У СЕРЕДУ, 23 ЧЕРВНЯ, П’ЯТА СЕСIЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ четвертого скликання продовжила роботу в пленарному режимi.
На початку ранкового засідання Голова Верховної Ради України Володимир Литвин оголосив депутатські запити.
Із заявами, повідомленнями, пропозиціями виступили уповноважені представники депутатських фракцій і груп.
На вимогу двох фракцій – „Наша Україна” і БЮТ у засіданні було оголошено перерву, під час якої відбулося засідання Погоджувальної ради. Під час перерви представники фракцій „Наша Україна” і БЮТ заблокували трибуну.
Після закінчення засідання Погоджувальної ради Голова Верховної Ради України Володимир Литвин поінформував народних депутатів про те, що на ньому розглядалися кілька пропозицій щодо розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції з порядковими номерами 4180 і 3207-1. Найбільше голосів набрала пропозиція: розглянути обидва законопроекти і прийняти відповідне рішення.
Від двох фракцій, які вимагали перерву, слово для виступу було надано керівнику фракції „Наша Україна” Віктору Ющенку. Він підкреслив, що корінним питанням конституційної реформи є зміна чи не зміна влади.
В.Ющенко зазначив, що прийняття законопроекту №4180 „ми повинні визнати ніщо іншим, як маніпуляція, як зберегти владу, а не зробити цю країну демократичною і сформувати гармонію відносин між парламентом, Президентом і урядом”.
Якщо ставити за мету демократизацію стосунків гілок влади, вважає лідер „Нашої України”, тоді треба голосувати за законопроект №3207-1.
Потім слово було надано співголові Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції Олександрові Морозу. Він підтримав В.Ющенка у тому, що потрібно розглянути законопроект №3207-1 і прийняти рішення. При цьому О.Мороз зазначив, „якщо "Наша Україна" буде голосувати за цей проект, попередньо його схвалюючи, і буде голосувати за нього також під час остаточного схвалення, то це дасть повну гарантію, що за зміни до Конституції ми будемо мати близько 400 голосів, і це зніме будь-які підозри у суспільстві відносно того, що це зроблено під політичне замовлення чи, виходячи з конкретної політичної кон'юнктури, зв'язано з виборами Президента”.
Головуючий поставив на голосування рішення Погоджувальної ради розглядати два законопроекти у наступній послідовності - 3207-1, 4280. Це рішення народні депутати підтримали 289-ма голосами.
О.Мороз поінформував народних депутатів про процедуру розгляду законопроектів. Після цього проект постанови 278-ма голосами був ухвалений.
Весь цей час у сесійній залі стояв шум, який перешкоджав законотворчій роботі парламенту. Після оголошення результатів голосування головуючий запропонував керівникам депутатських фракцій і груп зібратися на засідання Погоджувальної ради, а Верховній Раді продовжити засідання, розглядаючи питання ратифікації.
Далі засідання вів заступник Голови Верховної Ради України Олександр Зінченко.
Народні депутати розглянули і ратифікували Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах; Європейську угоду про осіб, які беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини; Угоду між Кабінетом Міністрів України та Швейцарською Федеральною Радою про реадмісію осіб, які перебувають на території їх держав нелегально.
Не завершивши розгляд питань ратифікації, народні депутати повернулися до конституційних законопроектів. Голова Верховної Ради України Володимир Литвин поінформував про те, що Погоджувальна рада вирішила: для збереження порозуміння і знаходження компромісу зараз розглянути два законопроекти, а восени визначитися щодо того, які рішення приймати.
Співголова Тимчасової спеціальної комісії Олександр Мороз причиною конфлікту між народними депутатами назвав недовіру одних депутатів до інших. О.Мороз зазначив, що треба проголосувати обидва законопроекти. „Це є гарантією, що пройде той, який буде враховувати позицію більшості суспільства. Це буде проект 3207-1”.
Перед тим як приступити до розгляду законопроектів за пропозицією головуючого народні депутати проголосували за продовження роботи до прийняття рішення.
Законопроект №3207-1 доповідав співголова Тимчасової спеціальної комісії Олександр Мороз. Він детально поінформував про відмінності законопроекту від законопроекту №4180.
Проект 3207, за його словами, по суті відрізняється від проекту 4180. Спільним у них є те, що вони обидва передбачають перехід до парламентсько-президентської форми правління. Особливістю: проект 3207 не передбачає імперативний мандат депутата. Це те, що турбувало Венеціанську комісію, те, що турбувало більшість у сесійній залі. У цьому проекті немає суміщення посад депутата із представництвом у Кабінеті Міністрів.
У проекті збережена чинна норма Конституції про каденцію представницьких органів, в тому числі Верховної Ради - чотири роки, тоді як проект 4180 передбачає зміну до п'яти років. Проект передбачає інший спосіб формування Кабінету Міністрів. Не визначається юридична категорія "коаліція", оскільки конституційне право, і міжнародний досвід, і конституції інших держав такої назви, такої дефініції не мають. Зберігаються можливості, функції нинішньої і наступних більшостей наступних парламентів. А процедура передбачається така: кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра має право назвати партія або та фракція, яка має найбільшу кількість голосів у парламенті. Якщо ця сила політична не має змогу сформувати більшість парламентську і її кандидатура не проходить, тоді спрацьовує той принцип, який передбачений у проекті 4180. Фракції і групи домовляються поміж собою, формують ту більшість, яка бере на себе відповідальність за пропозиції щодо складу Кабінету Міністрів.
У проекті повноваження Президента дещо сильніші, ніж у проекті 4180, щодо призначення і звільнення Генерального прокурора, голови Служби безпеки і внесення кандидатури на міністра оборони і міністра закордонних справ безпосередньо Верховній Раді від Президента. Тоді як проект 4180 передбачає, що всі кандидатури членів Кабінету Міністрів пропонується Прем'єр-міністром Верховній Раді безпосередньо.
У проекті виписано інакше процедура імпічменту. Проте, цю процедуру, якщо буде потреба знайти погодження восени під час голосування остаточного можна залишити в чинній редакції. Тим часом, цей проект передбачає зменшення кількості голосів, необхідних для оголошення імпічменту Президенту і так само для подолання вето Президента.
Відмінність цієї процедури передбачає залучення до остаточного вирішення питання про імпічмент Президенту після тих процедур, які проходять через Верховну Раду і Конституційний Суд Верховного Суду України. Тобто, остаточне рішення прийматиме Верховний Суд.
У цьому проекті є принципова відмінність від того, що є у 4180, бо цей проект ширший, він стосується цілої низки норм, які регулюють функції місцевого самоврядування. Ці норми і ці поправки виписані обережно, з відсилками на необхідність прийняття відповідних законів.
За словами О.Мороза, відрізняються також Перехідні і Прикінцеві положення. Особливість полягає у тому, що згідно із нинішньою Конституцією після обрання Президента уряд складає свої повноваження. В різних варіантах це можливо. Наприклад, якби представник уряду, умовно кажучи, Прем'єр-міністр ставав Президентом, це автоматично здійснюється. А якщо не він стане Президентом? То він теж має право вимагати реалізації цього хоч би свого нинішнього повноваження.
Тому проект передбачає введення змін до Конституції не раніше 1 січня 2005 року. Це означає, що після обрання Президента Прем'єр складає свої повноваження, і уряд іде у відставку, виконуючи свої обов'язки впродовж 60 днів до того часу, поки не буде підібрана та кандидатура і той персональний склад Кабінету Міністрів, які одержать переважну підтримку у Верховній Раді.
У проекті розведені повноваження Президента і Прем'єр-міністра до 2006 року. Через Перехідні положення передбачається, що призначення, звільнення голів місцевих адміністрацій залишається все-таки за Президентом, хоч функції Прем'єра при цьому посилюються. Є процедура узгодження через контрасигнацію окремих кандидатур, що є абсолютно прийнятною практикою, яка використовувалася у багатьох парламентах і у Верховній Раді теж.
О.Мороз від імені Тимчасової комісії вніс пропозицію розглянути цей проект і підтримати його. Якщо прибічники законопроекту 4180 не підтримають проект 3207-1, то це утруднить потім знаходження компромісу восени.
О.Мороз також озвучив позицію фракції СПУ, яка наполягає на тому, що 3207 повинен бути основним проектом. Проте, якщо і ті, хто відстоює 3207 не голосують за цей проект, то це означає, що вони вдаються просто до обману суспільства, демонструючи бажання провести політичну реформу, а тим часом не бажаючи її взагалі.
Конституція - це документ держави, а не предмет маніпуляцій для однієї чи іншої людини, для тієї чи іншої політичної партії. Суть пропозицій соціалістів зводиться до демократизації суспільного життя.
З особливою думкою виступив народний депутат Віктор Мусіяка. За його словами, ні законопроект 4180, ні законопроект 3207-1 не можуть бути прийняті в остаточній редакції. На його думку, законопроект 4180 в цій редакції виглядає симпатичнішим, ніж 3207-1.
В.Мусіяка запропонував направити обидва законопроекти до Конституційного Суду, щоб він висловив свою думку щодо цих законопроектів, і восени прийняти рішення.
Законопроект №4180 представляв другий співголова Тимчасової спеціальної комісії Степан Гавриш. Він приєднався до позиції Олександра Мороза стосовно необхідності і важливості проведення політичної реформи в Україні.
Він нагадав ті сторінки законопроекту 4180, які більшій частині депутатів були не відомі. Зокрема щодо, глибокого конфлікту в січні щодо законопроекту 4105. Тоді Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та Олександр Мороз підписали Угоду щодо підтримки законопроект 4105 при вилученні з нього норм, що передбачають обрання Президента в парламенті.
І цей законопроект в наступному розглядався як компромісний. Погоджувальна рада керівників депутатських груп і фракцій саме таким і визначила і дала доручення Тимчасовій спеціальній комісії, яка впродовж декількох місяців намагалася не тільки максимально знайти точні юридичні формули для того, щоб забезпечити інтереси української нації, Конституції і максимально ефективною владою створити системи балансів і стримувань. Але одночасно врахувати всі компроміси і політичні вимоги сил в парламенті.
Однак, на думку С.Гавриша, такий парламент як Верховна Рада є найбільш складним для наступної демократичної системи розвитку в Україні, оскільки він не вирішує головного завдання, не ставить перед собою програмних політичних завдань, і не може їх забезпечити відповідним мандатом Кабінету Міністрів, а вирішує корпоративні послуги для окремих політичних сил - більших чи менших.
Парламент завжди знаходиться під постійним тиском з боку інших гілок влади, які знаходяться за його межами. Отже, не маючи і не ставлячи перед собою питання про політичну відповідальність, він не має перспективи і в майбутньому. І не проведення на цей час конституційної реформи загрожує нам зсуванням в подальшому до ще більшої олігархократії в Україні.
„Усвідомлення політичної конституційної реформи на цей час є головним завданням не для окремих політичних сил, а для нації, для політичної еліти, якщо вона існує і готова взяти на себе відповідальність”, - зазначив Степан Гавриш.
Він висловив думку щодо законопроекту 3207, який у першій редакції був набагато кращий.
Законопроект 4180, за словами співголови Тимчасової спеціальної комісії не є калькою законопроекту 4105. Це ефективний документ, відпрацьований Тимчасовою спеціальною комісією, де знайшли зрозуміння суттєві компроміси, досягнуті раніше, і доручення політичних сил.
С.Гавриш запропонував підтримати його і направити у Конституційний Суд для отримання висновку.
Весь виступ Степана Гавриша супроводжувався завиванням сирени, яке влаштували представники фракції „Наша Україна”. Через неможливість далі нормально працювати Голова Верховної Ради Володимир Литвин запропонував припинити обговорення і поставити обидва законопроекти на голосування.
Першим було поставлено законопроект №3207-1. Він набрав 118 голосів „за” і був відхилений.
Другий законопроект №4180 набрав 276 голосів, і таким чином, прийнятий за основу у першому читанні.
На цьому ранкове засідання завершилося.
Наступне пленарне засідання п’ятої сесії Верховної Ади відбудеться 24 червня 2004 року.