Відкриваючи засідання Голова Верховної Ради Володимир Рибак, зокрема, зазначив: важливість цієї проблеми полягає в тому, що вона фактично зачіпає інтереси кожного громадянина, а отже, всього українського суспільства. Він наголосив на необхідності напрацювання законодавчих механізмів вдосконалення системи виконання судових рішень.
За словами В.Рибака, пріоритетним напрямом роботи у сфері реформування системи виконання судових рішень як складової системи захисту прав громадян, залишається вдосконалення законодавства. Оновлені закони мають, насамперед, усунути правові перепони виконання судових рішень, виробити систему правових норм, які спонукатимуть учасників правовідносин до безумовного виконання їхніх зобов’язань.
Голова Конституційного Суду Анатолій Головін, зокрема, зазначив, що за період з 2007 року по 2011 рік Конституційним Судом прийнято 20 рішень, в яких суд визначив порядок їх виконання або сформулював рекомендації Верховній Раді, іншим органам державної влади щодо заповнення прогалин, усунення колізій в чинних актах, інших нормативних актах або щодо приведення їх у відповідність до положень Конституції України. Із 20 рішень виконано лише 8, перебувають в процесі виконання - 3, а 9 - і досі залишаються невиконаними.
"У цьому аспекті слід зазначити, що наявність прогалин і невиконання рішень непокоїть не тільки нас, практиків. Дослідженням цього юридичного феномену займалися і займаються відомі наші вчені-правознавці. Незважаючи на різний підхід до вивчення проблеми, їх висновки практично одностайні і полягають в тому, що прогалини у законодавстві, які виникають, хоча і є неминучими, однак явище дуже небезпечне і повинні заповнюватися якомога скоріше, оскільки їх наявність створює реальну загрозу правам людини", - сказав А.Головін.
За його словами, "необхідно запровадити в парламенті службу моніторингу за наявністю колізій та прогалин у законодавстві, яка повинна відслідковувати це питання і надавати парламентським комітетам та суб'єктам права на законодавчу ініціативу відповідну інформацію та пропозиції щодо їх усунення".
А.Головін також вважає, що потрібно законодавчо врегулювати питання відповідальності за невиконання рішень та висновків Конституційного Суду та процедуру притягнення до цієї відповідальності органів державної влади або їх посадових осіб.
Голова Верховного Суду Ярослав Романюк зазначив, що невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки не досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Він наголосив, що державою вже вжито певні кроки щодо вирішення цієї проблеми, зокрема, Законом "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року було вирішено не лише питання судоустрою, а й низку актуальних процесуальних проблем, у тому числі тих, які зумовлювали затягування строків розгляду справи. "Прикінцевими положеннями" закону також внесено зміни до законодавчих актів з метою вирішення проблеми невиконання судових рішень.
Я.Романюк також зазначив: з практики Європейського суду з прав людини випливає, що проблеми надмірної тривалості провадження і затримок у виконанні судових рішень переважно пов'язані зі структурними проблемами в організації судової системи. За його словами, сьогодні в Україні "не збалансоване, суперечливе та не виважене законодавство містить значну кількість нічим не забезпечених в економічному сенсі гарантій, які неможливо виконати через обмеженість ресурсів, якими володіє держава". Неможливість виконання судових рішень в таких випадках є похідною, вторинною проблемою наслідком незбалансованості законодавства, вважає Голова Верховного Суду.
На його думку, крім системних проблем законодавчого характеру існують недоліки і в роботі державної виконавчої служби України. Про це свідчать численні скарги осіб на рішення дії або бездіяльність державних виконавців чи її посадових осіб. Тому в законодавстві необхідно передбачити компенсаційні заходи у випадках надто тривалого виконавчого провадження. Також "необхідно розробити цілісну державну стратегію вирішення цієї глобальної для України проблеми, яка потребує докладання зусиль усіх гілок влади з урахуванням європейських стандартів, практики Європейського суду з прав людини",
Голова Вищого господарського суду Віктор Татьков у своєму виступі акцентував увагу на напрямах законодавчого реформування виконавчого провадження. Передусім, йдеться про заходи, спрямовані на відновлення зв'язку між судом і виконавчим провадженням, яке є завершальною стадією судового розгляду. Запровадження дієвого судового контролю за здійсненням виконавчого впровадження, насамперед, це стосується саме господарського судочинства. Він вважає, що варто розглядати питання щодо можливості механізмів підпорядкування органів виконавчого впровадження судовій гілці влади, а саме: стосовно передачі служби державних виконавців із підпорядкування Міністерства юстиції до Державної судової адміністрації України.
В.Татьков також вважає, що потрібно визначитися з обговорюваними вже на перший рік ініціативами щодо доцільності та можливості запровадження в Україні альтернативного державного механізму виконання судових рішень. Це дозволило б певним чином оптимізувати процес виконання судових рішень шляхом розвантаження органів Державної виконавчої служби та надання стягувачу права самостійно вирішувати, до якого виконавця він буде звертатися. При цьому він наголосив, що це питання вимагає обережного ставлення до запровадження інституту недержавного виконання рішень юрисдикційних органів з огляду на ризики його неправомірного використання. "Тому такий інститут може мати місце, однак виключно з метою забезпечення альтернативних способів пошуку та виявлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення за відповідними судовими рішеннями без застосування дій примусового характеру", - сказав В.Татьков.
Голова Комітету з питань правової політики Валерій Писаренко, зокрема, зазначив, що статистичний аналіз поточної ситуації з примусовим виконанням судових рішень Державної виконавчої служби наводить на невтішні висновки. Так, на початок поточного року в органах Державної виконавчої служби залишається невиконаними майже три мільйони виконавчих документів. Рівень виконання судових рішень впродовж останніх 7 років не перевищує третини.
Водночас, за його словами, детально вивчене питання дозволяє виокремити і низку об'єктивної проблематики неякісного виконання судових рішень Державної виконавчої служби. Серед таких факторів варто окремо визначити непоодинокі випадки ухвалення незрозумілих судових рішень. А також недосконалу процедуру реалізації майна боржників арештованого під час здійснення виконавчого провадження. Судова система після підпорядкування Державної виконавчої служби органам юстиції не несе жодної відповідальності за завершальну стадію судового процесу. Одним із негативних наслідків цього, вважає народний депутат, є і ухвалення рішень, що за своїм змістом не є однозначними для виконавчої служби або існування взаємно виключних рішень з одних і тих же самих правовідносин. Іншим негативним наслідком є те, що виконання судового рішення жодним чином не впливає на статистику, яка демонструє ефективність діяльності судів, що зайвий раз демонструє розірваність єдиного ланцюга правосуддя.
Голова Комітету вважає, що потребує підвищення відкритість процедур виконання судового рішення та системи публічної реалізації фіксованого і арештованого державними виконавцями майна. Задля досягнення цієї мети варто запровадити механізми соціального контролю за виконуваністю судових рішень через загальнодоступні інформаційні мережі. Доцільно також розглянути питання модернізації діяльності органів Державної виконавчої служби та її співпраці з іншими органами державної влади. Зокрема, запровадження та забезпечення безперебійного функціонування електронного документування в усіх обліково-реєстраційних установах та створення реєстру з обов'язковим наданням доступу до них державним виконавцям, що значно скоротить строки виконання судових рішень.
Учасники парламентських слухань у виступах наголошували, що реальне виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету, судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, окрім того є завершальною стадією судового провадження.
Йшлося, зокрема, про проблеми системного характеру щодо виконання судових рішень. Пкркдксім, їх причиною є наділення компетенцією виконання судових рішень органів виконавчої влади i позбавлення підзвітності процесу виконання судових рішень суду. За світовими стандартами, процес здійснення правосуддя розпочинається з моменту звернення до суду i закінчується виконанням судового рішення. Тобто технологія судового провадження повинна мати логічно завершену структуру: звернення до суду; судовий розгляд; виконання судового рішення. Саме на такий підхід до розуміння змісту права людини на справедливий суд неодноразово вказував i Європейський суд з прав людини, акцентуючи увагу на тому, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення.
Обмеження функцій суду лише стадіями звернення до суду і судового розгляду, вважають виступаючі, значно звужує ефективність діяльності суду, оскільки провадження у судовій справі фактично поділено між двома суб’єктами, які організаційно належать до різних гілок влади - судової та виконавчої. Відсутність дієвих механізмів контролю суду за виконанням судових рішень в силу природи суду значно знижує ефективність та соціальну цінність судової діяльності.
Тому, зазначалося на засіданні, з метою забезпечення закінченості технологічного процесу захисту прав людини у судовому порядку логічною i доцільною виглядає пропозиція про повернення служби виконання судових рішень до системи органів судової влади. Залишення цієї служби в структурі виконавчої влади містить загрозу ефективності виконання судових рішень ще i з об’єктивних причин, оскільки, дуже часто судові рішення виносяться проти органів, що належать до системи органів виконавчої влади.
Вирішення наведених організаційних проблем та реалізація законодавчих ініціатив дозволить перейти на нові стандарти якості у роботі державних виконавців.
Учасники парламентських слухань наголошували й на необхідності підготовки проекту закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів державної виконавчої служби та удосконалення процедури примусового виконання рішень. Потрібно також: подати відповідні пропозиції щодо вдосконалення механізму оподаткування транспортних засобів, вилучених митними органами при переміщенні через митний кордон України та щодо яких прийнято судом рішення про конфіскацію;розглянути питання щодо впровадження електронного документообігу між сторонами виконавчого провадження та державними органами; з метою забезпечення прав людини та громадянина на соціальний захист забезпечити виконання судових рішень, які набули законної сили, про виплату пенсій та інших соціальних виплат у визначених судом розмірах.
Йшлося також про необхідність забезпечення прямого доступу державних виконавців до державних реєстрів з метою своєчасного отримання повної і точної інформації про боржника, необхідної для виконання судового рішення та вдосконалення процедури реалізації майна боржників, арештованого під час здійснення виконавчого провадження з метою запровадження контролю державного виконавця на цій стадії виконання судових рішень.
Висловлені пропозиції будуть узагальнені та враховані під час підготовки проекту постанови про рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан виконання судових рішень в Україні".