У ВІВТОРОК, 7 ЧЕРВНЯ, У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА".
Заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, відкриваючи слухання, наголосив, що з одного боку є все необхідне в законодавчому полі для забезпечення прав дітей. Верховна Рада ратифікувала міжнародні конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, з 2001 року діє закон "Про охорону дитинства", у 2005 році суттєво збільшено матеріальну допомогу, пов'язану з охороною материнства та дитинства (зокрема, при народженні дитини виплачується допомога в сумі майже 8,5 тисяч гривень).
Водночас, не має підстав бути повністю задоволеним у цій важливій сфері. Адже кожен розуміє, що саме від того, якими створюються сім'ї, чи здоровими народжуються діти, як вони виховуються, як потім стають свідомими громадянами своєї держави, в кінцевому результаті залежить і сучасне і, особливо майбутнє нашого суспільства.
А.Мартинюк у вступному слові згадав про негативну тенденцію зменшення чисельності народжуваності, яка має місце, про постійне збільшення числа дітей, які народжуються поза шлюбом, зменшення кількості багатодітних сімей, що було характерною особливістю українських сімей, інші нагальні проблеми, які стали ознакою часу.
Доповідав міністр у справах молоді та спорту Юрій Павленко. За його словами, визначальними чинниками успіху в реалізації державної політики щодо дитинства є відповідна законодавча база і вона на сьогоднішній день існує. Програмою діяльності Кабінету Міністрів "Назустріч людям" визначено пріоритет держави: захист і турбота кожній дитині.
Міністр доповів, що в Україні протягом останніх років було проведено декілька соціологічних досліджень, які ставили за мету вивчення правової культури дітей і результати досліджень свідчать про те, що 14 відсотків опитаних дітей, віком від 14-ти до 17-ти років знають права дитини добре, а чотири відсотки взагалі нічого не знають про ці права. Ще більш нижчий рівень спостерігається серед дітей, які виховуються у несприятливих умовах і екстремальних ситуаціях, зокрема, діти-інваліди, діти з неблагополучних сімей, діти з багатодітних сімей, де кожен п'ятий взагалі не знає про права дитини. 84 відсотки опитаних вважають, що тією чи іншою мірою права дитини в Україні порушуються, а на думку половини з опитаних, вони порушуються дуже часто. Загалом найчастіше діти стикаються з порушенням таких прав: вільно висловлювати свою думку, мати власні погляди та переконання; на відпочинок; на якісну медичну допомогу; на захист від втручання в особисте життя; на освіту; право дітей на розвиток талантів; захист від жорстокості, знущання, брутального поводження; право дітей на піклування батьків.
Доповідач визнав, що зусилля, які докладаються державою, не є вичерпними і достатньо скоординованими, внаслідок чого становище дітей в Україні продовжує бути складним, а в деяких аспектах має тенденцію до загострення. Зокрема, залишається високий рівень смертності дітей.
Проблемою галузі охорони здоров'я залишається погіршення стану здоров'я дітей, збільшення захворюваності, поширення захворювань, інвалідність. Не на належному рівні здійснюється медичне та соціальне обслуговування дітей-інвалідів, особливо які проживають в сільській та гірській місцевості.
Розширення практики платних послуг в освітянській сфері зробило їх малодоступними для дітей, особливо які виховуються в родинах з низьким матеріальним достатком. При цьому саме діти з малозабезпечених сімей найбільшою мірою відчувають незахищеність у школі, порушення своїх прав.
Серйозних перетворень, за словами Ю.Павленка, вимагає система дошкільної освіти. Продовжується ліквідація та тимчасове призупинення діяльності дошкільних закладів. За минулий рік їх було закрито 281. Гостро стоїть питання діяльності підліткових клубів за місцем проживання.
Бідність значної частини населення, безробіття батьків, криза моральних цінностей, високий рівень розлучень подружжів, які мають дітей, ухилення або відсторонення батьків від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, жорстокість та насильство в сім'ях – є основними причинами, які створюють соціальне сирітство, дитячу бездоглядність та безпритульність, - зазначив міністр.
За словами Ю.Павленка, сьогодні гостро стоїть питання підвищення виховної функції сім'ї, впровадження дієвих механізмів державної сімейної політики. Він вважає, що необхідно боротися, як з наслідками безвідповідального батьківства, так і з причинами. Президентом України поставлено чітке завдання Уряду, центральним та місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, щодо проведення системних змін при вирішенні проблеми безпритульності дітей в Україні. Відповідно до цього здійснюються підготовка першочергових заходів щодо вирішення проблеми безпритульних та бездоглядних дітей в 2005 році, а в подальшому, на перспективу буде створено державну програму з ліквідації дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006- 2010 рік.
Ю.Павленко зазначив, що уряд буде суворо контролювати здійснення заходів щодо подолання дитячої бездоглядності та безпритульності.
За словами міністра, рішучих дій щодо удосконалення, реорганізації потребує існуюча державна система соціального захисту дітей.
Тому уряд визначив для себе основні принципи реформування державної системи захисту дитини, виходячи з того, що всі діти рівні у правах від народження і повинні мати рівні можливості; кожна дитина має право на сім'ю і сімейне виховання.
Реформування системи захисту прав дитини, вважає міністр у справах молоді і спорту, повинно проводитися від селищного, районного рівня до центрального, а не навпаки. Орган опіки і піклування, як структура передбачена законодавством, повинен працювати в інтересах конкретної дитини, яка проживає на території його дії.
Ю.Павленко відзначив служби у справах неповнолітніх, які є найбільш підготовленими для виконання правозахисної функції, в змозі простежити весь процес соціалізації дитини і відповідати за кінцевий результат щодо влаштування такої дитини вже в дорослому житті.
Міністр висловив жаль, що існуючий закон на сьогодні не виконується в повному обсязі. Служби у справах неповнолітніх укомплектовані лише на 56 відсотків.
Ю.Павленко наприкінці свого виступу нагадав про доручення Президента України уряду розробити ефективний механізм захисту прав дитини і запровадити систему "Гроші ходять за дитиною", удосконалити фінансування сімейних форм виховання, розробити систему підтримки сімей, які усиновили дитину, визначити, що пріоритетом усиновлення є національне усиновлення, створити прозору систему усиновлення, забезпечити право дитини зростати в сім'ї, а не в закладі, підтримати бажання громадян України виховувати в своїх сім'ях дітей, які втратили рідну сім'ю.
Співдоповідала голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення державної політики і охорони громадського здоров'я парламентського Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Лілія Григорович. Вона зазначила, що охорона материнства та дитинства є загальнонаціональний стратегічний пріоритет.
Співдоповідач звернулася до учасників слухань говорити про весь національний механізм забезпечення цього стратегічного пріоритету в комплексі, про відповідальність дорослих перед дітьми, бо це наш конституційний обов'язок.
Л.Григорович позитивно оцінила кроки нової влади, спрямовані на заохочення народжуваності (виплата допомоги у розмірі 8,5 тисяч гривень при народженні; збільшення у 4,7 рази виплат всім категоріям сімей з дітьми).
Народний депутат навела деякі цифри щодо кількості дітей в державі. Так, дітей дошкільного віку з дня народження до 7 років в Україні 2 мільйони, дітей шкільного віку – 6 мільйонів, дітей від 16 до 19 - близько двох мільйонів. Таким чином, 10 мільйонів дітей, працюючого населення – 20 мільйонів, пенсіонерів – 17-18.
Л. Григорович наголосила, що Україна досі залишається країною з від'ємним демографічним приростом і високою дитячою смертністю. І, якщо зараз певні зміни намітилися, то глобально змінити тенденцію можна тільки програмою "Назустріч людям", яку зараз виконує уряд. Але загальнонаціональний механізм в кожній країні – це держава, громада, людина.
Співдоповідач звернула до батьків виконувати свій обов'язок перед дітьми. Вона процитувала великого вчителя Сухомлинського, який сказав: "Будь-якого працівника від сторожа до міністра можна замінити на ще кращого працівника, але ніхто, ніколи не замінить доброго батька на доброго батька!"
Вона також звернулася до керівників обласних, державних адміністрацій, зазначивши, що одним із критеріїв ефективності їх роботи буде показник, скільки вони відкриють дошкільних закладів, закладів для позашкільного часу, художніх, музичних, балетних студій. Щоб діти мали можливість дешевого доступу до свого всебічного розвитку.
Л.Григорович далі наголосила: "Ми визначили стратегію нашої роботи – виховання людини, громадянина нової якості. І повинні це зробити всі разом, і держава, і громада і батьки".
Співдоповідач зупинилася на показниках здоров'я українських дітей. Тільки 5-9 відсотків дітей, за її словами, практично здорових іде у перший клас. 10 відсотків дітей в дошкільних закладах є на групі інвалідності. Тому загальнонаціональним стратегічним пріоритетом, вважає Л.Григорович, є забезпечення всебічних прав цієї категорії дітей.
Співдоповідач нагадала, що закінчується Національна програма "Діти України" і звернулася до уряду розробити нову державну програму, яка буде називатись "Українська дитина в українській родині". Л.Григорович також звернулася до Бюджетного комітету парламенту внести в Бюджетну резолюцію і відкрити фінансування цієї програми на 2006 рік.
Міністр охорони здоров'я Микола Поліщук зазначив, що одним із найважливіших завдань соціально орієнтованої держави є сприяння розвитку молодого покоління, задоволення його потреб. В Україні прийнята і активно виконується програма "Назустріч людям" і одним з основних її напрямків є визначена охорона материнства і дитинства.
Говорячи про демографічні показники України, міністр охорони здоров'я сказав, що вони відрізняються високою смертністю: 16,1 на одну тисячу населення, що майже вдвічі перевищує народжуваність – 9.
Одним з найнижчих серед країн Європи в Україні спостерігається показник народжуваності, який коливається на рівні 1,1 дитини на жінку. Життя кожної дитини в таких умовах здобуває все більшої уваги для стратегічних інтересів держави.
Микола Поліщук повідомив, що тенденції в стані здоров'я дітей, підлітків і жінок в Україні не сприятливі. Серед дитячого населення істотно в півтора-три рази виросли за це десятиліття хронічні інвалідизуючі захворювання такі, як хвороби нервової, ендокринної, серцево-судинної, шлунково-кишкової, кістково-м'язевих систем, залишається високий рівень анемії.
У системі охорони здоров'я працює близько 1,3 мільйона людей. Забезпеченість лікарями складає 41,3 на 10 тисяч населення. Це самий високий показник у всьому світі. З них безпосередньо займаються медичною практикою 26,5 на 10 тисяч населення. У країні забезпеченість дітей педіатрами складає три лікаря на тисячу дітей, а акушерів-гінекологів 2,6 на тисячу людей.
Такий ресурс, за словами міністра охорони здоров'я, дозволяє забезпечити доступність медичної допомоги. Проте за останні роки кількість гострих проблем в охороні здоров'я збільшилося, що дало ґрунт для загострення соціальної напруги в суспільстві.
Дані спеціальних поглиблених досліджень стану здоров'я дітей шкільного віку свідчать про стрімке зростання числа хронічних, соціально значимих хвороб, знижені показники фізичного розвитку, росту психічних відхилень, пограничних станів, росту порушень в репродуктивній системі, збільшення числа дітей, що відносяться до груп високого медико-соціального ризику. Кількість хронічно хворих дітей збільшується за роки навчання в школі в 2,5 рази. У таких умовах, зауважив міністр, дуже важливим є розширення ініціативи мережі шкіл здоров'я, що в Україні здобувають все більшої популярності.
Дуже важливе значення має якісне своєчасне амбулаторне забезпечення. У зв'язку з цим пріоритетне значення у системі медичного забезпечення міністерство приділяє саме підготовці сімейного лікаря, що покликаний працювати на профілактику виникнення захворювань в родині.
В основі погіршення здоров'я, за словами міністра, лежить цілий комплекс соціально-економічних причин, серед яких не останню роль зіграють недосконалість існуючої системи медичного забезпечення дітей і підлітків, погіршення якості харчування, техногенні перевантаження, зменшення обсягу профілактичних програм в амбулаторно-клінічній ланці охорони здоров'я, ріст стресових ситуацій, недосконалість системи психолого-педагогічної підтримки дітей із соціально неблагополучних родин, відсутність ефективних освітніх програм для формування в дітей культури здоров'я, - наголосив Микола Поліщук.
Далі міністр торкнувся гострої проблеми дитячої і материнської смертності, яка вважається одним з найбільш чуттєвих барометрів загального санітарного, соціально-економічного і політичного благополуччя країни. Її виділяють із загальної проблеми смертності.
За останні 10 років, материнська смертність в Україні зменшилася в два з половиною рази - і склала у 2004 році 13,8 на 100 тисяч народжених живими. Смертність дітей першого року складає майже половину всіх випадків смертності в дитячому віці. Продовжує зростати смертність від нещасних випадків, травм, отруєнь. Високою питомою вагою смертності від цих причин відрізняються діти більш старшого віку, а в підлітків вони стають причинами смертності у 66 відсотків дітей. Такий стан речей, вважає міністр охорони здоров'я, вимагає істотної уваги до профілактичних програм в побуті, в школі, на вулиці, обліку тенденцій у молодіжному середовищі: наркотики, алкоголізм, депресії.
М.Поліщук наголосив, що для вирішення актуальних проблем по зниженню материнської і дитячої смертності в Україні активно впроваджуються сучасні медико-організаційні технології: протоколи медичного забезпечення в акушерстві і педіатрії, засновані на доказовій медицині, поширюється ініціатива лікарень, дружніх до дитини.
Завершуючи виступ, міністр охорони здоров'я зазначив, що у нинішніх умовах важливим є проведення заходів реформування галузі, зміни системи спостереження дітей і матерів в умовах амбулаторного обліку, в тому числі, принципів сімейної медицини, сучасних нових розробок в педіатрії, акушерстві, гінекології, впровадження сучасних, заснованих на доказовій, а не авторитарній медицині, стандартів амбулаторно-поліклінічного спостереження і протоколів стаціонарного лікування дітей і жінок. Впровадження цих організаційних підходів стане одним з важливих напрямків діяльності системи охорони здоров'я України.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова у своєму виступі торкнулася дотримання прав дітей в суспільстві. Уповноважений повідомила, що до неї щодня звертаються батьки, опікуни і самі діти. У своїх листах, і під час особистого прийому вони порушують питання низького рівня життя їхніх родин, незабезпеченості житлом, недоступності вищої освіти, відсутності належної медичної допомоги, відмови або зволікання у виплаті їхніми батьками аліментів, а інколи порушують в таких листах і під час зустрічі проблеми власної самотності.
Діти нерідко просять захисту від жорстокого поводження з боку дорослих.
Н.Карпачова звернулася до учасників слухань замислитися над проблемою: чому в наших родинах досі зберігається таке поводження з дітьми, коли жорстокість стає нормою, звичною нормою нашого життя?
Щоб виправити це негативне становище у суспільстві, Уповноважений з прав людини вважає, що в державі потрібна національна стратегія реалізації прав дитини щодо її достатнього рівня життя.
Ніна Карпачова повідомила, що Уповноважений з прав людини, який принципово дотримується позиції не тільки з захисту прав дитини, але і заохочення дитячих прав, розпочинає реалізацію проекту створення дитячого омбудсмена, якого, на її думку, мають представляти на громадських засадах старшокласники – дівчинка і юнак.
Вона висловила переконання у тому, що саме діти, а не дорослі, мають пропагувати конвенцію з прав дитини, вчитися змалечку боронити свої права. Адже, тільки тоді держава може бути по-справжньому вільною, коли по-справжньому вільно будуть почувати себе в ній діти, де голос дітей при ухваленні рішень буде такий же вагомий як і голос дорослих, де дитині відкритий шлях для усвідомлення себе повноцінною особистістю.
Постійний представник ЮНІСЕФ в Україні Джеммері Хартлі у своєму виступі торкнувся проблеми дефіциту йоду. За його словами, більше 300 тисяч немовлят в Україні потерпають від дефіциту йоду. І це може призвести до невиправного пошкодження мозку та втрати 10-15 процентів когнітивної здатності і результувати психічні вади. Десь 700 дітям щоденно загрожує розумове відставання саме через таку ситуацію з дефіцитом йоду.
Для виправлення цієї ситуації достатньо одну ложку йоду протягом життя. Постійний представник наголосив на тому, що йодизація солі є економічно ефективною, безпечною та сталою стратегією. Її рекомендують міжнародні організації і ЮНІСЕФ, ВОЗ, і міжнародний контроль за дефіцитом йоду.
Постійний представник ЮНІСЕФ в Україні закликав виховувати дітей у безпечному середовищі і в кліматі економічного процвітання, де діти користуються захищеністю, де діти можуть брати участь і активно робити свій внесок в процес прийняття рішень по питаннях, які їх стосуються.
На парламентських слуханнях виступила учениця гуманітарного ліцею Київського національного університету Тамара Бабакова. Вона внесла пропозицію щодо законодавчого забезпечення обдарованих дітей.
Начальник Головного управління з прав сім'ї та молоді Київської міської державної адміністрації Олександр Кулик наголосив на тому, що "дитинство має бути захищено в цілому, а не окремі його категорії". Він поділився досвідом Києва у вирішенні питань дітей у місті.
Голова Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Ольга Кобець закликала присутніх зробити все можливе, щоб "чорні прогнози для України щодо старіння і вимирання української нації не справдилися, щоб в Україні знову жило 52 млн. громадян".
У ході слухань також виступили завідуюча секретаріатом Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з проблем ВІЛ СНІДу Ніна Марковська, народний депутат Леонід Черновецький, директор Українського гуманітарного ліцею Київського Національного університету ім. Т.Шевченка Галина Сазоненко, Голова парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Геннадій Удовенко, координатор національної мережі "В інтересах дітей" Лариса Байда, народний депутат Ігор Шурма, народний депутат Михайло Косів, заступник директора ПП "Інститут проблем розвитку дитини" Світлана Чередниченко, народний депутат Людмила Супрун, член екологічної асоціації "Зелений світ" Ольга Горішня, народний депутат Василь Надрага, голова Фундації захисту прав дітей Євгенія Павлова, народний депутат Анатолій Раханський, доцент кафедри романських мов Інституту філології Київського Національного університету імені Шевченка Лариса Зязюн, професор Національної медичної Академії післядипломної освіти імені Шупика Наталія Горовенко, народний депутат Катерина Фоменко, керівник відділу дитячої онкології Інституту онкології Академії медичних наук України Григорій Климнюк, головний лікар Дитячої поліклініки номер 5 Шевченківського району Києва Андрій Віленський, голова центру усиновлення Міністерства освіти і науки України Євгенія Чернишова.
У своїх виступах вони торкнулися практично всіх аспектів обговорюваного питання, розповідали про проблеми, ділилися своїм болем і сподіваннями, вносили пропозиції.
Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Микола Томенко, підсумовуючи обговорення, запевнив, що у сесійній залі сидять відповідальні міністри, які будуть виконувати ті розпорядження і ідеї, які висловлювали учасники слухань, які будуть реалізовувати ті постанови Верховної Ради, що будуть прийняті. А справа прем'єр-міністра і віце-прем'єрів – контролювати і допомагати їм це робити.
Микола Томенко також наголосив на тому, що для уряду є принципово важливим змінити загальний світогляд країни і суспільства по відношенню до захисту прав дитини і української родини.
Перший заступник Голови парламентського Комітету з питань охорони здоров'я Михайло Лобода запропонував прийняти Рекомендації профільного Комітету.
Учасники парламентських слухань звернулися до Президента України, до Кабінету Міністрів, до міністерств і відомств, які мають пряме відношення до обслуговування дітей, їх лікування, виховання, захисту прав.
Адам Мартинюк у кінцевому слові висловив задоволення тим, що розмова не залишила нікого байдужим, що вона будила совість і рвала душу.
Він ще раз наголосив на слушності піднятих проблем, зазначив, що варто було б говорити і про таку ганебну проблему, як торгівля дітьми. Вона не знята із порядку денного.
А.Мартинюк також наголосив на необхідності більше говорити про підтримку молодої сім'ї, про підтримку молоді і забезпечення робочим її місцем.
На завершення парламентських слухань перший заступник Голови Верховної Ради висловився за те, щоб наступні слухання з цієї проблематики були ширшими, всеохоплюючими.
На цьому парламентські слухання на тему: "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства" завершились.