17 ЛИСТОПАДА У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: „СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО І СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ”.
У парламентських слуханнях взяли участь віце-прем‘єр-міністр України Дмитро Табачник, міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв, міністр у справах сім'ї, дітей та молоді Валентина Довженко, представники Кабінету Міністрів та міністерств і відомств, громадських організацій.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк у вступному слові зазначив, що приступаючи до розгляду цього актуального для нашого суспільства питання, треба в першу чергу згадати про масштаби сучасної української трудової міграції, яка за різними оцінками сягнула від 3 до 5-7 мільйонів громадян України, що виїхали за кодон на заробітки.
Окреслив проблему у своїй доповіді міністр праці та соціальної політики України Михайло Папієв. Назвавши сучасну українську трудову міграцію однією з найактуальніших проблем сьогодення, міністр зазначив, що йдеться не тільки про Україну, оскільки трудові міграції, це загальновизнаний та загально прийнятний економічний механізм поєднання потреби і пропозиції робочої сили в рамках міжнародного ринку праці.
Всі, без винятку, країни світу є одночасно країнами-донорами і країнами-реципієнтами трудових міграцій і відрізняються лише співвідношенням імміграційних та еміграційних потоків.
Участь України в цьому процесі обумовлюється поєднанням зовнішніх чинників трудових міграцій та внутрішніх чинників соціально-економічного розвитку України. Зовнішніми причинами трудових міграцій громадян України виступає об‘єднаний ринок праці західних країн, приваблива матеріальна оцінка трудової діяльності та надійне соціальне забезпечення легальних трудових мігрантів, при чому, демографічні чинники свідчать про постійне зростання попиту розвинених країн на працю іноземців.
Серед внутрішніх причин трудових міграцій українських громадян Михайло Папієв виділив незадоволений попит на роботу всередині країни. Він зазначив, що становлення ринкових відносин в країні відбувалося в умовах економічного спаду. Її трудовий потенціал не мав достатнього попиту на внутрішньому ринку праці. І навіть зараз, незважаючи на досить високі темпи економічного зростання, можливості використання національної робочої сили в економіці України недостатнє, а матеріальне забезпечення працюючих ще не досягло європейських стандартів.
Тобто Україна має економічні передумови для перерозподілу робочої сили, як країна-донор. Саме тому трудові міграційні поїздки громадян України в контексті економічного сьогодення країни слід розглядати як явище об‘єктивне, при цьому, більш позитивне, ніж негативне.
З одного боку, у трудящих мігрантів громадян України є можливість використати свою робочу силу і знання та мати за це пристойну винагороду.
З іншого боку, держава, яка поки що не в змозі запропонувати своїм громадянам належні робочі місця, отримує потужне зовнішньо-фінансове джерело формування національного багатства і формування трудовими іммігрантами підвалин для майбутнього розвитку підприємницької діяльності.
Уряд України розглядає трудові міграції громадян країни як економічну проблему. І тому основним важелем державного врегулювання зовнішньої трудової міграції громадян України вважає створення привабливого внутрішнього ринку.
Міністр праці далі зазначив, що трудові поїздки наших громадян - це важливий ініціативний крок до життєдіяльності в ринкових умовах. І в цьому випадку уряд не повинен адміністративно протидіяти цьому, але зобов‘язаний активно створювати умови для повернення заробітчан в Україну.
Подальші кроки уряду в цій сфері будуть націлені на: сприяння зайнятості шляхом збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць з достатньою оплатою праці. Сприяння підготовці робочої сили, тобто професійного навчання. Сприяння розвитку підприємництва, сприяння підвищення якості робочої сили, посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, посилення соціальної підтримки безробітних. Також посилення регулюючої ролі в державі на ринку праці, пов‘язане із прискоренням прийняття Закону України про Державну програму зайнятості населення на 2005-2008 роки, яка зараз розглядається в Кабінеті Міністрів та нової редакції Закону України про зайнятість населення, яка рекомендована до прийняття в першому читанні.
Однією з проблем, яка ускладнює роботу, за словами міністра праці, є визначення чисельності трудящих мігрантів. Відсутність таких даних призводить до різноманітних політичних, соціальних та економічних спекуляцій, стає підгрунтям необ‘єктивних висновків та рекомендацій. За даними Міністерства праці та соціальної політики, зараз за кордоном працюють до трьох мільйонів наших співвітчизників. Складнощі з обрахуванням чисельності трудових мігрантів зумовлені значними обсягами тінізації і можуть бути вирішені тільки шляхом вибіркових статистичних обстежень.
Михайло Папієв далі поінформував про те, що окрім застосування економічних важелів, пов‘язаних із створенням привабливого ринку праці, державне регулювання трудових міграцій громадян України здійснюється шляхом застосування таких адміністративних механізмів, як приєднання до багатосторонніх міжнародних правових актів щодо захисту прав трудящих мігрантів, укладення двосторонніх міждержавних угод щодо трудових міграцій, створення сприятливих умов щодо переміщення трудових мігрантів через кордон та перебування в країні працевлаштування. А також створення сприятливих умов для працевлаштування громадян України за її межами шляхом розвитку агенцій із посередництва працевлаштування за кордоном.
Михайло Папієв підкреслив, що використання такого механізму регулювання трудових міграцій як приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів повинно бути дуже виваженим як з позицій економічної та соціальної безпеки країни, так і з позиції дійсної користі цих документів для трудящих мігрантів.
Саме тому уряд України здійснює активну політику щодо приєднання України до Європейської Конвенції про правовий статус трудящих мігрантів 1977 року. Нею обумовлені права та умови соціального захисту трудящих мігрантів в країнах, де працює значна чисельність громадян України.
В той же час уряд України, не зважаючи на численні закиди певних структур в середині країни, тиск окремих міжнародних організацій, не схвалює приєднання України до Конвенції Організації Об‘єднаних Націй „Про захист прав трудящих мігрантів та членів їх сімей” від 1990 року, та Конвенції Міжнародної Організації Праці N 97 „Про трудящих мігрантів” 1949 року, тому що ці кроки не створять додаткових механізмів захисту трудящих мігрантів-громадян України.
Важливим механізмом державного регулювання трудових міграцій уряд вважає укладення двосторонніх міждержавних та міжурядових договорів про працевлаштування. Ці угоди врегульовують питання визнання документів про освіту, трудовий стаж, соціального страхування, соціально-трудових відносин, унормовують права та обов‘язки в українських громадян, які працевлаштовуються на території іншої держави. Реалізація угод здійснюється через органи державної служби зайнятості шляхом узгодження дій приймаючої та направляючої сторони.
Актуальними завданнями уряду, зазначив міністр праці, є розробка мобільного механізму працевлаштування українських громадян за кордоном. На сьогодні Україна є стороною 12 двосторонніх угод, які врегульовують питання зайнятості та соціального захисту громадян України, що працюють за її межами. Протягом 2003 та 2004 років Верховна Рада України ратифікувала відповідні угоди з Лівією та Португалією.
Країни - члени ЄС не йдуть на активізацію укладання з Україною цих договорів та угод щодо працевлаштування, тому що зацікавлені, насамперед, у вирішенні питань легалізації іноземної робочої сили, яка вже знаходиться в країні.
Активне регулювання в сфері трудової міграції держава здійснює через розвиток Інституту ліцензування посередницької діяльності з працевлаштуванням на роботу закордоном.
Міністерство праці та соціальної політики України створило дієву систему державного регулювання. Вона в першу чергу враховує: регулювання видачі ліцензій, координацію діяльності ліцензіатів, проведення перевірок, інформаційне забезпечення. Громадяни України, які працевлаштовуються закордоном через ліцензовані посередницькі структури, залишаються єдиною в країні категорією трудових мігрантів, які легально отримують роботу закордоном та соціально захищені у трудових відносинах з іноземними роботодавцями.
Михайло Папієв на завершення зупинився на тих питаннях, які треба терміново розглянути Кабінету Міністрів: суттєво підвищити розміри оплати за отримання ліцензії з посередництва працевлаштування за кордоном; суттєво підвищити розміри та механізми штрафних санкцій, включити в обов‘язковий перелік соціальні гарантії тих громадян, які за договорами направляються за межі України і відповідальність тих фірм, які займаються цією діяльністю за виконання цих умов.
Також необхідно передбачити пенсійне забезпечення трудових мігрантів, громадян України, створити систему оподаткування для цих категорій працездатного населення України, опрацювати механізми переведення в Україну грошових переказів трудових мігрантів, громадян України, розробити механізм соціального страхування цих громадян України.
Трудова міграція, за словами М.Папієва, стала засобом заробітку для багатьох громадян нашої держави в цих умовах. Особливо значення потрібно надавати виробленню гнучкої і дієвої державної політики у сфері регулювання міграційних процесів та здійснення комплексного підходу до вирішення проблем в цьому напрямку. Зокрема, йдеться про запобігання нелегальній міграції і захист українських громадян за кордоном.
Співдоповідав секретар парламентського Комітету у закордонних справах Віталій Шибко. Він назвав імміграцію „виникненням демографічних пустот, створених політичними пустотами”, яка має як позитивні, так негативні риси та тенденції.
До позитивних рис В.Шибко відніс те, що за рахунок виїзду робочої сили за кордон зменшується рівень безробіття в середині держави, а зароблені за кордоном гроші здебільшого пересилаються та витрачаються в Україні, тим самим сприяють розвитку економіки. Після повернення на Батьківщину трудові емігранти як правило засновують власний дрібний та середній бізнес, що позитивно впливає на формування прошарку середнього класу.
Першоосновою негативних рис трудової еміграції, що торкнулась України, на думку В.Шибка, є її стихійність. Саме в результаті неконтрольованості процесу з боку держави стали наслідком негаразди в галузях пенсійного та соціального забезпечення, медичного страхування, несприятливий режим в системі банківського переказу грошей, відсутня інформація щодо даних про надійних роботодавців за кордоном.
Ситуація поглиблюється і тим, що Україна знаходиться на межі демографічного дефолту, що є наслідком відмови держави від розвитку людського капіталу і створення передумов для низькокваліфікованої робочої сили.
Кричущим є і те, що міграція загострила проблему сім‘ї, залишених дітей як наслідок пияцтва і наркоманії серед підлітків, ранніх статевих відносин. За словами Віталія Шибка, „в Україні існує системна, комплексна проблема довготривалого характеру, що стосується майже всіх сфер нашого життя і розв‘язувати її необхідно на державному рівні, через державні установи”.
Аналіз міграційної ситуації в Україні показує, що вона розвивається набагато швидше, аніж органи, що повинні її регулювати. Сьогодні на рівні державних структур кожне відомство діє, виходячи із своїх інтересів, розуміння поточних процесів, не маючи загальної картини міграції.
Ситуацію поглиблює постійна реорганізація органів управління, що відповідають за здійснення міграційної політики. В результаті сфера регулювання міграції перейшла до відання більш десяти відомств при відсутності чіткої координації між ними.
Співдоповідач вважає, що треба дати об‘єктивний аналіз існуючій ситуації, а вона на сьогодні така, що держава не в змозі забезпечити гідний рівень життя всіх зайнятих громадян. Тому потрібно визнати трудову міграцію як об‘єктивний та неминучий процес і створити умови для взаємовигідної співпраці з державами - реципієнтами української робочої сили.
Державна політика у сфері трудової міграції має поставити за мету забезпечити соціальну захищеність українських працівників за кордоном та зворотність зовнішніх трудових поїздок.
Держава повинна потурбуватися, як скоротити масштаби нелегальної трудової міграції населення за її межі.
Віталій Шибко вважає, що, виходячи з поставлених цілей, основними напрямками державної політики повинно бути визначено і взято за основу у відповідній програмі розширення можливостей легального працевлаштування українських громадян за кордоном і протидія нелегальній міграції та пом‘якшення дії факторів, які стимулюють виїзд на роботу за кордон, а також посилення соціального захисту українських громадян в країнах-реципієнтах і стимулювання інвестування зароблених мігрантами коштів в економіку України.
Уповноважений з прав людини Верховної Ради України Ніна Карпачова нагадала, що рік тому Уповноважений з прав людини зробила комплексне моніторингове дослідження щодо цієї проблеми, яке було представлено у спеціальній доповіді. Ця доповідь була репрезентована парламентом з низкою конкретних рекомендацій і заходів, які треба вжити парламенту, уряду, Президенту і керівникам регіональних структур місцевого самоврядування.
Ніна Карпачова подякувала всім, хто відгукнувся на ці рекомендації і сказала, що вперше в історії нашої держави фактично від вищого керівника нашої держави до місцевих органів самоврядування отримано низку пропозицій і конкретні заходи, які почали вживатися як реакція на представлену спеціальну доповідь Уповноваженого з прав людини.
Міністр у справах сім‘ї, дітей та молоді України Валентина Довженко доповіла про діяльність уряду впродовж двох років. Вона була направлена на зменшення обсягів трудової міграції і досягнення ліквідації нелегальної міграції.
Валентина Довженко привернула увагу учасників парламентських слухань до того, що серед українських трудових мігрантів значна частина жінок. Молоді жінки і дівчата, які складають групу ризику, піддаються спокусі оголошень швидко заробити за кордоном і завербовуються на роботу. Злочинці вдало використовують необізнаність жінок із законодавством країн, куди вони від‘їздять, внаслідок чого жінка опиняється в чужій країні без візи, паспорту та грошей, без знання мови, зв‘язку з рідними, попадаючи в економічне і сексуальне рабство, та залишаючись в правовому і соціальному аспекті незахищеною.
Уряд України, зазначила міністр, у цьому зв‘язку розробив низку нормативно-правових документів, які дають можливість організовувати інформаційну, профілактичну роботу і роботу по наданню реабілітаційної допомоги. Прийнята два роки тому комплексна програма протидії торгівлі людьми, створено міжвідомчу координаційну раду з питань протидії торгівлі людьми, налагоджено тісну співпрацю з Міжнародною організацією міграції і з ОБСЄ, з іншими міжнародними організаціями, цілим рядом українських неурядових організацій для того, щоб запобігати такому злу, як торгівля людьми, що є результатом нелегальної трудової міграції.
Вже третій рік працює загальнонаціональна гаряча лінія Міністерства разом з міжнародною організацією „Ла Страда”, на яку звернулося більше 600 тисяч жінок. Завдяки її роботі вдалося запобігти тисячам випадків попадання їх в економічне і сексуальне рабство.
Міністр погодилася з тим, що трудова міграція, будучи переміщенням значних людських потоків, значно впливає на демографічну ситуацію в Україні і безпосередньо потерпають від цього сім’ї, а в головному - діти.
У цьому зв‘язку міністерство через центри соціальних служб для сімей, дітей і молоді запровадило роботу по створенню банків даних для таких дітей, батьки яких виїхали за кордон, здійснюється соціальний супровід над сім‘ями, де батько або мати виїхали за кордон і за цими дітьми.
Закінчуючи свій виступ В.Довженко зазначила, що вперше діючим урядом розроблена програма дій, в якій передбачено дійсно ефективні заходи по ліквідації в першу чергу нелегальної трудової міграції і по соціальному захисту тих людей, які попадають в тенета злочинців.
На парламентських слуханнях виступили народні депутати Оксана Білозір, Іван Курас, Микола Шульга, Тамара Прошкуратова, Анатолій Раханський, Олександр Барановський, Михайло Сятиня, Андрій Шкіль, Василь Надрага, Іван Минович, Олег Тягнибок, Лілія Григорович
У своїх виступах вони звертали увагу на різні аспекти обговорюваної проблеми: відтік мізків, причини виникнення трудової міграції, відсутність науково-обгрунтованої програми дій по скороченню трудової міграції; висловлювали пропозиції щодо виділення додаткових квот на працевлаштування громадян України з числа безробітних, полегшення для них візового режиму, врегулювання їхнього правового становища, соціального забезпечення тощо.
Зверталася також увага на те, дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном повинні займати більш активну позицію в забезпеченні прав трудових мігрантів.
У виступах також наголошувалося „якщо негативним тенденціям трудової міграції не протиставити рішучої, продуманої, ефективної державної політики по скороченню трудової міграції, то Україні загрожує обезлюднення”.
Представники парламентських фракцій висловлювались за всебічне забезпечення умов для поширення легального працевлаштування, насамперед в тих країнах, куди в‘їжджає найбільша кількість громадян України. З цією метою слід активізувати підписання відповідних міждержавних угод та удосконалення чинного законодавства в частині ліцензування фірм для проведення працевлаштування за кордоном.
Реалізація державної політики щодо забезпечення прав та соціального захисту працівників-мігрантів, на думку виступаючих, має стати більш дієвою.
Проблеми сучасної трудової міграції висвітлили у своїх виступах Олексій Позняк, завідуючий відділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, Володимир Ланг, голова Товариства зі сприяння працевлаштування моряків та захисту їх соціально-трудових інтересів, Юрій Фуцич, начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації, Микола Чиживан, завідувач відділом інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних відносин Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, Олександр Бірюков, викладач кафедри міжнародного, приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Шевченка, Гліб Ясницький, національний координатор проекту МОП і запобігання торгівлі жінками, Євген Ізотов, голова Федерації морських профспілок Півдня України, Ігор Пустовий, голова секретаріату Товариства зв‘язків з українцями за межами України „Україна світ”, Олександр Хомра, завідуючий відділом соціально-економічної та демографічної безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки, Ельвіра Мручковська, голова Чернівецького обласного громадського молодіжного об'єднання „Сучасник”, Юрій Торанський, директор Львівського обласного центру зайнятості.
Всі вони зазначали: проблеми регулювання трудових міграцій мають бути в центрі уваги держави. Державна політика повинна спиратися на принцип забезпечення прав людини та досягнення стандартів гідної праці для економічно активного населення. Ключовими напрямками державної політики має стати розширення можливостей легального працевлаштування українських громадян за кордоном і стимулювання інвестування зароблених мігрантами коштів в економіку України.
Учасники парламентських слухань висловлювались за необхідність створення з боку держави умов для повернення трудових мігрантів в Україну шляхом всебічного сприяння їх працевлаштуванню та створенню самостійного бізнесу.
Державна політика України щодо регулювання процесами трудової міграції має бути гнучкою, дієздатною і мобільною, дії уряду повинні бути спрямовані на вироблення комплексного підходу для вирішення проблем у цьому напрямку. „Кожен громадянин Україні незалежно від обставин перебування за кордоном повинен відчувати постійну турботу держави і мати право на звернення і захист”.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, підбиваючи підсумки обговорення, зазначив, що основна теза пропозицій, які звучали на парламентських слуханнях, і яка поліпшить ситуацію з трудовою імміграцією, полягає у створенні робочих місць в державі, виплаті всім працюючим достойної заробітної плати. „І якщо ми зуміємо цих два показники поставити на той потрібний рівень то ніякої трудової міграції не буде, або якщо й буде, то це будуть поодинокі випадки, а не ті мільйонні випадки”, - наголосив Адам Мартинюк.
На цьому парламентські слухання завершилися.