9 ЧЕРВНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: „СТАНОВИЩЕ ЖІНОК В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ”.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк привітав учасників парламентських слухань і наголосив на тому, щоб на них було сказано не стільки про проблеми українських жінок, скільки про те, що потрібно зробити, щоб цих проблем було менше.
Слово для доповіді було надано міністру України у справах сім’ї, дітей та молоді Валентині Довженко. „Становище жінки є яскравим віддзеркаленням становища суспільства в цілому. Від того, як почувається жінка в суспільстві, в сім'ї, який вона має статус, наскільки вона незалежна економічно та захищена соціально, залежить і сьогодення, і майбутнє нашої країни”, - зазначила доповідач.
Нинішні парламентські слухання, продовжила В.Довженко, дозволять проаналізувати реалії сьогодення, визначити стратегічні підходи та пріоритетні напрямки подальших дій щодо зміни на краще становища і підвищення статусу української жінки. І це є свідченням не лише уваги держави до проблем жінок, а й визначенням зобов’язань перед більшою половиною нашого суспільства.
Доповідач нагадала, що Україна приєдналася до основних міжнародних документів: Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Пекінської декларації та платформи дій, Декларації тисячоліття, резолюцій європейських конференцій з питань рівності між жінками і чоловіками - і намагається активно вживати заходи щодо виконання взятих на себе зобов'язань.
В останні роки відбулися помітні зміни в законодавчій сфері, творенні державних механізмів, прийнятті цілого ряду важливих рішень, спрямованих на зміну ситуації стосовно становища жінок. Базовими документами формування політики з питань жінок в Україні стали: Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, Концепція державної сімейної політики, Указ Президента України про підвищення соціального статусу жінок в Україні та прийнятий на його виконання Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві.
Міністр далі констатувала, що українські жінки, не дивлячись на недискримінаційне законодавство, на практиці відчувають у багатьох сферах дискримінаційне відношення і дискримінаційне становище порівняно з чоловіками. Зокрема, в апараті центральних органів державного управління на керівних посадах нижчої категорії жінки становлять понад 80 відсотків. Водночас на посадах найвищої категорії їх лише близько трьох відсотків. Найвиразніше це простежується в галузі освіти і науки, де серед працюючих традиційно переважають жінки. Серед 116 ректорів, керівників вузів III-IV рівня акредитації жінки становлять лише 3 відсотки. Сучасні жінки поставлені перед вибором: діти або робота. Все частіше жінка віддає перевагу професійній кар'єрі, що у свою чергу суттєво впливає на погіршення демографічної ситуації.
До першочергових завдань держави, міністр віднесла створення сприятливих умов для поєднання материнства і професійного росту жінок.
Валентина Довженко зазначила, що настав час визнати материнство суспільнокорисною працею, внести відповідні зміни до законодавства, в тому числі і до пенсійного.
Доповідач привернула увагу до питання трудової міграції, яка породжує таке глобальне ганебне явище як торгівля людьми. Значна кількість, як жінок, так і чоловіків від’їжджає за кордон у пошуках роботи легальними та нелегальними шляхами. Це в основі своїй жінки репродуктивного віку, які потрапляють часто за кордоном у сексуальне або економічне рабство, і що найгірше, відкладають народження дітей або взагалі втрачають можливість народити дитину. Урядом була прийнята програма запобігання торгівлі жінками, яка реалізується у тісній співпраці з центральними місцевими органами виконавчої влади та багатьма громадськими організаціями.
Міністр висловила занепокоєння поширенням проявів насильства і жорстокості у сім’ї, що не лише руйнує гармонію і порозуміння у родині, а й спричиняє до сімейного неблагополуччя, ослаблює виховну функцію сім’ї, стає передумовою збільшення проявів злочинності у суспільстві. Дві третини жінок при опитуванні відповіли, що вони в своєму житті потерпали насилля в тій чи іншій формі. Важливим кроком держави щодо запобігання насильства та захисту прав жінок стало прийняття Закону України „Про попередження насильства в сім'ї”. Зараз вдосконалюється механізм взаємодії органів і установ, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’і. Розроблена та реалізується програма соціального супроводу неблагополучних сімей, створено понад 30 притулків та інших спеціалізованих закладів, що надають допомогу потерпілим від різних форм насильства.
Надзвичайно важливим чинником становища жінок, за словами В.Довженко, є показник їх здоров’я, що без перебільшення визначає стан здоров’я майбутніх поколінь. В останні роки в Україні спостерігається тенденція до зниження показника материнської та дитячої смертності, на третину зменшилася кількість абортів. Водночас надзвичайно турбує стан здоров’я, у першу чергу, дівчаток. Зростає кількість захворювань статевих органів, а звідси послаблення їх репродуктивної функції. Це негативно відіб’ється на демографічній ситуації в Україні. Тому зараз уряд і міністерство охорони здоров’я активно працює над програмами забезпечення репродуктивного здоров'я населення і, в першу чергу, жінок і дівчат.
Міністр також привернула увагу до проблеми неповних сімей. Згідно зі статистичними даними майже половина новостворених сімей розпадається у перші п’ять років спільного життя, у зв’язку з чим кількість неповних сімей постійно зростає: на сьогодні їх налічується майже 2 мільйони. В них виховується близько 2,5 мільйонів дітей. Міністерство готуємо пропозиції, в тому числі законодавчі, по підтримці різних категорій сімей: багатодітних сімей, де виховуються діти - інваліди, і неповних сімей для того, щоб підтримати жінку-матір.
Для забезпечення своєчасної допомоги, в першу чергу молодим сім’ям, сім‘ям інших категорій, підрозділами міністерства на місцях створюються центри підтримки сім’ї „Родина і дім”, кризові центри, консультативні пункти, розроблені спеціальні програми, відповідно до яких здійснюються заходи щодо економічної підтримки та працевлаштування.
Валентина Довженко наголосила: завдання держави - забезпечити жінці всі умови, щоб вона могла реалізувати себе як повноцінна особистість, не лише в родині, а в професійній діяльності і в громадсько-політичній діяльності.
Міністр детально розповіла про жіночий рух в Україні, проаналізувала діяльність численних жіночих організацій. Вона висловила подяку їм за участь у розробці міжгалузевих та регіональних програм щодо допомоги жінкам.
Співдоповідав Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Геннадій Удовенко.
Він зосередився на питаннях законодавчого і правового забезпечення поліпшення становища жінок та гендерної рівності в Україні. Зазначивши, що ця проблема сама по собі не нова, Г.Удовенко згадав цитату з книги Аристотеля „Політика”, який дві тисячі років тому стверджував, що „державу варто вважати поділеною на дві частини: чоловіче і жіноче населення. За такого державного ладу, де погано налагоджена справа із становищем жінок, половина держави неминуче виявиться беззаконною”.
Це спостереження відомого філософа, на його думку, залишається справедливим і донині. Парламентарі цілком усвідомлюють, що проблема рівності прав, а точніше проблема рівних можливостей у реалізації своїх прав чоловіками і жінками в Україні продовжує існувати.
Водночас Г.Удовенко нагадав, що в українському суспільстві протягом всього історичного часу виразно простежується тенденція утвердження особливого шанованого статусу жінки. Історичні джерела засвідчують, що наша Вітчизна має віковічний досвід формування рівноправної ролі жінки у багатьох ланках суспільного буття. Нині ж вперше в історії нашої держави виникла можливість на законодавчому рівні закріпити механізми і гарантії гендерної рівності.
Але хоча законодавчі напрацювання у цій сфері помітні, це аж ніяк не означає, що в Україні розв’язано проблему жіноцтва. Вони є і досить серйозні, щоб ними не тривожитися. Це - відсутність належних умов для життя переважної більшості жінок та для реалізації їхніх материнських функцій. Саме цей чинник тягне за собою цілий комплекс правових негараздів та порушень у відношенні до жінок в України.
Щоб їх позбутися, Геннадій Удовенко пропонує розробити цілісний національний механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням відповідного законодавства щодо жіночих прав. Законодавче закріплення рівних з чоловіками прав та свобод жінок суперечить їх фактичному стану. Високий освітній рівень жінок не реалізується належним чином у суспільстві, а участь жінок у вищих органах влади, де приймаються державні рішення, залишається незначною. Якщо Україна дійсно прагне йти шляхом утвердження як правова держава, законодавче забезпечення гендерної рівності жінок і чоловіків має бути обов’язковим, - завершив Г.Удовенко.
Народний депутат Оксана Білозір у своєму виступі зазначила: „питання жінки - це перш за все питання принизливого соціального статусу жінки України у теперішній державі, це питання існування української нації і існування держави України”.
Прикро усвідомлювати те, що у незалежній українській державі ми спостерігаємо трагедію української жінки, в епіцентрі якої знаходиться сім’я, - наголосила народний депутат. Вона навела деякі приклади: серед безробітних з урахуванням прихованого безробіття питома вага жінок складає близько 80 відсотків. Середньомісячна заробітна плата у жінок на 30 відсотків нижча, ніж у чоловіків, і це при тому, що 64 відсотки - жінки з вищою освітою. Значно зросла кількість представників жіночої статі на важких і шкідливих роботах. Жінки практично витіснені із політики і ділового життя.. Тому не дивною є реакція жінки на соціальні негаразди - трудова міграція, низька народжуваність, антисоціальні прояви жінки в суспільстві.
На думку О.Білозір, надзвичайно важливим сьогодні є формування нестереотипного образу - ролі жінки в суспільстві, концептуальної зміни підходу до гендерної проблематики, розширення можливості доступу жінок до засобів масової інформації всіх рівнів. Необхідно вести мову про те, щоб зламати стереотипне уявлення про жінку як сексуальний об’єкт та хранительку домашнього вогнища.
Оксана Білозір закликала зосередили зусилля на побудові суспільства партнерської солідарності, суспільства, в якому і чоловік, і жінка почувають себе партнерами, які роблять спільну справу. Потрібно йти шляхом усвідомлення, розуміння і взаєморозуміння в суспільстві. Місію жінки вона визначила як: „Щаслива жінка - міцна сім’я, процвітаюча держава”.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова привернула увагу до проблеми забезпечення права жінки на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини, права почувати себе людиною.
Співдоповідач зазначила, що які б питання не порушувалися, в центрі сьогодні стоїть проблема подолання бідності в нашій державі, адже це наслідок відсутності ефективної, державної політики щодо жінки-матері та взагалі щодо прав бідних людей.
В обговоренні питання взяли участь народний депутат Володимир Яворівський, голова Всеукраїнської громадської делегації „Спілка жінок України” Марія Орлик, голова Комітету Верховної Ради з питань молодіжної політики Катерина Самойлик, народний депутат, Голова Союзу українок Лілія Григорович, керівник фракції СПУ у Верховній Раді Олександр Мороз, народний депутат Валентин Зубов, народний депутат голова громадської організації "Всеукраїнська спілка "Берегиня України" Людмила Кириченко, народний депутат Василь Надрага, голова Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко, народний депутат Тамара Прошкуратова, народний депутат Людмила Супрун, народний депутат Леонід Черновецький, заступник голови Львівської облдержадміністрації Богдан Матуліч, заступник голови Всеукраїнської громадської організації „Ліга жінок-виборців 50 на 50” Тамара Мельник, народний депутат Іштван Гайдош, керівник фракції комуністів у Верховній Раді Петро Симоненко, директор Черкаського медичного коледжу, голова Спілки жінок Черкащини Інна Губенко, народний депутат Сергій Правденко, голова Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги Ольга Кобець, Генеральний директор Національної асамблеї інвалідів України Вікторія Журбенко, міський голова міста Охтирки Сумської області Ірина Демченко, Голова Верховної Ради УРСР двох скликань Валентина Шевченко, народний депутат Георгій Буйко та ін.
Голова Всеукраїнської громадської організації „Спілка жінок України” Марія Орлик у виступі наголосила, що українське жіноцтво твердо стоїть на позиції - закон про забезпечення рівних прав і можливостей повинен бути прийнятий. Жінки України потребують підтримки і розуміння уряду, Верховної Ради, дійовими і справедливими законами, конкретними державними програмами щодо підвищення статусу жінки.
Народний депутат Валентин Зубов у своєму виступі зазначив, що є тільки один шлях вирішення всіх жіночих питань – самим активно включитися у політичну боротьбу. Він висловив впевненість у тому, що справжній розквіт України стане можливим тільки тоді, коли у Верховній Раді 50% народних депутатів будуть жінки. Тільки жінка-політик здатна не тільки усвідомити всі проблеми, які стоять перед державою, але й рішуче взятися за їх розв’язання.
Народний депутат Людмила Кириченко передала Голові Верховної Ради України конкретні пропозиції щодо покращання реального становища жіноцтва в Україні та застосування рівних прав чоловіків та жінок у суспільстві. Вона запропонувала внести в порядок денний шостої сесії Верховної Ради на розгляд законопроект про рівні права чоловіків та жінок в Україні, створити основу дієвого національного механізму забезпечення рівності між чоловіками та жінками, а також вивчити доцільність створення у Верховній Раді комітету по забезпеченню рівних можливостей людини в суспільстві. Л.Кириченко також висловивлась за необхідність розробки державної програми забезпечення генофонду нації, тому що питання забезпечення репродуктивного здоров'я жінок і чоловіків, створення умов для зростання дітей здоровими, всебічно розвиненими залишаються найактуальнішими в Україні вже багато років.
На думку Голови Національної ради жінок України Ірини Голубової, жінки потребують не партерналізму або опіки, а партнерства. Тому паритетна політика держави щодо обох статей, це гармонійний розвиток суспільства, від якого виграють всі.
Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко зазначив, що для того, щоб розв’язати таку непросту проблему, як повернення історичного і вагомого статусу жінки в українському суспільстві, треба шукати і методи з огляду на парадоксальність і унікальність України. Найстрашніше, на його переконання, це сформований або нав’язаний нинішньою масовою культурою світогляд і молодому поколінню і всій країні, певна суміш староросійського домострою і західного споживацтва. Цей світогляд, на думку М.Томенка, є більш небезпечніший, чим квоти, кількості і представництво.
Народний депутат Тамара Прошкуратова вважає, що основною проблемою є декларативний характер гендерної рівності і формальність прав жінок. Реальна ситуація в цьому є прямо протилежною правовим нормам. Чинне законодавство де-юре гарантує чоловікам та жінкам України рівні права та можливості, але наскільки вони реальні? Реальне життя українських жінок ще далеке від ідеалів рівноправ'я. Найбільш відчутна гендерна нерівність у двох сферах: праці та зайнятості, політики.
Вона висловила думку, що головними факторами, здатними забезпечити позитивні зрушення у становищі жінок мають стати економічне зростання, розвиток жіночого руху і грамотна державна політика.
Народний депутат Людмила Супрун зазначила, що за останніх 50 років ніяких змін законодавчого характеру щодо гендерної рівності жінок у суспільстві не сталося. Хіба жінкам трішки підвищили виплати, пов’язані з народженням дітей. Але це не є принципом гендерної рівності і починати треба з Конституції. І пропонувати ці принципи закріплювати у Конституції.
Народний депутат Іштван Гайдош переконаний, що до питання гендерної рівності треба підходити комплексно. Забезпечити належне становище жінок в нашій державі без динамічного соціально-економічного розвитку держави неможливо, - зазначив він. У контексті гендерної політики на перше місце він поставив соціальний захист жінки. Іншим важливим питанням І.Гайдош вважає представництво жінок у виборних органах влади. Він висловив сумнів щодо доцільності впровадження мінімальної квоти для жінок у виборних органах влади та передвиборних партійних списках.
Народний депутат підкреслив, що законодавці мають з більшим розумінням ставитися до жінок, а їхня робота проявитися у конкретних законодавчих актах, направлених на подальше утвердження визначальної ролі жінки в нашому суспільстві.
Керівник фракції комуністів у Верховній Раді Петро Симоненко підтримав ідею щодо закладення у бюджет наступного року цифри щомісячної матеріальної допомоги на виховання дітей у розмірі прожиткового мінімуму. Він також запропонував зробити послуги пологових будинків безкоштовними і стовідсотково профінансувати пологові будинки, щоб народження дитини не було трагедією для сім'ї.
П.Симоненко вважає, що серйозне ставлення до вирішення проблем жіноцтва українська держава повинна сьогодні не декларувати, а реалізувати у конкретних справах.
Директор Черкаського медичного коледжу, голова Спілки жінок Черкащини Інна Губенко зазначила, що постійною уваги потребує стан репродуктивного здоров'я жінок, вдосконалення законодавства, яке регламентує процес створення і збереження здорових і життєздатних шлюбів, посилення соціально-правового захисту жінки, дітей у сім'ї. На її думку, життєво важливо об’єднати зусилля держави і громадян, щоб не перейти невидиму межу, за якою втрата генофонду нації.
Народний депутат Сергій Правденко вважає, що законодавча і виконавча влада, суспільство зобов’язані створити максимально сприятливі умови для жінки-матері, для реалізації можливостей жінки в культурі, в науці, виробництві, державному управлінні.
Генеральний директор Національної асамблеї інвалідів України Вікторія Журбенко привернула увагу до становища жінок-інвалідів. З 2 мільйонів 600 тисяч громадян з інвалідністю, що проживають в Україні, понад 50 відсотків становлять жінки-інваліди. В Україні неухильно зростає кількість жінок, що перехворіли на рак молочної залози. В 2003 році діагноз вперше був поставлений близько 16 тисяч жінок, близько 40 відсотків з них звертаються по допомогу в занедбаних стадіях. Ця проблема потребує постійної уваги з боку держави. Необхідно забезпечити доступ жінок особливо тих, що проживають у сільській місцевості та малих містах для регулярного обстеження, своєчасного діагностування, отримання медичної, психологічної, соціальної допомоги, безкоштовного забезпечення протезами молочної залози. Потребує розвитку в Україні мережа реабілітаційних центрів та програм оздоровлення жінок після цієї важкої хвороби.
Вона висловила сподівання, що уряд разом із законодавцями вживе дієвих заходів щодо забезпечення належних умов життя жінок з інвалідністю, що соціальна політика нашої держави буде впровадитися з врахуванням їх інтересів.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, завершуючи обговорення, висловив сподівання, що весь біль, тривоги, погляди, думки жінок, виголошені у сесійній залі Верховної Ради будуть почуті. „Треба разом зробити все для того, щоб не було гірше, ніж є сьогодні, сподіваючись на те, що нас чекає краще”, - зазначив Адам Мартинюк.
На цьому парламентські слухання, присвячені становищу жінок в Україні, реаліям та перспективам завершились.