Дорогі українці!
Сьогодні ми відзначаємо День Української Державності!
День, коли ми повертаємось до часів заснування стародавнього Києва та часів Хрещення Київської Русі.
День, коли ми памʼятаємо про Гетьмана Богдана Хмельницького й Першу Конституцію Пилипа Орлика.
День, коли повертаємось до уроків історії та проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
І день, коли згадуємо, як у 1991-му році проголосили Незалежність України.
Чи не на кожному етапі свого становлення український народ боровся за право мати свої кордони та визначати свою ідентичність. За право на самостійність й незалежність. За право самим обирати свій шлях.
Сьогодні наші історія та сьогодення як ніколи сплетені.
Адже так само, як і понад тисячу років тому, Український народ прагне жити в своїй країні, зі своїми законами, своєю мовою, зі своїм суверенітетом й своєю територіальною цілісністю. Зі своєю незалежністю.
І саме тому — 873 дні наша країна протистоїть російській агресії у розпочатій ворогом неспровокованій повномасштабній війні.
Український народ показав, що таке спротив.
Показав, що таке єдність та незламність.
Українські захисники й захисниці щодня доводять, що таке сміливість, відвага та подвиг, даючи відсіч ворогу.
І сьогодні ми разом пишемо нову історію.
Історію боротьби за своє сьогодення і майбутнє, за право на існування своєї країни, за синьо-жовтий стяг і те, аби саме він майорів у кожному нашому місті.
Історію, в якій будуть закарбовані імена Героїв — наших відважних воїнів.
Історію про Україну, яка вистояла і перемогла.
Слава Україні та слава її Героям!