Відкриваючи слухання, заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко назвав питання інституту сім´ї "надзвичайно важливим та вразливим". Він, зокрема, сказав, що протягом останніх років парламент зробив суттєвий внесок у законодавче забезпечення соціального захисту сімей. Водночас, на його думку, прийняті закони, незважаючи на високу оцінку міжнародних структур, "не дають серйозного результату, оскільки не діють системно".
М.Томенко зазначив, що і попередній, і теперішній уряди багато зробили в частині фінансової підтримки народжуваності дітей, зокрема, збільшили суми виплат на народження першої, другої і третьої дитини. Водночас, за словами головуючого, "такі поодинокі речі не підтримані загальною державною суспільною та інформаційною модою на сім´ю в Україні". Політик наголосив, що "доки не буде сформульовано і закріплено цієї моди і доки на телебаченні чи в масовій свідомості будуть модними трохи інші стандарти поведінки, агресивні, не сумісні з українською традицією, доти матимемо безліч проблем". Він повідомив, що сьогодні, за оцінками експертів, кількість сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, складає понад 100 тисяч, і в них виховується понад 200 тисяч дітей.
Заступник міністра з питань сім'ї, молоді та спорту Юрій Сизенко навів деякі статистичні дані. За його словами, станом на кінець 2010 року в Україні налічувалося 37,8 відсотка сімей з дітьми до 18 років; в тому числі з однією дитиною - 73,5 відсотка, з двома - 23,5 відсотка, з трьома та більше - 3 відсотки. "Як бачимо, з кожним десятиліттям в країні зменшується кількість сімей з дітьми. А багатодітні сім'ї стають виключенням. Україна стає країною сімей з однією дитиною", - зазначив урядовець і наголосив, що чинний уряд усвідомлює свою відповідальність за створення ефективної системи державної сімейної політики через забезпечення стабілізації та поступове покращення економічної ситуації в країні.
Ю.Сизенко також підкреслив: "Потрібно вжити заходів, які дозволяють суттєво збільшити рівень оплати праці на підприємствах і установах. Врешті-решт ми маємо вийти на той рівень, коли середня заробітна плата одного робітника має компенсувати витрати на утримання двох - трьохдітної сім'ї. Важливим аспектом державної соціальної політики стосовно сімей має бути створення сприятливих умов для використання трудового потенціалу родини. Для цього необхідно: створити сприятливі умови для виконання батьками своїх сімейних обов'язків; стимулювати пільгове оподаткування місцевих ініціатив та підприємств, що створюють робочі місця для молоді, молодих сімей; розробити модель пільгового кредитування молоді та молодих сімей на організацію своєї справи, самозайнятості".
Характеризуючи проблему забезпечення молодих сімей житлом, заступник міністра, зокрема, сказав: "Вирішення житлових проблем молодих сімей регулюється Законом "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні". На стимулювання молодіжного будівництва також спрямована Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки. Але щорічно з 2002 року лише 2,8 молодих сімей, які були на квартирному обліку, отримали житло, а обсяги введеного в експлуатацію житла склали лише 12 відсотків від запланованого. Отже, процес фінансування житлового будівництва в Україні потребує модернізації та забезпечення ефективності фінансових механізмів. На нашу думку, одним із шляхів вирішення проблеми забезпечення сімей житлом є впровадження програми соціального житла".
Виступаючий також підкреслив, що в роботі з надання соціальних послуг необхідно: вдосконалити форми консультативної роботи з питань шлюбу, виховання дітей, статевого виховання підлітків і молоді; розробити та задіяти національну модель соціально-економічного патронажу молодих шлюбних пар, сімей з дітьми, особливо багатодітних, неповних та соціально неблагополучних, для різних рівнів впровадження: місто, село; забезпечити переорієнтацію державної сімейної політики на попередження сімейного неблагополуччя; ввести посаду фахівця соціальної роботи в громаді з метою забезпечення раннього виявлення та вчасного надання адресної комплексної соціальної допомоги сім`ям та координації діяльності суб`єктів соціальної роботи у вирішенні проблем сімей; забезпечити подальший розвиток системи закладів, що надають допомогу людям з алкогольною та наркотичною залежністю; забезпечити міжсекторальну взаємодію в роботі з сім`ями.
Голова парламентського Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Павло Костенко, зокрема, зазначив наступне: "Саме життя засвідчує, що сім'я не втратила свого значення в нашому суспільстві. Так, сім'я переживає серйозні труднощі, і ці труднощі пов'язані з процесом оновлення сім'ї в умовах трансформації нового суспільства, а не з її відмиранням. Для України, за висновками експертів Інституту соціології Національної академії наук, особливу тривогу викликає тенденція подальшого поширення однодітності та бездітності, збільшення неповних сімей, які складаються переважно з матері і дітей внаслідок збільшення кількості розлучень і випадків безшлюбного материнства, поширення сімейних стосунків, заснованих на юридично неоформлених шлюбах, зростання безшлюбної самотності та підвищення частки одинаків не лише у старшому, але і в молодшому віці внаслідок зубожіння, насамперед, відсутності постійної роботи, житла, підвищення чоловічої смертності у середньому та старшому віці, значне зростання трудової міграції".
Народний депутат підкреслив також, що сьогодні Верховній Раді України та уряду доцільно врегулювати законодавство щодо діяльності закладів соціального захисту сімей і дітей, що створені громадськими організаціями. "Не завадило б також створити відповідну законодавчу базу щодо запровадження соціального замовлення для таких організацій з боку держави", - сказав П.Костенко.
Він висловив також думку профільного парламентського Комітету, відповідно до якої за підсумками парламентських слухань повинна бути визначена стратегія державної сімейної політики, розроблена та затверджена законом загальнодержавна програма забезпечення розвитку сім'ї на довгостроковий період, налагоджене функціонування системи державного моніторингу за становищем сімей, насамперед сімей з дітьми, забезпечене ефективне використання бюджетних коштів на підтримку сімей, яке б сприяло збільшенню народжуваності, покращенню здоров'я дітей. "Але шлях реформування і подолання негативних явищ в державній сімейній політиці не має закінчуватися на стадії прийняття програми чи закону, провадження дійсно ефективної державної сімейної політики залежить також і від якості роботи державних структур та їх взаємодії з неурядовими організаціями, і, насамперед, від залучення самих сімей до вирішення власних проблем",- підсумував виступаючий.
Народний депутат Оксана Білозір у своєму виступі наголосила, зокрема, що необхідно створювати умови і запроваджувати стимули, що зроблять прийнятним народження дитини відповідальними батьками навіть за складних обставин і дозволять їм забезпечити належне виховання і освіту своїх дітей. "До таких стимулів належить: формування материнського капіталу, запровадження програм дитячого страхування, забезпечення можливості роботи неповний робочий день та за гнучким графіком, врахування часу, витраченого на догляд за дитиною, до пенсійного стажу. Нам необхідно переводити і переходити до нової моделі оподаткування сімей, особливо тих, які мають дітей. Сім'ї з дітьми мають отримати особливий податковий статус, більш вигідний, ніж бездітні сім'ї або одинокі платники податків. Це заохочує батьків виховувати декілька дітей",- зазначила О.Білозір.
Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко звернув увагу присутніх на те, що складні економічні процеси, що відбуваються в державі, на жаль, мають безпосередній вплив на становище сім'ї. "Маємо прикру ситуацію, коли кількість дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, не зменшується щорічно, а збільшується. І на сьогодні майже 150 тисяч таких сімей є на обліку в соціальних службах. В країні велика кількість соціально не адаптованих батьків, які не справляються з батьківськими обов'язками. Впродовж багатьох років ми, захищаючи дітей від сімейного неблагополуччя, караємо батьків за незадовільне виконання обов'язків, позбавляємо їх батьківських прав", - також зазначив він.
На думку Уповноваженого, з метою підвищення соціальної підтримки сім'ї необхідно: переглянути чинну в Україні процедуру позбавлення батьківських прав, перебачивши обов'язкове інформування органами опіки та піклування судів про здійснення ними діяльності з надання допомоги сім'ям у виконанні ними батьківських прав; запровадити обов'язковий соціальний супровід осіб, у яких за рішенням суду діти вилучені без позбавлення батьківських прав, та осіб, які заявили про бажання поновити свої батьківські права; внести пропозиції до Верховного Суду про неприпустимість існуючої практики прийняття рішення про позбавлення батьківських прав осіб, які не можуть виконувати батьківські обов'язки через бідність або інвалідність.
Під час слухань наголошувалося також, що заходи, які проводяться з боку державних органів влади щодо стимулювання народжуваності в Україні, не забезпечують збільшення рівня народжуваності навіть до рівня звичайного відтворення населення, що в першу чергу пов´язане із докорінною зміною ціннісних орієнтацій населення, коли для більшості населення багатодітність асоціюється з матеріальною скрутою та низьким рівнем проживання. За словами виступаючих, найпоширенішим типом сім‘ї з дітьми є однодітна сім´я, причому кількість сімей, які обмежуються народженням і вихованням лише однієї дитини, з року в рік збільшується, а кількість сімей з трьома і більше дітьми швидко зменшується. До основних перешкод народження бажаної кількості дітей населення країни відносить недостатність матеріального забезпечення, відсутність належних житлових та необхідних умов для забезпечення майбутнього дітей, зазначали виступаючі.
На думку учасників обговорення, погіршення матеріального становища переважної більшості сімей з початку 1990-х рр., а також після розгортання світової економічної кризи у 2008 році позначилося на дітях і на процесі їх виховання. З одного боку, матеріальні проблеми породжують напруженість у сімейних стосунках, обмежують витрати на виховання і навчання дітей, з іншого - провокують батьків на пошук додаткового заробітку, що призводить до фізичного й психологічного перевантаження і зменшує резерв вільного часу, необхідного для занять з дітьми.
Учасники слухань висловилися за доцільність рекомендувати Верховній Раді прискорити розгляд та прийняття законопроектів про внесення змін до Закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (щодо визначення статусу одиноких батьків та про внесення змін до Сімейного кодексу (щодо підвищення рівня мінімального шлюбного віку). Як зазначалося під час обговорення, доцільно було б також рекомендувати уряду розробити та внести на розгляд Верховної Ради законопроекти: про загальні засади державної сімейної політики; про внесення змін до Закону "Про соціальні послуги" щодо запровадження соціального замовлення соціальних послуг; про внесення змін до Закону "Про місцеве самоврядування" щодо повноважень органів місцевого самоврядування з розвитку системи соціальних послуг в громаді з підтримки вразливих сімей з дітьми, формування засад відповідального батьківства; про внесення змін до Сімейного Кодексу та Закону "Про охорону дитинства" щодо трактування поняття "сімейний патронат" та запровадження альтернативних сімейних форм догляду за дітьми.
Учасники обговорення також підкреслили, що при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік треба передбачати окремим рядком видатки для пільгового довгострокового державного кредитування молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію), придбання житла та на реалізацію програми часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла.
Головуючий висловив упевненість в тому, що всі пропозиції, висловлені під час слухань, будуть опрацьовані у профільному парламентському Комітеті та включені до Рекомендацій парламентських слухань, які Верховна Рада затвердить окремою постановою.