У суспільстві відбуваються доволі тривалі дискусії щодо довіри українському парламенту. І, на превеликий жаль, така довіра сьогодні дуже низька.
Але хотів би розглянути це питання не з точки довіри до інституції як такої, а з точки зору довіри до політичних сил, до політиків, до фракцій, представлених у Верховній Раді. Мова повинна йти про підняття довіри саме до українських політиків, адже вітчизняний парламент є нічим іншим, як відображенням тих суспільних процесів, які сьогодні відбуваються в Україні. Мова повинна йти про те, що окремий народний депутат України особисто є носієм влади, і не потрібно ховатися за плечі чи то політичної партії, фракції чи іншої політичної сили. Кожен народний депутат самостійний у прийнятті рішень і відповідальний перед українським народом за прийняття таких рішень.
Щодо ролі Верховної Ради України. Не можна зводити роль парламенту до механічного прийняття законів. Це засіб реалізації, це шлях до досягнення мети. Але механічне прийняття законів не є роллю українського парламенту. Його роль у збереженні демократії, у збереженні демократичних цінностей, у поступовому розвитку Української держави та українського суспільства. Ми, як парламентарії, зобов´язані це забезпечити.
Сьогодні демократія під загрозою. Треба відверто говорити, що виключно парламент може зупинити цю загрозу. Загрозу диктатури особистості чи диктатури того чи іншого клану. Виключно ми з вами, як парламентська інституція, зобов´язані це зробити.
Політичне середовище України надзвичайно агресивне в ньому не існує правил гри. Тоді, як навіть на війні, є правила. В українському політичному середовищі все відбувається на самознищення: зради, змови та візантійщина. Це все - основна ознака українського політикуму сьогодні. Але історія дуже жорстока та справедлива всі тріумвірати ще за часів Римської імперії закінчувалися однаково. Тому тріумвірати сучасності будуть мати той самий кінець.
Шановні колеги, незважаючи на ту боротьбу, яка існує між політичними силами, держава має об´єднатися, і українські політики зобов´язані об´єднатися біля національних пріоритетів. У нас немає іншого виходу. Адже Українська держава та її цінності - це те святе, що є в українського парламенту і те святе, що є у нас. Саме про це повинна йти мова.
У цій залі можуть бути різні позиції по Грузії, Абхазії чи по Південній Осетії. Але у цій залі не може бути різних позицій щодо України. Не для цього нас обирали. Ця зала повинна мати виключно консолідовану позицію щодо долі Української держави. На порядку денному повинно стояти те, про що говориться не перший рік, - це закон про внутрішню та зовнішню політику - ту карту, той магістральний шлях, який повинен сконсолідувати увесь парламент. Він повинен визначити яким чином і куди рухається Україна, яких результатів ми хочемо досягнути і які системні реформи ми проведемо в нашій з вами Українській державі. Саме біля цього порядку денного повинен об´єднатися парламент. Необхідно прийняти такий закон та заспокоїти суспільство. Найважливіше це стабільність і спокій в українському суспільстві, який може бути досягнутий за рахунок одного: консолідації позиції біля національних пріоритетів. Все інше повинно відійти на відкуп політиків і стати нормальною політичною боротьбою між опонентами, а не політичними ворогами.
Мова повинна йти і про системні реформи, і про Державний бюджет 2009-го року, і про Програму соціально-економічного розвитку України. Найважливіше, що нам треба зрозуміти, це те, що Україна - не бідна держава, гроші в державі є. Що треба зробити, так це сконцентрувати фінансовий ресурс і не дати можливість його розтягувати.
Вкрай необхідним було би визначити на 2009-й рік чіткі пріоритети бюджетної політики. Це освіта, охорона здоров'я, інфраструктура і беззбиткова політика Української держави. Світ потерпає від криз, і ці кризи дали нові можливості і нові шанси для України. Ми маємо всі можливості відновитися як житниця Європи і як потужна аграрна держава. Тому, як в бюджеті 2009-го року, так і системних реформістських законах, ми повинні негайно прийняти пакет законодавства, який би стимулював розвиток АПК і який би вивів Україну на перші щаблини розвитку аграрного ринку у світі.
Другий блок питань енергетика. Газ не є інструментом зовнішньої політики. Газ це ніщо інше, як товар. Тому на порядку денному повинен бути довгостроковий договір з Російською Федерацією з чіткими умовами ціноутворення. При цьому треба чітко зрозуміти, що за будь-яких обставин ми не зможемо вирішити енергетичне питання, якщо не буде прийнятий пакет законів щодо енергоефективності. Країна, яка споживає енергетики найбільше у світі на один долар ВВП, не спасеться ніякими цінами на газ, якщо не буде вжито заходів з енергоефективності.
На часі формування фонду розвитку Української держави, який би фінансував інфраструктурні проекти і формувався за рахунок надходжень від приватизації і який би ділився цією парламентською залою. Треба розбудовувати Україну, а не тільки витрачати кошти на соціальні програми, хоча соціальні стандарти, соціальний статус українця є пріоритетом номер один.
Наступне питання стосується ринкової економіки. Без потужної економічної поліції, чим є Антимонопольний комітет України, без жорсткої боротьби з клановими питаннями, без жорсткої боротьби з антиконкурентними змовами ринкову економіку не побудувати. Тому вкрай необхідним видається формування як керівних органів Антимонопольного комітету, так і визначення чіткої і жорсткої економічної політики даним органом.
Надзвичайно важливе це Євро-2012. Я сподіваюся, що парламент розгляне пакет законодавства, що стосується цього питання. Адже це не спортивна подія це тест України на європейськість.
Коротко зупинюсь на роботі Верховної Ради України. Перше, на чому я наполягаю, це на прийнятті Закону «Про Регламент Верховної Ради України». У тому випадку, коли не буде чіткого унормування, як працюватиме парламент, будуть звинувачення як керівництва парламенту, так і окремих фракцій у тиску чи на керівні органи, чи то у змовах та домовленостях. Закон має чітко передбачити юридичний механізм прийняття рішень.
Друге питання це особисте голосування народних депутатів України. Мені неможливо пояснити, чому лікар у Криму чи вчитель в Донецьку, або вихователь у Львові приходить на роботу, а окремі народні депутати України роками не з'являються в сесійній залі. Тому я звертаюся з вимогою до керівників фракцій щодо присутності народних депутатів у парламентській залі і особистого голосування. Ця система буде забезпечена.
Шановні колеги, це не вичерпний порядок денний. У нас є серйозні труднощі, але я переконаний у тому, що це тимчасові труднощі, і якщо ми об´єднаємося, ми їх подолаємо.
Вітаю вас з початком роботи і бажаю плідної, але надзвичайно складної і інтенсивної роботи. Дякую за увагу
.
Арсеній Яценюк