20 КВІТНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: "КУЛЬТУРНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: ПРІОРИТЕТИ, ПРИНЦИПИ ТА ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ".
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, відкриваючи слухання, зазначив, що це не перша розмова щодо проблем культури у сесійній залі парламенту і висловив сподівання, що питанням культури і в майбутньому буде приділятися належна увага з боку парламентаріїв.
Говорячи про підсумки роботи вищого законодавчого органу на царині культури, А.Мартинюк поінформував про здобутки. За його словами, у галузі створення нормативно-правової бази культурної політики Верховна Рада прийняла чимало законів. Це закони: "Про музеї і музейну справу", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про народні художні промисли", "Про охорону культурної спадщини" та інші. А з березня цього року вступив у дію Закон України "Про концепції державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки".
Однак, якщо говорити про виконання цих законодавчих актів, які підготовлені на рівні кращих європейських стандартів, які мали б забезпечувати розвиток нашої культури, то це має зворотній ефект. Збільшується чисельність різноманітних театрів, музеїв, концертних організацій. Водночас значно зменшилася кількість відвідування цих культурно-освітніх закладів. Значно скоротилася і далі невпинно скорочується кількість бібліотечних установ, літературного фонду у цих установах. "Ми стали нацією, яка менше читає і менше купує літератури, не говорячи вже про нашу українську книгу та видання", - зазначив А.Мартинюк.
Проблемою парламентських слухань за словами першого заступника Голови Верховної Ради, полягає в тому, як сконцентрувати всі зусилля у сфері культури, культурної спадщини, які розпорошені по різних міністерствах і відомствах, але злити їх воєдино, щоб це була єдина державна політика.
Доповідав голова парламентського Комітету з питань культури і духовності Лесь Танюк. Характеризуючи діяльність очолюваного ним Комітету, його "опозиційність" до минулої влади, а звідси й невиконання попередніми урядами законів і постанов про культуру, Л.Танюк зазначив, що вони потрапляли на антикультурний, бездуховний ґрунт старої влади і нею блокувалися. "Ця постійно-тимчасова влада розглядала культуру виключно, як мастило для державної економічної машини".
"Про духовний чин культури йшлося мало. В кращому разі, Президент і його почадь могли приїхати на попсового акордеоніста, чи на модну естрадну співачку", - сказав далі Л.Танюк.
Невдоволення такою оцінкою українського духу стало однією з причин майдану: принижений люд повстав, в ньому заговорили честь і гідність і виборов собі нову владу і нову надію. Сьогодні цей люд вже допитується: а де ж обіцяні зміни?
Лесь Танюк, оцінюючи діяльність міністерства культури і нового міністра, зазначив, що Комітет не може сказати своєму профільному міністерству компліментів. "З великою прикрістю констатуємо його кадрову неготовність до виконання стратегічних завдань, його націленість, передусім, на оперативні жанри, ігнорування позиції і досвіду національних творчих спілок, герметичність міністерства. Сьогодні воно буквально закрилося "барикадами" від культури. Впускний режим на Франка,19, либонь, суворіший, ніж там, де ловлять шпигунів".
Голова Комітету нагадав, що парламент визнав кризу культури. Тому ініційовані Комітетом слухання, круглі столи, підтримані сотні ініціатив і проектів, співпраця з міжнародними організаціями, експертами, все це мало на меті не просто виявити локальні поточні проблеми, а систематизувати всю проблематику галузі і розробити загальну стратегію змін. Комітет виходив з необхідності переосмислення ролі культури в суспільстві, яке проголосило своїми орієнтирами демократичний розвиток і ринкову економіку, наповнення задекларованої соціальної політики та конституційних прав реальним змістом, піднесення духовних, історичних і культурних надбань української нації до рівня визнаних цінностей в сучасному європейському та світовому контексті, дооформлення української нації через культуру, освіту і піднесення морального стану суспільства.
Л.Танюк також повідомив про результати моніторингу за участю 150 нобелівських лауреатів, які несподівано для багатьох спрогнозували, що в найближчі 7-12 років третього тисячоліття вперед вирвуться не ті держави, яким належать провідні планетарні енергоресурси, а нації, які стануть носіями інноваційних ідей у гуманітарно-природничій та культурній сферах. А культура, як відомо, це конструктор, креатор інновації.
Саме тому Комітет взяв курс на випереджувальну стратегію. Одним з головних наслідків зусиль Комітету став Закон України "Про концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки", що на нього наклав вето Президент Леонід Кучма і підписав одним із перших Президент Віктор Ющенко. За словами Л.Танюка, це документ надзвичайної ваги. Під цю концепцію мало бути сформовано нове, якісне Міністерство культури, нова організація кіногалузі, нове книговидання та інше. Сьогодні ще не можна цим похвалитися, хоча Верховна Рада і Президент, підписуючи цей стратегічний для України закон сподівалися, що виконавці сприймуть його як вимогу повернутися в культурі обличчям до майбутнього, до її фундаментальності і сутності, визначивши основні проблеми, які необхідно розв'язати, виявивши головні недоліки, які необхідно усунути і окресливши шлях поступу, цілі, завдання, пріоритети.
Голова парламентського Комітету розкритикував міністра культури Оксану Білозір за ряд зроблених неправильних кроків, зокрема він висловив стурбованість вирішенням кадрових питань у сфері культури.
Лесь Танюк наголосив, що для розв'язання наболілих проблем потрібні нові ефективні механізми. До таких механізмів належить постійний фаховий і громадський моніторинг реалізації культурної політики, а також публічна оцінка намічених і досягнутих результатів, публічне обговорення культурних проблем і широке висвітлення їх в засобах інформації, особливо телебаченням, якому бракує не тільки окремого каналу "Культура", а й загалом культурного спрямування, культурного середовища, культурного впливу.
Державна політика в галузі культури - це виконання зобов'язань держави перед громадянами. Які ж це зобов'язання чи виконує їх наша держава, як можна це виміряти, порівнявши скільки було культурних пам'яток на початку 90-х і скільки їх лишилося незруйнованими на сьогодні. А бібліотека, а клуби, а музеї, а заповідники, а книга, а мова, а віра? Чим вимірювати зобов'язання держави та ефективність її політики.
Голова парламентського Комітету наголосив на тому, що вже настав час відійти від кількісних показників до показників якості та ефективності культурних послуг. Наріжним каменем нової моделі культурної політики, за словами Л.Танюка, мають стати визначені стандарти соціальних послуг галузі культури, що гарантуються державою. Зростання обсягу цих послуг свідчитиме про зростання добробуту нації. В такій моделі культурні заклади та установ є виконавцями державних зобов'язань в галузі культури, а отже, показниками їхньої діяльності має бути ефективність та якість наданих послуг.
Для цього треба збільшити фінансування на культуру, але таке збільшення має вести до поліпшення саме культурної сфери розвитку. Але збільшення бюджетного фінансування нічого не вирішить без включення альтернативних джерел і в цьому велика роль держави, яка може і повинна створити необхідні передумови регулювання середовища. Це можуть бути спонсорські кошти, інвестиції, альтернативні джерела фінансування, які поряд із бюджетними коштами складуть основу для цільових програм підтримки пріоритетних напрямів розвитку культури на середню та довгострокову перспективу.
Співдоповідав перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності Павло Мовчан. Він нагадав, що рівно рік тому Верховною Радою було схвалено Постанову, в якій йшлося про шляхи подолання духовної кризи культури, зумовлену багатьма чинниками, серед яких відокремлювались: економічна нестабільність, соціальна незахищеність, особливо молоді, недостатня дієвість нормативно-правових актів, загострення криміногенної ситуації, зростання споживання алкоголю, наркоманія, проституція, поширення захворювання на СНІД. Після тих політичних змін, що сталися, вважає П.Мовчан, тепер є всі підстави розглядати проблему духовної кризи, кризи культури не лише в тому усталеному аспекті, а й виходити на ті шляхи, де значних і економічних затрат особливо не вимагається. Зокрема, він процитував згадувану Постанову "виховання особистості в дусі патріотизму та поваги до Конституції України, або ж формування у молоді демократичного світогляду, дотримання громадянських прав і свобод, поваги до традицій, культури, віросповідання та мови, спілкування народів світу".
Згідно з цією Постановою "Подолання духовної кризи в суспільстві повинно здійснюватися шляхом розвитку гуманістичної освіти, що ґрунтується на культурно-історичних цінностях народу, його традиціях і духовності".
Вся проблема полягає в тому, чи спроможна реалізовувати нинішня влада все те, що недвозначно сформульовано рік тому.
Павло Мовчан ще раз звернувшись до тексту постанови процитував: "Утвердження національної ідеї, що сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури, оволодіння цінностями світової культури загальнолюдськими надбаннями", зазначив, що він не чув з моменту формування уряду хоча б щось про національну ідею.
Перший заступник голови парламентського Комітету далі зазначив, що кожна нація, яка становить велику історичну спільноту передовсім відзначається самобутністю своєї мови, культури, психології, тобто своєрідністю окремого менталітету, традицій, звичаїв, національної кухні, тощо. Суспільствознавці стверджують, що для того, аби народ став нацією, він повинен бути наділений державотворчою енергією, яка в свою чергу акумулюється в національній мові та культурі. Кожна нація наділена певним рівнем самосвідомості, патріотизмом, самоідентифікацією, спільною історичною пам'яттю, спільною волею до самоутвердження через реалізацію властивою тільки їй космічною програмою через рідне слово, через свою культуру. Тому кожна нація прагне якомога швидше сформувати свою культурну, інформаційну, комунікативну систему для поширення знань, досвіду, культурних набутків, мовного насичення. Цей процес формування культурного, духовного, освітнього, українного середовища занадто затягнувся, вважає Павло Мовчан.
Сьогодні українська екзистенція великою мірою залежить від потенціалу слова, інтелекту та духовності національної еліти, від критеріїв її формування. Нагромаджений духовний, культурний, інформаційний ресурс нації, який акумулювався протягом віків є величезним капіталом, ціну якого ми не спроможні скласти нині, але від нього, саме від нього залежить динаміка розвитку суспільства, духовно-інформаційна його мобільність, саме в лоні культури відбувається формування національної еліти як ядра нації, без якої немислима українська національна перспектива, наголосив перший заступник голови Комітету.
Чи не тому понижувався тривалий час соціальний статус українських митців, письменників, працівників культури? І чи не тому нам необхідно сферу культури, української культури розглядати в особливому ракурсі, як найважливішого чинника в процесі державотворення.
Павло Мовчан вважає, що тепер слово за новою українською владою, яка мусить дослухатися до тих закликів, які лунали на майдані: "Україні - українську владу! Україні - українську культуру!" Адже наші опоненти добре розуміли, що як нація, яка втрачає мову, культуру, історичну пам'ять, тобто самосвідомість, перетворюється на субстрат, на сирий матеріал для чужої творчості.
Основною метою культурної політики, вважає Павло Мовчан, має стати формування повнокровної, повноцінної нації не лише засобами економіки, а й нагальною необхідністю формування цілісної системи ціннісних орієнтирів, тобто відповідної ідеології, обпертої на національно-культурну єдність та на нашу національну самобутність.
Другу співдоповідь зробила міністр культури і мистецтв України Оксана Білозір. Говорячи про універсальний інструмент кожної політичної нації, яким є культура, міністр культури наголосила на тому, що культура є тим стратегічним напрямком, який повинен і зобов'язаний об'єднати українську спільноту в один великий український народ. Тому стратегічна мета міністерства полягає у тому, щоб культура, її потужна креативна сила дала справжню свободу, дала честь і гідність, і повагу до себе, як до громадянина своєї держави, була спрямована на трансформацію і оновлення усього нашого життя.
О.Білозір зауважила, що є багато проблем, які залишились і передались від старої влади, і міністерство знає як їх вирішувати. Але міністр культури і міністерство, як орган центральної виконавчої влади, вважає, що пріоритетом є сьогодні виростити нову людину для нової України. Міністр культури вийшла з ініціативою про започаткування великого соціального проекту під назвою "Культура великого народу починається з душі маленької дитини". Програма складається з кількох напрямків: музично-естетичне виховання у дошкільних закладах; музичне образотворче мистецтво початкової школи; наскрізне музичне виховання загальноосвітньої середньої школи; мистецтво як засіб і ціль у житті для дітей з фізичними вадами.
О.Білозір повідомила учасникам слухань, що очолюване нею міністерство відтепер називається Міністерство культури і туризму. Говорячи про подальшу роботу міністерства, міністр назвала одним з пріоритетних напрямків охорону культурної спадщини. Для цього необхідно створити Державний реєстр національного культурного надбання (сьогодні такого реєстру нерухомих пам'яток культури в державі не існує).
Міністерство культури займає жорстку позицію щодо захисту і збереженню від бездумної приватизації і зникнення архітектурних і археологічних пам’яток. Міністр перерахувала розроблені програми порятунку таких унікальних об'єктів, як Кам'яна могила, Хортиця, Батурин, батьківщина видатного поета Тараса Шевченка.
Міністерство особливого значення надає ефективному використанню культурно-історичної спадщини, як потужному ресурсу розвитку України. Міністр висловилася за те, що кожному громадянину треба дати доступ до нашої культурної спадщини, відкрити для себе свою історію і культуру, і відкрити Україну, як важливу частину світової цивілізації світові.
Важливим аспектом діяльності міністерства, за словами О.Білозір, є музейна справа. У цій сфері є дуже багато проблем, які законодавчо не врегульовані, зокрема, збереження цінностей у музеях різних форм власності, державних, комунальних, приватних, збереження і передача церковного майна і предметів сакрального мистецтва, заборона продажу складових музейних колекцій так званих не раритетних пам’яток.
Ще одним важливим напрямком роботи міністр вважає створення умов для розвитку всіх видів мистецтв України. Запорукою мистецтва сьогодні є конкретний митець і тому особливу увагу міністерство приділятиме формуванню творчої особистості. Першочерговим завданням є збереження і вдосконалення системи мистецької освіти.
Торкнувшись кадрових питань у своїй доповіді міністр культури повідомила про деякі кадрові рішення, зокрема про звільнення з посади генерального директора Національної кіностудії імені Довженко Віктора Приходька і режисера Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки Михайла Рєзніковича.
Завершуючи свій виступ, О.Білозір нагадала про озвучену нею модель культурної політики. Вона зазначила, що міністерство виходить з ініціативою підняти не менше 14-ть культурно-мистецьких центрів в Україні, які б створювали культурно-мистецькі еліти, щоб ми могли пізнати культуру свого краю у повному різноманітті. Адже "культура зберігає те, що забуває історія", - наголосила міністр культури.
Після доповіді і співдоповідей відбулося обговорення винесеного у заголовок парламентських слухань питання. У ньому взяли участь народні депутати, відомі фахівці у галузі культури, видатні діячі мистецтва, представники державних та громадських установ, які опікуються питаннями культури.
Професор, заслужений діяч науки і техніки Сергій Кримський у своєму виступі наголосив на тому, що "особистістю є нація з її індивідуальними характеристиками. Тому зараз культура втілює національну ідею як заклик до створення загальноцивілізаційної основи представництва нації в світовому співтоваристві". Він також зазначив, що культура стала базою інформаційного суспільства, базою цивілізації і тому суспільство чекає від міністерства культури створення цивілізаційних проектів розвитку українського соціума, а не тільки фінансово-кадрового правління.
Народний депутат Микола Жулинський звернувся до концепції розвитку гуманітарної сфери, яка була розроблена в 2000-2001 році урядом Віктора Ющенка. Вона не була схвалена колишнім Президентом України. Тому якщо говорити про культурну політику, то в першу чергу виникає питання: хто її має проводити? Держава. Якщо держава, то хто відповідає, що ця культурна політика послідовно системно не проводиться. Народний депутат вважає, якщо не буде розроблена системна політика у культурі і культура не стане головним інструментом консолідації українського народу, якщо культура не стане пріоритетом в широкому розумінні цього слова, маючи на увазі не тільки освіту, науку, а взагалі, життєдіяльність української людини, до того часу, нічого не вдасться змінити.
Директор Донецького академічного музично-драматичного театру Марко Бровун вважає, що на сучасному етапі, щоб розвивалася галузь культури, слід розробити і впровадити систему заходів щодо її розбудови, привівши у відповідність з сьогоднішніми реаліями законодавчу базу, яка б регламентувала діяльність усіх суб'єктів культури, зокрема, вдосконаливши закони про театр, меценатство, гастрольну діяльність, прийнявши інші законодавчі акти, а також необхідно переглянути нормативи економічного забезпечення галузі.
Голова Національної спілки кінематографістів Борис Савченко привернув увагу до національного кіно, стан якого назвав жахливим. Організаційна структура застаріла, техніка розбита, технології відсталі, держава вкотре відвернулася від культури, а Спілка кінематографістів заклякла в розгубленості. А між тим, кіно володіє величезною магічною силою. "Там, де кінематограф розвинений, він стає важливим сектором економіки з найбільшим потенціалом зростання, включаючи прибуток і створення робочих місць", - зазначив Б.Савченко. Звичайно, йдеться про кінематограф ринкових відносин в державі, що послідовно розбудовує громадянське суспільство. Б.Савченко підкреслив: "Спілка кінематографістів України має всеохватну програму дій, розраховану на співпрацю з майбутньою державною структурою управління кінематографом".
"За часи затяжної хвороби нашого кіно, і нашої держави, виникло багато серйозних проблем. Як їх лікувати, краще всіх знають самі кінематографісти. Покличте нас! Дайте нам шанс, і ми оновимо національний кінематограф, доведемо його до рівня світового і гідного майбутньої України, в яку ми безмежно віримо!", - завершив промовець.
Художній керівник Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Верьовки Анатолій Авдієвський, підтримавши виступ міністра культури О.Білозір щодо розвитку музичного, естетичного виховання дітей, висловився за те, щоб воно зайняло пріоритетне місце у школах. "Треба все робити для того, щоб діти наші повноцінно виховувалися", - наголосив А.Авдієвський.
Директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Рильського НАН України Тетяна Скрипник звернула увагу на те, що в українському середовищі склалася негативна суспільна думка щодо етнокультури. Вона переважно сприймається, як периферійна, як провінційна, як шароварна. Винними у формуванні такого стереотипу Т.Скрипник назвала засоби масової інформації, медійних працівників, які певним чином сприяють усталенню такого стереотипу.
Директор Інституту мовознавства наголосила: "ми ще не засвоїли, що заникуючи, занедбуючи свою чи чужу культурну самобутність, ми втрачаємо той набуток, який конче потрібен нам для нашого утвердження".
Тетяна Скрипник вважає, що народна традиційна культура не може розвиватися поза певною системою наукових інституцій, які дають їй можливість належно предстати перед світом.
Народний депутат Володимир Воюш привернув увагу до переслідування колективу Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки і його режисера Михайла Рєзніковича, які під час президентських виборів активно і відкрито підтримували кандидата на пост Президента Віктора Януковича. Переслідування театру викликало широкий резонанс як в Україні, так і за межами України. Народний депутат рішуче засудив "дії влади, спрямовані на руйнування вітчизняної культури, переслідування діячів культури за політичні переконання".
Під час виступів учасники слухань також наголошували на тому, що Україна стала фактично полігоном для розвитку низькоякісних, в основному російських, антрепризних проектів, які не завжди сплачують податки державі, збираючи великі прибутки, і руйнують культурно-мистецький процес держави. Наслідки такого руйнівного впливу долаються потім десятками років. Промовці звернули увагу і на культурне життя на селі, яке занедбане і, яке необхідно негайно відроджувати.
Учасники слухань також наголошували на тому, що загальновідомі засади культурної політики - це передусім історична спадкоємність, критичні засвоєння спадщини, наступність, різноманітність, органічне поєднання традицій новаторства, демократизм і гуманізм всіляко ігноруються владою. Тому замість духовності є її сурогат, антикультура. Щоб нормалізувати культурне життя суспільства, треба насамперед його вилікувати від політичних і соціальних болячок, оздоровити духовно, будувати його на основі справедливості, добра, чесності.
На парламентських слуханнях виступили: директор Інформаційно-аналітичного центру "Демократії через культуру" Олександр Буценко, народний депутат Михайло Косів, народний депутат Іван Бокий, художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танців імені Вірського Мирослав Вантух, мер міста Слов'янська (Донецька область) Анатолій Левіт, народний депутат Іван Минович, книговидавець і письменник Дмитро Капранов, народний депутат Левко Лук'яненко, голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України Євген Шевченко, народний депутат Ярослав Кендзьор, секретар Громадської ради при Комітеті з питань культури і духовності Ольга Музичук, народний депутат Леонід Черновецький, голова Міжнародної громадської організації "Українське реріховське товариство" Володимир Козар, народний депутат Володимир Яворівський, голова Спілки дизайнерів України Юрій Борисов, народний депутат Василь Надрага, голова Президії ради директорів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів Олександр Шаліт, доктор мистецтвознавства, професор Володимир Горпенко, артист Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки Кирило Кашляков, народний депутат Іван Заєць, художній керівник хорової капели Олександр Жигун, народний депутат Іван Рішняк.
Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Микола Томенко, підсумовуючи складну принципову розмову, повністю розділивши характер дискусії, зазначив, що для того, щоб рятувати те, що занедбувалося і знищувалося і в попередні роки, і в останні 14 років, треба мати не тільки любов до України і любов до української культури, треба щоб ця любов до української культури, до української мови і до України базувалася на розумінні того, як повернути українську культуру, українську мову в наше життя.
Для уряду сьогодні є надзвичайно важливим вибудувати цілісну зрозумілу систему, як виходити з цього становища.
М.Томенко закликав учасників слухань змобілізуватися і почати працювати на українську культуру. Він пообіцяв, що уряд не буде підтримувати конкретних людей чи конкретні бренди. "Уряд буде підтримувати ідеї, проекти, які будуть робити прорив в галузі української культури, бо тільки це може привернути увагу, якісний талановитий продукт може повернути повагу до української культури", - наголосив віце-прем'єр-міністр.
Голова парламентського Комітету з питань культури і духовності Лесь Танюк на закінчення парламентських слухань поінформував їх учасників про підготовлені рекомендації. Зокрема, ними запропоновано Президентові України створити при Секретаріаті Президента України дорадчий орган з представників української інтелігенції, визнаних діячів культури і мистецтв, членів творчих спілок, відомих науковців для сприяння у вирішенні стратегічно важливих питань по окремих конфліктних ситуацій у галузі культури. Ці конфліктні ситуації мусять вирішуватися авторитетними людьми, які виважують все на всіх різних поверхах і мають досвід.
Запропоновано також створити під патронатом Президента України благодійний фонд "Інвестиції в культуру" для залучення коштів міжнародних та вітчизняних інвесторів та створення інноваційного джерела фінансування потреб культури.
На цьому парламентські слухання на тему: "Культурна політика в Україні: пріоритети, принципи та шляхи реалізації" завершилися.