17 ТРАВНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: "СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ".
У слуханнях взяли участь народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади, представники Фондів соціального страхування, громадських організацій.
Головуючий на засіданні перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк зазначив, що соціальне страхування та соціальне забезпечення супроводжують кожну людину від перших її кроків життя.
Він нагадав, що парламентські слухання з подібною тематикою відбулися більше ніж 9 років тому. Тоді обговорювався проект законопроекту про соціальне страхування. У 1998 році Верховна Рада прийняла цей законопроект.
Мета нинішніх слухань: обговорити як працює чинний закон, що у ньому є позитивного, що не влаштовує у забезпеченні соціального страхування, визначити больові точки законотворчого процесу, щоб прийняти рішення спрямовані на поліпшення ситуації.
Доповідав Голова Комітету з питань соціальної політики та праці Василь Хара. У своєму виступі він зупинився на історії створення фондів соціального страхування, питаннях реформування системи соціального забезпечення населення, проблемах які існують у цій сфері та шляхах їх вирішення.
В.Хара навів деякі дані, які характеризують загальну ситуацію у цій сфері. Згідно з ними у 2004 році межа бідності склала 263 грн. Цей показник визначає граничну межу, за якою наступає бідність. Таким чином, 13 млн. громадян України, а це більше 28% населення сьогодні знаходяться за межею бідності. При цьому 55% бідного населення відноситься до категорії злиденних. Глибина бідності складає 25%, тобто бідному населенню до межі бідності не вистачає 65 грн. (при 263 грн.). При цьому сукупний дефіцит доходів бідних складає 826 млн. грн. в місяць. Саме така сума необхідна, щоб вивести значну частину населення країни з ганебної зони бідності, яка принижує і ображає людську гідність громадян України, наголосив Голова парламентського Комітету.
Василь Хара далі розповів про деякі успіхи системи соціального захисту, відзначивши, що динаміка останнього року свідчить про незворотню тенденцію на зниження масштабу бідності в державі і поліпшення становища бідного населення.
Торкнувшись роботи парламентського Комітету з питань соціальної політики та праці по здійсненню контролю за виконанням законів соціального страхування, В.Хара зазначив, що такий контроль дав можливість виявити низку недоліків щодо порушення нормативно-правових актів. Зокрема, були встановлені випадки перевищення повноважень головами правлінь страхових фондів, практика формування страхових тарифів і внесків здійснювалась з порушенням базових законів, мали місце не поодинокі випадки ігнорування принципів соціального партнерства і спроби виконавчої влади керувати фондами.
За результатами контролю Комітету були внесені зміни до уставних документів фондів, Кабінетом Міністрів внесені законопроекти по всіх видах соціального страхування, спрямовані на удосконалення законодавчої бази.
В.Хара також повідомив, що і в цьому році знадобилось втручання Комітету у ситуацію, яка виникла у фонді по тимчасовій втраті працездатності, коли при наполяганні міністра праці і соціальної політики було прийнято рішення про скорочення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності на 86 млн. грн. і на 50% скорочені витрати на санаторно-курортне лікування. На шкоду інших соціально незахищених категорій населення робилися спроби порушити законодавство, щоб виконати передвиборні обіцянки, наголосив В.Хара.
Голова Комітету також повідомив, що Комітет тримає під постійним контролем питання відповідності розміру матеріального забезпечення застрахованих осіб положенням Конституції України. За його словами, порядок формування розміру страхових внесків викликає тривогу. Повністю зруйнована система, коли необхідно просто порахувати витрати по матеріальному забезпеченню і наданню соціальних послуг застрахованим особам у відповідності з діючим законодавством і на цій основі розрахувати розмір внесків.
Голова Комітету зауважив, що серед тих, хто записався на виступ, не має голів правлінь страхових фондів. На його думку, вони не можуть висловити об'єктивну точку зору правління, яка може не співпасти з думкою міністра. Таким чином, ті принципи соціального партнерства, які закладені в базових законах, грубо порушуються саме з боку органів державної влади, які повинні здійснювати нагляд за діяльністю фондів через призму закону.
Василь Хара також торкнувся питання введення єдиного соціального внеску. Неодноразовий розгляд Верховною Радою законопроекту не знаходив підтримки серед народних депутатів. Однак, з боку міністерства праці та соціальної політики звучать пропозиції про необхідність його запровадження. За словами доповідача, таке реформування системи соціального страхування може привести до руйнування системи в цілому, оскільки передача навіть окремих схожих функцій в єдиний орган викликає сумнів в частині цільового використання фінансових коштів цих фондів.
Василь Хара висловив думку, що об'єднання страхових внесків на всі види соціального страхування в єдиний призведе до надзвичайної плутанини в виплатах страхових внесків.
Доповідач зазначив, що введення єдиного соціального внеску не може бути законодавчо практично спрогнозованим без завершення повного формування всіх видів соціального страхування.
Комітет з питань соціальної політики і праці разом з мільйонами громадян України, захищених нині діючою схемою соціального страхування, зазначив В.Хара, сподіваються, що Президент України, органи виконавчої влади "дуже обережно підійдуть до теми запровадження єдиного соціального внеску і не будуть нав'язувати соціально необгрунтовані економічно зміни, які без сумніву, приведуть до зруйнування державної системи соціального захисту населення".
Закінчуючи свій виступ, В.Хара, зазначив, що реалізація соціальних функцій іншими суб'єктами соціальної діяльності, включає також правові і економічні механізми. Правові повинні бути реалізовані шляхом розробки і прийняття Соціального кодексу України. Економічні механізми повинні стимулювати розвиток економіки держави, його соціальну спрямованість, ріст доходів населення, в першу чергу заробітної плати. Тому необхідно кардинально реформувати систему оплати праці, відновити стимулюючу функцію заробітної плати, визначити ціну робочої сили, підвищити питому вагу фонду оплати праці, собіватрості продукції, валові внутрішні продукти і в грошових доходах населення.
В.Хара наголосив, що курс України на євроінтеграцію вимагає адаптації нашого законодавства до вимог Європейського Союзу. Сьогодні українське законодавство у сфері соціального страхування відповідає цим вимогам. Залишається тільки проблема із забезпеченням розмірів на рівні європейських стандартів.
Із співдоповіддю виступив міністр праці та соціальної політики України В’ячеслав Кириленко. За його словами, соціальне забезпечення є безумовним пріоритетом діяльності нового уряду і це відображено як в програмі дій уряду, так і в перших його діях. 81 відсоток цьогорічного бюджету спрямовано на соціальні видатки, що є найбільшим показником за всю історію України. Вперше, мінімальна пенсія сягнула рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних – 332 гривні. Розпочато ліквідацію пенсійної зрівнялівки. Якщо до 1 квітня лише 10 відсотків пенсіонерів отримували пенсію вищу за мінімальну, то тепер 53 відсотки. Багаторазово, до 8,5 тисяч гривень, збільшено допомогу по народженню дитини. Істотно зросла допомога на дітей-сиріт, дітей-інвалідів, інвалідів з дитинства, допомога малозабезпеченим самотнім матерям.
Проте уряд усвідомлює, що стабільне зростання життєвого рівня і досягнення соціальної гармонії можливе лише в разі здійснення системних змін, створення сучасної системи соціального забезпечення і соціального страхування. Впродовж 1998 – 2003 років запроваджено чотири із п’яти видів страхування передбачених основами законодавства України про загальнообо'язкове державне соціальне страхування.
Міністр зазначив, що у системі соціального страхування накопичилася ціла низка проблем. Першою з них є та, що чотири страхові фонди здійснюють деякі однакові функції: реєстрація платників страхових внесків, збір цих внесків, контроль за їх надходженням.
Крім того, Фонди соцстрахування з тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків мають спільні функції щодо оздоровлення та реабілітації громадян, а також виконують функції характерні для медичного страхування. Внаслідок цього видатки на адміністрування чотирьох фондів невиправдано зросли, сягнувши 700 мільйонів гривень на рік лише на утримання виконавчих дирекцій плюс ще близько 200 мільйонів на допоміжні видатки. І це при тому, що тільки у Фонді соціального страхування на випадок безробіття після зміни його керівництва вже цього року непрофільні видатки скорочено на 182 мільйони гривень. Це дало змогу відразу збільшити мінімальну допомогу по безробіттю від 125 до 135 гривень.
Таке дублювання, за словами В.Кириленка, обтяжує роботодавців, які повинні звітуватися перед чотирма фондами, подавати чотири платіжних доручення, обслуговувати чотирьох контролерів. Міністр висловив сумнів у потребі кожного з фондів створювати свою систему персоніфікованого обліку, коли можна вдосконалити існуючу систему, наприклад, Пенсійного фонду, для її застосування і в інших видах соціального страхування.
Тому запровадження єдиного соціального внеску на часі. У міністерстві вже утворено робочу групу з розробки відповідного закону, до участі в якій запрошено всі зацікавлені сторони. Уряд буде вносити цей закон на розгляд Верховної Ради.
В.Кириленко також вважає, що діяльність страхових фондів не є прозорою для суспільства. Проведені протягом останніх місяців перевірки засвідчують, що багатомільйонні суми страхових коштів витрачалися неефективно. Протягом останніх трьох місяців директорів трьох фондів соціального страхування звільнено, ухвалені нові, змінені бюджети у двох фондах. Скорочуються статті видатків через які, як правило здійснювалися зловживання. На думку уряду, абсолютна прозорість діяльності фондів, перша передумова ефективності соціального страхування.
Співдоповідач далі торкнувся пенсійної проблеми. Він зазначив, що новий уряд ніколи не відступить від наміру виплачувати пенсії на рівні не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також здійснювати їх подальшу диференціацію залежно від стажу та заробітку.
В.Кириленко запропонував шляхи збалансування фінансів Пенсійного фонду: виведення з тіні вже наявних і створення нових робочих місць, а також перегляд пільг зі сплати внесків на пенсійне страхування, що розширить базу збирання внесків; зростання заробітної плати, яка знову має стати головним джерелом доходів населення. Міністр повідомив, що уряд цього року планує збільшувати мінімальну зарплату щоквартально, а 1 вересня вона зрівняється з мінімальною пенсією, сягнувши 332 гривень.
В.Кириленко зауважив, що все пенсійне законодавство слід привести до єдиних принципів, звівши його, якщо не до одного, то, принаймні, до декількох системних законів.
Міністр також запропонував поряд із солідарною системою створити накопичувальну пенсійну систему, як це передбачено новим базовим законом. Такі кроки оздоровлять не лише систему пенсійного страхування, але і економіку в цілому.
Не менше проблем, зауважив міністр, накопичилося у системі соціального забезпечення. На його думку, державна соціальна допомога має надаватися справді бідним громадянам, але розміри цієї допомоги в дуже стислі терміни мають підвищитись на стільки, щоб жоден громадянин не отримував доходів нижчих за прожитковий мінімум. Сам механізм отримання соціальної допомоги має також бути впорядкованим. Перший крок на цьому шляху вже зроблено: завершується запровадження єдиної заяви для отримання всіх видів допомоги.
Розв'язуючи найгостріші соціальні проблеми, завершив свій виступ В'ячеслав Кириленко, уряд вже сьогодні розпочав роботу над ґрунтовною концепцією нової соціальної політики, яка має відповісти на головні виклики, що стоять зараз перед суспільством. "Країну в якій кожна людина отримує гідний соціальний захист ми можемо створити лише власним розумом і власними руками", - зазначив він.
Ще одну співдоповідь зробив Голова парламентського Комітету в справах ветеранів, пенсіонерів та інвалідів Петро Цибенко. У своєму виступі він торкнувся одного з основних елементів системи соціального страхування - пенсійного страхування.
Голова Комітет зауважив, що під час запровадження пенсійної реформи були задекларувані благородні цілі: отримання пенсії залежно від трудового внеску, підвищення пенсійних виплат з урахуванням державних соціальних гарантій, ліквідація відмінності у рівня пенсійного забезпечення, привілеїв, можливість накопичування коштів у недержавних пенсійних фондах. Однак, гірке розчарування наступило після прийняття урядом 20 листопада 2003 року Постанови Кабінету Міністрів України № 1783 про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян, якою були змінені офіційні показники середньої заробітної плати в Україні за період з 1958-1991 роки та за 2002 рік, а також недодано кожному пенсіонеру від 25 до 124 гривень, залежно від стажу роботи і розміру їх колишньої заробітної плати. Більше всіх при такому "корегуванні" середньої заробітної плати постраждали вчителі, лікарі, працівники культури, аграрного сектору. Наслідком такого нововведення мало таку цікаву річ, чим старший пенсіонер, тим менший в нього розмір пенсії. До цього часу пенсіонери в своїх зверненнях ставлять питання, що зазначена постанова уряду має бути скасована як така, що порушує Конституцію України, фальсифікує державну статистику стосовно середньої заробітної плати в Україні і відкриває можливості для подальшої фальсифікації, ущемлення матеріальних і фінансових прав пенсіонерів, принижує їх честь і гідність.
Однак, зауважив Петро Цибенко, і минулий, і нинішній уряд вважають, що ця постанова є правомірною. Загальне невдоволення спричинила зрівнялівка у рівнях пенсії, до якої вдався уряд, прийнявши постанову від 18 вересня 2004 року про підвищення рівня пенсійного забезпечення. Цією постановою в один ряд були поставлені інваліди, ветерані праці і війни, особи, які мають особливі заслуги перед Україною і ті, які аби як, або аби де працювали кілька років.
Поява цієї постанови викликала особливий подив ще з огляду на те, що кілька проектів законів, спрямованих на вирішення проблеми, встановлення мінімальної пенсії на рівні прожиткового рівню, як цього вимагає стаття 146 Конституції України, і які приймались Верховною Радою, наражались на президентське вето, яке готувалось тим самим урядом. Взагалі, пенсійна реформа, про необхідність якої так довго і багато говорилося, після прийняття і реалізації трьох постанов Кабінету Міністрів була знову повернута в режим ручного управління до дискримінаційної зрівнялівки.
Змінити ситуацію навколо запровадження пенсійного страхування, відійти від зрівнялівки у пенсіях вдалося за наполяганням народних депутатів України, завдяки яким 23 грудня 2004 року було прийнято закон щодо встановлення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму і, відповідно, підвищення пенсії залежно від трудового вкладу. Голова Комітету зазначив, що реалізація цього закону затягнулася в часі, лише у квітні розпочалася виплата пенсій у новому розмірі та доплата до цих пенсій. Закінчення цієї роботи очікується лише в червні поточного року.
Дискусійним і проблемним, на думку П.Цибенка, залишається питання величини оцінки коефіцієнту страхового стажу у солідарній системі, відсотка індексації пенсії у зв’язку із зростанням середньої заробітної плати. Введення показника страхового стажу у співвідношенні один відсоток за один рік роботи зменшує в два рази рівень пенсії в порівнянні з порядком розрахунку, який був передбачений Законом України "Про пенсійне забезпечення". Це оцінюється багатьма громадянами як порушення статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав. Шляхи вирішення цих питань Верховна Рада України разом з урядом мають віднайти.
Далі учасники парламентських слухань у своїх виступах зазначили, що політика соціального страхування та соціального забезпечення має багатогранну форму у її застосуванні, покращанні та стратегії розвитку.
У виступах також зверталася увага на те, що поруч з позитивними результатами в системі соціального забезпечення і соціального страхування мають місце цілий ряд проблем, як в законодавчій сфері, так і в практичній роботі, насамперед, фондів соціального страхування.
Основні проблеми, що потребують вирішення – це наближення розмірів мінімальних страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до рівня прожиткового мінімуму, зокрема, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, запобігання спрямування коштів страхових фондів на фінансування невластивих витрат, звужуючих можливості фондів щодо подальшого посилення рівня платоспроможності матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам. Органами виконавчої влади повністю порушується система формування розміру страхових внесків, коли без урахування вимог законів щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, встановлюється розмір страхового тарифу без економічного обґрунтування, що в подальшому приводить до фінансової нестабільності роботи фондів.
Учасники слухань звертали увагу і на питання, які потребують вирішення в пенсійному забезпеченні. Вони стосується збільшення розмірів надбавок і підвищень до пенсій, передбачених раніше діючим законодавством, які призначаються в розмірах, що фактично склалися на момент введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; здійснення заходів щодо скорочення пільг по сплаті внесків до Пенсійного фонду, а у разі збереження більш сприятливих умов для діяльності АПК, передбачення у видатках Державного бюджету коштів на компенсацію відповідних пільг, а також забезпечення в повному обсязі розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, не допускаючи при цьому запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування; щорічне реальне зростання пенсій та інших соціальних виплат.
Пропозиції стосовно запровадження єдиного соціального внеску мають певні застереження, що його впровадження може призвести до руйнування системи в цілому, відзначалося у виступах. Оскільки, передача навіть окремих спільних функцій в один орган викликає сумніви в частині цільового використання коштів фондів. При цьому фондам залишаються тільки функції проведення страхових виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам. Це може призвести до порушення принципу повноти відповідальності кожного із фондів за фінансову ситуацію в окремому виді соціального страхування.
Відзначивши загальні позитиви укріплення системи соціального захисту, одночасно виступаючі висловили багато критичних зауважень, пропозицій щодо удосконалення існуючої системи страхування.
З метою вирішення проблемних питань системи соціального захисту, з урахуванням набутого досвіду та подальшого розвитку, запровадження європейських соціальних стандартів, комплексному і системному підходу в реалізації поставленої мети, учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів подати на розгляд Верховної Ради законопроекти про:
- розширення бази для нарахування страхових внесків та кола їх платників за рахунок легалізації доходів з метою збільшення надходжень до фондів соціального страхування;
- загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;
- затвердження меж зон радіоактивного забруднення (не знижуючи рівень соціальної захищеності постраждалого населення та реальних наслідків аварії);
- відміну показника "рівень забезпечення прожиткового мінімуму" при визначенні права на надання та розмірів соціальної допомоги;
- внесення змін до Закону України "Про страхування" щодо включення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до переліку обов'язкових видів страхування.
Учасники слухань також рекомендували при формуванні проекту Державного бюджету України на 2006 рік забезпечити:
- фінансування надання соціальних послуг та матеріального забезпечення безробітних з числа незастрахованих осіб за рахунок коштів Державного бюджету України;
- видатки на допомогу по догляду за дитиною до трьох років у розмірі не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- окреме визначення та затвердження обсягів фінансування соціальних витрат по окремих програмах та напрямках;
- реалізацію Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" в частині розробки соціальних стандартів у сфері житлово-комунального, транспортного обслуговування, зв'язку, охорони здоров'я, освіти, фізкультури та спорту, відпочинку та дозвілля;
- підвищення мінімальної заробітної плати до рівня не нижче прожитого мінімуму для працездатної особи;
- в повному обсязі фінансування та впровадження Єдиної тарифної сітки в оплаті праці;
- в повному обсязі розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;
- виконання законів України щодо соціального захисту ветеранів війни, праці та інвалідів у повному обсязі;
- системний та комплексний підхід до формування державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, праці та інвалідів.
Учасники парламентських слухань рекомендували не допустити:
- фінансування фондами соціального страхування заходів нестрахового характеру з метою розширення можливостей фондів підвищення розмірів страхових виплат та здійснення превентивних заходів по запобіганню страхових випадків;
- внесення на розгляд Верховної Ради України змін та доповнень до законодавства України щодо діяльності фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування без погодження зі сторонами соціального партнерства;
- перерозподілу структури страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування між роботодавцями та застрахованими особами до досягнення розміру мінімальної заробітної плати величини прожиткового мінімуму в розрахунку на працездатну особу з одночасним підвищенням розміру заробітної плати.
Учасники слухань рекомендують запровадити з 2006 року щорічний моніторинг відповідності законів України та інших нормативно-правових актів в галузі соціального забезпечення положенням Європейського кодексу соціального забезпечення, а також постійно діючу ефективну систему інформування громадськості щодо здійснюваних державою заходів та державних програм підтримки окремих груп населення. Пропонується запровадити персоніфікований облік громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та фінансування пільг; методику обчислення сукупного доходу сім'ї, що береться для призначення соціальної допомоги, без урахування в ньому сум сплачених особами податків, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; щорічну інформацію про роботу державних соціальних інспекторів; Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Учасники парламентсикх слухань також направили рекомендації фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, міським державним адміністраціям.
Підсумовуючи обговорення, перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк висловив думку щодо доцільності існування такої кількості соціальних фондів. Він також наголосив на уніфікованому підході до критеріїв соціального захисту. На його думку, необхідно встановити такі міри захисту, які були б приблизно тотожними, однаковими, хоча б на рівні мінімального прожиткового рівня.
Однією із проблем, яка безпосередньо стосується Верховної Ради, є велика кількість законів (близько 40 законів), які регулюють проблему, що розглядалася на парламентських слуханнях. Вони не рідко заперечують один одного, не рідко створюють колізії, з яких важко знайти вихід. А.Мартинюк закликав всіх учасників попрацювати над Соціальним кодексом, звести всі ці закони в один закон, в якому буде все уніфіковано і вони не будуть заперечувати один одного. Це завдання на майбутнє. Треба поставити і в найближчій перспективі виходити на кодекс законів, який стосується всього комплексу обговорених проблем, зазначив пергий заступник Голови Верховної Ради України.
На цьому парламентські слухання, присвячені соціальному страхуванню і соціальному забезпеченні в Україні: сучасному стану, проблемам та перспективам розвитку завершилися.