У ВІВТОРОК, 13 ВЕРЕСНЯ, У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ".
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, відкриваючи слухання, зазначив, що вони мають дати відповідь на кілька запитань: чому новий Земельний кодекс не дав зрушень у земельному питанні, чому він не дозволяє прогодувати нашу державу, яка має найбагатші землі у світі; чому у ситуації, коли майже повністю все законодавчо врегульовано, виробники не знають, куди збути вироблену сільськогосподарську продукцію?
Доповідав голова Державного комітету з земельних ресурсів Микола Сидоренко. Він наголосив на тому, що створення нової системи земельних відносин в країні на основі власності на землю, забезпечення рівності прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави – це основа земельної реформи, головний вектор ринкової економіки держави, золотий ключ до вступу України в європейські та світові організації співпраці.
Доповідач нагадав, що Україна - держава з могутнім земельним потенціалом, який становить 5,7 відсотків території Європи. Із 60,3 мільйонів гектарів майже 70 відсотків становлять сільськогосподарські угіддя з найкращою родючістю на Земній кулі.
Він також нагадав, що реформування земельних відносин у державі розпочато у 1991 році. У результаті демонополізації земель в Україні відбулися принципові та корінні зміни форм власності на землю, максимально вирішена проблема забезпечення громадян земельними ділянками, введена платність за землекористування, створені передумови формування ринку землі.
Звідси, підкреслив М.Сидоренко, назріла нагальна необхідність у проведенні системного аналізу, визначення проблем, шляхів і методів подолання відставань. В державі створена критична маса землевласників, чітко сформовані три вектори – державний, комунальний та приватний. В Україні сьогодні немає жодної оселі, жодного суб'єкта діяльності, якого б не стосувались земельні відносини.
Доповідач звернувся до народних депутатів від імені виборців, які з нетерпінням чекають від політиків відповіді на класичні запитання – що робити та хто винен?
М.Сидоренко зупинився на деяких проблемних питаннях. Зокрема, він повідомив, що у сфері земельних відносин підготовлено 24 законодавчих акти, що, не дивлячись на окремі колізії в законодавстві України, забезпечили необхідну нормативну і правову базу. З прийняттям Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" започатковано державну реєстрацію прав власності та створення системи реєстрації.
Змалювавши загальну ситуацію, доповідач поінформував про проблеми, які, на його думку, заважають ефективному поступальному розвитку у сфері земельних відносин. До них він відніс проблеми: кадрового забезпечення, перегляду та уточнення деяких науково-технічних рішень, нормативно-правового врегулювання введення державного реєстру прав на нерухоме майно.
Голова Держкомзему наголосив на тому, що все ще не прийнято Закон України "Про державний земельний кадастр". Україна залишилася єдиною країною на пострадянському просторі без такого закону.
До невирішених питань, які потребують законодавчого регулювання, доповідач відніс також питання інформаційної взаємодії Центру державного земельного кадастру з установами БТІ щодо обміну інформації необхідної для цілей реєстрації.
М.Сидоренко висловив переконання у необхідності більш конструктивної інтеграції спільних зусиль Держкомзему, Мін'юсту та установ БТІ по успішному впровадженню системи реєстрації прав на нерухомість. Він не зняв своєї провини з того, що очолюваний ним Комітету не зумів своєчасно організувати таку взаємодію.
Голова Держкомзему висловив думку, що для поліпшення стану справ в цій галузі доцільно приєднати до системи Держкомзему Державну службу геодезії, картографії та кадастру.
М.Сидоренко висловив сподівання на підтримку Верховної Ради України та уряду в цій справі, а також на сприяння парламенту у прийнятті Закону України "Про державну інвентаризацію земель".
Ключовою організаційно-правовою проблемою в найближчій період, яка вимагає невідкладного вирішення, зауважив далі доповідач, є створення системи управління землями державної власності.
Голова Держкомзему вважає, що комунальна власність на землю має бути відокремлена від державної і набути самостійної форми власності. У державній власності повинні перебувати землі, які становлять територіальну базу суверенітету держави, забезпечують її економічний і соціальний розвиток, сталість навколишнього середовища, національну безпеку і оборону, тобто ті землі, які взагалі не можуть бути у власності інших суб'єктів права на землю.
Важливим завдання в діяльності Комітету його голова вважає здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.
Завершуючи свій виступ, М.Сидоренко визнав, що очолюваний ним Комітет не достатньо приділив увагу співпраці з профільним комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин, з парламентськими фракціями Верховної Ради. Він висловив впевненість, що спільними зусиллями вдасться підняти земельні відносини на новий якісний рівень, чого чекає суспільство. "Стабільні земельні відносини – це стабільність економіки, стабільність у державі", - наголосив доповідач.
Співдоповідав Голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Іван Томич. Він зазначив, що на сьогодні в основному завершено процес роздержавлення Земельного фонду. У власність громадян і юридичних осіб передано 49 відсотків всієї площі земель держави. Однак, земельна реформа не досягла логічного завершення. Рівноправний розвиток форм власності і форм господарювання не одержав фактичного підтвердження. Колективну форму власності ліквідовано, приватна власність запроваджена в більшості випадків у невизначеній формі. Земельні частки не мають в натурі фактичних меж, оренда земельних часток складає мізерну плату. В цілому суспільство втомилось від затяжної невизначеності в земельних відносинах.
Одне із основних завдань земельної реформи – раціональне використання і охорона земель практично не реалізується. Як висновок: український селянин так і не став господарем на власній землі.
Говорячи про законодавче забезпечення земельної реформи, І.Томич зазначив, що прийнято майже 30 законодавчих актів. Серед основних: Земельний кодекс України, у розвиток якого Кабінет Міністрів України повинен був підготувати та подати протягом 6 місяців 38 нормативних актів, тим самим створивши правове поле для врегулювання земельних відносин. Фактично, Урядом надано тільки 7. В таких обставинах ці функції частково змушені були взяти на себе народні депутати України, члени Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, шляхом внесення на розгляд 10-ти законопроектів. Хоча правове поле земельних відносин так і залишається неврегульованим.
Голова парламентського Комітету звинуватив Уряд у тому, що не прийнято закони: про земельний державний кадастр, про державний земельний банк і ще цілий ряд із 24 законопроектів. Водночас частина вже прийнятих законів не виконується.
Про недосконалість земельного законодавства свідчать чисельні зміни, які надходять від народних депутатів України до Земельного кодексу. Народні депутати за період четвертого скликання подали 46 окремих законодавчих проектів.
І.Томич вважає за необхідне після завершення слухань, враховуючи пропозиції, разом з урядом комплексно підійти до вдосконалення селянської Конституції. Кабінет Міністрів повинен поліпшити роботу і щодо прийняття власних нормативно-правовових актів на виконання відповідних прийнятих законів.
Співдоповідач зупинився ще на кількох актуальних проблемах, які є у цій сфері. Завершуючи свій виступ, І.Томич наголосив на тому, що парламентські слухання повинні стати основою державної програми розвитку земельних відносин на 2006-2010 рр., яка забезпечила б гідне життя наших співвітчизників на найкращих в світі чорноземах.
Бачення ситуації у розвитку земельних відносин в Україні висловили народні депутати, представники різних політичних сил у парламенті, інші учасники парламентських слухань.
Голова підкомітету з питань регулювання земельних відносин водного та лісового господарства профільного комітету Верховної Ради Володимир Лещенко у своєму виступі спробував відповісти на запитання: чому земельна реформа буксує, чому вона не сприймається народом України? Він вважає, що відповідь проста: ця реформа не наша, чужа, впроваджується силоміць.
Народний депутат виступив проти не тільки земельної реформи, а взагалі проти впровадження ринкових відносин, які, на його думку, знищують вітчизняного товаровиробника. В.Лещенко наголосив на тому, що комуністи категорично виступають проти торгівлі землею, проти такої земельної реформи. "Ми завжди захищали і будемо захищати наше село і селянство", - зазначив він.
Заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Олена Яворська зазначила, що єдиний шлях до переходу на принципи сталого розвитку у використанні і охороні земель вона вбачає у виведенні з сільськогосподарського обороту малопродуктивних земель, територіальній організації агроландшафтів шляхом землевпорядкування земель нових агроформувань, в тому числі контурно-меліоративна організація територій.
Народний депутат Василь Калінчук від імені депутатів фракції Народної партії висловив стурбованість ситуацією, яка склалася із розвитком земельних відносин в Україні. Він зауважив, що основне завдання реформування земельних відносин - істотне підвищення ефективності використання охорони земельного фонду - не реалізовано. Значні площі не використовуються або використовуються не за призначенням, втрачають свою цінність. Реформування земельних відносин, реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств, економічна криза в значній мірі зруйнували систему заходів щодо охорони ґрунтів, спрямованих на відтворення й підвищення родючості земель. За даними наукових установ в Україні деградовано 60 відсотків чорноземів.
Усе це, на його думку, є результатом недостатньої уваги уряду по фінансуванню програм охорони, поліпшення раціонального використання земельних ресурсів.
В.Калінчук також зазначив, що багато проблем виникає при застосуванні законодавства у сфері земельних відносин. Він висловив сподівання, що парламентські слухання, пропозиції та зауваження виголошені у доповідях та виступах, їх реалізація сприятимуть досягненню головної мети земельної реформи - забезпечення умов раціонального високоефективного і екологобезпечного використання земель, у тому числі в інтересах забезпечення більш ефективного розвитку агропромислового сектору і всієї національної економіки.
Народний депутат Олександр Ткаченко вважає, що "руйнування АПК – це орендна система господарювання в державі". На його переконання, сьогодні необхідно негайно відмовитися від орендних відносин в АПК і перейти до створення великотоварних глибоко спеціалізованих господарств. Якщо ж не прийняти невідкладних заходів щодо корінного перегляду Земельного кодексу і відміни указів колишнього Президента по питаннях земельних відносин, то нас чекають незворотні процеси втрати не лише сільськогосподарських угідь, а й життєвого простору українського народу.
Начальник Тернопільського обласного головного управління земельних ресурсів Володимир Голик зазначив, що аналіз практики застосування земельного законодавства, а також існуючої нині системи державного управління чітко віддзеркалює суттєві протиріччя між прагненнями людей до справедливого і оперативного вирішення їх земельних питань і можливості розпорядників землями по їх забезпеченню, між фактичним розумінням норм закону і неадекватними діями до цієї норми суб'єктами права, між інтересами конкретної особи та інтересами держави, які є визначною мірою гальмом у розвитку самих земельних відносин, а відтак і гальмом інших сфер. Він зробив висновок, що для продовження реформи у галузі земельних відносин потрібні якісно нові зміни на базі напрацьованого, вдосконалення державної системи управління земельними ресурсами.
Секретар Комітету з питань аграрної політики Олег Юхновський, як один з ініціаторів цих парламентських слухань, запропонував провести загальнодержавний референдум з приводу купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення.
Він також наголосив на тому, що Верховна Рада і Уряд повинні забезпечити законодавчою базою для створення сприятливих умов в організації власниками сільськогосподарських земельних ділянок економічно вигідного беззбиткового їх використання, належним бюджетним фінансуванням, дотаціями на рівні західноєвропейських країн та абсолютно простою зрозумілою системою оподаткування сільськогосподарського виробництва.
О.Юхновський також зазначив, що "селянам набридли безкінечні обіцянки, заяложені тези про найкращі у світі чорноземи та невтомні руки. Їх більше цікавить створення владою сприятливих умов для ведення успішного аграрного бізнесу. Власне, від цього залежить чи стане Україна конкурентною державою у виробництві сільськогосподарської продукції".
Свої зауваження і пропозиції у ході парламентських слухань також висловили народний депутат Микола Одайник, начальник Ковальського районного відділу земельних ресурсів Волинської області Василь Бойчук, народний депутат Євген Кирильчук, академік Леонід Новаківський, народний депутат Микола Мельник, начальник Запорізького обласного Головного управління земельних ресурсів Дмитро Бабмітра, народний депутат Ярослав Сухий, народний депутат Геннадій Удовенко, народний депутат Михайло Ратушний, Куньцівський сільський голова Новосанжарського району Полтавського області Анатолій Підтоптаний, керівник фермерського господарства "Бескіди" Дубенського району Рівненської області Олександр Бескіда, народний депутат Микола Оніщук, віце-президент Української Академії аграрних наук Антон Третяк, народний депутат Леонід Черновецький, директор державного підприємства "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Дмитро Добряк, голова Комітету з питань екологічної політики Геннадій Руденко, народний депутат Лариса Усаченко.
Виступи учасників парламентських слухань підтвердили, що ситуація, яка склалася в Україні в сфері земельних відносин обумовлена комплексом причин і обставин, серед яких:
- недооцінка змісту складності масштабів і специфіки земельних перетворень в ході проведення економічної реформи;
- традиційне звуження предмету земельної реформи на перших порах до сільськогосподарської галузі, а в останні роки до правових відносин, що для Україні з перехідною економікою є помилковою метою;
- надмірна політизація земельного питання, зокрема, питань приватної власності та купівлі-продажу земельних ділянок,
- незавершеність і невпорядкованість земельного законодавства, його неузгодженість з цивільним, природоохоронним та господарським законодавством,
- недосконалість системи державного управління земельними ресурсами, приниження ролі землеустрою в організації інвестиційно привабливого та конкурентноздатного землекористування;
- протиріччя в сфері сільськогосподарського землекористування через повсюдне зниження родючості грунтів і різкого скорочення об'ємів робіт по їх поліпшенню.
Для подолання кризового стану в галузі використання та охорони земель учасники парламентських слухань пропонували проведення превентивних заходів: зменшення сільськогосподарських освоєних територій шляхом виведення деградованих, малопродуктивних та радіоактивно забруднених земель з інтенсивного сільськогосподарського використання та переведення їх в природні території перспективного земельного фонду України і доведення його до екологічно збалансованого – 50 на 50.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, підбиваючи підсумки обговорення, позитивно відзначив ініціативу профільного Комітету Верховної Ради з питань аграрних відносин та земельних ресурсів добре. Адже, зауваження і пропозиції, висловлені учасниками слухань, допоможуть під час підготовки законопроектів, спрямованих на вдосконалення сфери земельних відносин.
А.Мартинюк також наголосив на тому, що "стабільні земельні відносини – це стабільна економіка, а найголовніше, - стабільна держава".
На цьому парламентські слухання, присвячені розгляду питання сучасного стану та перспектив розвитку земельних відносин в Україні, завершилися.