У СЕРЕДУ, 14 ТРАВНЯ, ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ПРОДОВЖУВАЛА ПРАЦЮВАТИ В ПЛЕНАРНОМУ РЕЖИМI.
Спершу, згiдно з регламентними нормами, було оголошено депутатськi запити до вищих посадових осiб держави, оприлюднено заяви i повідомлення парламентських фракцiй i груп, пропозицiї з органiзацiйних i процедурних питань роботи парламенту.
Далi, вiдповiдно до ранiше прийнятого рiшення вiдбулося Спецiальне засiдання Верховної Ради України з метою вшанування пам'ятi жертв голодомору 1932-1933 рокiв.
Вiдкриваючи засiдання, Голова Верховної Ради України Володимир ЛИТВИН пiдкреслив важливiсть уваги до цього страхiтливого перiоду в життi українського народу. Як менi здається, сказав вiн, нинi настала пора чiтких глибоких та об'єктивних полiтико-правових оцiнок цього iсторичного катаклiзму, урокiв та висновкiв, що з нього випливають. Екстраполюючи подiї 70-рiчної давностi на реалiї нашого сьогодення, нам потрiбно забезпечити такi пiдходи, якi сприяли б полiтичному консенсусу, полiтичному порозумiнню i вiдповiдальностi перед майбутнiм, а не конфронтацiї, ворожнечi, що ми маємо i сьогоднi. Це, якщо хочете, i наш святий обов'язок перед спiввiтчизниками, якi впали пiд косою голоду та репресiй.
Про минуле треба говорити заради майбутнього, бо безпам'ятство веде до бездуховностi, що перекреслює вiоквiчний досвiд народу, руйнує його соцiокультурну самобутнiсть i самосвiдомiсть.
Гадаю, нi в кого немає сумнiву щодо того, як багато залежить вiд позицiї, офiцiйно задекларованої Верховною Радою перед українським народом i свiтом. Ми маємо зробити це у зверненнi до українського народу, проекти якого та вiдповiднi постанови запропонованi вашiй увазi. Немає сумнiву, i це вже засвiдчують конкретнi факти, що такий крок українського парламенту матиме широкий мiжнародний резонанс. Я хотiв би ще раз закликати усiх вас, шановнi колеги, до взаєморозумiння, взаємної поваги i толерантностi. Тiльки так ми можемо спiльно створити атмосферу конструктивної роботи, вiдповiдального, i не боюся цього слова, трепетного ставлення до теми, винесеної на спецiальне засiдання Верховної Ради України…
Доповiдав на засiданнi вiце-прем'єр-мiнiстр України Дмитро ТАБАЧНИК, спiвдоповiдав голова парламентського Комiтету з питань прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин Геннадiй УДОВЕНКО.
Говорячи про цю трагiчну сторiнку в сучаснiй iсторiї, доповiдач i спiвдоповiдач наголошували на тому, що голодомор в Українi був цiлеспрямованою акцiєю. Що вперше з часiв iснування людства конфiскацiю продовольства було застосовано державою як зброю масового знищення її власного населення з полiтичною метою. Голодомор 1932-1933 рокiв, який став нелюдським засобом лiквiдацiї мiльйонiв українцiв, є пiдтвердженням злочинної сутi тодiшньої влади.
Жорстоке вилучення урожаю 1932 року i вивезення його за межi України, конфiскацiя у кожної селянської родини усiх продуктiв харчування, руйнування святинь i храмiв, масовi репресiї української iнтелiгенцiї та духовенства - все це спрямовувалося на пiдрив нацiонального духу українства, викорiнення його елiти, лiквiдацiю економiчної незалежностi селянства.
Тотальне винищення мiльйонiв українських хлiборобiв штучним голодом стало свiдомою терористичною акцiєю полiтичної системи сталiнiзму. Поруйновано соцiальнi основи української нацiї, її вiковi традицiї, пiдiрвано духовну культуру i унiкальну етнiчну самобутнiсть.
Трагедiя голодомору 1932-1933 рокiв в Українi впродовж багатьох десятилiть не просто замовчувалася, а й офiцiйно заперечувалася державною правлячою верхiвкою СРСР. Її причини, характер, механiзм органiзацiї i масштаби ретельно приховувалися не тiльки вiд мiжнародного спiвтовариства, а й вiд кiлькох поколiнь наших спiввiтчизникiв. Та спроби навiки замовчати i поховати у плинi iсторичного часу правду про голодомор 1932-1933 рокiв виявилися марними.
Про цю Катастрофу України ще з 1933 року знали i писали на Заходi. Конгрес США у 1988 роцi офiцiйно визнав голодомор 1932-1933 рокiв геноцидом українського народу, тодi ж це зробила Мiжнародна комiсiя юристiв.
Що стосується громадян України, то для них iстина про подiї 1932-1933 рокiв стала вiдкриватися напередоднi розпаду СРСР. Саме тодi було покладено початок прориву в офiцiйному замовчуваннi цих трагiчних фактiв iсторiї.
Сьогоднi можна з упевненiстю твердити, говорилось на засiданнi, що першi слова правди про голодомор 1932-1933 рокiв вiдiграли помiтну роль у нацiональному вiдродженнi, стали одним з важливих чинникiв здобуття незалежностi України.
Пiдкреслювалось, що в умовах незалежної України страхiтливу правду про тi роки має офiцiйно оприлюднити держава, оскiльки голодомор 1932-1933 рокiв був свiдомо органiзований сталiнським режимом i повинен бути публiчно засуджений українським суспiльством та мiжнародним спiвтовариством як один з найбiльших за кiлькiстю жертв у свiтовiй iсторiї факт геноциду.
Обговорювався проект Звернення до українського народу учасникiв Спецiального засiдання. У текстi проекту, зокрема, сказано, що квалiфiкацiя цiєї катастрофи української нацiї як геноциду має принципове значення для стабiлiзацiї суспiльно-полiтичних вiдносин в Українi, є важливим чинником вiдновлення iсторичної справедливостi, морального зцiлення кiлькох поколiнь вiд страшного соцiального стресу, незаперечним доказом незворотностi процесiв демократизацiї суспiльства, суворим застереженням вiд спроб встановити в Українi нову диктатуру, нехтувати найголовнiшим правом людини - правом на життя.
Розглянувши питання про голодомор як акцiю геноциду, пiдкреслюється в проектi Звернення, учасники спецiального засiдання Верховної Ради України вважають, що певною мiрою виконали свiй громадянський, патрiотичний обов'язок перед пам'яттю мiльйонiв людей, перед пiдростаючим поколiнням.
Водночас, говорилось, ми глибоко усвiдомлюємо, що лише пiсля надання офiцiйної - на найвищому державному рiвнi i вiд iменi усiх гiлок влади в Українi належної полiтико-правової оцiнки такiй соцiальнiй Катастрофi в iсторiї нашої Вiтчизни, якою був голод 1932-1933 рокiв, гiдного щорiчного вшанування його незлiченних жертв, доведення факту цього голоду як геноциду українського народу до свiтової громадськостi - лише пiсля цього ми можемо називатися повноцiнною цивiлiзованою Нацiєю.
Пiсля Спецiального засiдання народнi депутати продовжували законотворчу роботу, розглядаючи проекти за скороченою процедурою.
По доповiдi першого заступника голови парламентського Комiтету з питань правової полiтики Миколи ОНIЩУКА та народного депутата Михайла МЕЛЬНИЧУКА було проаналiзовано законопроекти змiн до Закону України "Про судоустрiй України". Змiни стосуються повноважень вищого спецiалiзованого суду та квалiфiкацiйних комiсiй суддiв - зокрема, а також удосконалення судової системи - в цiлому. У виступах переважала думка щодо пiдготовки, з врахуванням висловлених пропозицiй i зауважень, одного узгодженого законопроекту, спрямованого на усунення суперечностей наявних нинi у законодавствi зi згаданої проблематики. Йдеться, насамперед, про чiткiше визначення структури та штатної чисельностi загальних, апеляцiйних та спецiальних квалiфiкацiйних комiсiй суддiв, а також закрiплених за ними повноважень.
Запобiгти порушенням правил ядерної та радiацiйної безпеки - мета законопроекту змiн до Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення. Урядовий проект представив голова Державного комiтету ядерного регулювання Вадим ГРИЩЕНКО. Учасники дискусiї пiдтримали думку доповiдача про те, що запропонованi норми адмiнiстративного законодавства сприятимуть профiлактицi правопорушень у сферi використання ядерної енергiї.
Сесiя пiдтримала й пропозицiю щодо прийняття в першому читаннi проекту Закону про списання вартостi несплачених обсягiв природного газу (по доповiдi члена парламентського Комiтету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної полiтики та ядерної безпеки Миколи РУДЬКОВСЬКОГО). Переважно як позитив оцiнювалися поданi законодавчi пропозицiї, якi допоможуть "Нафтогазу України" уникнути стану банкрутства, який загрожує Нацiональнiй акцiонернiй компанiї. Йдеться про борги 1995-1998 рокiв.
Збiльшити розмiр одноразової допомоги при народженнi дитини пропонується законопроектом змiн до чинних законiв України. Його представили народний депутат Богдан ГУБСЬКИЙ та заступник голови парламентського Комiтету з питань охорони здоров'я, материнства i дитинства Лiлiя ГРИГОРОВИЧ.
Сутнiсть проекту полягає в наступному. По-перше, чинний закон "Про державну допомогу сiм'ям з дiтьми" (ст.12) визначає, що одноразова допомога при народженнi дитини надається у розмiрi встановленого законом прожиткового мiнiмуму для дiтей вiком до 6 рокiв. Тобто у 2003 роцi розмiр такої одноразової допомоги повинен становити 307 грн. (Закон "Про прожитковий мiнiмум на 2003 рiк").
Проект пропонує внести змiни до ст.12 Закону "Про державну допомогу сiм'ям з дiтьми", вiдповiдно до яких одноразова допомога при народженнi дитини надається у подвiйному розмiрi встановленого законом прожиткового мiнiмуму на одну особу в розрахунку на мiсяць.
По-друге, закон "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими народженням та похованням" (ст.41) визначає, що допомога при народженнi дитини надається застрахованiй особi (одному з батькiв дитини, усиновителю чи опiкуну) у встановленому розмiрi, але не менше розмiру прожиткового мінімуму. Тобто така одноразова допомога повинна становити 342 гривнi.
Проект пропонує внести змiни до ст.41 Закону про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими народженням та похованням, вiдповiдно до яких допомога при народженнi дитини надаватиметься застрахованiй особi (одному з батькiв дитини, усиновителю чи опiкуну) у подвiйному розмiрi встановленого законом прожиткового мiнiмуму на одну особу в розрахунку на мiсяць.
Зазначалось, однак, що це, на жаль, дуже незначне збiльшення. Тому такий законодавчий акт, який пропонувалося вiдразу прийняти в цiлому, є перехiдним. Вiн має дiяти якнайкоротший термiн. А далi слiд iстотнiше пiдвищувати таку допомогу, розробити й ретельно виконувати державну програму пiдтримки материнства i дитинства, щоб уникнути демографiчної катастрофи, тобто вимирання нацiї.
Розглянутий далi й рекомендований до прийняття в першому читаннi законопроект змiн до деяких законiв України (його внiс народний депутат України Степан ГАВРИШ) спрямовано на полiпшення розвитку освiти i медичного обслуговування на селi. Проектом пропонується виплачувати педагогiчним i науково-педагогiчним працiвникам, що викладають у державних педагогiчних закладах, розмiщених у сiльських населених пунктах, та медичним працiвникам, якi працюють у сiльських державних закладах охорони здоров'я, надбавку у розмiрi 25% вiд посадового окладу.
Також передбачено доплати медичним i фармацевтичним працiвникам за:
- роботу в нiчний час;
- сумiщення професiй (посад);
- розширення зон обслуговування або збiльшення обсягу виконуваних робiт;
- виконання обов'язкiв тимчасово вiдсутнього працiвника.
У зв'язку з цим вiдповiднi змiни пропонується внести до Основ законодавства України про охорону здоров'я та до Закону України "Про освiту".
В межах обговорення законопроекту вiдбулася грунтовна розмова про полiпшення всiєї законодавчої бази щодо соцiального захисту сiльського населення.
На цьому ранкове пленарне засiдання завершилося.
Цього ж дня з 15-ї години в сесiйнiй залi проходять парламентськi слухання на тему: "ПРОБЛЕМНI ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ПIДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНI: РЕГУЛЯТОРНА ПОЛIТИКА ДЕРЖАВИ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ПIДТРИМКИ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БIЗНЕСУ".