У СЕРЕДУ, 12 ЖОВТНЯ, У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: "ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. РОЗШИРЕННЯ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ".
У них взяли участь члени Уряду на чолі з віце-прем'єр-міністром Романом Безсмертним, народні депутати України, керівники місцевого самоврядування, голови обласних рад, мери міст, керівники обласних адміністрацій, фахівці, представники громадських організацій.
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, відкривши слухання, зазначив, що насамперед треба дати відповідь на питання: якою ми хочемо бачити Україну? Якою хоче бачити Україну український народ і що потрібно Україні?
Для цього потрібно мати обґрунтований, зрозумілий проект будівництва України, потрібно відійти від схем, які переважно панують у формуванні політики, в управлінні державою до роботи за чіткою, перспективною програмою.
Для того, щоб реалізувати програму, треба говорити про набір інструментів, з допомогою яких можна і потрібно забезпечити реалізацію завдань, поставлених перед українським суспільством.
"Ми повинні заглянути за горизонт, не жити на короткий результат. І, очевидно, питання щодо децентралізації влади в Україні, розширення прав місцевого самоврядування ми повинні розглядати в контексті будівництва України", - наголосив В.Литвин.
Для того, щоб вирішити це питання потрібна, насамперед, політична воля, потрібно сформувати відповідну атмосферу розуміння необхідності розв'язання цієї проблеми, потрібно домогтися і отримати необхідну підтримку від усіх громадян, від усього українського суспільства.
Під це потрібно підвести адекватну правову базу і мати солідну економічну основу, що дозволить працювати ритмічно, передбачувано і з великими результатами, а не жити від проблеми, від кризи до кризи.
Доповідав віце-прем'єр-міністр України Роман Безсмертний. Він зазначив, що проблема реформування публічної адміністрації – це одна з найскладніших проблем реформування будь-якої держави в будь-якому суспільстві. Тому говорити про децентралізацію і про збільшення повноважень місцевого самоврядування можна тільки в розрізі зміни в цілому системи і структури, і повноважень публічної адміністрації, тобто в цілому державної влади і місцевого самоврядування, тому що тільки так можна побачити, де сховані проблеми і де сховані і окреслені виходи з тої ситуації, в якій перебуваємо нині.
Р.Безсмертний окреслив мету і зміст майбутньої реформи, яка має базуватися виключно на потребах людини. Через послуги державна влада і місцеве самоврядування мають збалансувати суспільство. Забезпечити реалізацію відповідних потреб громадян, зауважив доповідач, може місцеве самоврядування, тому що воно знаходиться в безпосередній близькості до громадянина.
Місцевому самоврядуванню для реалізації цих послуг не вистачає відповідних повноважень і відповідних ресурсів. Максимальна кількість послуг, які може надати місцеве самоврядування, має бути виправдана через таку ж максимальну кількість повноважень і відповідних ресурсів для їх забезпечення.
Реалізація принципу децентралізації субсидіарності влади має в Україні досить виражений зміст, зазначив далі Р.Безсмертний. Затиснуті між потребами людини і нейтралізованими повноваженнями, ресурсами органи місцевого самоврядування попали у дуже скрутну ситуацію.
Тому перше завдання, яке стоїть перед державою, це перерозподіл повноважень і ресурсів від органів державної влади до органів місцевого самоврядування і на основі вироблених стандартів реалізація через послуги відповідних потреб громадян.
Доповідач зазначив, що простежується чітка тенденція, наприклад, як звернення громадян до Кабінету Міністрів, а їх майже 40 відсотків, стосуються питань, які знаходяться у компетенції місцевого самоврядування. І ця динаміка зберігається. Тому що місцеве самоврядування не має ресурсів для реалізації повноважень. А відтак громадяни звертаються до Кабінету Міністрів, до Президента, до парламенту для того, щоб реалізувати свої повноваження. Внаслідок централізації відбуваються процеси неконтрольованої субрегіоналізації.
Навівши конкретні приклади, зокрема щодо функціонування деяких органів на місцевому рівні, Р.Безсмертний відповів на питання: як має бути побудована система організації влади на регіональному і місцевому рівні?
За його словами, повноваження, які мають обласні державні адміністрації, це виконавчі функції, мають бути передані до відповідних органів місцевого самоврядування - відповідно регіону, району і громади. За таких умов повноваження районних державних адміністрацій розводяться між органами місцевого самоврядування громади, району і регіону, і вони втрачають свої призначення. Тому в перспективі пропонується ліквідувати районні державні адміністрації. В цілому державне управління має бути побудоване так: на центральному рівні воно має бути представлено Президентом, Кабінетом Міністрів, Верховною Радою. На обласному рівні мають бути обласні державні адміністрації та регіональні представництва органів державної виконавчої влади. Місцеві – це управління внутрішніх справ і інші, які мають вертикальну систему підпорядкування. Основне ж навантаження з точки зору реалізації потреб громадян, наданню їм послуг має лягти через передачу, відповідно, повноважень і ресурсів на органи самоврядування регіонального рівня і міста регіону, а також районного рівня і міста району, а також громади. Міста-регіони і міста-райони виділяються як урбанізаційні центри для того, щоб процеси, які відбуваються в Україні в урбанізації не замикалися на одне місто – на столицю України місто Київ.
Паралельно необхідно з запровадженням такої системи управління реалізувати деякі поточні проблеми. До них належить забезпечення присутності влади в кожному населеному пункті. З 27210 сіл в Україні лише у 10 тисяч 281 населеному пункті є представник місцевого самоврядування, тобто влади. Фактично в ході цієї реформи необхідно, щоб у кожному селі був представник влади, який комунікував відповідно з органами державної влади і органами місцевого самоврядування. Також в ході реформи треба забезпечити повсюдність місцевого самоврядування, - наголосив доповідач.
Сьогодні ж місцеве самоврядування фактично загнане в межі населеного пункту. Відтак, територія, яка знаходиться між населеними пунктами, не знаходиться під юрисдикцією органів місцевого самоврядування. Через це центральна влада не зможе забезпечити проведення земельної реформи. Ці території, ці ресурси мають служити територіальним громадам, а не органам чи посадовим особам державної виконавчої влади, - наголосив доповідач.
Для того щоб чітко розмежувати функції по вертикалі і по горизонталі, треба розподілити їх між органами, а також між територіальними рівнями. І тому перше завдання влади – виділити виключні повноваження представницьких органів місцевого самоврядування.
Роман Безсмертний запропонував до виключних повноважень місцевих рад різного рівня віднести затвердження бюджетів, затвердження структури виконавчого органу ради, обрання посадових осіб, обрання керівництва та складу контрольних органів, затвердження окладів посадових осіб виконавчого органу та оцінку дій виконавчого органу ради.
Також необхідно чітко виділити повноваження, які має здійснювати обласна державна адміністрація. До цих повноважень доповідач відніс чотири – забезпечення і виконання, контроль за дотриманням Конституції та законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів; додержання прав і свобод громадян; координація діяльності регіональних представництв центральних органів виконавчої влади; контроль за недопущенням бюджетних диспропорцій в ході бюджетного року. На цьому рівні ніяких виконавчих функцій у державної адміністрації не залишиться.
Наступним кроком стане чітке розмежування повноважень рівнів самоврядування, територіальних рівнів самоврядування. До обласного рівня пропонується віднести: затвердження програм регіонального розвитку, підготовку та перепідготовку спеціалістів в інститутах та академіях, розвиток регіональної науки, утримання доріг регіонального значення, транспортну інфраструктуру області, спеціалізоване медичне обслуговування, запобігання та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, координацію діяльності місцевої міліції, управління об'єктами спільної власності, дозвілля і культура.
До повноважень районного рівня пропонується віднести: стаціонарні медичні послуги, підготовку молодшого медичного персоналу, підготовку спеціалістів в профтехучилищах, коледжах, насамперед, орієнтованих на комунальну сферу, організацію та утримання місцевої міліції, кадастр, організацію торгівлі, утримання доріг районного значення, транспортне обслуговування, а також дозвілля і культура.
Найбільше повноважень пропонується передати самоврядуванню громади, а відтак, і ресурсів. До нього віднести: дитячу дошкільну освіту та виховання, догляд за особами похилого віку та інвалідами, турботу про сім'ю та підростаюче покоління, початкову та загальну освіту, профілактику та первинну медичну допомогу, організацію торгівлі, планування і використання землі, охорона довкілля, будівництво житла, благоустрій територій, утримання місцевих доріг, вулиць, парків та інше, дозвілля та культура, транспортне забезпечення, побутове забезпечення, водогони, каналізація, тепло-забезпечення, енергозабезпечення, санітарний контроль і профілактика, ветеринарний контроль та профілактика, а також дотримання громадського порядку.
Р.Безсмертний поінформував учасників слухань про те, як буде організовано місцеве самоврядування на рівні області, на рівні району, на рівні громади.
В цілому для того, щоб реалізувати всі ці заходи, зробити збалансованими органи влади по горизонталі і розподілити повноваження по вертикалі необхідно реалізувати цілий комплекс реформ. До них відноситься територіальна реформа, адміністративна реформа, реформа місцевого самоврядування, бюджетна реформа і податкова реформа. Для того, щоб їх реалізувати треба виробити спільні нормативні акти, щоб впродовж певного часу чітко визначити запровадження цієї моделі.
Правова база реалізації такої моделі є – це Європейська хартія місцевого самоврядування, яка ратифікована без зауважень. Для того, щоб її реалізувати у повній мірі, необхідно прийняти цілий комплекс законодавчих актів: концепцію реформування публічної влади; законопроекти про самоврядування в області, про самоврядування в районі, про самоврядування в громаді а, також, про внесення змін до Закону "Про місцеві державні адміністрації".
Наступний доповідач – перший заступник Міністра фінансів Анатолій Максюта – поінформував про фінансову складову реформи місцевого самоврядування в Україні. Вона, на його думку, на даному етапі, є можливо чи не найважливішою і буде визначальною щодо успіху, чи не успіху цих реформ.
Проблема полягає не в тому, що недостатньо коштів, бо їх завжди є недостатньо. І не в тому, що Мінфін чи уряд не хочуть ці кошти давати додатково місцевому самоврядуванню. Причина полягає у загальній неупорядкованості відносин, що складаються між центральною та місцевою владою щодо компетенції прав та відповідальності. Відповідно у такій ситуації неможливо оптимально ефективно сформувати міжбюджетні відносини та визначити критерії достатності чи недостатності передбачених коштів. Достатність має визначатися не абсолютною потребою в коштах, а у тому, наскільки обсяг повноважень відповідає обсягу ресурсів, який є у розпорядженні місцевого самоврядування.
А.Максюта наголосив, що бюджетна реформа має бути наслідком реформи територіальної, реформи системи влади, системи податків, а також ряду інших реформ – в галузях освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства та інших, а не навпаки.
Він пояснив цю тезу, поставивши питання: скільки в Україні має бути бюджетів? Сьогодні їх є 12 тисяч. Державний бюджет має відносини з 700-ми бюджетами. Скільки їх буде в результаті реформи, зі скількома будуть прямі трансфертні відносини? Відповіді на ці питання залежать від того, яким буде прийнято закон про адміністративно-територіальний устрій чи про територіальний устрій.
Виходячи з одного з варіантів проекту закону, має бути близько 4,5 тисячі територіальних громад. Але, яку компетенцію будуть мати ці громади, які повноваження? Відповіді на це питання можна отримати лише після змін до Конституції, закону "Про місцеве самоврядування та місцеві державні адміністрації", а також відповідних законів, які б визначили реформи у відповідних галузях освіти і охорони здоров'я. Від цього залежить якими будуть обсяги місцевих бюджетів і якими доходами ці обсяги мають покриватись. Звідси випливає наступна проблема – податкова реформа загалом і реформа місцевого оподаткування, зокрема.
А.Максюта зазначив, що неможливо остаточно визначитись щодо доцільності змін, поки не буде проведено чіткого розмежування повноважень і компетенції між новоутвореними територіальними громадами. Тому запропонована концепція реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування вимагають дуже глибокого реформування бюджетної системи і змін Бюджетного кодексу. Метою таких змін має стати забезпечення відповідності між компетенцією місцевого самоврядування і фінансовими та матеріальними ресурсами, які збираються, чи отримуються відповідними органами місцевого самоврядування. Проте, модель нової бюджетної системи, зазначив заступник міністра фінансів, можливо побудувати лише після прийняття необхідних законів та проведення глибоких структурних реформ в основних галузях соціально-економічної, соціально-культурної сфери.
Іншим шляхом може бути еволюційне, поступове впровадження окремих змін в податковій системі, чи проведення окремих реформ у бюджетній сфері. Проте такий шлях до цього не виявив своєї високої ефективності.
Для досягнення успіху у проведенні реформи місцевого самоврядування необхідний комплексний підхід до фінансового забезпечення такої реформи, - наголосив А.Максюта. Ця комплексність полягає у тому, що основні закони повинні бути розроблені і реалізовані одночасно або у короткий проміжок часу, що дасть можливість запрацювати зміненій системі у новій якості. Розмежування реформ у часі міститиме певну загрозу їх малорезультативності, як для людини, так і для держави у цілому.
Заступник міністра фінансів на закінчення сказав про вартість реформ. Вона буде складатися з трьох категорій: видатки технічного характеру, наприклад, у разі зміни територіального устрою; видатки пов'язані із зміною системи органів управління, створення виконкомів і з реорганізацією місцевих адміністрацій і видатки, пов'язанні з підвищенням якості надання суспільних послуг, у тому числі створення необхідної інфраструктури.
Наступний доповідач - виконуючий обов'язки голови Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Віктор Слаута зазначив, що обговорювані проблеми відносяться до числа найбільш актуальних і важливих. Їхнє розв'язання багато в чому визначатиме не лише майбутнє наших сіл і міст, а й держави загалом. Мова йде про реорганізацію системи влади в Україні на засадах народовладдя, передачі реальних владних повноважень найближчим до людини ланкам влади, органам місцевого самоврядування.
Серед цих проблем в. о. Голови Комітету назвав відносини органів місцевого самоврядування з місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами міністерств і відомств; втручання виконавчої влади у справи органів місцевого самоврядування, у здійснення ними власних повноважень через недостатню виписаність процедури взаємин; серйозні недоліки багатьох норм Бюджетного кодексу України.
До позитиву, який сприятиме проведенню реформ, В.Слаута відніс недавні законодавчі зміни у статусі депутатів місцевих рад: щодо особливого порядку притягнення їх до кримінальної відповідальності. Вони, на його думку, дещо призупинять прояви волюнтаризму, адміністративного тиску з боку виконавчої влади. Після висновку Конституційного суду України щодо законопроекту №3207-1 фактично розблоковано шлях для подальшої законодавчої роботи над базовими законами про місцеве самоврядування. Скільки їх буде, один чи три, не суть важливо. Головне, витримати лінію на реальне втілення права на самоврядування. Саме в законах мають бути виписані запобіжні положення, щоб не допустити появи у підзаконних актах можливостей для неправомірного втручання органів виконавчої влади у діяльність місцевого самоврядування, чітко зафіксувати механізм відповідальності і контролю за виконанням делегованих повноважень, унеможливити вал позапланових перевірок, з метою використання контрольних повноважень, для вирішення власних питань окремими особами тощо.
Говорячи про запропоновану Урядом концепцію реформування публічної адміністрації, яку представив віце-прем'єр-міністр Р.Безсмертний, В.Слаута зауважив, що у запропонованих матеріалах контрольні повноваження місцевих державних адміністрацій і запроваджених регіональних рахункових палат, виписані не чітко, що дає змогу подвійного їх тлумачення.
В.Слаута наголосив, що ключову роль у розширенні прав місцевого самоврядування відіграє зміцнення його матеріально-технічної і фінансової основи, паралельно з відновленням повсюдності місцевого самоврядування на рівні сіл, селищ, міст, встановленням виконавчих органів районних та обласних рад. Тому слід працювати над змінами у податковому та бюджетному законодавстві, розширити джерела формування доходних частин місцевих бюджетів, реорганізувати вже існуючі.
В. о. Голови Комітету привернув увагу на наступні вибори на місцевому рівні. За його словами, закон, що набрав чинності з першого жовтня цього року, окрім суто технологічних прорахунків не враховує визначений Конституцією України статус органів місцевого самоврядування на рівні районів і областей. Тому Верховна Рада має негайно повернутися до розгляду цього важливого питання.
Віктор Слаута наголосив на закінчення виступу на тому, що потрібно детально відпрацювати поставлені питання, інакше є ризик дискредитувати саму ідею самоврядування, як найбільш доцільну, оптимальну і ефективну форму здійснення влади народом, широкого кола питань, що торкається його повсякденного життя.
Після завершення доповідей учасники слухань перейшли до обговорення питання. Президент Української асоціації місцевих та регіональних влад Віктор Тихонов у своєму виступі зазначив, що в Україні діє жорстка, централізована система влади, яка стримує ініціативу на місцях. Головним завданням сьогодні, на його думку, є розвиток і зміцнення демократії. Тому проблема децентралізації влади ще більше активізується. Він розкритикував "тих захисників" України, які звинувачують кожного, хто виступає за якісно нову територіальну організацію влади в Україні у розколі. Вони, лякаючи народ України сепаратизмом, у дійсності бояться децентралізації державної влади об'єктивної необхідності зміцнення регіонального і місцевого самоврядування розширенням їх повноважень.
В.Тихонов звинуватив представників центральної влади у тому, що всі ініціативи Української асоціації місцевих та регіональних влад, які вона подавала щодо децентралізації влади, надання місцевим органам влади більших повноважень, були покладені у довгу шухляду. Така політика, за його словами, ніяк не сприяє зміцненню стабільності у державі, приносить шкоду її єдності.
За словами В.Тихонова, трансформація держави з централізованої у децентралізовану унітарну державу, а в майбутньому, можливо, і в федеративну, - не самоціль, а необхідна умова для самореалізації потенціалу регіонів, кожної територіальної громади, кожного громадянина України. Саме адміністративно-економічна фінансова самостійність територіальних утворень України, еквівалентний обмін між ними, дозволять реально запровадити в життя принцип соціальної справедливості, зміцнити єдність і цілісність держави.
Голова Національної ради Всеукраїнської громадської організації Всеукраїнське об'єднання депутатів місцевих рад, заступник Київського міського голови Володимир Яловий нагадав про те, що гасло Президента України Віктора Ющенка "Держава має стати країною самоврядних громад" залишається по суті нереалізованим, а незабаром буде вже і річниця президентських виборів. Час не терпить. "Що турбує людей сьогодні найбільше? Не роздрай у владній команді, і не взаємні викиди компромату чи вступ України до НАТО чи до СОТ, і не проблема шлюбного чи позашлюбного життя топ-моделі, як це в наших деяких засобах масової інформації проскакує. Наших громадян перш за все турбує їх особисте благополуччя, стрибок цін, робота комунальних служб", - зазначив В.Яловий.
Зміцнення місцевого самоврядування має стати стратегічним напрямком внутрішньої політики держави. Воно повинно стати в рівень з державною владою і отримати певний паритет і певний статус.
А починати все треба із законодавчих змін до повноважень центральної і місцевої влади, принципів формування бюджету і з поправок до Закону "Про місцеві податки і збори".
"Нині саме незацікавленість у результатах життєдіяльності громади призводить до пасивності виборців. Тому прискорення процесів децентралізації влади, прискорення повновладдя місцевих громад, починаючи з формування їх бюджету, одночасно, і їх відповідальність за стан справ на території - потреба часу", - наголосив В.Яловий.
Про назрілість перетворень щодо децентралізації влади говорили у своїх виступах і парламентарії: народний депутат України, співголова Конституційної комісії Олександр Мороз, заступник Голови Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Юрій Ключковський, народні депутати: Василь Горбаль, Георгій Пономаренко, Лариса Усаченко, Володимир Бондаренко, Іван Заєць, Олександр Масенко, Володимир Майстришин, В'ячеслав Коваль, Сергій Шевчук, Орест Климпуш.
Народний депутат Олександр Мороз, зокрема, проаналізував прийнятий закон про зміни до Конституції України, який стосується місцевого самоврядування, закони про Кабінет Міністрів, про Президента України, інші закони, які входять до сфери суспільних відносин.
Він погодився з з більшістю висновків, зроблених у виступі віце-прем'єр-міністра Р.Безсмертного. Говорячи про про проект закону про внесення змін до Конституції України (щодо удосконалення системи місцевого самоврядування) №3207-1, О.Мороз звернув увагу на те, що він потребує уточнення, оскільки в ньому вилучена така категорія, як громади, як адміністративно-територіальна одиниця.
Співголова Конституційної комісії О.Мороз сказав, що Комісія доопрацює Закон про місцеве самоврядування, який після цього буде відповідати вимогам Конституції.
О.Мороз також висловився за те, щоб бюджет зведений ділився за принципом 50 на 50: 50 – місцева рада, 50 – Центральний бюджет. Але потрібно мати на увазі, що бюджет повинен формуватися так, як визначено в Конституції сьогодні – знизу догори, щоб появилися реальні важелі для того, щоб владу можна було здійснювати на місцях, щоб депутати або громада боролися за представництво в раді обов'язково.
Заступник Голови Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Юрій Ключковський, говорячи про особливості проведення реформи місцевого самоврядування в Україні, зокрема, зазначив, що регіональне самоврядування принципово відрізняється від місцевого. Тому для запровадження регіонального самоврядування держава має дотримати трьох передумов. По-перше, має існувати розвинуте і міцне місцеве самоврядування. По-друге, регіональне самоврядування має базуватися на чіткому і рішучому розмежуванні повноважень, їх відділення від повноважень місцевого самоврядування і повноважень органів державної влади на місцях. І по-третє, мають існувати надійні правові і суспільно-політичні гарантії проти переростання регіональної самоврядності у політичний сепаратизм.
Голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович зупинився на питанні організації підготовки та проведення виборів до органів місцевого самоврядування, їх законодавчого забезпечення, технологічного аспекту виборів, їх чіткості, продуманості, обгрунтованості, простоті виборчих процедур, які б забезпечили чесні, прозорі і демократичні вибори.
В обговоренні питання також взяли участь: голова Асоціації сільських, селищних, міських рад України Віктор Слиш, голова Волинської обласної ради Василь Дмитрук, Новосвітський селищний голова Донецька області Ірина Берднікова, депутат Вишневої міської ради Київської області Ігор Шпак, директор Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук, професор Київського національного університету будівництва та архітектури Володимир Нудельман, Братський селищний голова, Миколаївська області Наталія Баньковська, голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Роман Ткач, голова Оратівської районної ради, Вінницька області Галина Кириленко.
Виступаючі говорили про прийнятий закон про внесення змін до Конституції України, ту частину, яка стосується місцевого самоврядування. Вони, зокрема висловили надію на позитивне рішення Конституційної комісії, яка сьогодні працює у Верховній Раді з розгляду даного питання, а також на позитивне рішення Верховної Ради в цілому. На їхню думку, передбачені в законі положення стануть важливою основою подальшого здійснення реформ, пов'язаних із вдосконаленням адміністративно-територіального устрою України, посиленням дієздатності органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, районних і обласних рад.
Водночас учасники слухань зазначали, що цей закон тільки частково охоплює комплекс проблемних питань, які необхідно в майбутньому врегулювати на конституційному рівні.
У виступах також наголошувалося на тому, що для реалізації курсу реформ необхідно надати всі необхідні правові, фінансові, інші гарантії місцевому самоврядуванню на рівні територіальних громад села, селища, міста, відродити повномасштабне місцеве самоврядування на рівні району. Надати обласним радам право створювати виконавчі органи. Перейти до продуманої збалансованої регіональної політики, скерованої на вирівнювання регіонів, належного розкриття їхнього потенціалу в єдиному загальнодержавному комплексі. Слід створити систему державної влади і органів місцевого самоврядування, які спільними зусиллями зможуть зрівняти економіку регіону і гарантувати рівні можливості кожному громадянину. Необхідно приділити увагу діяльності органів самоорганізації населення, в рамках яких доцільно створювати спеціалізовані підрозділи, які б безпосередньо працювали з громадянами, вивчали зауваження тощо. Адже без реального місцевого самоврядування неможливо забезпечити сталий соціально-економічний розвиток населених пунктів, добробут їхніх мешканців, їх участь у демократичних перетвореннях у житті держави і в цілому.
Висловлювалися думки, що реформи, які започатковуються в Україні, перетворять її в країну територіальних громад, "адже тільки через заможне село, селище, місто буде сильна і могутня наша держава".
Учасники парламентських слухань звернулися до Верховної Ради України з проханням якнайшвидше прийняти закони: про місцеві податки і збори, про комунальну власність, про нерухомість, внести зміни до Бюджетного кодексу та ліквідувати всі пільги, надані державою по місцевим податкам і зборам або ввести дієву компенсацію втрат місцевих бюджетів від наданих пільг.
Підбиваючи підсумки обговорення, Голова Верховної Ради України Володимир Литвин зазначив, що треба серйозно, комплексно підходити до розв'язання цієї проблеми, вмонтовуючи її в загальний контекст розвитку України. І це стане можливим лише після парламентських виборів.
Він також висловив думку щодо взаємної відповідальності органів місцевої влади, Верховної Ради, уряду за успішне проведення реформи по децентралізації влади. "Маємо знайти спільні точки дотику, але такі точки, які б врахували наші позиції, відповідали сьогоденним перспективним запитам українського суспільства. Ми маємо дати чітку відповідь на запитання, куди має рухатись Україна? Ми ствердні в тому, що вона має рухатись у європейському векторі, в європейському напрямі. Отже, модель, організація нашого життя, модель політичної системи, модель влади ми повинні вибудовувати за таким зразком", - наголосив В.Литвин.
Голова Верховної Ради України також зазначив, що парламенту доведеться неодноразово повертатися до цього питання, оскільки потрібне зважене рішення для України, для українського народу.
На цьому парламентські слухання з питання децентралізації влади в Україні, розширення прав місцевого самоврядування завершилися.