На засіданні Комітету з питань
запобігання і протидії корупції 13 липня 2016 року народні депутати України –
члени Комітету заслухавши і
обговоривши інформацію
заступника голови Комітету з питань запобігання і протидії корупції В. Чумака про численні порушення виборчого законодавства на
проміжних виборах народних депутатів України 17 липня 2016 року в
одномандатному виборчому окрузі №206 (Чернігівська область), ухвалено рішення:
Звернутися до Генерального прокурора України Ю. Луценка з пропозицією забезпечити повне і всебічне проведення досудового розслідування кримінальних проваджень за фактами порушення виборчого законодавства на проміжних виборах народних депутатів України 17 липня 2016 року в одномандатному виборчому окрузі № 206.
Також, заслухавши і обговоривши інформацію за зверненням народного депутата України - члена Комітету С.Лещенка про внесення Робочим апаратом Укрбюро Інтерполу змін до обліків Генерального секретаріату Інтерполу стосовно статусу міжнародного розшуку громадянина Юрія Іванющенка, а саме з «арешт з метою конфіскації» на «встановлення місцезнаходження», прийнято рішення:
звернутися до Голови Державної прикордонної служби Назаренка В.О. про надання інформації щодо перетину державного кордону України громадянином України Юрієм Іванющенком Юрієм (паспорт серія ВН 579022, виданий Єнакієвським МВ ГУМВС України в Донецькій області 18 лютого 2009 року, дата народження 21 лютого 1959 року) у період з 1 січня 2014 року по 13 липня 2016 року із зазначенням дати та місця перетину державного кордону України.
Водночас, керуючись положеннями пункту 3 частини першої статті 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», статті 55 Закону України «Про запобігання корупції», частини першої статті 93 Регламенту Верховної Ради України, народні депутати України - члени Комітету визнали таким, що містить корупціогенні фактори – не відповідає вимогам антикорупційного законодавства проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері автомобільного транспорту з метою приведення їх у відповідність з актами Європейського Союзу № 4683, поданий Кабінетом Міністрів України»,
Згідно з Пояснювальною запискою до законопроекту - проект акта розроблено на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії ї їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Законопроектом вносяться зміни до 10 законодавчих актів.
Окремі положення проекту мають ряд суттєвих відхилень - суперечностей від загальноєвропейської законодавчої практики як у сфері контролю (нагляду) і технічного регулювання, так і прямих суперечностей з уже прийнятими в Україні законами щодо гармонізації з ЄС у сфері технічного регулювання промислового виробництва, що своєю чергою створюються умови для вчинення корупційних дій.
Законопроектом пропонується нова редакція статті 30 Закону України «Про дорожній рух», де конкретизуються і значно ускладнюються основні вимоги до виробництва і торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами. Так, затвердження конструкції транспортних засобів буде здійснюватися в порядку визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту».
Далі визначено, що виробник подає до
уповноваженої організації з проведення науково-технічної експертизи відповідну
заяву з доданою технічною і експлуатаційною документацією.
Ці вимоги прямо суперечать Закону України «Про приєднання України до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року» № 1448-III від 10 лютого 2000 року.
В зазначеній Угоді відсутні вимоги щодо офіційного погодження умов до виробництва «замість процедури офіційного затвердження можуть використовуватись різні адміністративні процедури. Єдиною загальновідомою адміністративною процедурою, що застосовується в державах-членах Європейської економічної комісії, є процедура самосертифікації, за допомогою якої виготовлювач засвідчує без будь-якого попереднього адміністративного контролю, що кожний виріб, який з’являється на ринку, відповідає положенням цих Правил; шляхом вибіркової перевірки на ринку компетентні адміністративні органи можуть перевірити відповідність виробів, офіційно затверджених на основі процедури самосертифікації, приписам цих Правил».
Закріплені проектом вимоги для виробника транспортних засобів та складових частин за своїм характером значно ускладнюють реалізацію їх прав і законних інтересів і створюють умови для здійснення корупційних дій і виникнення корупціогенних відносин.