У ВІВТОРОК, 21 ЛИСТОПАДА, У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ З НАГОДИ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА ЩОДО ЖІНОК НА ТЕМУ: "1. СУЧАСНИЙ СТАН ТА АКТУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ У СФЕРІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОГО НАСИЛЬСТВА.
2. РІВНІ ПРАВА ТА РІВНІ МОЖЛИВОСТІ В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ".
У слуханнях взяли участь народні депутати, представники Кабінету Міністрів, центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, дипломатичного корпусу, акредитованих в Україні міжнародних організацій, громадських організацій.
Учасники парламентських слухань на знак солідарності з жертвами гендерного насильства прикріпили білі стрічки.
Перший заступник Голови Верховної Ради Адам Мартинюк, відкриваючи слухання, зазначив "рано чи пізно ми доб'ємося того, що у цій залі будуть переважити жінки, і тоді ми будемо мудріші, зрозуміліші приймати закони. Але це буде не завтра і не післязавтра. Поки у нас чоловіки переважають і дуже суттєво переважають, добитися зміни в закони буде дуже важко, але жіноцтво надзвичайно наполегливе і перемога все одно буде за вами".
А.Мартинюк повідомив, що однією з причин проведенням парламентських слухань є резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи, яка називається "Парламенти, об'єднані для подолання побутового насильства над жінками". У цій резолюції ПАРЄ звернулася до всіх парламентів країн-учасниць Ради Європи розпочати пан-європейську кампанію проти насильства над жінками і ця кампанія проти насильства над жінками за рішенням Парламентської асамблеї Ради Європи розпочинається саме у ці листопадові дні 2006 року і триватиме до березня 2008 року.
З доповіддю з першого питання виступив міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко. Він зазначив, що парламентські слухання проводяться напередодні Міжнародного дня з насильством щодо жінок, яким 25 листопада розпочинається Всеукраїнська акція проти гендерного насильства. "Ми зібралися, щоб на повний голос сказати рішуче "ні" всім формам насильства, дискримінації, приниження людської гідності" наголосив міністр.
Насильство визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. Без подолання цього згубного явища не можливо створити умови для самореалізації людини, розвитку паритетної демократії, реалізації принципів рівних прав, свобод і можливостей кожного громадянина країни.
Оскільки законодавством України поняття "гендерного насильства" не визначено, а близько 90% злочинів, пов'язаних з насильством в сім'ї стосується жінок, проведення комплексу організаційних та практичних заходів, спрямованих на протидії насильства та профілактичного впливу відносно осіб, що скоюють насильство в сім'ї та правопорушення в побуті, здійснюється відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї".
Говорячи про українське законодавство, Ю.Павленко зазначив, що зараз відбувається його поступова адаптація до існуючих міжнародних стандартів з прав людини та прав жінок зокрема. Доповідач з жалем констатував, що в більшості випадків сімейного насилля жертвами стають жінки. Саме жінка в Україні є найменш захищеною від проявів насилля в сім'ї.
Причинами прояву насильства в сім'ї доповідач назвав психологічні чинники: психічні розлади, високий рівень агресії, власний негативний досвід дитинства, низька самооцінка осіб; соціальні чинники: стереотипність уявлень про ролі в сім'ї та виховання дітей; високий рівень алкоголізації населення; поширення наркоманії та економічні чинники: зниження рівня життя частини населення, безробіття, соціально-побутова невлаштованість.
Водночас, за словами доповідача, саме проблема насильства в сім'ї є причиною таких глобальних явищ, як: бездоглядність та безпритульність дітей; зростання кількості розлучень; формування насильницького менталітету нації; жебракування; втрата загальнолюдських цінностей любові та взаєморозуміння. Вона ж виступає однією з передумов скоєння злочинів у суспільстві.
Оскільки насильство в сім'ї є найбільш прихованою формою насильства, немає достовірної статистики про реальні його прояви. За узагальненою у інформацією за І півріччя 2006 р. в Україні офіційно зареєстровано близько 90 тис. звернень з питань насильства в сім'ї, - повідомив доповідач. За даними МВС на обліку в органах внутрішніх справ знаходиться понад 85,7 тис. осіб (з них понад 73,5 тис. - чоловіки) які вчинили насильство в сім'ї. Цього року поставлено на облік майже 65 тис. осіб (за фізичне насильство - 29,8 тис, психологічне - 16,5 тис, економічне - 1,7 тис). З метою попередження насильства в сім'ї винесено 60,9 офіційних попереджень та 4,8 тис. захисних приписів. Водночас у 2006 році на 19,6 відсотків зменшилася кількість умисних вбивств та тяжких ушкоджень, скоєних в сімейному середовищі (їх питома вага зменшилася відповідно з 20,8 відсотків до 16,9 відсотків).
Ю.Павленко зазначив, що зростання кількості осіб, поставлених на профілактичний облік, свідчить про зростання поінформованості населення про можливості розв'язання проблеми, а також збільшення уваги до даного явища з боку правоохоронних органів. Але поряд з цим більшість громадян продовжують приховувати проблему через особисті мотиви та недовіру до правоохоронців, які в свою чергу подекуди відмовляють у реєстрації звернень з приводу насильства в сім'ї.
Міністр наголосив: "Прийняття законодавчої бази у сфері попередження насильства в сім'ї свідчить про винесення цієї проблеми з розряду приватної проблеми родини на державний рівень".
Ю.Павленко нагадав, що важливими кроками в напрямку протидії явищу насильства в сім'ї стало прийняття Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", що набрав чинності у березні 2002 року. Закон спрямований на подолання цього негативного явища на основі координації зусиль органів і установ, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.
Це, зокрема, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї. Координацію діяльності служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, служб дільничних інспекторів, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органів опіки і піклування у питаннях попередження насильства в сім'ї (тобто функції спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї) покладено, на Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту.
З метою розроблення механізму практичної реалізації Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" міністерством разом із зацікавленими міністерствами та відомствами було розпочато роботу щодо розроблення відповідної нормативно-правової бази.
Ю.Павленко повідомив, що структурними підрозділами міністерства проводиться робота по створенню банку даних сімей, у яких коїться насильство, та дітей, які зазнали насильства в родині. В кожній області управліннями у справах сім'ї та молоді створена програма комп'ютерного обліку сімей, що дозволяє ефективно і вчасно надавати адресну допомогу сім'ям, які опинились у кризовій ситуації, в тому числі у випадках насильства в сім'ї.
Ю.Павленко також поінформував про початок роботи над створенням у всіх регіонах України мережі спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї, зокрема кризових центрів. Це передбачено Законом України "Про попередження насильства в сім'ї". На сьогодні створено 22 кризових центри соціально-психологічної допомоги. Метою діяльності цих закладів є надання комплексної психологічної, юридичної, інформаційно-консультативної, соціально-медичної та іншої допомоги, а також, у разі потреби, надають тимчасовий притулок (на термін до 3 місяців) жінкам і дітям, які потерпіли від насильства в сім'ї, стали жертвами торгівлі або опинилися в кризовій ситуації.
Водночас, зазначив доповідач, на сьогодні в Україні не створено жодного центру медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї (створення таких закладів передбачено Законом України "Про попередження насильства в сім'ї" і покладено на МОЗ).
Ю.Павленко констатував, що на сьогодні робота з попередження насильства в сім'ї спрямована переважно на організацію надання допомоги потерпілим та застосування санкцій відносно агресора, тобто на подолання наслідків насильства, що є недостатньо ефективним.
Ю.Павленко також констатував, що незважаючи на певні позитивні зрушення у розв'язанні проблеми насильства, механізм правового та соціального захисту потерпілих від насильства залишається недосконалим: не вистачає відповідних закладів для надання допомоги потерпілим та спеціально підготовлених фахівців у сфері запобігання насильству, неефективною є система раннього виявлення випадків насильства в родині. Недостатньо ефективною також є система санкцій, що застосовуються по відношенню до осіб, які вчиняють насильство в сім'ї (застосування переважно штрафних санкцій, що важким тягарем лягають на сім'ю і спричиняють подальше погіршення родинних взаємовідносин).
Завершуючи виступ, міністр у справах сім'ї, молоді та спорту наголосив: "Лише розуміння кожним українцем, що насильства не має бути, що насильство це злочин, а часто і кримінальний злочин, дасть можливість нам цю проблему розв'язати".
Співдоповідав Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Леонід Грач зазначив, що "гендерне насильство є глобальною проблемою", яка є актуальною навіть для високорозвинених країнах.
Л.Грач визнав низьку ефективність чинного законодавства у сфері протидії насильству проти жінки та відсутність позитивних змін.
Голова парламентського Комітету розкритикував міністерство за недостатню увагу до розв'язання проблем тендерного насильства, нескоординованість державних органів.
Водночас Л.Грач визнав позитивним прийняття Верховною Радою спеціального закону, який Україна ухвалила першою серед країн СНД і серед країн Східної Європи.
Голова парламентського Комітету, завершуючи виступ, зазначив, що незважаючи на зроблені останнім часом кроки на шляху протидії насильству проти жінки, проблема гендерного насильства все ще залишається актуальною і потребує підвищеної уваги як з боку державних органів влади, так з боку всього суспільства.
Координатор між Верховною Радою України та Парламентською Асамблеєю Ради Європи щодо організації проведення пан-європейської компанії Ради Європи проти насильства щодо жінок народний депутат Олена Бондаренко повідомила про те, що Україна буде серед 6-ти країн Європи, спікери яких оприлюднять заяви про підтримку і активну участь парламентів під час старту пан-європейської кампанії подолання насильства щодо жінок.
О.Бондаренко наголосила: "наш персональний і колективний обов'язок - припинити мовчазне потурання і почати діяти на основі цінностей, які захищає Рада Європи, що за визначенням є організацією прав людини".
О.Бондаренко зауважила, що Верховна Рада може і повинна запропонувати ефективні заходи попередження і боротьби з насильством, спрямованим проти жінок. Зокрема, на часі ухвалення національної програми подолання побутового насильства та відповідні законодавчі ініціативи, що ґрунтується на рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи, а також регулярне оцінювання ефективності цих заходів.
Верховна Рада має ухвалити план заходів для реалізації парламентського виміру пан-європейської кампанії. З метою розробки нових ініціатив і моніторингу впроваджуваних програм О.Бондаренко вважає за доцільне створити тимчасову спеціальну комісію у парламенті.
На думку координатора, подальшої імплементації потребує гармонізація вітчизняного законодавства у цій сфері.
На парламентських слуханнях виступили Уповноважений з рівних можливостей Сейму Литовської Республіки Бурнекєнє Аушрінє, заступник міністра внутрішніх справ, начальник міліції громадської безпеки Володимир Рудік, член Комітету з внутрішніх справ Палати громад Великобританії Маргарет Морган, народний депутат Віктор Таран (Терен), міністр у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим Тетяна Єжова, народний депутат Катерина Левченко, голова Комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Микола Томенко, виконавчий директор Української асоціації міжнародної амністії Антоніна Тарановська, директор Міжнародного гуманітарного центру "Розрада" Валентина Бондаровська, директор Центру "Чоловіки проти насильства" (м. Вінниця) Володимир Козлов, координатор з гендерних питань Програми сприяння парламенту України Олена Суслова, завідуючий Центрально-наукового методичного кабінету з питань надання медико-соціальної допомоги жертвам насильства в сім'ї Юрій Онишко, віце-президент центру "Ла Страда Україна" Людмила Ковальчук.
Учасники слухань у своїх виступах наголошували, що на шляху забезпечення прав та основних свобод людини суттєвою перешкодою є насильство. Як правило, найбільше потерпають від насильства жінки. Насильство щодо жінок є порушенням прав людини; сама природа такого насилля позбавляє жінку можливості користуватися основними свободами. Воно часто робить жінок вразливими для інших зловживань та є основною перешкодою на шляху подолання нерівності між жінками та чоловіками у суспільстві.
Найбільш поширеним і найбільш складним для протидії є насильство в сім'ї, відзначила переважна кількість промовців. Насильство у сім'ї або родині притаманне для багатьох держав, незважаючи на їх позитивні здобутки у законодавчій, політичній та практичній сфері. Воно залишається серйозною проблемою і для усіх держав-учасниць Ради Європи, незалежно від культури, регіону, мирного часу, конфліктів або стихійних лих.
Багато жінок у різних країнах помирають у результаті насильства у сім'ї або родині. Крім того, фізичне та психологічне здоров'я жертв, які вижили, зазнає серйозної шкоди. Цей тип насильства також має негативні наслідки для сімей та суспільства у цілому, і часто передається від одного покоління до іншого. Насильство проти жінок, крім особистих та соціальних наслідків, викликає великі економічні втрати (медичне обслуговування, психологічна допомога, невиходи на роботу, зниження продуктивності праці тощо).
Учасниці та учасники парламентських слухань стверджували, що насильство проти жінок є загрозою для миру, безпеки та демократії у світі.
Учасниці та учасники парламентських слухань відзначили, що проведення нинішніх слухань стало практичним кроком, який засвідчив приєднання України до пан-європейської кампанії Ради Європи проти насильства щодо жінок.
Насильство щодо жінок і особливо насильство в сім'ї є значною проблемою для нашої держави. Її масштаби викликають серйозну стурбованість у суспільстві. Наводилися дані, згідно з якими за 2005 рік в Україні було скоєно 604 вбивства на сімейно-побутовому ґрунті, що складає 19% розслідуваних вбивств. За цей же час на сімейно-побутовому рівні спричинено 884 тяжких тілесних ушкодження, що складає 18,3% від усіх таких розслідуваних злочинів.
Причинами прояву насильства в сім'ї, наголошували учасники слухань є психологічні чинники: психічні розлади, високий рівень агресії, власний негативний досвід дитинства, низька самооцінка осіб; соціальні чинники: патріархальна культура, нерівномірний розподіл влади між чоловіками і жінками, стереотипність уявлень про ролі в сім'ї та виховання дітей; високий рівень алкоголізації населення; поширення наркоманії та економічні чинники: зниження рівня життя частини населення, безробіття, соціально-побутова невлаштованість.
Водночас, саме проблема насильства в сім'ї, на думку учасників слухань, є причиною таких глобальних явищ, як бездоглядність та безпритульність дітей; зростання кількості розлучень; формування насильницького менталітету нації; жебракування; втрата загальнолюдських цінностей любові та взаєморозуміння; а також виступає однією з передумов скоєння злочинів у суспільстві.
У виступах також зверталася увага на відсутність достовірної статистики про реальні прояви насильства в сім'ї, яке є найбільш прихованою формою насильства. За узагальненою інформацією за 1-е півріччя 2006 року в Україні офіційно зареєстровано близько 90 тис. звернень з питань насильства в сім'ї. Ухвалено понад 62 тисячі судових рішень про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили насильство в сім'ї. З них понад 50 тис. про накладення штрафу, що складає 80,5% від загальної кількості, понад 6 тис. про адміністративний арешт, що складає 10,3% і лише 335 осіб, що складає 0,5% притягнено до виправних робіт.
Учасники слухань позитивно відзначили той факт, що Україна, виконуючи взяті на себе міжнародні зобов'язання, послідовно вживає заходів в напрямку подолання насильства над жінками. Останнє десятиріччя позначене суттєвими здобутками у формуванні законодавчої бази та інституційного механізму у цій сфері.
На думку учасників та учасниць парламентських слухань, знаковою подією стало ухвалення Верховною Радою Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", який став першим серед країн Центральної і Східної Європи та СНД спеціальним законом у сфері боротьби з насильством над жінками. Прийняття цього закону засвідчило, що протидія гендерному насильству стала частиною державної політики.
Погоджуючись, що впровадження та виконання Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" вимагає тривалої та копіткої роботи, учасники парламентських слухань наголосили, що така діяльність з боку органів виконавчої влади могла б бути ефективнішою. Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту України, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з попередження насильства в сім'ї в межах своїх повноважень зробило недостатньо для того, щоб структури, процедури і практика протидії насильству в сім'ї набули сталого характеру.
Не могли пояснити промовці відсутність в значній частині регіонів закладів для жертв насильства в сім'ї, зокрема, кризових центрів та центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.
Низьким, на думку учасників слухань, є рівень соціальної реклами у сфері попередження насильства в сім'ї. Потребує суттєвого вдосконалення інформаційно-просвітницька діяльність та роз'яснювальна робота. Слабка міжвідомча координація у питаннях попередження насильства в сім'ї. Відсутня статистична звітність у цій сфері. Непоодинокі випадки відмов приймати заяви про вчинення насильства в сім'ї.
Промовці зазначали, що практика застосування Закону "Про попередження насильства в сім'ї" засвідчила, що він потребує вдосконалення. Існують проблеми ізолювання осіб, які вчинили насильство в сім'ї від жертв цього насильства. Вимагають доопрацювання з урахуванням диференційованого підходу питання застосування санкцій за вчинення насильства в сім'ї та порушення вимог захисного припису. Запровадження адміністративної відповідальності за ці дії у вигляді штрафу, значною мірою перекреслило саму суть закону "Про попередження насильства в сім'ї". Адже штраф б'є в першу чергу по сім'ї і по жертві насильства, а це є стримуючим чинником у зверненні про притягнення до відповідальності осіб, які вчиняють насильство в сім'ї. Відповідні зміни до законодавства вже підготовлені. Народні депутати К.Левченко, Ф.Шпиг, О.Малиновський, В. Малишев, В.Грицак, С.Олійник 14 листопада 2006 р. внесли до Верховної Ради проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення законодавства України щодо протидії насильству в сім'ї).
Серед іншого, у законопроекті пропонується введення корекційних програм для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, примусового лікування від алкоголізму для осіб, які вчинили насильство в сім'ї у стані алкогольного сп'яніння. Також пропонується вилучити положення про віктимну поведінку щодо насильства в сім'ї.
Промовці висловили занепокоєність, що насильство по відношенню до жінок у сім'ї та суспільстві, незалежно від його форми, продовжує зростати. Вони зауважували, що боротьба з насильством щодо жінок повинна супроводжуватись терміновими та ефективними заходами з попередження, розслідування та покарання за усі форми насильства щодо жінок, включаючи насильство у сім'ї або родині.
Учасники слухань наголошували на тому, що держава має гарантувати жінкам можливість повноцінного здійснення їх прав шляхом формування суспільства, яке поважає жінку, а також шляхом прийняття дієвих заходів по притягненню до відповідальності правопорушників і злочинців, які вчинили насильство щодо жінок, забезпечити захист прав жінок з боку членів сім'ї, оскільки найбільш поширеним видом насильства над жінками є домашнє насильство.
Учасники слухань закликали всі органи державної влади України в рамках своєї компетенції долучитися до пан-європейської кампанії Ради Європи проти насильства щодо жінок.
Далі у сесійній залі проходили парламентські слухання на тему: "Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи". Доповідала перший заступник міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Тетяна Кондратюк. Вона зазначила: "Політична воля до досягнення гендерної рівності у суспільстві, подолання всіх форм дискримінації за ознакою статі закріплена Конституцією України і законодавчо забезпечена".
Україна активно підтримує ініціативи європейського співтовариства у питаннях забезпечення гендерної рівності. Наша країна серед 190 інших країн приєдналася до програми "Цілі розвитку тисячоліття", визначивши для себе забезпечення гендерної рівності, як важливу складову подальшого розвитку та один із пріоритетів державної політики.
За словами доповідача, ознаки, які мають бути досягнуті до 2015 року - це забезпечення гендерного співвідношення на рівні не менше від 30 до 70 тієї чи іншої статі у представницьких органах влади на вищих щаблях виконавчої влади.
Т.Кондратюк нагадала, що Верховна Рада 8 вересня 2005 року прийняла Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", у якому вперше в Україні визнані і закріплені такі поняття "рівні права жінок і чоловіків", "рівні можливості жінок і чоловіків", "дискримінація за ознакою статі", "гендерна рівність", "гендерна правова експертиза", "сексуальні домагання" тощо.
Зараз першочерговим є завдання щодо проведення у відповідність до цього закону чинних нормативно правових актів та вироблення ефективних механізмів його впровадження.
Заступник міністра висловила сподівання, що депутатський корпус нового скликання виявить свою професійність та відповідальність і посяде активну позицію щодо необхідності удосконалення цього закону.
Т.Кондратюк повідомила, що сьогодні на виконання закону розроблено та подано на розгляд Кабінету Міністрів проект державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року, метою якого є утвердження рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації, як основного права людини.
В усіх органах виконавчої влади розпочато формування інституційних механізмів впровадження гендерної рівності, продовжується розбудова мережі гендерних ресурсних центрів в регіонах, об'єднань громадян, підвищується рівень зацікавленості в громадськості в вирішенні гендерних питань.
Т.Кондратюк констатувала, що в Україні є прояви гендерної дискримінації як у відкритій, так і у прихованій формі. "Розрив у реальному економічному майновому становищі жінок і чоловіків, у політичному представництві та доступ до ресурсів і фінансів не можуть бути проігноровані при розробці державних стратегій програм і проектів", - зазначила вона.
Серед найбільш гострих нерозв'язаних гендерних проблем доповідач назвала відсутність паритетного представництва жінок у прийнятті рішень на вищих представницьких та управлінських рівнях.
Т.Кондратюк також назвала й інші проблеми, де жінки ще не мають рівних прав з чоловіками: економічне становище жінок нижче від чоловіків, спостерігаються прояви дискримінації на ринку праці, нерівне пенсійне забезпечення чоловіків і жінок тощо.
Водночас, доповідач звернула увагу на таку обставину: у продуктивному і працездатному віці помирає 38 відсотків чоловіків. Це загрожує економічній безпеці держави і вимагає перегляду стратегії щодо розвитку трудових ресурсів. Тому врахування гендерного балансу змушує говорити сьогодні і про потребу поліпшення становища чоловіків. Всі окреслені проблеми потребують глибинного гендерного аналізу.
Заступник міністра, завершуючи виступ, наголосила на тому, що сьогодні суспільство потребує вироблення гендерної стратегії на всіх рівнях державного будівництва, введення гендерної складової в усі стратегії розвитку програми і плану, як на національному, так і на регіональному рівні.
Голова парламентського Комітету з питань прав людини, національних менших і міжнаціональних відносин Леонід Грач, наголосив: "говорячи про рівні права чоловіків і жінок, ми маємо усвідомлювати, що досягнення ідеалу в одному напрямку неможливе без подолання перепон в іншому. Про яку рівність може йтися, якщо сьогоднішня Україна, нічого не створивши на заміну, зруйнувала все те, що було створено за роки радянської влади. Йдеться передусім про такі визначальні питання як право на працю, медичне обслуговування, забезпечення старості і дитинства. На жаль, все це в минулому. Тому дуже важко говорити про рівні права жінок і чоловіків, абстрагуючись від реального сучасного життя. Про яку рівність може йтися, коли основоположні конституційні права громадян не тільки не захищаються державою і законодавчими актами, але й громадськими організаціями".
Л.Грач, говорячи про Закон "Про забезпечення рівних прав і можливостей між чоловіками і жінками", зазначив, що у нього складається таке враження, що питань стало ще більше, ніж було до його прийняття.
Голова парламентського Комітету звернув увагу на те, що надлишкове акцентування у розмовах з трибун, у програмах радіо і телебачення на проблематиці дотримання прав жінок уже сьогодні спричинило появу нового стереотипу: питання гендерної рівності це жіноче питання. Разом з тим, уже зараз в нашому суспільстві існують гострі питання, що стосуються чоловіків. Так, чоловіки живуть на 10 років менше, ніж жінки. Таке страшне явище, як суїцид, більше притаманне чоловікам. На кількість населення чоловіків-самогубців вп'ятеро більше ніж жінок. А кількість юнаків, які позбавляють себе життя, в шість разів перевищує такі самі показники серед дівчат. "І все це соціально-політична чи гендерна проблема?", - запитав він.
Л.Грач підкреслив, що найдосконаліші закони чи рішення уряду не будуть ефективні без подолання існуючого в суспільстві низького рівня гендерної культури. В одній з ключових гендерної політики ліквідації стереотипів, на думку Голови Комітету. мають відігравати роль ЗМІ. Потрібно напрацювати просвітницькі програми, замовити соціальну програму, реалізувати її як держзамовлення і телепроекти.
Голова Комітету звернувся до присутніх зі словами займати більш активну позицію щодо захисту своїх прав.
Ініціатор проведення парламентських слухань народний депутат Оксана Білозір наголосила, що питань забезпечення рівних прав і рівних можливостей це не жіночі питання, це питання рівних і збалансованих ролей чоловіків і жінок.
О.Білозір відзначила, що ситуація із фактичної реалізації політики рівних прав суттєво не покращилася. За її словами, українське суспільство переживає величезну кількість проблем через неналежну збалансованість у ньому ролей чоловіка і жінки.
"Сьогодні жінка не присутня у політиці, вона не має можливості впливати на політичні процеси, вона не має можливості застосовувати свій інтелект у тому, щоб виробляти державну стратегію розвитку. Вона не присутня у бізнесі. Вона не бере участі у розподілі державних ресурсів" зазначила народний депутат.
О.Білозір вважає, що причина у тому, що немає дієвого, реального механізму, який би впроваджував його у життя, відсутні інституції, які могли б здійснювати контроль за дотриманням прав, не існує адекватної системи покарань за недотримання цих прав. На її думку, в Україні має існувати окремий спеціальний орган виконавчої влади, який би об'єднав у собі усі ці питання.
О.Білозір також наголосила на таких актуальних проблемах, як низька активність жінки, інформування суспільства, соціальний статус, соціальне забезпечення, соціальні гарантії.
Доповідач торкнулася і проблем чоловіків, які вона також вважає серйозними. Як одним з шляхів розв'язання цих проблем О.Білозір запропонувала вирівнювання пенсійного віку.
Завершуючи виступ, О.Білозір відзначила роботу міністерства у справах сім'ї і молоді, яке, за її словами, маючи обмежені можливості, виконує максимально ефективну для суспільства роботу.
З обговорюваного питання на парламентських слуханнях виступили народний депутат Лілія Григорович, Голова Комітету з питань соціальної політики та праці Іван Бондарчук, заступник міністра юстиції Лідія Горбунова, старший програмний менеджер ПроООН Петро Павличенко, народний депутат Олена Бондаренко, професор Київського лінгвістичного університету Ольга Матвієнко, почесний голова Всеукраїнського жіночого товариства імені О.Теліги Ольга Кобець, народний депутат Галина Гармаш, перший заступник голови спілки жінок України, головний редактор журналу "Жінка" Лідія Мазур, керівник Програми рівних можливостей ПРООН Лариса Кобилянська, Голова Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнський жіночий центр інформації та соціально-економічної адаптації" Людмила Лобанова, координатор гендерної і тренінгової програм Міжнародної благодійної фундації "Хайферпрожектінте в Україні" Ярослава Сорокопут, радник міністра України в справах сім'ї, молоді та спорту Тамара Мельник, виконавчий директор Українського жіночого фонду Наталя Кравченко.
Учасниці та учасники парламентських слухань у своїх виступах підтвердили, що в Україні є прояви гендерної дискримінації у відкритій чи прихованій формі, спрямовані на обмеження в правах та можливостях тієї чи іншої статі. Вони наголосили, що гендерна ситуація в країні потребує активізації гендерної політики, поглиблення гендерних перетворень, спрямованих на подолання гендерної нерівності у соціально-статевому розвитку українського суспільства, у відмінності у становищі жінок та чоловіків у різних галузях та регіонах, подолання гендерного розриву у всіх сферах життя, в усуненні розбіжностей у рівності статей перед законом, у доступі чоловіків і жінок до матеріальних, економічних, соціальних та інших ресурсів.
На цьому парламентські слухання, присвячені обговоренню питань сучасного стану та актуальних завдань у сфері попередження гендерного насильства і "Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи" завершилися.