігор Дріжчаний, Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко, виконуючий обов'язки Генерального прокурора Сергій Винокуров.
Народні депутати у ході обговорення звертали увагу на ті проблеми, які перешкоджають приборкати і подолати корупцію у суспільстві. Пропонувалися радикальні способи лікування вічного недуга влади – корупції, зокрема й такий: говорити правду, вчасну, необрізану і доступну правду. А головним лікарем у вилікуванні суспільства від корупції пропонувалося призначити засоби масової інформації.
Народні депутати пропонували звіт Голови Комітету затвердити і створити міжвідомчу аналітичну групу, яка попрацювала б на тими недоліками в чинному законодавстві, які сьогодні заважають у цій боротьбі.
По закінченні розгляду питання на голосування було висенено два проекти Постанов, але жоден з них не набрав необхідної кількості голосів для прийняття.
Наприкінці засідання народні депутати виступили із заявами, повідомленнями, внесенням пропозицій у розділі "Різне".
На цьому пленарне засідання завершилося.
Наступного тижня народні депутати працюватимуть у комітетах і фракціях.
11 жовтня, у вівторок у Верховній Раді України відбудеться День Уряду України з порядком денним "Про стан та перспективи охорони пам'яток культурної спадщини України".
12 жовтня відбудуться парламентські слухання: "Децентралізація влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування".