16 ЛЮТОГО У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ „ПРО ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ БУРЯКОЦУКРОВОГО КОМПЛЕКСУ В УКРАЇНІ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ”.
У них взяли участь народні депутати України, представники уряду, органів місцевої влади, фахівці галузі, науковці, підприємці.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, відкриваючи парламентські слухання, наголосив на актуальності питання, що розглядається, адже донедавна галузь займала передові рубежі не лише в сільському господарстві України, але мала досить високі показники не тільки на європейському континенті, але в цілому у світі.
А.Мартинюк нагадав, що у 1991 році бурякоцукрове виробництво давало до 13 відсотків грошових надходжень до бюджету країни.
„У нас не було проблем із цукром, не було проблем із тим, щоб експортувати його і до інших республік колишньої спільної держави і експортувати його за межі цієї держави.
За обсягами виробництва цукру Україна займала одне з провідних місць у світі і входила до першої шістки світових експортерів цукру. Зараз, на превеликий жаль, ми не стільки експортуємо, як інколи імпортуємо, тим більше імпортуємо ту сировину, якої у нас було завжди достатньо для забезпечення власного виробництва”, - зазначив перший заступник Голови Верховної Ради України.
А.Мартинюк, говорячи про можливості галузі, назвав одну цифру - потреба в цукрі для Російської Федерації становить 5,5 млн. тонн. Вона виробляє власного цукру 1,5 млн. тонн., решту може постачати Україна.
Звертаючись до учасників слухань, А.Мартинюк запросив не стільки говорити про проблеми, які існують, а більше говорили про те, що треба зробити, щоб цих проблем було якомога менше.
З доповіддю виступив міністр аграрної політики України Олександр Барановський. Обговорення Верховною Радою питання щодо розвитку бурякоцукрового комплексу України і його правового забезпечення, яке відбувається вперше, за його словами, можна вважати потужним імпульсом щодо подальшого розвитку галузі.
За виробничим потенціалом Україна відноситься до числа найбільших світових виробників бурякового цукру, наголосив О.Баранівський. За сприятливих умов цукрова промисловість України здатна виробляти понад 5 мільйонів тонн цукру. Частка України у світовому виробництві бурякового цукру донедавна становила 13-20 відсотків. За експортним потенціалом, а він складав понад 3 мільйони тонн, Україна знаходилась в десятці провідних світових експортерів. Але за останні 15 років галузь практично розвалилася, посівні площі під цукровими буряками скоротилися у 2-3 рази, урожайність в 1-2 рази, обсяги заготівлі цукрових буряків зменшилася з 50 мільйонів тонн до 16, і як наслідок, виробництво цукру знизилося з 5 мільйонів тонн до 1,8. Із 192 цукрових заводів реально працює 120, завантаженість яких сировиною лише 40-50 діб при оптимальній - 90. 37 заводів припинили своє існування, продані практично в металобрухт. 35 заводів чекає така ж участь.
Окреслюючи обговорювану проблему в цілому, міністр наголосив, що галузь бурякоцукровового виробництва це не тільки економічні показники, а й важлива соціальна проблема. Адже цукрові заводи побудовані в основному в сільських місцевостях і є містоутворюючими. Один цукровий завод дає робочі місця в сільському господарстві в середньому для 5 тисяч чоловік. В окремих регіонах, де велика кількість фермерських господарств, ця кількість сягає близько 30 тисяч чоловік.
Далі доповідач детально зупинився на проблемах галузі. До них він відніс серйозні недоліки під час приватизації підприємств, постійний перепродаж заводів, контрольних пакетів акцій, штучне доведення заводів до банкрутства.
Розвалу цукрової галузі, за словами міністра також сприяв і нелегальний ввіз цукру в Україну, перенасичення ринку, падіння ціни і відповідно втрата мотивації виробництва цієї важливої продукції. Незважаючи на наявність великої кількості матеріальних ресурсів в галузі розповсюджені бартерні операції. При наявності на даний час на складах товарної продукції на суму 4 мільярди гривень, отримання кредитів є проблемним.
До проблем О.Баранівський відніс і відсутність обгрунтованої концепції реформування бурякоцукрової галузі країни в частині забезпечення соціальних гарантій, при неконтрольованому введені надлишкових виробничих потужностей цукрових заводів, значне погіршення матеріально-технічного забезпечення бурякосіючих господарств і цукрових заводів, старіння основних виробничих фондів, втрата зв'язків з машинобудівними заводами та недосконалість системи лізингу. До сьогоднішнього часу не проводилося державна інвентаризація майнових комплексів цукрових заводів та виробничих потужностей.
За словами міністра, протягом останніх років в бурякоцукровому виробництві впроваджувалися певні заходи щодо виводу їх з кризового стану. Зокрема, проведена атестація цукрових заводів та їх державна реєстрація, в минулому році Кабінетом Міністрів прийнято чотири постанови, які врегулювали питання захисту внутрішнього ринку від імпорту цукру та цукромістких продуктів. Однак, питання розвитку галузі потрібно вирішувати комплексно. Серед завдань на найближчий період міністр назвав основними: квотування цукру та цукрових буряків, підвищення ефективності виробництва в сільському господарстві, забезпечення високої якості продукції за світовими та європейськими стандартами, паритетності економічних відносин - вартість цукрових буряків і цукру, насіння, виробництва технічних засобів, мінеральних добрив, паливно-мастильних матеріалів, стимулювання науково-технічного прогресу та інвестицій, ефективне використання вторинних продуктів виробництва тощо.
Коротко міністр доповів про справи в буряківництві. Однією з кризових причин в галузі він назвав недостатню кількість сировини через відсутність економічної мотивації її вирощування, зміну структури сільськогосподарських виробників цукрових буряків, мінімальні закупівельні ціни тощо.
В усьому світі бурякоцукрове виробництво регулюється державним шляхом, визначається цінова, фінансово-кредитна політика та система квотування, зазначив міністр. Він звернувся до Верховної Ради з проханням посприяти в системі квотування, підтримати українського виробника, щоб його продукція мала попит.
Серед заходів, які сприятимуть розвитку галузі, О.Баранівський назвав проведення на постійній основі державних комплексних жорстких фінансово-економічних та митних заходів, що забезпечить ефективний розвиток власної промисловості та надійний захист товаровиробників.
Основними елементами таких заходів є квотування, виробництво цукрових буряків і цукру, встановлення цін в тому числі мінімальних на цукрові буряки і цукор, високі ставки ввізного мита на цукор, пільгове кредитування виробників цукрових буряків та цукру, ліцензування оптової торгівлі цукром.
Окремо міністр зупинився на проблемі, яка завдає чи не найбільшої шкоди вітчизняній бурякоцукровій галузі. За його словами, внутрішній ринок цукру руйнує надмірна кількість цукру-сирцю з тростини, цукру білого, цукрових сиропів, що ввозяться в Україну за пільговими ставками ввізного мита через зони так званої зони вільної торгівлі, а також контрабандним шляхом. За останні роки було ввезено близько 3 мільйонів тонн цукру-сирцю, з якого вироблений цукор на 100 гривень дешевший від цукру, який виробляється з буряків. Така „конкуренція” нищить нашого виробника” – наголосив О.Баранівський.
„Ввезення цукру-сирцю на вимоги СОТ, а сьогодні на нас, тиснуть, щоб ми завезли 260 тисяч тонн, призведе до того, якщо ми це допустимо, до закриття 22 цукрових заводів, скорочення посівних площ цукрових буряків не менше як на 100 тисяч гектарів із скороченням робочих місць близько 80 тисяч чоловік. „Україна з експортним потенціалом перетвориться в імпортозалежну державу, що загрожує її економічній безпеці” – наголосив міністр.
Олександр Баранівський вважає, що для подолання системної кризи в бурякоцукровій галузі та створення регульованого ринку цукру необхідно запровадити такі механізми:
домовитись з Росією про щорічну поставку на її ринок 2-3 мільйони тонн цукру (Росія виробляє, як вже сьогодні наголошувалось, 1,5 мільйона тонн, а споживає 5,5тонн цукру);
затвердити Державну комплексу програму „Бурякоцукрова галузь України на 2005-2010 роки”. Проектом цією програми передбачено виведення цукрової галузі з кризового стану, відновлення сировини та технічних баз для виробництва цукрових буряків та цукру в обсягах, що забезпечують повне задоволення потреб власного населення держави в цьому продукті виключно з вітчизняної сировини та відновлення можливостей України в його експорті, розвиток машинобудування; забезпечення посівним матеріалом засобами захисту рослин та мінеральних добрив, створити інтервенційний фонд цукру, що дасть можливість знімати з ринку надлишковий цукор в період виробництва і масової реалізації;
забезпечити виконання положень Закону України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” в частині ліцензування оптової торгівлі цукром.
Міністр далі поінформував про те, що на розгляд Верховної Ради подано проекти законів про внесення змін до деяких законів України про оподаткування, виробництво та обіг підакцизних товарів, про внесення змін до Закону України про альтернативні види рідкого та газового палива.
Міністр також звернувся до Верховної Ради з проханням прискорити прийняття законів: про внесення змін до Закону України „Про єдиний митний тариф” в частині заборони ввезення в Україну без сплати ввізного мита цукру та цукровмістких продуктів, які походять з митної території України і вивозились за її межі, а потім ввозились; про внесення змін до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” в частині запровадження ліцензування оптової торгівлі цукром.
Звернув увагу міністр і на забезпечення належних умов функціонування профільних науково-дослідних установ: Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості, Інституту цукрових буряків. Зокрема, він наполіг на скасуванні розпорядження Кабінету Міністрів України щодо передачі будинку Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості в місті Києві в оперативне управління Центрвиробчкому.
Для виведення галузі з кризи міністр вважає за необхідне переглянути двосторонні угоди з країнами-членами робочої групи з вступу України в СОТ в частині демонстрації домовленостей щодо встановлення квот на ввезення в України цукру - сирцю з тростини.
О.Баранівський також вважає, що Кабінету Міністрів слід активізувати переговорні процеси з країнами СНД щодо просування українського цукру на їхні ринки та удосконалити нормативне та метрологічне забезпечення бурякоцукрової галузі з метою впровадження державних і галузевих стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими.
Говорячи про ближчі перспективи розвитку бурякоцукрової галузі, міністр зазначив, що протягом 2005 року необхідно здійснити інвентаризацію виробничих потужностей цукрових заводів усіх форм власності та навести належний порядок у їх реєстрації, як суб'єктів підприємницької діяльності, провести технічний аудит підприємств та впровадити відповідні технічні регламенти, внести пропозиції щодо змін в оподаткуванні діяльності підприємств харчової і переробної промисловості, сезонного виробництва, прискорити прийняття закону про галузеві формування, асоціації, спілки.
„За понад 200-річну історію цукроваріння Україна довела, що вона має всі можливості для стабільного функціонування бурякоцукрового виробництва: як природо-кліматичні та ґрунтові умови, так і виробничі потужності, науково-технічний та кадровий потенціал”, - зазначив міністр.
Завершуючи свій виступ О.Баранівський наголосив, що Україна може забезпечити вже в 2010 році виробництво 4 мільйонів тон цукру, відновити експортний потенціал та забезпечити надходження до бюджетів всіх рівнів та соціальних фондів додатково понад 1 мільярд гривень, які сьогодні втрачені.
Співдоповідав секретар парламентського Комітету з аграрної політики та земельних відносин Олег Юхновський. Він висловив бачення проблем так, як їх бачить законодавець, детально зупинившись за законодавчому забезпеченні розвитку бурякоцукрової галузі.
Аналізуючи законодавство у сфері регулювання відносин в бурякоцукровому комплексі, Олег Юхновський зазначив, що певні положення галузевого закону потребують коригування, передусім щодо застосування штрафних санкцій, розподілу квот тощо. Реалізація закону про державну підтримку сільського господарства України також з огляду на економічну ситуацію в перспективі зазнає певних змін.
Разом з тим він наголосив, що сьогодні законодавча база є достатньою, тому в цьому контексті вже від уряду залежить реалізація конкретних заходів для стабілізації ситуації не лише в галузі, а загалом в сільському господарстві.
На першому етапі, вважає О.Юхновський, доцільно як законодавчому, так і виконавчому органу концептуально визначити пріоритети для виведення бурякоцукрового комплексу із кризи. Для цього уряд та Верховна Рада мають проявити політичну волю, нарешті призупинити ганебну практику прийняття невмотивованих, економічно необґрунтованих рішень щодо ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного.
По-друге, мають бути чітко визначені обсяги виробництва цукру, враховуючи зростання потреб як на внутрішнього ринку, так і можливого експорту. Загальна потреба внутрішнього ринку - 1,8 мільйони тонн, за мінусом 260 тисяч відповідно до протоколів, підписаних Україною в рамках вступу до СОТ забезпечить ефективною роботою лише 80-ти цукрових заводів. Постає запитання: яка доля решти, що майже такої ж кількості?
По-третє, визначити перелік цукрових заводів, стан технічної бази яких за умови завантаження їх сировиною для безперебійної роботи протягом найбільш оптимального періоду, на яких буде забезпечена найефективніша переробка цукросировини. В першу чергу, необхідно звернути увагу на заводи, які розташовані в найсприятливіших зонах бурякосіяння. Навколо цих заводів мають формуватися зони вирощування цукрових буряків із застосуванням ефективної економічної підтримки, в тому числі і цільових дотацій саме тих виробників, які культивуватимуть сучасну агротехніку, поставлятимуть свою продукцію саме на цей завод, який, в свою чергу, стимулюватиме селян додатковими економічними засобами за показники якості продукції.
Державна влада разом з регіональними органами управління повинна визначити шляхи використання технічної бази безперспективних цукрових заводів.
Одним із перших кроків, який би дав змогу запрацювати економічним механізмам в галузі, Олег Юхновський вважає заборону давальницької схеми переробки цукрових буряків. Без цього всі намагання вивести галузь із кризи, безплідні.
Співдоповідач також вважає, що треба вирішити питання ефективного дострокового кредитування сільськогосподарських підприємств та цукрових заводів для оновлення матеріально-технічної бази.
В обговоренні питання взяли участь народні депутати України Василь Калінчук, Ігор Юхновський, Омелян Парубок, Микола Мельник, Євген Кирильчук, Володимир Майстришин, Володимир Скомаровський, Олександр Шевченко, Віктор Бойко.
Різні аспекти проблеми у своїх виступах висвітлили Микола Ярчук, генеральний директор Національної асоціації цукровиків України „Укрцукор”, Микола Власюк, голова правління Вінницької асоціації „Поділляцукор”, Микола Саган, генеральний директор ВАТ „Куп‘янський цукровий завод” (Харківська обл.), Микола Роїк, віце-президент УААН, директор Інституту цукрових буряків, Микола Панасюк, голова Ради сільськогосподарських підприємств Вінницької обл., Сергій Федоренко, президент Агропромислової асоціації „Група компаній Укррос”, Валерій Діброва, голова приватного підприємства „П‘ятидні” Волинської обл., Олександр Шпичак, академік-секретар відділу аграрних економічних та земельних відносин УААН, Володимир Іванишин, заступник міністра промислової політики, директор „Держсільгоспмашу”, Павло Костенко голова Комісії з питань АПК Черкаської облради, Валерій Штангеєв, директор Українського НДІ цукрової промисловості, Анатолій Українець, ректор Національного університету харчових технологій, Олександр Кудревич, керівник ПСП „Зоря” Харківської обл., Герой України.
У сесійній залі відбулося всебічне зацікавлене обговорення актуальної проблеми. Промовці неодноразово акцентували на тих недоліках, які довели галузь, що була однією з провідних у сільському господарстві, до тієї межі, з якої надзвичайно важко буде відвойовувати втрачені позиції. Водночас у виступах прозвучала надія, що це вдасться зробити, вдасться відродити славу українського бурякоцукрового виробництва.
Підсумовуючи обговорення міністр аграрної політики України Олександр Баранівський зазначив, що не треба шукати винних у доведенні бурякоцукрової галузі до кризового стану, бо врешті винні всі: і урядовці, і законодавці, а „треба взяти свою долю на себе, хто в цьому винен від самих верхніх щаблів влади і до безпосередньо виробника і виробити такі умови, щоб результати парламентських слухань були реальними, а не пустопорожнім звоном, як часто буває”.
Голова парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Іван Томич, завершуючи ділову розмову про подальшу долю бурякоцукрового комплексу України, наголосив на тому, що це один із тих напрямків, де Україна має можливість бути першою. А розглянуте питання важливе не тільки в економічному аспекті, але і в соціальному, адже це життя сотень тисяч українців, пов‘язаних з вирощуванням і виробництвом цукру.
„Тільки комплексний підхід може вирішувати стратегію подальшого розвитку цієї надзвичайно важливої галузі”, - зазначив І.Томич.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, завершуючи парламентські слухання, зазначив, що, хоча проведенням слухань не вдасться розв‘язати всіх проблем однієї з найважливіших галузей сільськогосподарського виробництва, але необхідно ще раз привернути увагу суспільства, привернути увагу тих, хто може і зобов‘язаний це робити, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств, законодавчого органу, вітчизняної науки, що є такі проблеми і що їх треба розв'язувати.
А.Мартинюк висловив пропозицію профільному парламентському Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, міністерству аграрної політики України „лобіювати розв‘язання тих проблеми, про які говорилося, бо якщо не буде фінансування, якщо не буде державної підтримки, то розмови залишаться лише розмовами. А надія на те, що ми можемо поліпшити цю ситуацію, виходячи з її пріоритетності, у нас є”.
На цьому парламентські слухання на тему: „Про законодавче забезпечення розвитку бурякоцукрового комплексу в Україні та заходи щодо його покращення” завершилися.