У П’ЯТНИЦЮ, 25 ЧЕРВНЯ, ЗАВЕРШИВСЯ ЧЕРГОВИЙ ПЛЕНАРНИЙ ТИЖДЕНЬ П’ЯТОЇ СЕСIЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЧЕТВЕРТОГО СКЛИКАННЯ.
На початку ранкового засідання заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк оголосив про зміни у складі депутатських фракцій і груп, зокрема про входження народного депутата Антона Кіссе до складу депутатської фракції СДПУ(о).
Потім головуючий оголосив депутатські запити.
Із заявами, повідомленнями, пропозиціями виступили уповноважені представники депутатських фракцій і груп.
Далі народні депутати приступили до розгляду питань порядку денного. Першими розглядалися три проекти Господарського процесуального кодексу України, внесені відповідно народними депутатами і урядом. Про особливості усіх проектів доповів перший заступник Голови Комітету з питань правової політики Микола Оніщук. За його словами, розробка нового Господарського процесуального кодексу України викликана необхідністю проведення національного законодавства у відповідність до стандартів Ради Європи, що стосується підвищення ефективності судового захисту.
Важливими факторами, що обумовлюють потребу у прийнятті нового кодексу, М.Оніщук назвав необхідність розмежування повноважень загальних та господарських судів по розгляду справ, чіткого відображення ролі та повноважень Господарського суду в умовах ринкових перетворень.
За словами доповідача, всі три проекти Господарського процесуального кодексу грунтуються на однакових із Цивільно-процесуальним кодексом України підходах до основних інститутів процесуального права. Він коротко охарактеризував їх основні новели.
Зокрема, проектами розширено юрисдикцію господарських судів, яка визначається не лише з врахуванням суб'єктного складу правовідносин, а й змісту спірних правовідносин.
До компетенції господарських пропонується віднести справи, однією із сторін яких є громадянин, що не є підприємцем. Право звертатися до господарського суду, крім підприємців, суб'єктів підприємницької діяльності, юридичних осіб також надано фізичним особам у справах спеціальної компетенції. Тобто справах, коли мова йде про банкрутство, про приватизацію, про створення і ліквідацію юридичних осію.
Одна з новел проектів кодексу допускає забезпечення доказів та захист майнових інтересів позивача до подання позовної заяви. За звичай право на забезпечення доказу виникає лише тоді, коли суб'єкт звернення до суду подав позовну заяву і просить в межах звернення до суду забезпечити цей позов. Новий Процесуальний кодекс передбачає можливість звернутися до суду з таким проханням до подання позовної заяви, але з одною обов'язковою умовою, що такий суб'єкт звернення має забезпечити своє звернення відповідною майновою чи грошовою заставою для того, щоб у такий спосіб унеможливити ризики, які виникають для відповідача, якщо заява не була подана.
Проекти нового Господарського кодексу містять нову главу: "Наказ Господарського суду", яка передбачає можливість спрощеного судового впровадження в тих випадках, коли боржник не заперечує проти вимог заявника. Йдеться про процедуру так званого "наказного впровадження", спрощеного, письмового, без виклику сторін.
Важливою новелою кодексів, за словами доповідача, є виключення з них інституту відмови у прийнятті заяви. Віднині Господарський суд не може, якщо цей документ буде ухвалений, відмовити у прийнятті заяви лише з формальних підстав. Тобто, ця новела пропонується для того, щоб підвищити рівень захисту громадян та суб'єктів звернення до суду, як це відповідає вимогам Європейської конвенції.
Новим в господарських кодексах є інститут попереднього засідання та попереднього судового засідання. Це перекликається з уже ухваленим Цивільно-процесуальним кодексом, де передбачається, що власне сама процедура дебатів у суді повинна бути скорочена, якомога більше питань повинно бути вирішено на попередніх стадіях, щоб не перетворювати судове засідання в затяжні процедури, і в такий спосіб збільшували його вартість і збільшували час розгляду справ.
В проектах передбачено, що є конституційною вимогою, повне фіксування судового процесу технічними засобами. До новел цих законопроектів також відноситься, на відміну від чинного Господарсько-процесуального кодексу, більш повна регламентація положень щодо розгляду господарських спорів за участю іноземних суб'єктів.
Микола Оніщук, завершуючи свій виступ, поінформував про рішення профільного Комітету, який рекомендував парламенту прийняти проект нового Господарського процесуального кодексу України, взявши за основу проект, внесений урядом.
Під час обговорення народні депутати висловили до проектів свої зауваження в пропозиції.
Після цього проекти були поставлені на голосування. У підсумку жоден з них не набрав достатньої кількості голосів для прийняття у першому читанні. Урядовий проект, який набрав найбільшу кількість голосів, було відправлено на повторне перше читання.
Наступним розглядався законопроект про Національний екологічний фонд.
Доповідав міністр охорони навколишнього природного середовища Сергій Поляков. Він зазначив, що при переході до ринкової економіки і обмеженості бюджетних централізованих коштів на охорону довкілля альтернативи розвитку економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності немає. Однією із складових економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності є фонди охорони навколишнього природного середовища. Такі фонди були створені у 1992 році. З часу впровадження плати за забруднення навколишнього природного середовища вона є основним джерелом наповнення цих фондів.
За словами доповідача, аналіз діяльності діючих фондів в Україні за цей період свідчить про те, що така їх форма вичерпала себе і потребує реформування. На сьогодні де-факто це цільові бюджетні рахунки, розпорядниками яких є відповідно Мінприроди, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, сільські, селищні, міські ради - всього таких фондів понад дев'ять тисяч дев’ятсот.
Сергій Поляков зазначив, що завдяки постійній нормотворчій роботі, встановилася стійка позитивна динаміка зростання надходжень фінансових ресурсів до державного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища - з 26,5 млн. грн. в 96-му році до 269,4 млн. у 2003 році.
Однак, виходячи із недоліків діяльності українських фондів з урахуванням досвіду діяльності закордонних екологічних фондів в умовах ринкової економіки, Мінприроди спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробило законопроект про Національний екологічний фонд України.
Зважаючи на складність екологічної ситуації в Україні, міністр попросив депутатів підтримати важливий та актуальний законопроект і прийняти його за основу, оскільки створення Національного екологічного фонду дасть можливість більш прозоро відпрацьовувати всі заходи і більш прозоро використовувати державні кошти, які надходять до цього фонду.
Співдоповідач Голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Геннадій Руденко зазначив, що у Комітету є багато зауважень до законопроекту, але члени Комітету підтримали його і вважають, що його можна взяти за основу і допрацьовувати.
У ході обговорення народні депутати, говорячи про стан навколишнього природного середовища, який залишає бажати кращого, зазначали що всі екологічні проблеми можливо розв’язати за умови створення системи, яка жорстко контролювала б всі державні кошти, що витрачаються на цю справу. Висловлювалися і суттєві зауваження, зокрема щодо того, що не визначений правовий статус Національного екологічного фонду, сумніви, що прийняттям одного законопроекту вдасться поліпшити екологічну ситуацію в державі. Замість законопроекту пропонувалося розробити програму зменшення викидів в атмосферу, зменшення забруднення водоймищ. Створення Фонду називалося збільшенням чиновничого апарату, який буде утримуватися на державні кошти.
Все ж більшість народних депутатів схилялися до того, що такий фонд створювати потрібно. Як зазначив народний депутат Іван Заєць, „у нас є реальна потреба і реальна можливість створити цей фонд на законодавчому рівні, підвести законодавчу базу. Бо інакше ми не будемо використовувати кошти ефективно, які йдуть для ліквідації екологічних проблем”.
Верховна Рада у підсумку прийняла законопроект за основу у першому читанні 276-ма голосами.
Далі розглядався законопроект про внесення змін до Закону України „Про природно-заповідний фонд України” (щодо покращення охорони територій заповідників). Внесення змін до чинного закону пов’язане з необхідністю приведення його у відповідність до вимог Земельного кодексу України, внесення редакційних правок та уточнення окремих статей, визначення порядку здійснення природоохоронних заходів стосовно територій та об’єктів Природно-заповідного фонду, а також уточнення складу та повноважень служби державної охорони природно-заповідного фонду.
Його прийняття, за словами міністра охорони навколишнього середовища Сергія Полякова, сприятиме вдосконаленню організаційного функціонування природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та інших установ природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Більшість народних депутатів, які взяли участь в його обговоренні, підтримали його, і, у підсумку, його спочатку було прийнято за основу, а потім, оскільки до нього не було висловлено суттєвих зауважень, в цілому.
Останніми народні депутати розглянули два законопроекти про основні засади державної міграційної політики України.
Урядовий законопроект доповідав заступник Голови Державного комітету України у справах національностей та міграції Юрій Сухов. Він зазначив, що міграційні тенденції, які сформуватися протягом останніх 13 років, свідчать про активну участь України у світових міграційних процесах. Некерованість даних процесів створює значну небезпеку для національних інтересів України. З огляду на це вони потребують ефективного регулювання з боку держави з метою максимального збереження її трудового та інтелектуального потенціалу, покращання демографічної ситуації.
Проектом закону визначаються складові державної міграційної політики, її основна мета, яка полягає у забезпеченні ефективного державного управління міграційними процесами, сталого демографічного та соціально-економічного розвитку країни, зміцненні національної безпеки, інтеграції держави у загальноєвропейську міграційну політику, створенні умов для безперешкодної реалізації прав, свобод і законних інтересів мігрантів, здійсненні міграційного контролю спрямованого на запобігання і подолання існуючих негативних наслідків міграційних процесів та недопущення при цьому порушення прав, свобод і законних інтересів, як громадян України, так і мігрантів.
Законопроектом також передбачається визначити засоби проведення державної міграційної політики, що мають забезпечити створення ефективного механізму регулювання міграційних переміщень, виходячи з національних інтересів держави.
Другий законопроект доповідав один з авторів народний депутат Микола Шульга. Депутатський законопроект стосується сфери суспільних процесів, які набули в нашій країні значних масштабів і високої динаміки в останніх півтора десятиріччя, а саме міграційних процесів. На думку М.Шульги, вони дуже суперечливі. Більшість з них має латентний характер і в цьому їх підступність. В суспільстві сьогодні більше говорять про зовнішню міграцію і майже нічого про внутрішню, хоча у економічному, соціальному і соціально-культурному плані вона не менш значуща, ніж зовнішня. Для сучасної України характерними є практично всі види і типи зовнішньої міграції: як переселенські, трудові, освітні, рекреаційні, репатріаційні, так і човниково-маятникові, і векторні.
Автори законопроекту проаналізували міграційні наміри населення і виявили, що кожний шостий житель України має намір покинути країну назавжди, а кожен четвертий хотів би виїхати на працевлаштування.
Авторів спонукало до розробки законопроекту те, що всі ці процеси відбуваються стихійно. Потрібно було розробити цілісний системний підхід до регулювання міграційних процесів.
Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Геннадій Удовенко, поінформував про думку Комітету щодо цих законопроектів. Він зауважив, що в урядовому законопроекті не враховано ряд важливих завдань стратегії України на майбутнє в галузі міграції.
Депутатський законопроект підготовлений більш кваліфіковано, кожна стаття виписана набагато грамотніше, більш аргументовано і це є наслідок того, що саме депутатський законопроект готували відомі фахівці в цій справі. Профільний Комітет прийняв рішення рекомендувати ухвалити депутатський законопроект. Його перевагою, за словами Г.Удовенка, є те, що він нелобіюючий, і не намагається ускладнити чи вирішувати питання відносин між різними державними установами.
Депутатський законопроект і було прийнято 286-ма голосами у першому читанні за основу.
Наприкінці засідання народні депутати взяли участь в обговоренні питань з розділу „Різне”.
Завершуючи пленарне засідання заступник Голови Верховної Ради України Олександр Зінченко привітав усіх з Днем Конституції, побажав здоров’я, всіляких гараздів, справжньої реалізації народних побажань та гарантії прав наших громадян.
На цьому пленарне засідання завершилося.
Чергове пленарне засідання Верховної Ради України розпочнеться о 10 годині 29 червня 2004 року.