У ЧЕТВЕР, 13 ТРАВНЯ, У СЕСІЙНІЙ ЗАЛІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ПРОХОДИЛИ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ „ПРО СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ”.
Відкриваючи слухання, Голова Верховної Ради України Володимир Литвин зазначив, що освітня сфера для України є відправною точкою зростання. Саме тут формується основа суспільного прогресу, плекається наймогутнішій інноваційний ресурс, людський потенціал. Державну стратегію у галузі освіти і науки визначено законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про науку і науково-технічну діяльність", указами Президента України про національну доктрину розвитку освіти і про заходи щодо вдосконалення вищої освіти України. Головна її мета - сформувати модель національної освіти, яка б найповніше давала відповіді на виклики часу.
В останні роки вища освіта в Україні, за словами Голови Верховної Ради, зробила відчутний крок у своєму розвиткові. Після прийняття законів про освіту, про вищу освіту вживаються заходи щодо кращого забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян на здобуття вищої освіти, удосконалюється мережа вищих навчальних закладів, посилюється їх автономія, підвищується якість освіти, демократія входить в навчальний процес. Дещо збільшились державні витрати на освіту, поліпшено структуру і збільшено обсяги підготовки фахівців, здійснюються кроки для розширення доступу до здобуття вищої освіти. Чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. населення зросла до 512-ти.
„Однак, співставлення із завданнями, які стоять перед системою вищої освіти, із досягненнями, не дають підстав для самозаспокоєння. Величезна кількість проблем, невирішених питань і недоречностей, успадкованих від колишньої системи, проблеми, нажиті за нинішніх умов, стримують інтеграцію вищої школи у світовий освітній простір, не сприяють істотному підвищенню її конкурентоспроможності, знижують суспільну роль освіти у перетвореннях, які потрібно довести до логічного завершення”, - зазначив Голова Верховної Ради.
Відкрилися слухання доповіддю Голови парламентського Комітету з питань науки і освіти Станіслав Ніколаєнко. Він наголосив: „турбота про завтрашній день, про майбутнє країни спонукали парламент проаналізувати ситуацію у вищій школі, визначити подальші шляхи її розвитку, стан дотримання Конституції та законодавства України в цій галузі. Адже Україна сьогодні стоїть перед вибором свого подальшого розвитку: чи продовжувати рухатися екстенсивним шляхом, розвиваючи сировинні галузі, нещадно експлуатуючи далеко не багаті запаси руди, лісу, води, землі; чи стати на шлях постіндустріальної трансформації, опираючись на розвиток наукоємких технологій”.
С.Ніколаєнко зупинився на ролі держави в розвитку освіти, науки, вищої школи, зазначивши, що вона мусить бути визначальною. Недооцінка цього призводить до негативних явищ. Після проголошення незалежності у період, так званої, ринкової ейфорії держава різко зменшила фінансування освіти, відбулося безконтрольне зростання мережі комерційних навчальних закладів, невиправданий ріст спеціальностей з перекосом у бік юридично-економічного профілю, проявляється волюнтаризм у визначенні змісту освіти, відбувається методичний занепад наукової діяльності, поширення такого явища як псевдоосвіта. Некерованого характеру, за словами доповідача, набуває створення філій вузів у райцентрах, селищах, містечках без кадрів і навчальної бази. Тільки в Автономній Республіці Крим таких філій майже 70.
Голова парламентського Комітету наголосив на посиленні організаційної і контрольної ролі держави з одночасним розвитком самостійності і автономії вузів. На часі проведення інвентаризації вузів, переліцензування всіх сумнівних навчальних закладів. Особливої державної уваги, на його погляд, потребує стан матеріально-технічної бази, проблема фінансування. Стаття 61 Закону „Про освіту” і стаття 34 Закону „Про наукову і науково-технічну діяльність” визначає, що на освіту повинно витрачатися не менше 10 відсотків, а на науку не менше 1,7 відсотка ВВП. Фактично ж в Україні на освіту виділяється вдвічі менше, а на науку практично учетверо менше коштів від мінімальної потреби.
С.Ніколаєнко далі зазначив, що провідні країни світу витрачають на освіту коштів значно більше середніх показників: Фінляндія спрямовує на ці цілі 3,5 відсотка ВВП, Швеція - 3,8, Німеччина - 2,6, Японія - 3. В Україні склалася ситуація, коли уряди, змінюючись один за одним, декларують на словах пріоритетність освіти, при цьому знаходять кошти на що завгодно, але тільки не на розвиток освіти і науки.
С.Ніколаєнко вважає, що необхідно змінити парадигму оподаткування підприємств і перенести витрати на освіту у валові затрати. Для зняття соціальної напруженості слід додати на наступний рік як мінімум один мільярд гривень на підтримку вищої школи.
Голова парламентського Комітету зазначив, що завданням парламенту, уряду є безумовне виконання законів про освіту, збільшення фінансування, підтримка вітчизняної вищої школи.
С.Ніколаєнко також зупинився на інших актуальних проблемах не тільки вищої, а й загальної освіти. Уряду, вважає він, слід подбати, щоб освіта ставала загальнодоступною, зростало держзамовлення. Доповідач запропонував створити єдиний державний банк потреби в фахівцях.
Уряд і Верховну Раду повинна також хвилювати проблеми якості вищої освіти, запровадження в навчальний процес сучасних інформаційних технологій. Реалії сьогодення, жорстка конкурентна боротьба на міжнародних ринках вимагає рішучого посилення якості знань, здатності студента навчатися протягом усього життя. С.Ніколаєнко вважає недопустимим те, що до цього часу державні стандарти з усіх професій і спеціальностей не розроблені.
Державою, практично, не виділяється вузам коштів на випуск підручників, посібників, зокрема в електронній формі, більше половини студентів не мають змоги користуватися вільно комп’ютерною технікою, Інтернетом, окремі викладачі вузів намагаються перетворити самостійну роботу студентів на додаткові платні послуги.
Парламентський комітет, Раду з питань інформатизації при Верховній Раді України, за словами доповідача, турбує відсутність комплексної програми розвитку інформаційної наукової мережі. Практично, призупинено розвиток системи „Уран”. Росія має вже кілька потужних національних і регіональних інформаційних освітніх мереж і випереджає Україну більш, ніж на порядок за кількістю основних серверів.
Основою вузу, підкреслив С.Ніколаєнко, є науково-педагогічні кадри. Кризова ситуація у вітчизняній вищій школі запрограмована неякісним, недолугим ставленням держави до науково-педагогічних кадрів. Престижність викладацької роботи знижується. Більше шести тисяч кандидатів, докторів наук виїхало за кордон збагачувати інші економіки, у 4-10 разів скоротилося число науковців в Кіровоградській, Львівській, Одеській, Миколаївській областях, в Криму. Із трьох тисяч аспірантів лише кожний шостий вчасно захистив дисертацію.
Комітет пропонує уряду підготувати та внести на розгляд парламенту програму підтримки освіти на найближчі роки, яка б передбачала заходи щодо відтворення національного наукового кадрового потенціалу, зростання вже в наступному році зарплати більше ніж удвічі, запровадження в дію статті 57-ї Закону „Про освіту”, розроблення нових умов оплати праці для всіх. Слід також передбачити систему надання інвестицій та кредитів на придбання житла для викладачів, особливо молоді.
С.Ніколаєнко далі докладно зупинився на проблемах виховання, духовності, моралі, управління освітою і економіку освіти, врегулювання діяльності щодо перепідготовки кадрів.
Завершуючи свій виступ, Голова парламентського Комітету наголосив на тому, що рівень освіти і науки є одним із небагатьох чинників, які можуть забезпечити участь України у клубі розвинених країн, підвищити добробут народу. Перед освітою також постає завдання забезпечити перехід України до нової цивілізації, заснованої на демократичних цінностях. Отже, освіта - єдина із соціальних галузей, яка створює фундамент для розвитку економічного зростання.
С.Ніколаєнко звернувся до учасників слухання під час обговорення дати об’єктивну оцінку стану справ у сфері вищої освіти.
Проблеми освіти проаналізував у своїй доповіді міністр освіти і науки України Василь Кремень. Він зупинився на деяких ключових питаннях.
Першим завдання у сфері вищої освіти, за його словами, є забезпечення гарантованих Конституцією прав на здобуття освіти, здійснення рівного доступу до якісної вищої освіти. Для цього створено потужну мережу вищих навчальних закладів. Зараз налічується 339 закладів університетського типу та 670 технікумів-коледжів усіх форм власності.
У 2003 році в порівнянні з 2000 роком державне замовлення на підготовку фахівців зросло в університетах на 18 відсотків. У цьому році державне замовлення також зросте порівняно з попереднім роком.
Збільшення обсягів підготовки відбувається одночасно із запровадженням більш об’єктивних методик організації прийому. Позитивні наслідки з точки зору забезпечення рівного доступу має проведений в минулому році експеримент по зовнішньому тестуванню навчальних досягнень випускників середньої школи, які вступають до вищих навчальних закладів. У цьому році цей експеримент буде розширено. Готується проект постанови Кабінету Міністрів по впровадженню в загальнонаціональному масштабі через декілька років такої практики.
Постійну увагу міністерство приділяє розширенню доступу до вищої освіти сільської молоді. Завдяки покращанню реалізації прийому квотуванню місць у 2003 році студентами стало 110 тис. жителів сільської місцевості, що на сім тисяч більше, ніж у попередньому році.
Держава послідовно підтримує курс на забезпечення доступу до вищої освіти особам, які потребують соціального захисту. Надання пільг при прийому до вищих навчальних закладів сприяє зростанню кількості громадян, які є сиротам, осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи у загальному контингенті студентів. У міністерстві впевнені, що політику розширення доступу до вищої освіти слід продовжувати.
В.Кремень навів декілька цифр: за прогнозами ЮНЕСКО у двадцять першому столітті рівня національного добробуту відповідного світовим стандартам досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40-50 відсотків буде складатися з осіб з вищою освітою. На сьогодні Україна досягла лише половини цього показника.
Далі міністр зупинився на тому, що необхідно зробити для цього вже найближчим часом. Важливим з точки зору розширення доступу та підвищення освітнього потенціалу населення буде прийняття Верховною Радою закону про освіту дорослих.
В.Кремень зазначив, що нова якість освіти буде досягатися також через зближення освіти і науки, яка має стати основою фундаменталізації академічної вищої освіти. Інтеграція університетів з науковими установами, Національною та галузевими академіями наук набуває все більш сучасних форм співробітництва.
Для цього слід суттєво в декілька разів збільшити фінансування науки у вищій школі вже у 2005 році, і такі пропозиції Міністерство освіти і науки подасть при формуванні бюджету.
Доповідач наголосив, що вища освіта країни стає все більш повноправним суб’єктом європейського освітнього простору. Міжнародна співпраця стає динамічнішою і більш досконалою. Сьогодні Україна співпрацює із 60 країнами світу на основі 128 угод різного рівня. У рамках програми Європейського Союзу „Темпу” реалізовано 126 проектів із загальним бюджетом понад 27 млн. євро. Освіту в Україні здобувають 27 тисяч іноземців із 110 країн світу.
В Україні створені передумови для приєднання до Болонського процесу. Його центральною ідеєю є досягнення високої якості вищої освіти та забезпечення об’єктивного і прозорого контролю знань і компетентності випускників. На цих принципах європейське співтовариство прагне збудувати до 2010 року єдиний європейський освітній простір у сфері вищої школи. В.Кремень зауважив, що лише три європейські країни: Білорусія, Молдова і Україна - не є членами Болонського процесу. Проведений глибокий аналіз свідчить, що Україна не повинна залишатися на узбіччі освітянського простору Європи.
Підсумовуючи свій виступ, міністр наголосив на продовженні політики нарощування обсягів фінансування вищої освіти. Мова повинна йти про його подвійне зростання вже в найближчий період з тим, щоб забезпечити конкурентоспроможність української освіти у європейському і світовому просторі, а відповідним чином і конкурентоспроможність випускника університету України. Зокрема, особливу увагу слід приділити оновленню матеріально-технічної, технологічної бази навчального процесу, створення власної індустрії виробництво навчальних засобів.
Наступним міністр вважає здійснення радикальних кроків щодо покращання умов проживання, харчування та відпочинку студентів, для створення умов плідної співпраці студентів, роботодавців і університетів з питань працевлаштування та практичної підготовки, приведення у відповідність переліку напрямів і спеціальностей з державним класифікатором професій.
Міністр констатував, що розширення доступу до вищої освіти, збільшення контингенту студентів не завжди супроводжується адекватним зростанням кількості висококваліфікованих викладачів. Головною причиною є недостатній рівень оплати праці. Уряд продовжить роботу по підвищенню заробітної плати освітянам і науковцям. Кардинальним кроком у вирішенні кадрової проблеми повинно стати виконання у повному обсязі положень статті 57-ої Закону України „Про освіту”.
В.Кремень також зазначив, що невід’ємною складовою захисту особи і суспільства є боротьба з корупцією і хабарництвом у системі вищої освіти. Для цього міністерством введено нормативно-правові норми, що розширюють права абітурієнтів та зменшують ризик суб’єктивного підходу до проведення вступних іспитів, випробування та оцінювання знань. З поточного року змінено порядок формування апеляційних комісій, тепер до їх складу будуть входити провідні вчителі шкіл, які не беруть участь у роботі предметних комісій.
Демократизація суспільного життя вимагає запровадження нових принципів управління, залучення до нього всіх учасників навчально-виховного процесу. Нагальним завданням, вважає міністр, є розвиток автономії вищих навчальних закладів та студентського самоврядування. Поправки до законів, що внесені на розгляд народних депутатів суттєво розширюють права університетів щодо фінансово-господарської діяльності органів студентського самоврядування. Зі свого боку Міністерство освіти і науки уклало договір із органами студентського самоврядування і вже відчуває позитивний ефект від спільної праці.
Міністр висловив впевненість, що проведені слухання допоможуть вітчизняній вищій школі перебороти існуючі труднощі, зберегти кращі традиції і разом з тим здійснити модернізацію системи освіти з тим, що у повній мірі відповідати потребам людини, суспільства і української держави у ХХІ столітті.
Далі відбулося обговорення доповідей та виступи учасників слухань.
Зокрема, ректор Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут”, голова Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України Михайло Згуровський у своєму виступі привернув увагу до колись монолітного трикутника - виробництво, наука і освіта, який розпався. Як наслідок, освіта втратила дуже важливу науково-інноваційну роль і залишила за собою лише просвітницьку функцію. Для повернення освіті ролі продуктивної сили розвитку економіки та суспільного прогресу М.Згуровський вважає за необхідне підключити провідні університети України до програм стратегічного розвитку держави, усунувши при цьому суттєві структурні невідповідності між потребами економіки та обсягами, структурою і якістю підготовки фахівців.
Студент третього курсу філологічного факультету Уманського Державного педуніверситету імені Павла Тичини Сергій Петровський запропонував з Державного бюджету фінансувати не менше, як дві третини студентів від загальної кількості, а з 2005 року встановити розмір стипендії для студентів не менший прожиткового мінімуму та збільшити обсяги цільового пільгового кредитування для здобуття вищої освіти.
Віце-президент Національної академії наук України, академік Віталій Походенко, зупинившись на проблемах забезпечення академії молодими талановитими фахівцями у впорядкуванні і підвищенні ефективності її освітянської діяльності, запропонував створити у структурі НАН України університет державної форми власності для підготовки магістрів з найсучасніших напрямків фундаментальних наук, тобто фахівців здатних побудувати в Україні нове суспільство XXI століття та його економіку, що має грунтуватися на знаннях та інноваціях.
Голова правління Конфедерації недержавних вищих закладів освіти України Микола Головатий привернув увагу до таких актуальних проблем як держава і ставлення до освіти, дискримінація недержавної системи освіти, проблема Болонського процесу. Він зазначив, що Україна має свою національну систему освіти у порівнянні з іншими країнами, які її не мають, і завдання якої полягає у підготовці національного фахівця, патріота своєї держави.
Народний депутат України Володимир Майстришин зупинився на відповідальності за стан вищої освіти з боку держави. Підтримка вищої освіти, ефективне законодавче регулювання, функціонування має бути постійним першорядним завданням держави, вважає він.
Народний депутат України, керівник фракції Соціалістичної партії Олександр Мороз охарактеризував нинішній стан вищої освіти як наочне свідчення нездатності існуючої влади відчувати і реагувати на найгостріші виклики життя, усвідомлювати пріоритети, бачити перспективу, яка б забезпечувала достойне місце України у світі.
За його словами, парламент не перший раз розглядає це питання. Кожного разу говориться про очевидні речі без будь-яких позитивних наслідків. Україна невблаганно втрачає свій освітній і науковий потенціал. Завданням держави, вважає О.Мороз, створення умов для відповідності кількості та якості підготовки фахівців вищої категорії, спеціалістів і науковців перш за все потребам забезпечення прогресивного розвитку України. Створити такі умови, щоб ця інтелектуальна сила була „затребувана” суспільством.
Наступний промовець декан обліково-фінансового факультету Вінницького державного аграрного університету Наталія Правлюк зазначила, що сфера вищої освіти потребує реформування. Одним із напрямком такого реформування, повинна стати інтеграція вищих навчальних закладів за галузево-територіальним принципом, водночас розвиваючи виробничо-дослідну базу закладів, упорядковуючи мережу навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
Заступник голови ЦК профспілки працівників освіти і науки України Георгій Труханов зауважив, що стримуючими факторами розвитку системи вищої освіти в Україні є недостатні обсяги фінансування, неефективна система стимулювання праці вузівських працівників, застаріла матеріально-технічна база, відсутність належних умов для навчання та житлово-побутового забезпечення учасників навчально-виховного процесу, звуження демократичних засад в управлінні вищими навчальними закладами.
Президент Національного університету „Києво-Могилянська академія” В’ячеслав Брюховецький зазначив, що проблема вищої школи - це проблема суспільства в цілому. Принципово важливим питанням він вважає якість навчання на достатньому фінансуванні, а також поєднання навчального процесу з науковими дослідженнями. В.Брюховецький вважає. що необхідно позбутися найбільшого недоліку: відірваності науки від освіти.
Народний депутат України Тамара Прошкуратова вважає, що доступ громадян до вищої освіти є одним з пріоритетів державної політики. Основний стратегічний напрям - це розширення доступу до вищої освіти і створення системи освіти, яка б діяла упродовж усього життя людини. Це подолання бар’єру між загальною середньої освітою і вищою, вищою і післядипломною. Друге - це підвищення якості підготовки фахівців, використання новітніх технологій, дистанційної освіти, і головне наближення української освіти до європейських стандартів. Т.Прошкуратова також висловилась за вступ до Болонської конвенції, що є передвісником створення спільного освітнього європейського простору.
Ректор Національного гірничого університету України Геннадій Півняк висловився за надання реальної автономії вищим навчальним закладам, посилення ролі і зацікавленості роботодавців у формуванні замовлення та забезпечення умов професійно-практичної підготовки фахівців, їх працевлаштування, розвиток вузів, а також за поступове активне нарощування обсягів фінансування вищої освіти.
Завершуючи обговорення проблем вищої освіти Голова парламентського Комітету з питань науки і освіти Станіслав Ніколаєнко і міністр освіти і науки Василь Кремень відповіли на запитання учасників слухань, висловили сподівання, що парламентські слухання привернуть більше уваги широкого загалу в Україні як до проблем вищої освіти, так і до розуміння пріоритетності освітянської, наукової діяльності нашої країни у XXI столітті.
Підсумовуючи парламентські слухання Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк відзначив, що остання нарада на державному рівні з питань вищої освіти відбулася майже 25 років тому. Він також навів деякі цифри, які характеризують стан освіти в Україні у порівнянні з іншими країнами. Зокрема, у середньому у світі 60 відсотків випускників шкіл вступають до вищих навчальних закладів. У Північній Америці це 84 відсотки, в Україні - 76. Кількість студентів невпинно зростає. За даними ЮНЕСКО у 1960 році було 13 мільйонів студентів у світі, сьогодні близько ста мільйонів. В тому числі і в Україні 2,4 мільйона.
А.Мартинюк також зазначив, що кращої базової вищої освіти, кращої науки, ніж була у нас, поки що ніде немає. І не європейці, не американці приїжджають до нас працювати, а навпаки наші найталановитіші уми у величезній кількості забезпечують розвиток продуктивних сил цих найрозвинутіших держав.
А.Мартинюк згадав визнання класика, який говорив про вчителя, якого треба поставити на небачену висоту. Він висловив думку, що необхідно повернутись до того, щоб звання професора, вчений ступінь доктора наук був таким жаданим і престижним, як в недалекому минулому.
На цьому парламентські слухання „Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні” завершились.
У них взяли народні депутати України, керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, голови профільних комісій, обласних рад, міністр освіти Автономної Республіки Крим, начальників управлінь освіти і науки обласних, міських державних адміністрацій, ректори та директори вищих навчальних закладів, представники наукових кіл, громадськості.