Голова Верховної Ради України А.Парубій, відкривши ранкове пленарне засідання, нагадав, що ще в понеділок він дав доручення Комітету з питань культури та духовності доопрацювати у відповідності до зауважень та рекомендації Європейського суду з прав людини законопроект №4128-д щодо зміни релігійними громадами підлеглості.

А.Парубій висловив переконання у тому, що сьогодні народні депутати ухвалять цей проект, адже цього потребує ситуація, яка склалася в Україні.

Народні депутати завершили розгляд правок до законопроекту про соціальні послуги №4607.

230 голосами «за» законопроект прийнято у другому читанні та в цілому.


Прийнято Закон "Про соціальні послуги".

Законом визначено основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику, подолання складних життєвих обставин та/або мінімізацію їх наслідків, особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Згідно із Законом, «соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику, подолання складних життєвих обставин, в яких перебуває особа/сім’я, або мінімізацію їх наслідків. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України».

Базовими є такі соціальні послуги: догляд вдома, денний догляд; підтримане проживання; соціальна адаптація; соціальна інтеграція та реінтеграція; надання притулку; екстрене  (кризове) втручання; консультування; соціальний супровід;

представництво інтересів; посередництво (медіація); соціальна профілактика; натуральна допомога; фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають  порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору; переклад жестовою мовою; догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; супровід під час інклюзивного навчання; інформування.

Законом встановлено державний стандарт соціальних послуг.

Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають або перебувають на території України, у тому числі на осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, і належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах.

Законом визначено термін «базові соціальні послуги», згідно з яким це «соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг гарантується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад і визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в порядку, встановленому законом.

Законодавчим актом також визначено Реєстр соціальних послуг - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про соціальні послуги.

Законом визначено поняття «складні життєві обставини», до яких віднесено обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно, а також чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини.

Законом встановлено основні цілі та основні принципи надання соціальних послуг, основні напрями державної політики з питань надання соціальних послуг.

Згідно із Законом, законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про соціальні послуги, що регулюють відносини у системі соціальних послуг, та міжнародних договорів України з питань надання соціальних послуг, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон визначає систему надання соціальних послуг, яка складається із сукупності суб’єктів, що формують державну політику з питань надання соціальних послуг, забезпечують реалізацію права особи/сім’ї на соціальні послуги, надавачів та отримувачів соціальних послуг, об’єднань отримувачів, об’єднань надавачів та професійних об’єднань працівників.

Закон встановлює класифікація соціальних послуг, згідно з якою, соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:

1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

2) соціальну підтримку - подолання особою/сім’єю складних життєвих обставин;

3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності та включення у громаду.

Згідно із Законом, перелік соціальних послуг, що надаються відповідно до цього Закону, визначається Класифікатором соціальних послуг, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Закон передбачає укладання договору про надання соціальних послуг.

Законом встановлено, що надання соціальних послуг через механізм соціального замовлення здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Соціальні послуги надаються через механізм соціального замовлення відповідно до державного стандарту соціальних послуг.

Закон встановлює відповідальність за порушення вимог законодавства про соціальні послуги.

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2020 року.

Проект Закону зареєстровано за №4607.


Народні депутати не підтримали включення до порядку денного сесії кількох законопроектів.

Парламентарії розглянули у другому читанні проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом №9122.

Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони Сергій Пашинський, доповідаючи законопроект, повідомив, що Комітетом до другого читання підготовлено порівняльну таблицю до законопроекту, яка містить 23 поправки і пропозиції, що надійшли від шести народних депутатів. За результатом розгляду поправок і пропозицій на засіданні Комітету з них було 19 враховано, включаючи частково та редакційно, та 4 - відхилено. Комітет рекомендує прийняти законопроект у другому читанні та в цілому.

236 голосами законопроект прийнято у другому читанні та в цілому

 

Прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом".

Законом статтю 8 «Особливості здійснення закупівель продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом» Закону України «Про державне оборонне замовлення» викладено у такій редакції:

«1. Закупівля продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом здійснюється відповідно до статті 7 цього Закону та законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання".

2. Закупівля продукції, робіт, послуг оборонного призначення за імпортом для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань може здійснюватися в іноземних юридичних осіб шляхом:

укладення державним замовником (або уповноваженим ним суб’єктом господарювання, що належить до сфери управління державного замовника) державного контракту з іноземною юридичною особою – виробником або постачальником продукції, робіт і послуг оборонного призначення, за умови надання в установленому законодавством порядку такому державному замовнику повноважень на право здійснення імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю;

укладення державним замовником державного контракту з вітчизняним суб'єктом господарювання, якому в установленому законодавством порядку надані повноваження на право здійснення експорту та імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

3. У разі здійснення закупівлі продукції оборонного призначення в іноземної юридичної особи - виробника або постачальника такої продукції, робіт і послуг на суму, що перевищує п'ять мільйонів євро, обов'язковою умовою такої закупівлі є одержання Україною в особі офсетного бенефіціара відповідних компенсацій.

Одержання Україною компенсацій здійснюється шляхом укладення та виконання компенсаційного (офсетного) договору, який є зовнішньоекономічним договором (контрактом), що укладається в письмовій формі між офсетним бенефіціаром та іноземною юридичною особою.

Згідно і Законом, офсетним бенефіціаром, що отримує компенсації, може бути державний замовник або інший суб’єкт відносин державної форми власності, відбір якого здійснюється офсетною комісією за поданням державного замовника.

Порядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та види компенсацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Для вирішення питань з організації та координації діяльності щодо проведення переговорів з іноземною юридичною особою про одержання Україною компенсацій, укладення та виконання компенсаційних (офсетних) договорів Кабінет Міністрів України утворює постійно діючу офсетну комісію у складі представників державних замовників, інших державних органів, підприємств, установ, організацій.

Положення про офсетну комісію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інформаційне, організаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності офсетної комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Законом встановлено, що «в умовах особливого періоду, введення надзвичайного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях компенсаційні (офсетні) договори можуть не укладатися. Рішення про неукладення компенсаційного (офсетного) договору приймається Кабінетом Міністрів України за поданням державного замовника.»

Законопроект зареєстровано за №9122.


У першому читанні народні депутати розглянули законопроекти про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо зміни релігійними громадами підлеглості) за №№4128 і 4128-д.

229 голосами «за» за основу та в цілому прийнято законопроект за №4128-д.

 

Прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи".

Законом передбачено механізми, які встановлюватимуть, в який саме спосіб релігійна організація може змінити свою підлеглість діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням).

Законом статтю 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»

викладено у наступній редакції:

«Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство у релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної організації. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності  та інших речових прав таких релігійних громад, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, незгідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.».

Законом забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, застава, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни підлеглості у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об’єднанням до завершення процедури зміни такої підлеглості шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухвалених не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення) або органами управління, визначеними статутами (положеннями) релігійної організації (релігійного управління і центру, монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій), духовних навчальних закладів).

Законом також внесені зміни до статей 7, 14, 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також до статей 1, 9, 17, 29 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Прикінцевими положеннями Закону установлено, що релігійна організація, у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості, повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим – Раду Міністрів Автономної республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положення діючих статутів (положень) у частині, що не суперечать цьому Закону.

Проект Закону зареєстровано за №4128.

 На вимогу двох фракцій у засіданні оголошено перерву.

Після закінчення перерви головуючий надав слово представнику фракцій, на вимогу яких була оголошена перерва.

Фракція «Опозиційного блоку» на знак протесту проти прийнятого Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" №4128-д залишила сесійну залу.

Народні депутати розглянули питання аграрної політики.

У першому читанні розглянуто проект Закону про вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами №4611.

За результатами голосування законопроект відхилено.

Головуючий поставив на рейтингове голосування наступні законопроекти із блоку питань аграрної політики.

Результати голосування показали недостатню кількість голосів для результативного розгляду.

Розгляд аграрних законопроектів перенесено.

Головуючий поставив на рейтингове голосування законопроекти з блоку інформатизації.

За результатами голосування також перенесено розгляд питань блоку інформатизації.

Народні депутати розглянули проекти Постанов про скасування рішення Верховної Ради України від 20 грудня 2018 року про прийняття в першому читанні за основу та в цілому проекту Закону України "Про внесення змін до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель за №9355-П і №9355-П1.

За результатами голосування обидва проекти постанов були відхилені.

Із заявою від двох фракцій виступив народний депутат Микола Княжицький. Він привітав рішення Конституційного суду Польщі, який визнав положення поправки до закону про Інститут національної пам’яті у частині, що стосується «українських націоналістів», неконституційними.

Головуючий закрив ранкове засідання.

 

Конституційний суд Польщі визнав, що положення поправки до закону про Інститут національної пам’яті у частині, що стосується «українських націоналістів», є неконституційними.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/10411878-u-polshchi-viznali-nekonstituciynimi-polozhennya-pro-ukrajinskih-nacionalistiv-v-zakoni-pro-institut-nacpam-yati.html







Повернутись до публікацій

Версія для друку

Ще за розділом

“Новини”

28 березня 2024 09:26
27 березня 2024 15:04
27 березня 2024 12:20
27 березня 2024 10:01
27 березня 2024 09:30
26 березня 2024 16:26
26 березня 2024 13:30
26 березня 2024 11:24
26 березня 2024 09:30
25 березня 2024 17:47