У СЕРЕДУ, 15 ЧЕРВНЯ, СЬОМА СЕСIЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЧЕТВЕРТОГО СКЛИКАННЯ ПРОДОВЖИЛА РОБОТУ В ПЛЕНАРНОМУ РЕЖИМІ.
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин на початку ранкового засідання поінформував про результати роботи Верховної Ради на пленарному засіданні 14 червня. Розглянуто 12 питань порядку денного. За результатами розгляду один законопроект прийнято у першому читанні за основу, один законопроект відхилено, один законопроект знято з розгляду, прийнято одну постанову. Прийнято рішення щодо включення до порядку денного сесії трьох питань. Відхилено пропозицію щодо включення до порядку денного та розгляду п'яти законопроектів.
Головуючий оголосив депутатські запити. Всього було виголошено 141 депутатський запит.
Із заявами, повідомленнями, пропозиціями виступили уповноважені представники депутатських фракцій й груп.
Приступивши до розгляду питань порядку денного народні депутати спочатку розглянули два законопроекти про порядок примусового відчудження об'єктів права приватної власності у власність держави (націоналізації). Перший проект представляв народний депутат Микола Рудьковський. Він запропонував прийняти такий закон як основу для правового урегулювання питань націоналізації, виходячи з суспільної необхідності у певних критичних ситуаціях. За його словами, рішення приймається щодо націоналізації того чи іншого об'єкту лише шляхом голосування Верховною Радою України. Підстави чітко обгрунтовуються у законі, подає подібне подання Кабінет Міністрів, розглядає Рада національної безпеки і вносить це питання до Верховної Ради на голосування. Після позитивного рішення Верховною Радою проводиться оцінка незалежним експертом вартості об'єкта, який націоналізується. Має право суб'єкт, який володіє тим чи іншим об'єктом оскаржити питання оцінки чи якісь інші питання у суді. Після цього здійснюється попередня оплата закладеними коштами у бюджет чи може визначено бути цим же новим законом. І тільки після здійснення попередньої оплати об'єкт переходить у державну власність. Цей закон, з одного боку, є гарантією для власників і інвесторів в українську економіку, що об'єкти не будуть відібрані тою чи іншою владою без попередньої оплати, а з іншого боку, дає реальний законний механізм владі повернути у державну власність об'єкти, які вона вважає стратегічними для своєї економіки.
Микола Рудьковський наголосив, що зараз інвестиції фактично зупинилися в українську економіку. Ніхто не вкладає, бо є нестабільність. Прийняття цього закону буде гарантувати власникам, що вони не будуть позбавлені незаконним шляхом своєї власності. А з іншого боку, держава отримає механізм повернути при необхідності важливі об'єкти під контроль держави і забезпечити державний інтерес.
Другий законопроект доповів народний депутат Петро Симоненко. Він запропонував прийняти закон про націоналізацію і на його основі створити загальнонародний, загальнодержавний, неділимий фонд власності. Проектом пропонується здійснити націоналізацію стосовно галузі виробництв, які мають стратегічне значення і потребують значних і довгострокових вкладень, що даватимуть відчутну віддачу в державу і бюджет. Водночас, доповідач наголосив на тому, що не треба плутати націоналізацію з реприватизацією, під час якої майно переходить від одного олігарха до іншого.
П.Симоненко також зауважив, що проблематика націоналізації не розроблена законодавством, а тому необхідність націоналізації виходить з: незаконності присвоєння власності приватними особами; незаконної, несправедливої і нелегітимної концентрації права власності на базові галузі промисловості; повного розвалу промисловості і сільськогосподарського виробництва в Україні за останні роки. За його словами, внаслідок радикальних ринкових реформ за десятками найважливіших показників виробництво в Україні сьогодні знизилося до рівня 20, 30, 60 і 70 років.
Необхідність націоналізації Петро Симоненко також аргументував бідністю і убогістю переважної більшості населення; проблемою гарантій перспектив і розвитку, здатності забезпечити свою політичну і економічну незалежність; масовим відпливом капіталу; концентрацією та мобілізацією ресурсів на вирішення важливих стратегічних завдань розвитку держави.
Народні депутати, які взяли участь в обговоренні, висловлювались за прийняття законопроектів.
Профільний Комітет з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій рекомендував обидва законопроекти прийняти за основу у першому читанні. Перший заступник Голови Комітету Володимир Демьохін, доповідаючи рішення Комітету, зазначив, що в обох обговорених проектах є раціональні пропозиції, які заслуговують на увагу і в ході доопрацювання вони можуть бути покладені в основу узгодженого проекту.
У сесійній залі розгорілася дискусія, в ході якої висловлювалися думки щодо доцільності проведення націоналізації, або реприватизації у сучасних умовах, складності реалізації такого закону. Зверталася увагу на те, що переділ майна не на законних підставах, в чиїхось інтересах, може призвести до катастрофічних наслідків у суспільстві.
У підсумку після обговорення обидва законопроекти були відхилені.
Наступний законопроект про земельні торги та аукціонну діяльність на ринку земель доповідав Голова Державного комітету по земельних ресурсах Анатолій Даниленко. Він зазначив, що проект визначає правові, економічні та організаційні засади проведення земельних торгів та порядку здійснення професійної аукціонної діяльності на ринку земель.
Норми даного законопроекту також розширюють і доповнюють Земельний кодекс України та проект закону про ринок земель, який прийнято Верховною Радою у першому читанні і він готується до другого читання.
Проект направлений на врегулювання питань щодо повноважень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань проведення земельних торгів, форм об'єктів та суб'єктів земельних торгів, зокрема, таких об'єктів земельних торгів, як речові права на земельні ділянки, цінні папери на земельні ділянки в порядку створення та функціонування земельних бірж, підготовка ліцетаторів, біржових брокерів, маклерів, менеджерів, аукціоністів з обслуговування земельних торгів.
В порядку підготовки земельних ділянок до продажу на земельних торгах, серед яких визначення меж земельних ділянок в натурі, затвердження стартових цін, виготовлення технічного паспорту, опублікування оголошень в засобах масової інформації в порядку участі в торгах та їх проведення, включаючи електронні торгові системи, оголошення результатів земельних торгів.
Анатолій Даниленко також зазначив, що аналіз формування цін, підтверджений останніми перевірками, засвідчив необхідність прийняття закону, який забезпечив би порядок проведення земельних торгів на конкурентних засадах і одночасно дав би змогу збільшити надходження коштів до бюджетів усіх рівнів.
За попередніми підрахунками, законодавче регулювання конкурентності продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення забезпечить додаткових надходжень понад 400 мільйонів гривень щорічно. Поряд з цим прозора конкурентність продажу земель дасть можливість додаткового залучення інвестицій в економіку країни, розвиток іпотечного кредитування і встановлення ринку і вартості земельних ділянок.
Проти прийняття цього законопроекту висловився профільний Комітет з питань аграрної політики за земельних відносин. На його думку, він дублює цілі статті законопроекту про ринок земель, який Верховна Рада прийняла у першому читанні. А тому його недоцільно приймати.
Народні депутати заперечували проти прийняття законопроекту. Аргументували вони свою позицію тим, що він загрожує безпеці держави; потребою встановити нормальні шляхи відновлення права всіх громадян на землю і на користування цією землею, не приймати закони, які таку несправедливість будуть закріплювати. Зверталася увага на те, що у законопроекті немає цінового механізму, що може призвести до різних махінацій, на недосконалість запропованих норм.
Під час голосування жоден із депутатів не віддав свій голос за проект і його було відхилено.
Законопроект про державний борг доповідав народний депутат Володимир Майстришин. Необхідність внесення законодавчої ініціативи він обгрунтував тим, що діючий закон про внутрішній борг 1992 року постійно зупиняється законами про бюджет. А прийняття такого закону вимагає Конституція. На необхідності прийняття також наполягає Рахункова палата України.
Доповідач повідомив, що що на даний момент державний борг становить 15,9 млрд. дол. США або 80 млрд. грн. При цьому зовнішній борг становить 11 млрд. дол. і це 71 відсоток від загальної суми. Частка внутрішнього державного боргу надзвичайно мала, а це є одним із критеріїв оцінки структури державного боргу та національної фінансової системи.
Щорічно на погашення обслуговування державного боргу Україна витрачає близько 13 млрд. грн., а це у 5 разів більше, ніж на охорону здоров'я - 2,7 млрд. грн.; та в два рази більше, ніж на оборону України.
Річний обсяг коштів по державному боргу складає близько 5 млрд. дол. США. Питання ціною 1/5 Державного бюджету країни на даний момент законодавчо не врегульоване. Існуюче законодавче поле регулювання відносин, що виникають у процесу управління державним боргом та операцій з державними борговими інструментами, з одного боку, не відповідає існуючим процесам поглиблення ринкового реформування основам макроекономічної політики держави і має несистемний характер.
Законопроект передбачає створення системного законодавчого поля регулювання відносин, які виникають при здійснення боргової політики в операціях уряду з державними борговими інструментами.
Його прийняття забезпечить вдосконалення механізму здійснення державних запозичень та погашення державного боргу, створення умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів управління державним боргом. Сприяння розвитку ринку державних цінних паперів, вдосконалення системи управління державним боргом за допомогою сучасного ринкового інструменту дозволить Україні щорічно економити близько 100 млн. грн., а також достроково погасити старі боргові зобов'язання.
Як зазначив доповідач, основний зміст проекту характеризується тим, що він формує цілісне законодавче поле в реалізації боргової політики. Ним визначаються нові та уточнюються вже існуючі нормативні терміни, визначається статус державного боргу, порядок утворення та обслуговування, Міністерство фінансів визначається єдиним органом державної влади, на який покладено обов'язки щодо розробки та реалізації боргової політики та управління державним боргом, що підвищить прозорість рішень, відповідальність виконавчої влади за макроекономічні наслідки їх прийняття. Прийняття закону сприятиме підвищенню відповідальності Уряду та ефективність управління державним боргом, підвищить можливість парламентського контролю підвищення якості боргової політики.
Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Сергій Буряк, виступаючи від профільного Комітету, зазначив, що зволікання з прийняттям спеціального базового закону про державний борг призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з питань погашення і обслуговування державного боргу.
Тому його прийняття концептуально буде направлено на врегулювання комплексу проблем, пов'язаних з необхідністю визначення оптимальних джерел фінансування потреби держави
Більшість тих, хто виступив під час обговорення проекту, підтримали законопроект і його було прийнято за основу 306-ма голосами.
Наприкінці ранкового засідання народні депутати спробували включити кілька законопроектів до порядку денного. Однак, жоден із запропонованих головуючим для включення проектів не був підтриманий.
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин перед тим, як закрити засідання, оголосив про зміни у складі депутатських фракцій і груп, зокрема про входження народних депутатів України Василя Салигіна і Валерія Євдокимова до складу Народної партії.
На цьому ранкове засідання завершилося.