Комітет розглянув проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання корупції (реєстр.№ 4416) та ухвалив рішення щодо відповідності вимогам антикорупційного законодавства і рекомендував Верховній Раді України за наслідками розгляду у першому читанні прийняти зазначений проект Закону за основу.
На засіданні Комітетом розглянуто 163 проекти нормативно-правових актів, в яких не виявлено корупціогенних факторів, та 17 визнано такими, що не відповідають вимогам антикорупційного законодавства, зокрема:
- про лікарняні каси (реєстр. № 1377);
- про недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб - учасників подій на території Донецької, Луганської областей (реєстр. № 2425);
- про спеціальні режими інвестиційної та інноваційної діяльності із застосуванням принципу субсидіарності в Україні (реєстр. № 3544;
- про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо запровадження спеціальних режимів інвестиційної та інноваційної діяльності із застосуванням принципу субсидіарності в Україні) (реєстр. № 3545;
- про внесення змін до Митного кодексу України (щодо запровадження спеціальних режимів інвестиційної та інноваційної діяльності із застосуванням принципу субсидіарності в Україні) (реєстр. № 3546);
- про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо сприяння розвитку інноваційної діяльності) (реєстр. № 3797);
- про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння розвитку інноваційної діяльності) (реєстр.№ 3817) та інші.
Зокрема, в проекті Закону про спеціальні режими інвестиційної та інноваційної діяльності із застосуванням принципу субсидіарності в Україні (реєстр. № 3544), виявлено корупціогенні фактори.
Метою законодавчої ініціативи є залучення і реалізація інвестицій у пріоритетних для місцевого розвитку галузях економіки та застосування спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності.
Цей законопроект за своїми нормами фактично передбачає створення спеціальних економічних зон в окремо взятих регіонах України що вже передбачено і регламентується Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», у тому числі розділу ІІ Закону щодо порядку створення спеціальної (вільної) економічної зони. Своїми засадами норми законопроекту суперечать вказаному Закону.
До законопроекту не додається рішення і належне фінансово-економічне обґрунтування (хоча б попередніх розрахунків) Кабінету міністрів України, щодо подальшої дієвості таких спеціальних режимів господарської, інвестиційної і інноваційної діяльності та чи буде в подальшому стимулюванням розвитку реальних потреб території.
Разом з тим, законодавча ініціатива містить окремі корупціогенні ризики.
Зокрема, нормами статті 2 законопроекту обласні та міські ради в порушення їх статусу та положень діючих норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» своїми рішеннями можуть утворювати орган Спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності (СРІІД), який у свою чергу згідно норм статті 3 «Зміст спеціального режиму інвестиційної діяльності» наділяється надмірними дискреційними повноваженнями зокрема, щодо визначення умов порядку організації та здійснення інвестиційної діяльності в пріоритетних для місцевого розвитку галузях економіки і таке інше.
Нормами законопроекту взагалі не визначені адміністративні процедури персонального формування вказаного Органу, як органу із суттєвими повноваженнями.
Серед повноважень вказаного Органу, передбачених частиною 1 зазначеної статті є дискреційне повноваження із визначення умов порядку організації діяльності - «інші форми державної підтримки».
Передання обласним та місцевим радам права утворювати різновид «вільних економічних зон» із можливістю на власний розсуд визначати «пріоритетні галузі економіки» може призвести до тотальної корупції і конфлікту інтересів, оскільки до складу багатьох місцевих рад входять представники місцевого бізнесу, які з корисливих мотивів будуть встановлювати чисельні пільги, що призведе до втрат державного та місцевих бюджетів.
Нормами частини 3 статті 4 «Умови застосування СРІІД», вказаний Орган СРПД і умови його діяльності можуть бути застосовані на територіях – «яким надано статус депресивних або визнаних тимчасово окупованими».
Наслідком дії вказаної норми, яка не містить чіткого визначення порядку утворення СРПД місцевими радами на тимчасово окупованих територіях, порядок їх функціонування при наявності пільг та здійснення контролю за їх діяльністю. Фактично цією нормою на «законних» підставах будуть створюватися так звані офшорні зони.
Корупційні ризики несуть норми статті 7 «Рада СРІІД», а саме:
не передбачено входження до її складу представників суб’єктів бізнесу (лише чиновники усіх рівнів) і відповідно необхідність обрання голови Ради лише на підставі відкритого і прозорого голосування складом Ради, а не призначення «вигідної особи» обласними чи міськими радами;
не визначення чіткої адміністративної процедури порядку «проведення експертизи інвестиційних проектів для визначення підстав їх реалізації в умовах спеціального режиму», яка мала би чітко визначити функції вказаної Ради із забезпечення і проведення таких експертиз і прозорі правила та публічність при залучені експертів, у тому числі міжнародних, оскільки усі ці експертизи будуть проводитися за кошти Державного бюджету України.
чітко не визначають принципи прозорості формування джерела фінансування Органу управління СРІІД.
Лише згідно норм частини 9 статті 7 «Рада СРІІД» матеріально-технічне забезпечення цієї Ради може здійснюватися за рахунок місцевих та обласних бюджетів та відрахувань суб’єктів СРІІД, які реалізують інвестиційні проекти. Розмір відрахувань встановлюється Радою СРІІД. Надання Раді СРІІД права на власний розсуд встановлювати розмір вказаних відрахувань створює корупційні ризики щодо зловживання даним правом.
Норми частини 3 статті 11 «Відповідальність за порушення умов СРІІД» надають Раді СРІІД надмірно розширені дискреційні повноваження одноособово в своєму Положенні «Про СРІІД та Раду СРІІД» додатково встановлювати «інші порушення» (тобто неістотні) для розірвання договорів (частиною 2 цієї ж статті вже чітко встановлені істотні порушення за які наступає відповідальність). Таким чином, закріплюються повноваження, якими будуть прийматися управлінські рішення і на свій розсуд ініціюватимуться виникнення правовідносин.
Крім того, частина 5 цієї статті втілює норму, якою за порушення показників та строків реалізації інвестиційного проекту, які не є істотним, суб’єкти СРІІД на підставі рішення Ради СРІІД несуть відповідальність у формі оперативно-господарських санкцій. Однак, юридичний статус та вичерпний перелік «оперативно-господарських санкцій» не визначені.
Нормою частини 3 статті 26 «Компенсація і відшкодування збитків суб’єктами СРІІД» встановлюється застосуванням окремих визначень при відшкодуванні збитків та компенсацій, які будуть виплачуватися суб’єкту СРІІД, повинні бути – «швидкими, адекватними і ефективними». Поняття «швидкості, адекватності і ефективності» у відшкодуванні збитків є досить оціночним, що може призвести до корупційних ризиків.
Норма статті 31 «Особливості застосування законодавства у сфері здійснення державних закупівель» передбачає не застосування умов законодавства про прозорість і чесність у сфері державних закупівель суб’єктами СРІІД. Це прямий шлях до корупції і зловживань.
Згідно норм частини 3 статті 32 «Трудові ресурси суб’єктів СРІІД» ці суб’єкти «при залученні трудових ресурсів повинні дотримуватися нормативу співвідношення у працевлаштуванні громадян України та іноземців і/або осіб без громадянства, а саме: 75 відсотків до 25 відсотків відповідно».
Водночас ця норма суперечить частині 2 цієї ж статті – «пріоритетне право……мають громадяни України» і також не зрозуміло, чим обґрунтована квота у розмірі 25% для іноземців та як вона буде застосовуватись на окупованих територіях, де пропонується також запроваджувати СРІІД.
Враховуючи викладене, Комітет вирішив рекомендувати суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
Окрім того, за дорученням керівництва Верховної Ради України на засіданні Комітету розглянуто та обговорено лист з пропозиціями директора ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» Шестакова А.Б. стосовно впровадження у Верховній Раді України та її органах, для народних депутатів України та їх помічників-консультантів, Апарату Верховної Ради України програмного продукту «LIGA:ZAKON» у якості «подарунка державі» чи «благодійної допомоги (пожертви)»; шляхом «придбання ліцензії на право використання» цього продукту чи в будь-який інший (платний чи безоплатний) спосіб.