16 БЕРЕЗНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ З ПИТАНЬ ЗДІЙСНЕННЯ СУДОВО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ.
У них взяли участь народні депутати України, Голова Верховного Суду України Василь Маляренко, Голова Вищого Господарського суду Дмитро Притика, Голова Конституційного Суду України Микола Селівон, представники уряду, керівники відповідних міністерств і відомств, голови апеляційних, загальногосподарських і військових судів, члени Ради суддів України, голови районних судів міста Києва, керівники територіальних управлінь державної судової адміністрації в областях, в містах Києві та Севастополі, представники юридичних, наукових і вищих навчальних закладів, Академії суддів України, керівники Спілки юристів, Спілки адвокатів України, інших громадських, правових об'єднань.
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, відкриваючи слухання, зазначив, що проблеми, пов'язані із станом правосуддя, здійсненням судової реформи є чи найгострішими для суспільства, а тому обрані для парламентських слухань невипадково. За його словами, немає більш гострої, важливої сфери суспільних відносин, які одночасно зосереджували особисті, майнові, економічні, соціальні, політичні права особи та громадянина, а також господарюючих суб'єктів.
Ідеологія судової реформи, починаючи із прийняття у 1992 році відповідної концепції полягала в тому, що реформування інститутів судової влади і системи її законодавчого забезпечення повинні проводитись не в інтересах 7,5 тис. суддів, а в інтересах 48 млн. громадян, заради яких судді і покликані іменем України охороняти права і свободи.
Володимир Литвин наголосив, що проведення судово-правової реформи для Верховної Ради є пріоритетним напрямком роботи. На цьому напрямку досягнуто певних результатів. Суспільство, держава живуть за новими Цивільним, Господарським, Кримінальним, Земельним кодексами, Законом про судоустрій України. Забезпечена реалізація принципів Перехідних положень Конституції малою судовою реформою. Створено необхідні умови для нормальної ефективної діяльності Конституційного Суду України, Верховного Суду і Вищого Господарського суду України.
Але це тільки основа, початкова база для функціонування судової влади і здійснення судочинства. Потрібно визначити перспективи дальшої модернізації судової системи, розширення гарантій захисту, прав громадян у судочинстві, забезпечення верховенства права у вирішенні спорів та встановленні відповідальності суб'єктів права. Після малої судової реформи і прийняття Закону України "Про судоустрій України" місцеві, Вищий Господарський і Верховний Суд України працюють на виснаження. Геометрично зростає кількість нерозглянутих справ. Водночас в апеляційних судах спостерігається дещо інша картина. Є ще одна проблема, коли для громадянина існує трирівнева система проходження справ, а для господарюючих суб'єктів чотири ланки з повторною касацією у палаті Верховного Суду України.
Голова Верховної Ради наголосив на деяких проблемних питаннях судової реформи і зазначив, що парламентські слухання повинні дати цілісне системне бачення підходів до їх розв'язання з урахуванням реалій життя, потреб будівництва демократичної, правової, соціальної держави.
Доповідав Голова Верховного Суду України Василь Маляренко. Він наголосив на тому, що пріоритетним завданням судової гілки влади був і залишається якомога надійніший захист конституційних прав і свобод людини, законність та правопорядок у державі. Це є суттю правосуддя і його стратегічною метою. Ознайомивши присутніх з деякими цифрами щодо роботи судових органів, зокрема щодо надходження до судів позовів і скарг на бездіяльність органів влади, яке порівняно з 1992 роком зросло у 38 разів і тенденція до зростання зберігається, щодо зростання довіри громадян до суддів, В.Маляренко зазначив, що ще не можна говорити про те, що права і свободи людини у нашій державі захищені судом на належному рівні.
Серед причин такої ситуації доповідач назвав повільне, хаотичне і безсистемне реформування судової системи, яке постійно поєднується з контрреформуванням, намаганням переглянути ті рішення, які вже ухвалила Верховна Рада України.
Законодавче забезпечення реформи, за словами В.Маляренка, бажає кращого. Складається враження, що законодавець, створюючи нові закони щодо організації правосуддя, не має чітких концептуальних уявлень щодо напрямку, в якому треба рухатися.
Голова Верховного Суду висловив стурбованість суддів щодо того, що подальші кроки законодавця можуть бути не виваженими і це може призвести до вкрай негативних наслідків. Найбільш болючим, в силу його невизначеності, лишається питання щодо судового устрою держави.
Головною причиною цієї невизначеності В.Маляренко назвав відсутність у Конституції чітких орієнтирів щодо судоустрою і відсутність концепції судової системи.
Ще одним важливим питанням Голова Верховного Суду назвав питання незалежності судової гілки влади. Незалежність судової влади в цивілізованому світі є найголовнішою гарантією неупередженого правосуддя, тобто якісного і справедливого захисту Конституції та її цінностей, забезпечення законності і правопорядку, а в цілому підтримання стабільності в державі.
В.Маляренко зазначив, що державою зроблено ряд кроків у напрямку забезпечення незалежності суддів, в законодавчому порядку визначені гарантії незалежності, проте спостерігається і небезпечне намагання реставрації "кишенькового суду". Судді вважають, що деякі положення законодавства щодо суддівської недоторканості доцільно удосконалити.
Кілька слів доповідач сказав про умови здійснення судочинства, які за останні два роки помітно покращилися. Але до завершення цієї роботи ще далеко. Приміщення, які займають суди, не відповідають технічним і санітарним вимогам. Ця проблема ще більше загостриться після того, як набере чинності новий Цивільно-процесуальний кодекс, відповідно до якого суди під час розгляду справ будуть здійснювати повне фіксування кожного судового процесу технічними засобами, незалежно від бажання сторін, що можливо лише в залах судових засідань. Суди до цього не готові.
Однією із надзвичайно важливих складових судово-правової реформи Голова Верховного Суду назвав належне забезпечення судів процесуальним законодавством. На сьогодні не прийнято Кримінально-процесуальний, Адміністративний, Господарський процесуальний кодекси, Кодекс про адміністративні правопорушення, внаслідок чого суди при здійсненні правосуддя вимушені керуватися застарілими, суперечливими та розбалансованими старими кодексами, а часто діяти на підставі власних придуманих процедур. Ті кодекси, які прийняті, відзначаються непослідовністю, не виваженістю, іншими істотними недоліками.
Тривалий час очікують прийняття надзвичайно важливі для реформи закони про правову допомогу громадянам, про справляння та використання судового збору, про адвокатуру, про прокуратуру та інші.
Під час підготовки нових Цивільного та Господарського кодексів не було дотримано єдиного наукового підходу з точки зору законодавчої техніки щодо структури напрямів, комплексу правовідносин, якими вони повинні врегульовуватися, що потягло велику кількість неузгодженості між цими кодексами. Деякі норми взагалі суперечать одна одній. Це стало причиною багатьох колізій при застосуванні правових норм і прийняття судами взаємовиключних рішень.
Наближається до завершення розгляд парламентом проекту нового Господарського процесуального кодексу. Однак під гаслами захисту державних інтересів відзначається намагання перенести в нову редакцію цього кодексу ті положення, що раніше відхилялися Верховною Радою як неприйнятні і проти яких послідовно виступав Верховний Суд.
В.Маляренко наголосив на тому, що законодавець в процесі реформи надто неспішно використовує світовий досвід і можливості, які надає технічний прогрес.
Окресливши майже всі проблеми проведення судової реформи і запропонувавши шляхи їх розв‘язання, Василь Маляренко звернув увагу народних депутатів на те, що їх не розв'язання може призвести до серйозного розбалансування і послаблення судочинства, зашкодить авторитету не тільки судової влади, але й держави в цілому. Можуть бути поставлені під загрозу конституційні права і свободи людини. Це дійсно може загрожувати національній безпеці держави.
Голова Верховного Суду закликав сформувати таку судову систему, яка має не декларативно, а реально відповідати соціальним і правовим запитам громадян, державним інтересам, бути фінансово та кадрово забезпеченою. Тільки за таких умов вона може бути ефективною.
Голова Комітету з питань правової політики Василь Онопенко у своєму виступі проаналізував пропозиції суб'єктів законодавчої ініціативи, зацікавлених відомств, суддів різних рівнів, науковців, які допоможуть виробити оптимальні варіанти, допомогти українським судам зробити процес реформування судової влади прозорим.
Він наголосив на тому, що сьогодні є можливість завершити більш як десятирічну роботу багатьох фахівців над створенням правової основи українського адміністративного судочинства. В.Онопенко поінформував про те, що у четвер він буде доповідати проект Адміністративно - процесуального Кодексу в третьому читанні і висловив надію, що цей кодекс буде прийнятий.
За законом про судоустрій, адміністративні суди повинні розпочати свою роботу вже в цьому році. Передбачається, що з першого вересня і Цивільно-процесуальний Кодекс запрацює, і Адміністративно-процесуальний кодекс буде працювати.
В.Онопенко заявив, що в державі немає позасудового контролю судової влади, є тільки судовий контроль. "І тому Верховна Рада не допустить будь-яких намагань, і Комітет з питань правової політики, щоб хтось наклав вуздечку на правосуддя".
Голова правового комітету торкнувся також питання відповідальності суддів, яке треба вирішувати в площі створення Дисциплінарної колегії України.
На його думку, потрібно реформувати і суддівське самоврядування. Це стосується розподілу цивільних справ, обрання голови суду зборами суддів, а не указами Президента.
Завершуючи свій виступ, Василь Онопенко наголосив на тому, що судова реформа проводиться не заради реформи. Її завданням є підняття судової гілки влади, забезпечення довіри народу до неї і в кінцевому рахунку утвердження справедливого суду, без якого не можна побудувати правову державу і демократичне суспільство. Якщо ж не вдасться розв'язати проблем правосуддя, це призведе до серйозного його розбалансування і послаблення та зашкодить авторитету не тільки судової влади, а й для держави в цілому.
Голова Вищої ради юстиції Микола Шелест у своєму виступі зупинився на реформі Вищої ради юстиції, яка є невід'ємною складовою судової реформи.
М.Шелест визначив три проблеми, які потребують законодавчого регулювання і дали б можливість працювати Вищий раді юстиції більш ефективно: вдосконалення механізмів формування суддівського корпусу; підвищення ефективності вирішення скарг громадян, посадових осіб та звернень депутатів у Вищій раді юстиції; створення дисциплінарних комісій за територіальної ознакою в кожній області.
Голова парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Володимир Стретович зазначив, що корупція не дає сьогодні маленькому українцеві належним чином захистити свої права в такій поважній інституції як суд. Зловживання владою, посадовим становищем, службова недбалість, вчинення корупційних дій суддів, за його словами, призводить до того, що люди місяцями, роками вимушені шукати правду.
Проаналізувавши все, що відбуваються в судовій системі, В.Стретович зробив висновок, що у багатьох судах склалася дуже неблагополучна ситуація.
Голова Комітету вважає, що подолати негативне явище - корупцію в судах, можна лише збільшити в 4-5 разів заробітну плату суддям, в бюджеті мати достатньо коштів, щоб задовольнити всі вимоги судової влади і створити механізми превентивної діяльності щодо суддів, які переступають межу закону: позбавлення права на пенсію, позбавлення права займати посаду.
Бачення проблем судової влади та пропозиції щодо реформування судової гілки влади у своїх виступах висвітлили Голова Конституційного Суду України Микола Селівон, Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Василь Земляний, народний депутат Леонід Черновецький, перший заступник Генерального прокурора України Віктор Кудрявцев, голова Апеляційного суду Одеської області Анатолій Луняченко, заступник міністра юстиції Інна Ємельянова, Голова Ради суддів України Віктор Кривенко, народний депутат Василь Сіренко, голова Вищого адміністративного суду України Василь Пасинок, голова Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Михайло Тютюнник, голова Апеляційного суду міста Києва Антон Чернишенко, голова державної судової адміністрації України Володимир Карабаєв, голова Кваліфікаційної комісії загальних судів Київського апеляційного району Василь Косенко, голова апеляційного суду Чернівецької області Анатолій Огородник, голова Вищого господарського суду України Дмитро Притика, голова місцевого Дарницького районного суду Києва Богдан Лавринчук, голова ради суддів Господарських судів України Валентина Палій, ректор Академії суддів України Ірина Войтюк, народний депутат Іван Вернидубов, федеральний суддя Сполучених Штатів Америки Богдан Футей.
У виступах, зокрема наголошувалося, що одним з найважливіших завдань судово-правової реформи є покращання якості відправлення правосуддя, що пов'язано з підвищенням вимог до кваліфікації суддів та потребує кадрового суддівського складу якісного рівня. Адже не секрет, що деяким суддям бракує знань, досвіду, вихованості, об'єктивності при прийнятті судових рішень. Не кожен суддя має добрі організаторські здібності та високе почуття відповідальності.
Промовці також пропонували для забезпечення справедливого правосуддя переглянути принципи формування суддівського корпусу та підвищити відповідальність суддів за результати своєї роботи. Для цього передбачити право для строкових атестацій. Такі зміни до законодавства вдосконалять порядок формування суддівського корпусу, забезпечать більш прозорий його характер та усунуть неузгодженості законодавства в цій сфері.
У виступах піднімалося питання загальної правової культури нашого суспільства.
Учасники парламентських слухань наголошували на тому, що для того, щоб судова влада працювала і в країні був правовий порядок, щоб була побудована дійсно правова держава, треба, перш за все, повернути повагу до суду і, щоб в суспільстві було неупереджене ставлення до самого суду.
Голова Комітету з правової політики Василь Онопенко, підсумовуючи обговорення, поінформував, що до Комітету надійшло близько 30 законодавчих ініціатив до Закону "Про судоустрій", до Закону "Про статус суддів" надійшло більше десяти пропозицій. Але Комітет навмисне не поспішав виносити їх на розгляд Верховної Ради, не послухавши учасників слухань, які знають проблеми на місцях і не отримавши від них пропозиції.
Комітет напрацьовуватиме цей матеріал таким чином, щоб десь на квітень-червень саме на цій сесії внести основні зміни до законів про судоустрій, про статус суддів, винести знову на розгляд Закон "Про фінансування судів".
В.Онопенко зазначив, що напрацювання в комітеті є. Залишається тільки переконати народних депутатів в тому, що такі зміни необхідні.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, підсумовуючи, зробив невтішні висновки від почутого, зазначив: "ми усвідомлюємо, що ми лише на порозі здійснення тієї правової судової реформи, до якої усі щиро прагнемо".
Він висловив думку, що парламенту та іншим гілкам влади потрібно багато сміливості для того, щоб ліквідувати прогалини, які допущені і в результаті чого в державі є таке правосуддя.
А.Мартинюк висловив нарікання на адресу Верховної Ради, яка не завжди ухвалює ті закони, які потрібно приймати для удосконалення роботи судової системи. За його словами, близько 80-ти відсотків законопроектів, які розглядає Верховна Рада надходять від народних депутатів і лише 20 відсотків від Адміністрації, Президента і Кабінету Міністрів. А у правовій системі все повинно бути навпаки. Уряд повинен бути головним замовником законотворчої діяльності, абсолютна кількість проектів повинна виходити від уряду для того, щоб парламент приймав ці закони.
Перший заступник Голови Верховної Ради України висловив надію на те, що все-таки буде здійснено політичну реформу і буде зроблений перехід до взаємної відповідальності парламенту і Кабінету Міністрів. І тоді ситуація зміниться. Тоді і парламент, і Кабінет Міністрів будуть спільно думати над загальними, спільними законами, бо вони будуть взаємопов'язані.
Адже від того від, які творяться закони і як вони втілюються вжиття залежить життя, моральне лице, благополуччя будь-якого суспільства, в тому числі і нашого.
На цьому парламентські слухання з питань здійснення судово-правової реформи в Україні завершилися.